Буває, купуєш книжку, щоб відпочити від роботи, і перетворюєш читання на ще одну роботу — збираєш ачівки, вираховуєш KPI, силуєш себе тоді, коли не хочеться. І зрештою вигораєш, бо стрибати вище голови в кожній сфері свого життя — важко.
Ми ніколи не прочитаємо всі книжки світу (навіть якщо обмежимось тими, що нам потенційно цікаві) — тому у фокус краще брати якість, а не кількість. Такий висновок для себе зробила Дана Окоманюк, засновниця каналів How to book, goodjob та організаторка книжкових клубів. У своїй колонці Дана розповіла, хто хоче, щоб ми читали більше, і чому три (дуже добре прочитані) книжки на рік — це більше ніж окей.
In defense of reading less
Торік я прочитала 86 книг. Дивлюсь на свій список прочитаної літератури й щиро радію, — бо бачу той прогрес, про який декілька років тому могла лише мріяти. Я нарешті почала читати менше. За це я дякую двом людям: собі, яка часто мусила робити складні вибори на користь тієї чи іншої книги, та французькому філософу Жаку Дерріда.
З філософією Дерріда я познайомилась минулого року на курсі з критичного читання від Оксфордського університету. Тоді ми розглядали збірку есе Acts of Literature, в якій він описав поняття «деконструкції» (або ж «нового читання»). Сенс деконструкції такий: «виявляти в тексті приховані суперечки, щоби показувати можливість неоднозначної інтерпретації».
Дерріда писав, що хоч ми й погоджуємось щодо значення певних слів (ти читаєш слово «вітер» та уявляєш рух повітря), єдиної правильної інтерпретації речень або текстів загалом не існує. Адже інтерпретація залежить не від автора чи тексту, а від читача. Насправді навіть автори не завжди усвідомлюють сенси, які вкладають у свої тексти, — про це у своєму інтерв’ю говорив Пол Лінч, переможець Booker Prize 2024.
Але повернусь до Дерріда — як часто буває, моя зацікавленість в його філософії та роботах досить швидко переросла в зацікавленість ним як людиною. І поки я шукала більше інформації про нього та його життя, випадково натрапила на документальний фільм 2002 року, знятий незадовго до смерті філософа.
Коли знімальна група зайшла до бібліотеки Дерріда, до стелі наповненої книгами, ведуча запитала, чи прочитав філософ їх усі. Він спокійно сказав «ні», після чого жінка уточнила, чи прочитав він хоча б більшість того, що є на полицях. Тоді філософ засміявся і відповів: «Ні, я прочитав 3–4 книги з цього всього, але я прочитав їх дуже, дуже добре».
Хто хоче, щоб ми читали більше?
Роками в мені дозрівали уявлення про те, якою має бути взаємодія з книгами. Але мені постійно бракувало якоїсь простої істини — фрагмента, який склав би цей ментальний пазл. Слова Дерріда стали для мене тим самим фрагментом і тим усім, що я мала почути, щоб нарешті зрозуміти — не потрібно читати багато, щоб читати добре.
Я глянула на свою бібліотеку з 700 книжок. Мій погляд тяжів до книг, які я або «прочитала дуже, дуже добре», або ж до тих, які я прочитала багато-багато разів. Я почала конструювати уявні ситуації. Чи змогла б я ризикнути й замість улюбленої книги взяти на безлюдний острів 10 нових книг? Ні. А якби мою бібліотеку зараз взяли й повністю замінили новою, вдвічі більшою — чи була б я щаслива? Ні. А якщо вона була б ліпшою за рейтингом? Також ні. Виходило, що кількість книг і думка інших про них програвала моїй власній перцепції якості та думкам щодо прочитаного.
Я почала згадувати свої шкільні та університетські роки. Думала і геть не могла згадати, скільки книг за рік я читала тоді. Можливо, 20 або 30. Але чому я не пам'ятаю цю інформацію? Хіба вона не важлива? Чому я її ніде не записала, ніде нею не поділилась?
Хоча читання було моїм хобі стільки, скільки я себе пам'ятаю, бажання гнатися за гарними цифрами (50, 70, 100 прочитаних книг) виникло відносно недавно.
Потреба читати не лише заради задоволення, але й заради кількості зародилась у 2017 році, якраз тоді, коли почали активно просувати ідею читацьких змагань. Гейміфікація (тобто використання елементів ігор у неігрових контекстах) дуже добре спрацювала для таких соціальних платформ, як Goodreads. Ця стратегія будується на тому, що робить нас людьми, — бажанні належати до певної спільноти, висловлювати свою думку та відчувати себе кращими за когось. Наприклад, (і я говорю з іронією) за он ту людину, яка прочитала на 10 книг менше.
Останні дослідження також кажуть, що гейміфікація не лише допомагає формувати звички та позитивні зміни у поведінці, але й отримувати додатковий буст. І цікаво, що для цього нам навіть не потрібні застосунки на кшталт Goodreads. Все, що необхідно зробити, — це узгодити умови гри із самим собою (що я читаю, як саме я читаю та який приз отримую). З мого досвіду, найкраще розбити читання на спринти. На практиці це може мати такий вигляд: читаєш 100 сторінок → відмічаєш свій прогрес (в самій книзі, блокноті тощо) → отримуєш за це нагороду (шматок шоколадки, 100 додаткових гривень у банку на книгу тощо). Відмічати прогрес важливо не лише задля мотивації, але й через те, що мозок часто не тримається за інформацію, яку ми не зафіксували.
Але навіть якщо ми будемо читати 80+ книг щороку та проживемо довге життя, ми не зможемо і наблизитися до того, щоби прочитати все, що нам хочеться (і здається, що хочеться). Якщо вірити Financial Times, дуже активний читач читає 5000 книг за життя. За таких обставин, чи справді ми готові зробити з читання перегони «хто встигне більше»? Бо незалежно від того, чи беремо ми в них участь (нехай і несвідомо), завжди буде хтось, хто прочитає більше, швидше, краще. І тут виникає питання — ми справді хочемо читати більше чи лише думаємо, що хочемо цього? Можливо, нам варто трішки пригальмувати й подумати над тим, що ми цінуємо більше: власні уявлення про читання чи ідеї інших. Власні смаки чи смаки більшості. Зрештою, що ми обираємо — кількість чи якість?
Самій собі я відповіла, що якість. Тому і не здивувалась, що, читаючи менше, я почала отримувати більше користі та задоволення. А разом із ними зросла і якість. 74 з 86 книг, прочитаних у 2023 році, я оцінила у 4 зірки й вище. І це не означає, що я читала лише бестселери або геніальні твори класиків. Я читала лише те, що хотіла сама. Наприклад, розслідування про медичні корпорації, які руйнують наше життя (Empire of Pain), мануал про те, як розпізнавати сексиста в дейтинг-застосунках (Tinder Translator), спогади про київських студентів XIX і XX століть («Пиво і чорнило») та оповідання про чоловіка, який виставляє своє життя на продаж у газеті (Life for Sale).
Книжки Дани
Читання як процес
Мені подобається думати про читання як про процес. Як і кожен процес, читання складається з певної послідовності дій та результату. Та я готова посперечатися, що ми рідко дивимося на книжки з думкою про результат. І саме тут, на мою думку, виникає проблема. Ми занадто сильно фокусуємось на самій послідовності дій, на умовному «піти в книжковий, придбати книгу, прочитати книгу, поставити книгу на полицю, repeat», ніж на тому, що ми хочемо отримати наприкінці читання.
Важливо, що кінцевий результат не досягається тоді, коли ми технічно завершуємо читати книгу. Він визначається тим, що ми беремо з книги. Як ми взаємодіємо з нею після — і я не про фізичну взаємодію (хоча вона також може відбуватися, коли ми повертаємось до книги та підкреслюємо важливі моменти, пишемо думки на полях, сваримося з автором тощо), — а про те, що ми робимо з отриманою інформацією після. Бо з нею неодмінно варто щось робити після.
Я зрозуміла, що визначити мету читання набагато легше одразу, а не наприкінці. Наприклад, коли я дочитувала геть нецікаву книгу, раціоналізувала це тим, що я: а) можу додати її у свій Goodreads Reading Challenge; б) формую уявлення про те, яка література мені подобається, а які — ні; в) маю уявлення про ось цей бестселер, який всі обговорюють. Але наскільки це вартувало того? Здається, результат не компенсував витрачених сил і часу на його досягнення.
Я вважаю, що поганих книг не існує. Але для кращої (і приємнішої) взаємодії з книгою я раджу подумати про те, для чого ти її читатимеш і що хочеш від неї отримати. Можливо, це будуть нові знання або відчуття ескапізму. Можливо, якась емоція — я часто читаю книжки, щоб добре виплакатись або насміятись.
Як читати, щоб читати з користю
Ось кілька рекомендацій, які допоможуть взяти максимум від книжки:
#1. Визнач мету, перш ніж починати читати. «Яка в мене мета?» і «Що саме я хочу винести з читання?» — два дуже важливих запитання, які варто поставити собі на початку.
#2. Обирай читати менше і бери якість у пріоритет. Водночас пам'ятай про власну користь від читання та результат, якого хочеш досягти.
#3. Зроби читання активним процесом. Познач у своєму графіку час, який будеш присвячувати книжкам.
#4. Веди книжкове вікі (тобто трекер прочитаних книг). У діджитал- чи паперовому форматі — як зручніше. Можеш обрати безплатний темплейт книжкового вікі в Notion, який я колись створила.