У світі, де все живе в клауді, а вдома з інструментів — макбук, клеїти й зшивати сторінки власноруч звучить крейзі. Але саме в цьому фішка: зін — це коли ти просто робиш те, що подобається. Вони бувають про різне: від музичного альбому та колекції одягу — до старої доброї саморефлексії. І хоча олдскульний самвидав усе ще живий, двоє з трьох наших героїв обрали діджитал-формат.
Ми поговорили зі студентами курсу «Кар'єра митців», які створювали власні зіни: Дмитром Ємельяновим, Ольгою Кісельовою та Кохінуром. Вони розповіли про челенджі в процесі, про те, навіщо взагалі робити зіни та чому іноді найважливіше — просто почати.
«Мені немає на кого рівнятись: сильно відрізняється бачення, підхід і те, над чим я працюю»
Дмитро Ємельянов — студент курсу «Карʼєра митців», митець
Живу у Вінниці, родом з Дніпра. Працюю в ІТ як розробник, а також займаюся мистецтвом, поєднуючи 3D-друк, штучний інтелект і традиційні матеріали. Досліджую емоції та вплив технологій на мистецтво, створюючи скульптури, маски та інтерактивні об'єкти. Веду Telegram-канал @dmytrove, де розповідаю про свої експерименти.
Розкажи детальніше про свій зін
Задача була створити зін під час навчання на курсі. Я довго шукав, що можу переосмислити, і згадав, як починав досліджувати дизайн одягу через ШІ. У мене залишилась база: класифікація, теги на зображеннях. Колись це робилося для концепту інтернет-магазину, де користувач знаходить те, що його зачепило.
Я вирішив надати цій базі вигляд графіки за допомогою вебтехнологій. Написав програму на Three.js, закинув дані, додав зображення, оптимізував дизайн. Порівняв із зінами, які колись бачив, і зрозумів: це формат, який працює. Тут і пошук, і візуальна цукерка, і трохи незвичайний підхід.
Коли робиш зін, потрібно мати ідею одразу чи вона може прийти в процесі?
У мене ідеї не було. Були тільки вхідні дані, досвід, напрацювання. Не впевнений, що це буде працювати для інших митців або тих, хто хоче створити зін. Для мене такий підхід працює: збираю з того, що є, щось цікаве, що несе повідомлення. Як ми, митці, завжди прагнемо — зачепити глядача.
Які фішки з курсу видались тобі корисними?
Саме для цього зіну фішки не застосовував. Але багато почерпнув — і насправді лише зараз опрацьовую матеріал. Я опрацював лекції, витягнув текст і залучив нейромережі для аналізу. Тепер вони допомагають мені отримувати структуровану інформацію або рекомендації. Це як персональний помічник.
Що було найважчим у процесі?
Не пройшло року, як я почав без сумніву називати себе художником. У лютому вперше брав участь у резиденції у Вінниці — #Boost_4_Culture. Я змушений сам протоптати свій шлях. Мені немає на кого рівнятись: сильно відрізняється бачення, підхід і те, над чим я працюю. Це не заважає, а навпаки — допомагає знаходити спільну мову з іншими.
Попри те, що на JS я не дуже вмілий програміст, зміг сформулювати задачу для ChatGPT. Описав, чого я хочу, і довів до розумного вигляду. Захостив на GitHub. Колись збирався створювати одяг, тому більшість матеріалу опрацьовував раніше: робив зображення в MidJourney, витратив час і ресурси.
Чи змінилося щось у тобі в плані креативу?
Винайшов формат, привабливий та доступний для глядачів, які не знайомі з усіма нейромережами. Звісно, зараз зробив би все інакше: додав би більше інтерактиву та глибшу інтеграцію з технологіями. Проте ці напрацювання залишаються зі мною.
Коли йшов на курс, моєю метою було розширити нетворкінг. У процесі навчання мав інсайт: я працюю не лише на кінцевого клієнта, а саме на митців, розширюючи їхні можливості за допомогою свого бачення, відчуттів та цифрових інструментів.
Що б ти порадив людям, які хочуть створити свій зін?
По-перше, краще дивитись, щупати, які зіни бувають. По-друге, не боятися йти за своїм відчуттям. І, звісно, не поспішати з цим. Дати ідеї певний час настоятися.
«Найважчим було навчитися працювати без порівнянь з іншим та з повагою до себе»
Ольга Кісельова — студентка курсу «Карʼєра митців», мисткиня та дизайнерка
Працюю з темами, зосередженими на рефлексії та прийнятті себе. Моя основна техніка — картонографія: створюю гравюри з переробленого картону, де неідеальність відбитків є важливою частиною та символізує прийняття недосконалості. Зараз працюю над колекціями про внутрішній світ людини та про красу Києва.
Розкажи детальніше про свій зін
Зін «Людина» складається з кількох ілюстрацій, які досліджують внутрішній світ людини, прийняття власної унікальності, відхід від чужих очікувань і знаходження сили та краси в тому, щоби бути неідеальними, але живими.
Життя — найбільша цінність, яка в нас є. В часи війни людське життя нерідко сприймається як ресурс для виконання задач, але нам потрібно пам’ятати, що воно важливіше за будь-що.
Коли робиш зін, потрібно мати ідею одразу чи вона може прийти в процесі?
Я підходжу до створення зіну двома способами. Перший — це робота з чіткою темою або ідеєю, яка розвивається поступово. Саме так я працювала над своїм зіном. Це був структурований та організований процес, який задовольняв мою потребу в порядку.
Але є інший підхід, коли творчість виникає в потоці. Це більше про емоції, інтуїцію та свободу. Тоді роботи з’являються ніби самі собою, немов мозок збирає досвід і видає щось несподівано цінне. Ці два методи можуть існувати разом, чергуючи один одного, або працювати окремо.
Якщо маєш кілька робіт, рефлексуй над тим, яку історію вони розповідають. А якщо поки що нічого немає, почни з теми, яка резонує, і поступово додавай ідеї, тексти, ілюстрації.
Які фішки з курсу видались тобі корисними?
Найкориснішими фішками курсу для мене стали практичні аспекти. Організація CV, портфоліо, artist’s statement, ціноутворення — це дуже допомогло мені систематизувати свої роботи. Курс додав мені впевненості, і я наважилася відправити свої роботи на пару конкурсів.
Зрештою взяла участь у фестивалі «Фундамент» в Українському Домі зі своїм зіном. Крім того, курс допоміг мені краще зрозуміти, що я хочу сказати своєю творчістю. Ілюстрації до зіну були створені раніше, але тексти я написала саме під час і після навчання, враховуючи нові знання.
Що було найважчим у процесі?
Найважчим було навчитися працювати без порівнянь з іншим та з повагою до себе. В моменти сумнівів я запитувала себе: чому я прийшла на курс? Що для мене важливо? Це допомогло рухатися вперед без зайвої самокритики. Я навчилася розставляти пріоритети й екологічно підходити до свого ресурсу. Це вже не про перегони, а про пошук балансу між процесом і результатом.
Чи змінилося щось у тобі в плані креативу?
Я сприймаю зін як медіум, за допомогою якого можна висловлювати те, що тобі резонує. Це доступний інструмент для всіх. Тому власне створення зінів мене не змінило, але допомогло говорити через образи та слова.
Сама його ідея — це про свободу: висловлювання, легкість і відкритість без критики. Для цього не потрібна велика кар’єра митця. Зін може бути простим, навіть створеним вручну на одному аркуші паперу. Не потрібні ані великі тиражі, ані дорогі видавництва. Це мистецтво, доступне кожному.
Що б ти порадила людям, які хочуть створити свій зін?
Якщо ти вже маєш кілька робіт, які розповідають певну історію, порефлексуй та подумай, про що саме ця історія. Якщо ідей поки що немає, почни з теми, яка тобі близька, і просто запиши чернетку в блокноті або Google Docs — ідеї, ілюстрації, тексти, як усе це може виглядати. Не переживай, якщо спочатку здаватиметься, що це хаос.
Перший зін може бути зроблений від руки, тиражем у 10 примірників для друзів. Це може бути про дружбу, подорож або спогади, а може, це буде зовсім інше. Потім він може еволюціонувати в більше. Головне — знайти те, що зачіпає тебе, і дозволити ідеям з’являтися поступово. Важливо експериментувати й пробувати щось нове.
«Першою чергою — кайфувати самому. Не думати, чи сподобається це іншим. Поціновувачі знайдуться»
Кохінур — студент курсу «Карʼєра митців», художник
Проживаю в Києві з 2019 року, сам з Рівненщини. За освітою соціальний працівник. Мене не взяли в художній ВНЗ, але я самотужки навчився малювати. Працюю на «Новій Пошті» та орендую майстерню, де займаюся мистецтвом у вихідні. Досліджую живопис, графіку та експериментальні техніки.
Розкажи детальніше про свій зін
Це було додаткове завдання. Я насправді довго думав, як його реалізувати. Хотів зробити, уникаючи банальності. Завжди хочеться ламати шаблони. І в один момент побачив, що у виконавця Tyler, the Creator вийшов альбом CHROMAKOPIA.
Зазвичай надихаюсь музикою та відео. Я подивився його кліп, трейлер, де вибухає контейнер. Спочатку картинка — сепія, а потім різко стає перенасиченою кольором. Це надихнуло мене. З'явилась ідея, список ідей, і я такий: так, треба зробити зін у такому стилі.
Коли робиш зін, потрібно мати ідею одразу чи вона може прийти в процесі?
Перший раз робив зін — і до цього навіть не знав, що таке існує. Було натхнення, з'явилась ідея. Почав імпровізувати, додавав нові елементи в процесі роботи. Зазвичай я збираю різні фотографії, меми, щось прикольне з Pinterest. Ці матеріали стають джерелом. Воно так переважно і працює.
Більшість сторінок зіну складаються з нотаток і збережених фото. Добре, що я довго думав над ним, над прикладами інших зінів. Бачив, що ніхто не зробив відео, і я такий — можна виділитися. Це наче відкриття зіну. У творчості намагаюсь поєднувати створення відео та малюнку. Навіть не можу сказати, що мені подобається більше — відео чи малюнки. Коли я щось роблю, обов'язково монтую відос у такому стилі, як до зіну.
Які фішки з курсу видались тобі корисними?
Насправді ще до того, як взяти курс, я радився з одним митцем, який проходив раніше подібний курс від Skvot. Він сказав, що це не буде зайвим. Під кінець навчання в мене зовсім змінився вектор руху в мистецтві. Я його переосмислив, змінив підхід до створення — формувати архів. Також мені було цікаво послухати про ціноутворення. І в принципі деякі лекції 100% буду переслухувати з часом.
Що було найважчим у процесі?
Найважче — сприйняття результату. Така фішка, типу синдрому самозванця — у мене є такий прикол. Коли ідея з'явилась, у процесі роботи я тупо кайфував. Але коли закінчив, такий: блін, це гівно, крінж. Раніше через це комплексував, але завдяки соцмережам, де я показую себе, стало краще. У мене є коло довірених людей, яким я показую свої роботи перед публікацією. Вони кажуть «клас», і я такий — все добре, погнали. У мене завжди ця боротьба: чи це добре, чи ні.
Чи змінилося щось у тобі в плані креативу?
Для себе я виніс, що був сліпим. Сліпим у плані реалізації ідей. Просто щось малював, навіть не думав. Після курсу почав ставити запитання: про що я розповідаю? Яку вагу це має? Чи це просто красиво? А мені достатньо, що це просто гарно? Хочеться щось масштабне робити.
Паралельно з курсом я почав надихатися хіп-хоп-виконавцями, їхньою концепцією та текстами. Переосмислення нахлинуло хвилею, і я повернув в іншу площину. Зараз готую серію зі своїм відео. Там буде сюжет, певні роздуми — хочу зобразити сліпоту, розуміння.
Що б ти порадив людям, які хочуть створити свій зін?
Першою чергою — кайфувати самому. Не думати, чи сподобається це іншим. Поціновувачі знайдуться.
В кінці свого зіну я вставив завдання з попередньої лекції — уявний візит до майстерні. Ганяв дурня, люблю це. Особливо коли відчуваєш якусь напружену серйозність. Завжди хотів йти проти течії. У школі, коли треба було написати твір про хорошого героя, я писав, що він поганий. Прикалувався з вчительки, але їй це теж подобалось.