Другорядна роль у фільмі Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді» виявилася для Остіна Батлера своєрідним кастингом на статус головного актора. Саме після цього фільму він став одним із голлівудських зірок А-класу нового покоління.
Бунтар без причини Бенні у «Байкерах», Фейд-Раута Харконнен у другій «Дюні», майор Гейл Клівен в епічному серіалі Apple TV+ «Володарі повітря», спродюсованому Стівеном Спілберґом і Томом Генксом, — портфоліо Батлера продовжує зростати з кожним днем. І найновіше доповнення до нього — фільм Арі Астера («Сонцестояння», «Усі страхи Бо») та студії А24 «Еддінгтон», який виходить в український прокат 14 серпня.
Фільм, світова прем’єра якого відбулася в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, розповідає про події, що сталися в розпал пандемії коронавірусу у вигаданому містечку Еддінгтоні, штат Нью-Мексико. А саме — про протистояння між політичними суперниками: шерифом Джо Кроссом (Гоакін Фенікс) та чинним мером Тедом Гарсією (Педро Паскаль). Розлючений карантинними обмеженнями шериф вирішує балотуватися в мери, щоб змінити ситуацію в Еддінгтоні на свій розсуд. Проте Тед зовсім не хоче поступатися посадою, і зрештою їхня боротьба перетворює Еддінгтон на справжнє поле бою.
У цій стрічці, яка жорстоко і саркастично висміює проблеми сучасності — популізм, конспірологію, релігійний фанатизм — Батлер зіграв інтернет-проповідника, чий вплив ще більше загострив ситуацію в містечку. В ексклюзивному інтерв’ю актор розповів, як це — грати «живого бога».
Остіне, чим вас привабила пропозиція долучитися до «Еддінгтона»?
Я великий шанувальник Арі та Гоакіна, і Емілі (справжнє ім’я Емми Стоун, — прим. ред.), і оператора Даріуса Хонджі, тож хіба я міг відмовитися від можливості попрацювати з ними усіма разом? Насправді ми з Арі дружимо вже деякий час, і було чудово бачити його на знімальному майданчику. Він неймовірний кінематографіст — має таку впевненість у тому, що робить. А ще — прекрасне почуття гумору і просто шалену уяву. Мені справді сподобалося працювати з ним.
Ну і, звісно, сама історія зачепила — це була дика пригода, в яку я зміг поринути. Мені довелося зіграти персонажа, який дуже відрізняється від усього, що я робив раніше.
Розкажіть про нього.
Його звати Вернон Джефферсон Пік, і він — інтернет-проповідник із купою онлайн-прихильників, справжній лідер культу. Поки шериф Джо бореться з Тедом і намагається отримати підтримку для своєї мерської кампанії, його дружина Луїза і теща Дон стають буквально одержимими Верноном.
Мій герой розповідає, що в юності був жертвою сексуальної торгівлі, і пропонує своїм послідовникам прийняти всі їхні травми та знайти розраду в його групі. Коли ми з Арі обговорювали Вернона, то він сказав, що бачить його як героя, який веде за собою — неоднозначного, водночас харизматичного і вразливого. Вернон — творіння інтернету. Астер порівнює його з «пастухом», пастирем, який водночас є негідником та брехуном.
Астер давав вам якісь конкретні референси для цього образу?
Ні, навпаки — він підкреслював, що не хоче, щоб я зробив цього персонажа відображенням будь-яких конкретних осіб, які мутили воду в інтернеті під час пандемії. Натомість моїм завданням було зіграти когось більш всеосяжного та невизначеного.
Ви вже не вперше граєте героя, на якого люди дивляться, як на бога. Але минулого разу це була конкретна особистість — Король рок-н-ролу у фільмі База Лурмана «Елвіс». Ця роль принесла вам «Золотий глобус», BAFTA і номінацію на «Оскар». Можете розповісти про неї?
Що мене нервувало, то це те, що Елвіс був настільки коханим і настільки культовим. Коли граєш будь-яку реальну людину, то завжди відчуваєш величезну відповідальність, але коли ти граєш Елвіса Преслі… З ним — це було наче тягар, якого я ніколи раніше не відчував.
Як ви готувалися до цієї ролі? Що було найскладнішим?
З технічного боку — це, певно, голос і рухи Елвіса. Його фірмові рухи стегнами — я мусив наполегливо над ними працювати. Тому що в Елвіса це були не просто рухи — вони виникали з його відчуття музики. Отже, для мене це мало бути про пошук того самого відчуття музики, яке змусило б мене самого рухатися таким самим чином. Це було справді весело. І це давало відчуття свободи.
Щодо голосу, то робота над фільмом тривала понад 2 роки, і весь цей час я намагався говорити саме його голосом. І зрештою його голос просто став моїм. Коли ви живете чимось 2 роки поспіль і нічого більше не робите — це «щось» стає частиною вашої сутності.
Та все-таки найскладнішим було втілення справжньої людини, а не ідеї про Елвіса та його примхи. Багато якихось його фірмових фішок з часом стали карикатурними, тому треба було водночас і показати їх, і втілити живу людину, а не стереотипний образ.
«Елвіс» вивів вас у першу лігу Голлівуду. Після цього були «Байкери», «Дюна: Частина друга», серіал «Володарі повітря» — проєкти, які закріпили успіх і зробили вас суперпопулярним. А як ви загалом ставитеся до слави?
Думаю, мої стосунки з нею покращилися. Мене привів у шоубізнес голлівудський агент, коли мені було 10 років. Я був дуже сором’язливим хлопцем, справжнім ботаном, і почав роботу в індустрії як статист. Я — інтроверт і від природи сором’язливий, тож коли згодом почав ставати впізнаваним — обмежував час, який проводив на публіці.
Я почав помічати, що дедалі частіше залишаюся вдома, і здавалося, наче мій світ стає меншим. Але тепер я зрозумів, що ті взаємодії, які маєш із публікою, здебільшого неймовірно прекрасні, і люди дуже добрі, тому, гадаю, мені стає краще просто сприймати це так: «Ти можеш бути впізнаним, коли виходиш на вулицю, — і це ок».
Інша річ — папараці. Вони просто можуть стежити за тобою всюди весь день, можуть намагатися вивести з себе. У мене були випадки, коли папараці плювали на моїх друзів, щоб спровокувати реакцію. Мені це, м’яко кажучи, не подобається. Це недобре. Тож я просто намагаюся знаходити такі місця, куди їм не дістатися і де я можу просто жити своїм життям. І, гадаю, мені це вдається щораз краще й краще.
А як ви ставитеся до стану кіноіндустрії зараз?
Я так люблю ходити в кіно! І водночас я знаю, що людям дедалі важче й важче змусити себе піти в кінотеатр, тому що в нас стримінгові сервіси вдома і постійно телефони перед очима. Але коли ви повинні відкласти телефон, коли ви перебуваєте в цій темній кімнаті з купою незнайомців і дивитеся фільм, який призначено для перегляду на великому екрані, — це унікальний досвід. Сподіваюся, що це ніколи не помре. Я в будь-який спосіб хочу бути причетним до того, щоб зберегти цю практику живою.