Наш інфопростір сьогодні — це трагедії, волонтерські збори, чиясь ранкова кава, валізи, переїзди, знову трагедії, знову збори, ще одна кава. А поміж усім тим — робота, яку потрібно продовжувати робити.
Після чергового терористичного акту росії я замислилась: «Як робити, коли не робиться?» або «Як продовжувати комунікувати й рекламувати продукт тоді, коли він здається нікому не потрібним?» Chat GPT мав дуже розмиті поради щодо цього, а сесія з терапевтом мала статись аж через тиждень.
Тому лишилося сісти, порефлексувати й сформувати для себе ці відповіді.
Зрозумій власні ресурси
Після будь-якої важкої події — важливо прислухатись до себе та зрозуміти: скільки ресурсів маєш зараз та яку кількість із них можна спрямувати в роботу. Мало хто може перформити наступного дня після трагедії так само, як він перформив до того. Прийми це і не намагайся братися за все й одразу.
Склади невеликий план того, як поступово включитися в роботу й відновити свій звичний темп. Щоби знизити навантаження, але не втратити в якості роботи, рухайся за цим алгоритмом:
#1. Випиши всі таски, які маєш на тиждень, — напевно, їх буде 10–15.
#2. Відкинь все, що не обовʼязково робити саме зараз, і залиш лише те, без чого важко рухатися далі. Ймовірно, список скоротиться до 5–7 пунктів.
#3. Сконцентруйся на задачах, які забирають менше сил. З мого досвіду — це більш технічні штуки: планування, написання брифів, редагування текстів, рисерч.
Коли буде більше сил, можна доєднати брейнштормінг та креативні потуги. А поки — зберігаємо спокій та робимо те, що робиться.
Домовся з командою
В роботі я дуже тісно співпрацюю з продюсерами та контент-командою. Твоя команда, як і моя, може мати очікування, що не збігаються з твоїми можливостями в поточному моменті. І це нормально.
Поясни, як саме ти почуваєшся, і розкажи про план дій на наступні декілька днів. Разом визначте пріоритетні задачі та відкладіть таски, що не є терміновими. Або спростіть їх настільки, наскільки можете. Як би банально це не було, діалог та можливість компромісу — найважливіше в будь-яких стосунках. І в робочих так само.
В моменти, коли треба «тут і зараз», але є відчуття, що стовідсотковий результат видати важко, — я пропоную варіанти. Наприклад, замість багатогодинного народжування креативу про курс — короткий анонс із програмою. Креативи також обов’язково будуть. Але зараз це все, що я можу з себе витиснути.
В нашій команді ніхто не тисне й не вимагає неможливого, бо розуміє, що ми всі націлені на результат. І якщо зараз результат може здатись посереднім, завтра він буде кращим. А післязавтра — найкращим. Емпатія та розуміння тіммейтів — велика частина цього результату.
Залучи нові сили
Людям важливо знати та відчувати, що вони не одні. Навіть (і особливо) в робочих стосунках. Попроси про допомогу, якщо вона потрібна. Надай її іншому, якщо можеш. Спробуй об’єднати зусилля з колегами, щоб закривати задачі швидше та ефективніше.
Якщо внутрішніх ресурсів вам із командою бракує — подумайте про залучення зовнішніх. Наприклад, колег з аутсорсу чи фрилансу. На ринку праці достатньо спеціалістів, що готові підхопити монтаж ролика чи написання термінового пресрелізу.
В короткостроковій перспективі це одна якісно закрита задача. В довгостроковій — відсутність вигорілих креаторів у команді. Бо криза мине, а тіммейти залишаться.
Знайди напрямок наступного кроку
Відчувати, що звичні інструменти креативу не працюють і не можуть працювати, — це окей. Такі відчуття знають власники корпорацій, що не розуміють, як продавати щось зумерам. І це відчуваємо ми, українські креатори, коли стається щось жахливе, а в Асані — п’ятнадцять задач на рекламу вашого продукту. І так, як ти це робиш зазвичай, робити вже не можна.
Тут важливо зробити рисерч. Подивитись, що відбувається з людьми всередині, що вони відчувають, про що їм найбільше болить. Бо говорити про цей біль у різний спосіб — це ще одна комунікація, доступна бренду.
У всьому, що стосується настроїв людей, найкращим дзеркалом є твіттер. Зазвичай там я знаходжу ті настрої авдиторії, які зупиняють мене від постингу будь-чого (як, наприклад, «людожерський твіт» Лєри Бородіної «про щастя» в день підриву Каховської ГЕС).
В реплаях є люди, які вважають, що публікувати таке — неетично та недоречно. А є ті, для кого це ок. І ті й інші мають право на свої почуття. Я не стаю на жодний бік, просто аналізую. Моя задача — враховуючи настрої людей, знайти золоту середину між «людожерством» і «нормальністю». А потім надихнути авдиторію продовжувати навчатися, здобувати нові професії та якось жити. Бажано — не зачіпаючи нічиїх почуттів. Чи можливо це? Я не знаю. Але стараюсь.
Бери слово
Згадай бабусю, що в будь-якій ситуації — в ожеледицю, війну, зомбі-апокаліпсис та метеоритний дощ — збере свою сумку на коліщатках і поїде продавати яйця та молоко на базар. У складні дні — уявляй себе цією бабусею. Можливо, сьогодні ніхто не прийде купувати в тебе, але, проходячи повз, запам’ятає твою квіткову хустку й милу посмішку — і прийде завтра.
Ти скажеш: яйця і молоко доречні завжди, а мій салон краси з рекламою чистки обличчя — ні. І це не зовсім так. Це питання того, як такий продукт просувати. Що б ти не створював — не мовчи. Авдиторія завжди бачить, що ви — як бренд — робите або не робите, коли стається лихо (згадаємо приклад із твіттером).
Звісно, публікувати рекламу чистки обличчя, коли мережею несуться репости на збір для тварин Херсонщини, неемпатично і тупо. Але я згадаю тих чуваків, що в цей день написали: «Ми зібралися з духом і працюємо за графіком. Приходьте попіклуватися про себе й відволіктись від новин хоча б на 30 хвилин процедури. З кожного візиту перераховуємо 15% UAnimals».
Завжди будуть ті, хто вирішить, що все — від громадського транспорту до косметологів — має зупинитись і тримати траур. Це також нормально. Але будуть і ті, хто відкладе телефон, сяде в цей громадський транспорт і приїде до тієї косметологині. Бо вона допоможе їм зробити головне для кожного за таких обставин: відновити сили й жити далі. І це дуже проста формула, яка допомагає мені робити свою роботу, коли все, окрім трауру, здається непотрібним.
Придумай, як робити інакше
Вже зрозуміло, що зникати з інфопростору на дні або тижні — не обов’язково. Що знайти способи продовжувати комунікувати від лиця бренду — реально. Тепер хочеться розібратись — як ще можна це робити?
Я не експертка з маркетингу всіх брендів на світі. Моя сила в тому, що я дивлюсь на речі як людина. Зі здоровим глуздом та емпатією. Саме тому, якби я побачила допис бабусі з базару, яка вирішила продавати яйця та молоко після трагедії, — я б не образилась на неї. Ба більше — була б вдячна за рецепти поживних страв, які можна приготувати з яєць, коли тобі погано і хочеться заїдати картоплю фрі піцою, а шоколад — морозивом.
Салону краси я була б вдячна за прямий ефір із косметологинею, де вона розкаже, як стрес впливає на нашу шкіру і що, курва, з цим робити. Як виглядати нормально на вранішньому зум-колі з колегами, якщо вдягнути нове обличчя неможливо, а через сторіз із тваринками ти проридала весь вечір. І що забувати наносити SPF влітку — погано. Бо нам ще святкувати перемогу та їхати на море в Крим. І було б класно робити це здоровими та красивими.
Ну а як комунікувати в такі часи школі креативних професій — розкажу згодом. Точніше, покажу в нашому інстаграмі. Тримаймося і працюймо далі.