Найважливіше (і найскладніше) в обробці фото — вчасно зупинитися. Інакше те, що починалося як легка корекція недосконалостей, закінчиться повним перемальовуванням.
Як визначити точку неповернення, знає Даша Червона — ретушерка, чиї роботи публікували Vogue, L'Officiel, GQ, InStyle, Marie Claire, Forbes та AD magazine. Даша ретачила для Puma, Reebok, Dior та Ksenia Shnaider, а нам розповіла:
- — з чого почався її шлях у професії
- — як зрозуміти, де шкіру чистити потрібно, а де ні
- — чи відрізняється світ очима фотографа, ретушера та глядача
- — чи можна «на пості» витягнути знімання
- — чому ми недооцінюємо ретуш
Коли та чому ти почала займатися ретушшю?
Перша ретуш відбулася зі мною у 6 класі: одна старшокласниця показала мені, як у пейнті зробити людині на фото косоокість — переставляючи на сітківці очей пікселі за допомогою пензля та піпетки.
Це була дитяча витівка, але саме тоді я зрозуміла, що цифрове зображення можна видозмінювати. І це вразило мене до глибини душі. Кумедно вийшло: тоді я сіла за комп'ютер, щоб зробити людину негарною, а зараз займаюся прямо протилежним — роблю красу.
Мене дуже захопила можливість гратися з картинками, і я почала шукати навчальні матеріали на форумах. Про ютуб я тоді ще не знала, та й маю сумніви, що на той момент там були якісь туторіали. Я знайшла декілька ресурсів (там були просто текстові уроки, з описами та скриншотами) — і почала тренуватися на фотках Моніки Беллуччі:
Пізніше батьки подарували мені фотоапарат — і я змогла обробляти вже власні знімки. Я зловила себе на думці, що знімаю не тому, що хочу фотографувати, а заради матеріалу для ретуші. Процес обробки фотографій здавався мені більш захопливим.
Коли я закінчила школу, уявлення не мала, в якому напрямку хочу рухатися. Вмовила батьків на gap year і восени пішла не в універ, а до своєї першої студії — Tropicpic — і жодного разу не пошкодувала.
Це була команда фотографів, які працювали в екзотичних місцях у всьому світі: знімали фешн, комерцію, робили приватні фотосесії. Tropicpic була однією з небагатьох команд, де можна було практикуватися у ретуші на гарних зображеннях. Навіть нудні весільні фотосесії завдяки тропічним локаціям виглядали цікаво.
Пам'ятаю, коли я вислала тестове, вони відповіли, що моїх навичок поки що недостатньо. Але я не відступала: писала їм на пошту та у всі соцмережі. Їх зачепила моя наполегливість та бажання працювати — і мене запросили познайомитися. А ввечері після співбесіди ми сіли разом дивитися якийсь вебінар, їли піцу і пили пиво. Їм сподобався мій вайб — і вони вирішили дати мені шанс.
Я дико щаслива, що не здалася після першої спроби і все ж таки виборола місце в студії: я отримала колосальний досвід, набралася технічних скілів, навчилася спілкуватися з клієнтами. Там я пропрацювала 1,5 року, а потім пішла на фриланс.
Яких помилок в обробці фото ти припускалася на початку?
Однією з помилок було починати вивчати Dodge&Burn (техніка ретуші, коли світлі ділянки затемнюють, а темні освітлюють — прим. ред.) на максимальних масштабах.
По суті, я робила те саме, що й у дитинстві, коли вручну фарбувала пікселі пензлем у пейнті. Не треба так :) «Порцелянові» клоуз-апи (зображення, максимально наближене до глядача — прим. ред.) вже не в моді — і в цілому картинки, які вимагають такої кропіткої роботи, зараз зустрічаються рідко.
Моя порада — працювати з картинкою, збільшеною максимум до 100%. Під'їжджати ближче немає сенсу. Ще корисно частіше робити zoom out й аналізувати, як змінилося зображення після того, як ти застосував якийсь інструмент, — а потім вирішувати, чи пішло це на користь.
Що в процесі обробки займає найбільше часу?
Якщо ти — новачок, певний час піде на те, щоб розібратися, які частини на тілі чистити, а які — не чіпати (або, навпаки, утрирувати).
Як цього навчитися?
Знайдіть хорошого фотографа або попросіть друга якісно сфоткати вас при різному освітленні — і відретушуйте свої портрети. Ви добре знаєте своє обличчя, тому інтуїтивно зрозумієте, коли потрібно зупинитися.
Потім проаналізуйте, чому якісь ділянки шкіри ви скоригували, а якісь не чіпали. Так можна отримати декілька корисних інсайтів, а в майбутньому заощадити купу часу — не вичищати фото глибоко на ділянках, які можна залишити природними.
З чим найчастіше переборщують ретушери?
Найчастіше переборщують, звичайно, з ретушуванням шкіри. Рідше — з фільтром Liquify («Пластика»), який дозволяє змінювати форму об'єктів на фото.
А чим, навпаки, нехтують — а даремно?
Деталями. Часто ретушери занадто сильно концентруються на самій лише моделі, забуваючи про все інше. Важливо оцінювати картинку цілком — наскільки гармонійно все виглядає у кадрі. Наприклад, у своєму недавньому проєкті для бренда смарт-валіз Have A Rest я попрацювала з фоном: прибрала стежку і засохлі кульбаби:
Ретуш фото здається монотонним заняттям. Що допомагає зробити процес менш рутинним та зберігати фокус?
Коли переді мною непросте завдання, де потрібно конкретно поворушити мізками, я віддаю перевагу або тиші, або електронній музиці. Якщо робота йде на автоматі, можу увімкнути фоном будь-яку музику, подкаст, ютуб.
Якщо проєкт великий і завдання однотипні, час від часу обов'язково перемикаюся на інші проєкти — інакше можна просто збожеволіти. Не люблю дуже великі проєкти.
З часом ретушер розуміє, який тип проєктів йому ближчий: хтось любить робити лукбуки, хтось — б'ютики. Якщо відчуваєш, що проєкт не заходить, не гвалтуй себе — відмовся. А якщо ти в ньому ще й фотограф, передай знімки іншому ретушеру.
А ти сама тільки обробляєш фото чи й знімаєш також? Які плюси та мінуси поєднання ролей?
Я спеціалізуюся на ретуші, але іноді знімаю сама чи беру участь у зніманні як асистентка.
З плюсів — під час знімання помічаєш деталі, які на постобробці можуть стати проблемою, і намагаєшся звести їх кількість до мінімуму. Наприклад, стежиш за укладкою моделі, тому що знаєш: на пості працювати із зайвими пасмами — марудно і складно. Якщо штучне світло валить сильний хайлайт, просиш візажиста це «прибити», щоб не мучитися потім з ретушшю. Знаєш, де потрібно зробити додатковий кадр для пересадки деталей, де — з іншою експозицією і так далі.
Це дуже полегшує роботу ретушера. Фотографу теж корисно розуміти, як влаштована ретуш — це дає більше свободи на зніманні. Наприклад, якщо любиш крутити перспективу у фотошопі, зможеш під час знімання підбирати ракурси, на які distortion (оптичний ефект, при якому прямі лінії викривляються — прим. ред.) ляже краще.
Мінусів у поєднанні ролей я не бачу — аби часу вистачало і на те, й на інше.
Фотограф, ретушер та глядач бачать світ (і знімки) по-різному?
У фотографа свій перевірений погляд. Ретушер дивиться на знімок через призму фотографа. А глядач — бачить суб'єктивний візуальний сюжет. До того ж у кожної людини він свій.
Що тебе приваблює у роботі ретушера? На відміну від того ж фотографа чи, скажімо, відеомонтажера?
Я дуже соціальна людина, і в мене досить активний темперамент, а процес обробки фото мене заземлює. Він виховує у мені уважність, концентрацію, вчить шукати нові шляхи для отримання швидшого та якіснішого результату, дозволяє мені видихнути. Ретуш — це мій дзен.
Але робота — це часто стрес. Особливо коли на зніманні кажуть «виправимо на пості». Ретушер може виправити косяки фотографа? Від кого залежить результат?
З часом я почала наполягати на тому, щоб зробити ще один дубль — жодних «виправимо на пості». Не тому що ліньки, а тому що так якісніше.
Іноді горе-знімання реально «витягнути» за допомогою ретуші: картинка може отримати нове сприйняття, але важливо розуміти, що концептуально вона сильно відрізнятиметься від початкової ідеї. А так — результат залежить від усіх учасників процесу однаково.
Розкажи про свої естетичні орієнтири. Що для тебе краса?
Краса — це ілюзія. Нам виглядає гарним те, що здається гармонійним. А щоб побачити гармонію, потрібний контекст. Дуже круто, коли фотограф вибирає локацію/сеттинг з урахуванням зовнішності моделі — і навпаки. Коли відчуває, яка модель класно виглядатиме в одязі того чи іншого бренда. Коли знає, що саме підсилить продукт у кадрі.
Коли я отримую знімки на ретуш, обираю тип обробки, враховуючи зовнішність моделі, продукт та інші ввідні. Це може бути м'яка кольорокорекція, приглушені кольори, а може бути отруйний, контрастний колір. Soft skin чи навпаки дуже фактурна обробка, що посилює якісь риси. Знімок можна пом'якшити, а можна зробити «важчим», за допомогою кольору/світла/роботи зі шкірою та деталями. Зловити цю гармонію дуже важливо — як на етапі знімання, так і на етапі ретуші.
У чому тоді секрет ugly-арту, як вважаєш?
Якщо він виглядає цілісно або є прикольне поєднання несумісних елементів — це може бути супергармонійно. Але навіть якщо гармонії не сталося, не страшно. Мені здається, ugly-арт — він про епатаж, бунтарство.
Поділися фотографами, до яких заглядаєш за натхненням.
Я просто обожнюю Леслі Чжан — це китайський фотограф. Ще подобається, як знімають Еммі Америка, Аня Брудна, сестри Женя і Таня Постернак, Аліса Полозова, Анна Богдан, Віталій Мельников. Мрію попрацювати з кожним із них.
Щоб навчити око та для натхнення корисно заглядати на Readellion: просто заходиш у розділи Photo і Fashion та вибираєш будь-який журнал з обкладинкою, що сподобалася.
Ти спеціалізуєшся на фешн- і б'юті-проєктах. Чи є там специфічні стандарти обробки?
Я сказала б, що там загальні стандарти — вони просто адаптовані під контекст проєктів. Наприклад, природна ретуш: про неї прийнято говорити в контексті шкіри, але ті ж правила працюють з одягом, аксесуарами та будь-якими іншими текстурами. Володіння інструментами для клонування та малювання і кольором дає можливість вписатися в найспецифічніші стандарти — або вийти за їхні рамки.
А тепер — бліц. Коротке запитання — коротка відповідь. Найдурніший міт про обробку фото?
Що обробка — це тільки про замазування прищів і збільшення дупи. Насправді граней значно більше. Постобробка розставляє акценти і допомагає позбутися викривлень — у реальному житті ми їх не помічаємо, а на фото вони видимі.
Ретуш може бути інструментом для творчості, а може — інструментом зростання продажу. Може бути нудною, а може бути креативною. Іноді потрібно знайти швидке рішення, іноді — придумати щось незвичайне.
Відкривати для себе нові шляхи розв'язання різних задач, щоразу переосмислюючи свій підхід, і спостерігати, як зростає якість роботи, — це кайф. Але прищі та дупа теж трапляються :)
Опиши свій підхід до ретуші одним словом.
Продумана.
Твій найсмішніший професійний фейл?
Коли я працювала у студії, випадково замінила купу готових знімків із фотосесії сирими джипегами. Цілий день нишпорила у програмах для відновлення файлів, але відновилися лише компрометувальні фотки попереднього власника цього комп'ютера. Досі намагаюся забути цей матеріал. Це було не так смішно чи соромно, як кринжово.
Аж таких фейлів у мене було небагато, а ось різних диких історій — достатньо. Наприклад, одного разу жінка на 6–7 місяці вагітності попросила на всіх знімках видалити живіт. Вона аргументувала це тим, що має намір показати фото батькам. А ще якось я ретачила фото з дівич-вечора тайських ескортниць. Ось це був справжній acid:)