Іскрою для креативу може стати будь-що: ч/б фото в брошурі, колір у роботах кубістів або шрифт в інтро серіалу. У такому разі промова з подяками «богу, мамі та тій фотці» — зайве. Але коли проєкт переймає естетику в знакових постатей чи явищ, він стає діалогом чи працює як омаж— посвятою. Пояснити, з ким відбувався цей діалог, — правильно.
На прикладі п’яти проєктів показуємо, як культове кіно, картина чи науковий метод стають відправною точкою для розробки нового шрифту, смарт-рішення інтер’єру або крейзі фешн-колекції.
Шрифт за самураями
Фільм Акіри Куросави «Сім самураїв» 1954 року вплинув на весь світовий кінематограф: від Голлівуду до Боллівуду.
За версією ВВС, він посів перше місце у списку найкращих неангломовних фільмів усіх часів, а авторські знахідки із «Самураїв» переосмислювали десятки режисерів, від Тарковського до Тарантіно. Деякі знакові постаті кіно не просто надихалися цим фільмом, а й навіть копіювали звідти цілі сцени.
Дизайнери також знаходять у «Самураях» іскру для нових робіт. Наприклад, Емілі Ріго, котра викладає шрифтовий дизайн, пише докторську з японської типографії та очолює словолитню A is for fonts. У 2020 році Емілі зробила реліз сімейства шрифтів Tongari — сім накреслень на честь семи самураїв із культового фільму Куросави.
Суть омажу. Епічне японське кіно з хронометражем у 203 хвилини неможливо перекреслити у шрифт. Тож у випадку Tongari йдеться очевидно про символічний зв’язок, жест захоплення: сім накреслень — на честь семи героїв, гострі літери — як символ самурайської зброї.
Tongari перекладається з японської як «гострий». Витягнуті літери, загострені верхівки -k-, -h-, -b- і -t-, навмисна недосконалість шрифту (він начебто висічений вручну) — всі ці елементи продиктовані формою катани, самурайського меча. А кожне окреме накреслення пов’язане з ім’ям одного з семи акторів, які зіграли самураїв.
Біомеханоїд для шутера
Ганс Рудольф Гігер — похмурий геній, який все життя винаходив фантастичних істот зі шкіри та металу, кісток та шарнірів. Це він створив образ Чужого і розробив ескізи декорацій до однойменного фільму Рідлі Скотта, отримавши «Оскар» за найкращі візуальні ефекти.
Почерк Гігера — оголена анатомія, вивернуті назовні біологічні процеси. Його організми живуть, харчуються, помирають і розмножуються за власними законами. І кожна картина Гігера відтворює один із таких законів.
Але ці похмурі образи здатні заселятися не тільки у малюнки чи кіно. Ще в 2013 році сербський розробник Любомир Пеклар представив концепт хорор-шутера Scorn, і його візуальним орієнтиром стали саме гігерівські сюр-фантазії.
Суть омажу. Scorn — жахливий світ, вирощений із тілесних тканин та органів: коридори нагадують стравохід, пульсуючі вени-дроти, жива бойова зброя, рухливі криваві елементи стін.
Пеклар не повторює оригінальні картини та образи Гігера. Він вигадує істот, предмети, інтер’єри та сюжети, які міг би втілити всесвіт художника.
Якщо Гігер фантазує про те, як біологічні та механічні елементи можуть поєднуватися в одній істоті, то Пеклар докручує цей образ до фізіологічного процесу. Металеві дроти перетворюються на пульсуючі кров’ю тканини, а герой підключається до екзоскелета через вени та сухожилля.
Спа в космосі
«Космічна одіссея 2001 року» — культове sci-fi кіно, яке Стенлі Кубрик зняв у 1968 році за оповіданням Артура Кларка, фантаста та популяризатора науки. Ця гіпнотична історія створила образ космосу для всього світового кінематографа: у ній — плоскі екрани, голосове управління комп’ютером та фізичні вправи для астронавтів.
Естетика «Космічної одіссеї 2001 року» вплинула на всіх режисерів, які знімають наукову фантастику — Нолана, Куарона, Вільнева. Але омажі цього фільму робили та роблять не лише кіношники.
Atelier Caracas — венесуельська креативна студія, яка займається інтер’єрним дизайном, архітектурою, меблями та фешном. Вони вигадують потужні комоди без кутів, футуристичні опенспейси для дітей і житлові будинки з контейнерів. Опис кожного другого проєкту Atelier Caracas починається зі слів «бюджет був обмеженим» — і всі вони потрапляють в огляди топових дизайнерських медіа.
У 2020 році Atelier Caracas працювала над інтер’єром спа-салону. Перед креаторами стояла задача створити герметичний простір, що веде у світ «між Землею і нескінченністю». І візуальним орієнтиром для них стали декорації та сценографія «Космічної одіссеї 2001 року».
Проєкт 2020: A Spa Odyssey. Джерело: ateliercaracas.com
Суть омажу. Повторити інтер’єр корабля з «Космічної одіссеї» було б нудним рішенням. Дизайнери Atelier Caracas взяли з фільму колір, стерильну герметичну глянцевість та розмножені скляні люки, які відсилають до легендарного антагоніста HAL 9000.
У проєкті Atelier Caracas немає прямих кіноцитат. Дизайнери використовують скло як світловий фільтр, аби витримати червоно-рожеву гаму «Космічної одіссеї». Стійку для рецепції зробили з необробленого каменю, що виглядає як уламок астероїда, а перегородки в кабінках нагадують придуманий Кубриком інтерфейс AI-комп’ютера.
Тіло з клаптиків
Німецький анатом доктор Гюнтер фон Хагенс схожий на лікаря епохи Відродження — він навіть носить (майже) такий самий чорний капелюх, як у хірурга Ніколаса Тульпа на картині Рембрандта. Фон Хагенс починав з виробництва анатомічних моделей для медінститутів, а зараз, у свої 76 років, відомий на весь світ моторошними натуралістичними виставками.
У 1979 році фон Хагенс запатентував техніку пластинації — спосіб муміфікувати тіло полімером. І з того часу трупи, з яких він знімає шкіру, залишаючи кістки, м’язи та сухожилля, отримують друге народження (і першу справжню славу). Вони стають експонатами його майже артпроєктів.
Фон Хагенс настільки шокує, що йому час від часу прилітають судові позови. Але ним і захоплюються: лише в Німеччині 6 тис. осіб заповідали цьому анатому себе після смерті.
Важко уявити, як можна надихатися на що-небудь миле, дивлячись на крипові об’єкти Хагенса. Але у британської художниці та фешн-дизайнерки Дейзі Мей Коллінгрідж виходить.
Коллінгрідж шиє бодіпозитивні костюми-скульптури — вони також про анатомію, але в іншому ключі. Відправною точкою для дизайнерки стали роботи сучасних скульпторів Дженні Савіль та Луїз Буржуа, але найпотужніший вплив на неї справило дитяче враження — виставка «Світ тіла» фон Хагенса.
Роботи Дейзі Мей Коллінгрідж. Джерело: instagram.com/daisy_collingridge
Суть омажу. Тіла у Хагенса — ідеально-атлетичні, а Коллінгрідж вважає, що ідея про досконале тіло — це просто смішно, тому робить гротескні фігури з текстилю, з природними кольорами, пластикою та мімікою.
Виставки Хагенса — просвітницький проєкт. Ефектний, але не художній. Коллінгрідж використовує його головний візуальний гачок — натуралістичність і максимальну оголеність — для вираження своєї ідеї: будь-яке тіло прекрасне.
Костюми Коллінгрідж — це фантазія, яка часом навіть сперечається з природною фізіологією. Додаткові зв’язки «зайвих» елементів перетворюють її героїв на вигадану расу інопланетних добряків-гедоністів.
Корона да Вінчі
Дев’ятиметрова фреска «Таємна вечеря» да Вінчі почала руйнуватися ще за життя художника. Зараз, через 500 років із часу створення, від оригіналу залишилося не більше 20%. Решта — фантастично копіткі реставрації та цінні копії:
Усі ці складнощі не завадили «Таємній вечері» стати одним із найвідоміших візуальних образів у світі. Цей шедевр цитують у кіно та фотопроєктах, а композиція фрески давно стала архетипічною та позачасовою.
У 2020 році бельгійський ілюстратор та стріт-арт-художник Musketon зробив омаж «Таємній вечері» — створив графічний арт про локдаун, і видання Creative Boom внесло роботу до переліку 25 найкращих ілюстрацій року:
Суть омажу. Попри всі карантинні артефакти, у перспективі, композиції та розташуванні героїв рімейку The Last Supper легко читається відсилка до «Таємної вечері». Але Musketon, звісно, цього не приховував.
Він розраховував, що в ілюстрації впізнають джерело — на цьому й побудований його хід. Ефект епічної комічності виникає саме від зіткнення культового високого арту та побутових символів 2020: респіраторів, коробок Amazon, коробок піци та нескінченної купи рулонів туалетного паперу.
Якщо коротко
Омаж — це не плагіат, а креативний діалог із відомою культовою естетикою та роботою якогось відомого художника. Це жест захоплення та спосіб актуалізувати класику.
Омаж не має жорстких правил, але має перевірені прийоми:
- #1. Використовувати декілька ключових елементів фендому. Наприклад, цифру сім та образ меча із «Семи самураїв».
- #2. Побудувати оригінальний всесвіт за законами іншого митця. Наприклад, розробити біомеханічний сетинг та героїв за принципами Гігера.
- #3. Відтворити вайб замість прямих цитат. Не повторювати декорації космічного корабля, а, наприклад, створити схоже освітлення.
- #4. Помістити візуальний ефект у новий контекст. Як анатомічні моделі для креативного висловлювання про бодіпозитив.
- #5. Зіграти на контрасті. Наприклад, помістити суперактуальний сюжет в класичну впізнавану композицію.