Предметна зйомка — важливий жанр комерційної фотографії. Вона говорить до людей з білбордів, журналів та соцмереж, перетворюючи нас на потенційних покупців. Вона ж переконує клієнта натиснути кнопку «купити» — цю задачу закриває каталожна зйомка.
Як стартувати в предметній зйомці, робити небанальні кадри та брифувати клієнта — у своїй колонці розповіла фотографка та ретушерка Любов Гиренко. Її роботи з’являлися в Harper’s Bazaar і Vogue, а серед клієнтів Любові — Maybelline, Unilever, Capture One та Edward Bess.
Що таке предметна фотографія
Предметна фотографія — це про все, що можна класифікувати як предмет (від лампочки до комбайна). Цей жанр поділяється на кілька напрямків:
- — фуд-фотографія
- — косметика
- — ювелірка
- — автомобілі
- — техніка
- — одяг і взуття
Прості риси можна знайти в будь-якому предметі, але, як на мене, косметику фотографувати найлегше. Вона найбільш зрозуміла та утилітарна — плюс в одному предметі рідко поєднується кілька форм або текстур. А найважче — це автомобілі та фуд. Машини я ніколи не фотографувала, а от щоб класно знімати їжу, потрібно жити конкретно цим — розібратись в усіх нюансах.
Також предметна зйомка може бути іміджевою та каталожною (пекшот). Іміджева — це коли незвичайний фон, сет-дизайн, а продукт показують в естетиці бренду. Пекшот — це коли нейтральний фон, а продукт видно з кількох ракурсів (спереду, в профіль, в три чверті, деколи — згори та знизу).
Для більшості найважливіша людина в предметній фотографії — це Ірвінг Пенн. Він одним із перших почав працювати в цьому жанрі — і робив це концептуально. Пенн влаштувався у Vogue в 1940-х, і потім журнал перезнімав його кадри 100500 разів. Ірвінг був трендсетером — він придумав знімати сигаретні недопалки, ставити поряд із золотим годинником овочі та яйця. Зараз ці прийоми часто використовують.
Фотографії Ірвінга Пенна. Джерело: irvingpenn.org
Про об’єктиви, світло і додаткові девайси
Макрооб’єктив (50 мм і вище) — мастхев для предметного фотографа. Також бажано мати фікс-об’єктив, бо він дає різкішу картинку. Або зум-об’єктив — знаю фотографів, яким комфортно з ним працювати.
Студійне світло теж потрібне — принаймні одне джерело. Можна почати зі спалаху та кількох насадок на нього (софтбокс, парасолька). А ще існує партійне, тобто яскраве і динамічне світло. Воно не всім подобається, але буває доречним. Головне — не орієнтуватися на денне світло, бо погода змінюється 10 разів на день. Сонечко вийшло, сонечко зайшло — і щоразу доводиться змінювати налаштування. Плюс відбивачі. Зазвичай відбивач стандартного розміру завеликий для предметної зйомки, але його легко зробити самому.
Існує багато додаткових приколів, без яких фотограф може посивіти на зйомках:
#1. Третя рука. Це штатив, який кріпиться до поверхонь і тримає предмети. Його потім легко прибрати у фотошопі. Третю руку можна знайти на аліекспресі за $10, не обов’язково замовляти щось супердороге. Раджу купити штук 5, щоб можна було працювати з кількома одночасно — один штатив тримає відбивач, інші — предмети тощо. Класичний штатив — це теж зручно, але не завжди потрібно. Він знадобиться для каталожки, але на іміджевій зйомці фотограф може і має рухатись.
#2. Фони. Не лише ж на білому все життя знімати. Я б радила брати різнобарвні. Для предметки потрібен папір невеликих розмірів, безтекстурний дуже круто виглядає.
#3. Стиснуте повітря. В ідеальному світі я проводила б зйомки у вакуумній кімнаті, бо вся пилюка в студії осідає на предметі. Але вакуумної кімнати в мене немає, тому я купую балончик зі стиснутим повітрям. Його використовують для чистки клавіатури, але для предметки це також суперштука.
#4. Рукавички. Якщо фотограф або клієнт поправляють предмет руками — всі у рукавичках. Важливо мати різні — вінілові, гумові, тканинні. І підбирати потрібну пару для кожної поверхні.
#5. Blu Tack (мовою фотографів — клячка). Це клейка маса, схожа на жуйку, що не залишає слідів на поверхнях. Вона дозволяє фіксувати об’єкти, які не можуть стояти самі, а ще з’єднує предмети.
Це — база, а далі кожен фотограф доповнює свій набір маніяка сам. Я завжди ношу із собою скотч, щоб знімати пилюку, крем, мастихіни, гліцерин для імітації крапель, а ще ножики для тіста — ними зручно робити мазки, особливо під час зйомки косметики.
Про фуд-фотографію
У фуд-фотографії багато читерства — це не стереотип. Від пінки для гоління, яку додають у пиво, до муляжів та макетів — тут часто використовують штучні елементи. Олія, клей, крем, вата — їжу покривають десятками неїстівних шарів. Якщо не знаєш усіх цих приколів, можеш легко розчаруватися. Класно, що є інтернет і відосики на ютубі, де цього можна навчитися.
У світі існує тренд на натуральність і правдивість, але він все ще не стосується комерційної фуд-фотографії. Все ж таки люди не готові побачити, як їжа виглядає насправді, — особливо на великих рекламних банерах. Плюс якщо зйомка триває 8 годин, той самий чизбургер стільки не проживе. Їх треба або 200 штук, щоб щохвилини замінювати свіженьким, або фотограф домалює картинку у фотошопі (що, знову ж таки, не про справжність). Тож деколи орієнтуватись на повну натуральність — нераціонально. Цей тренд — більше про інді-бренди. Класичні бізнеси не готові так ризикувати.
Про правдивість картинки
Коли я роблю предметні фото, прагну, щоб усе було правдиво і без зайвих домальовок. Вже ніхто не робить так, як у 2000-х — відзняв і відфотошопив як боженька, щоб у результаті вийшов зовсім інший продукт.
Але все ж треба робити знижку на те, що камера бачить більше за людське око. Буває, дивишся на каблучку — ну, нормально. Фотографуєш — а вона вся заляпана, подряпана і в пилюці. І скільки не протирай предмет, все одно щось вилізе. Тому потрібна ретуш. Я не можу віддати необроблене фото замовнику і сказати: «На, використовуй, бо твій продукт насправді так і виглядає». Бо в житті ніхто не побачить ці крихітні ворсинки.
Про старт у предметній зйомці та світч з інших жанрів
Запит на предметку є, але треба бути реально класним спеціалістом, щоб заробляти лише нею. Особливо на українському ринку — в нас частіше беруть інхаус-фотографів, які зніматимуть весь контент для бренду.
Бум предметної фотографії стався в період ковіду — тоді багато фотографів прийшли сюди з інших жанрів або просто розширили репертуар. Всі сиділи вдома, а фотографувати ж хотілося. Так було і в мене. Під час локдауну я спробувала відзняти помади, і результат був жахливим.
Це стало для мене відкриттям — спочатку може ніфіга не вийти. Я думала, якщо вже вмію фотографувати й працюю в схожому секторі б’юті, все має вдатися одразу. Як я можу бути суперхорошою в чомусь одному і настільки поганою — в іншому? Тож мій початок у предметці був сумним, але прогрес відбувався швидше, ніж коли я лише починала знімати.
Про роботу з клієнтом
Клієнт має добре розуміти, чого він хоче від фотографа. Саме тому важливо, щоб замовник сам розписав бриф. Знаю, що фотографи часто заповнюють бриф самі, але це дуже дивно, як на мене. Йти на зйомку без проговореного концепту — це як лотерея. Фотограф уявлятиме одне, клієнт — друге, вийде третє, і всі залишаться незадоволеними. У брифі не обов’язково прописувати кожен кадр, але важливо з’ясувати, для чого ця зйомка, куди підуть фото і про що бренд.
Під кожного клієнта потрібно створювати договір, де буде прописано, хто і що робить, в якій кількості, коли дедлайн тощо. Договір страхує в ситуаціях, коли клієнт каже: «А я фото на позавчора хотів, повертай гроші». Зі мною такого не ставалось, але історії чула різні.
Класно, коли клієнт є на зйомках. Якщо він не може прийти, я створюю сесію в Capture One, щоб можна було спостерігати за процесом у режимі реального часу. Клієнт точно знає краще, що йому потрібно. Плюс так він бачитиме весь скоуп роботи — фотографу не доведеться пояснювати, чому зйомки тривають довго, а кадри виставляються півтори години.
Про команду
Фотограф може працювати на майданчику сам, але класно, коли в команді є:
#1. Гафер, тобто людина, яка налаштовує світло.
#2. Асистент — з боку клієнта або фотографа. Людина, яка може принести води, щось протерти, переставити. Я можу зробити це сама, але тоді локомотив зупиняється — а щоб відновити рух, йому потрібен час.
#3. Сет-дизайнер. Ця людина може допомогти з реквізитом на іміджевій зйомці.
Про тренди
Тренди у фотографії циклічні, тож деколи важко зрозуміти, коли зробили певний кадр. Зараз, наприклад, популярний мінімалізм, ретростиль, плівковий ефект — тобто те, що вигадали в минулому. Але ось що справді вирізняє застарілі фото, так це класичні ракурси та композиція. Якщо все знято за правилом третин і предмет стоїть чітко на перетині ліній поділу — значить, кадр старий. Вінтажний годинник або розкрите дзеркальце на фоні — теж редфлег та олдскул.
З нових трендів у предметній фотографії:
#1. Ширококутні об'єктиви. Предметку знімають не лише на макро, але й з більш незвичних ракурсів — суперзнизу, суперзгори.
#2. Яскравий колір. Період мінімалізму та ідеальної чистоти кольору минув — для мене це показник розвитку. Але важливо, що колір предмета не має радикально змінюватися — тут стандартом залишається натуральна ретуш. Перефарбовувати можна сетинг, але не сам продукт.
#3. Mixed media. Тобто змішування фотографії з 3D-елементами, ілюстрацією, креативами, згенерованими ШІ тощо.
#4. Чистота кадру. Фото може бути максимальне навороченим, але не перенасиченим композиційно. Нічого зайвого, всі деталі на своїх місцях.
Про комерцію та особисті проєкти
Предметна зйомка не завжди комерційна — ти можеш фотографувати й для себе, і для портфоліо. Якщо приходиш у сферу з бажанням знімати й створювати — робитимеш різне. Якщо орієнтуєшся виключно на гроші — зніматимеш лише комерцію.
Але некомерційна складова така ж важлива, як і комерційна, — в будь-якому жанрі, не лише предметці. Ніхто не забороняє тобі фотографувати предмети поза студією. В мене іноді таке буває: прокинулася з гарним настроєм, кіт мене поцьомав, побачила красивий помідор — думаю: а поставлю його поряд з баночкою парфумів. І понеслось.