Нині українські ілюстратори формують нову візуальну мову, якою увесь світ ще довго буде розповідати про війну. Їхні роботи — часто чи не найпотужніший канал, через який можна донести важливі для України думки, погляди, історії.
Антон Або 9 років працював артдиректором українського бренду Syndicate, а зараз є креативним директором фешн-бренду M0D44 та нашим лектором. При цьому він ніколи не припиняв створювати ілюстрації для медіа, принти для одягу і кожного дня замальовувати те, що бачить навколо.
У своїй SKVOT-лекції Антон розповів, як українським ілюстраторам перемогти у війні наративів — як працювати з метафорою в темі війни, щоб уникнути пафосу і поверхневих образів.
Війна наративів
Після Другої світової в Європі та США масштабних війн більше не було. Тож, якщо десь у світі стається воєнний конфлікт, у своїх anti-war віжуалах західні ілюстратори використовують зрозумілі (та банальні) образи — ті, що вигадані давно. Наприклад, заюзаний наратив make love not war або символи хіпі з 60-х: голуби, серця, знак миру.
Наприклад, дизайнерське онлайн-медіа It's Nice That у травні розпочало збір коштів для українських переселенців. Західні ілюстратори надали свої постери на благодійний продаж, а зібрані кошти перераховували в Red Cross Ukraine.
Для західного світу війна відбувається «десь там, далеко», тому в колекції було багато милих зображень — і це геть не те, що відчуваємо ми, українці.
Роботи ілюстраторів на благодійному розпродажу It’s Nice That
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, наші ілюстратори стали робити багато постерів, виставок, івентів — і до цих подій підключалися західні художники. Проте візуальні рішення, які вони використовували, часто виглядали шаблонно. Це було занадто абстрактно — то легко пристосувати до будь-якого конфлікту.
Аби обличчя війни, яка відбувається в Україні зараз, не губилося серед інших (часом застарілих та банальних) образів, ми маємо показати, що саме переживаємо та як. Багатьох українських ілюстраторів зараз запрошують співпрацювати західні видання — і це можливість створювати та показувати нові образи, наративи, символи.
І тут важливо навчитись обирати влучні асоціації, щоб розказати про те, що в нас відбувається, що ми відчуваємо.
Образи, символи, метафори
У часи попередньої, Другої світової, війни не було стільки каналів комунікації та можливостей поговорити з людиною — тому плакати (головний інструмент візуального контакту) були прямолінійні, однозначні, пафосні. Саме поняття пропаганди було нейтральним — і вже набагато пізніше набуло негативного сенсу.
Наприклад, харківський художник Борис Арцибашев, який емігрував до США у 1919 році, малював антивоєнні плакати, де — зокрема — закликав американців здавати металевий лом для виготовлення зброї:
Зараз теж вистачає подібних робіт, але при тому обсягу комунікації, з якою ми взаємодіємо, це не дуже ефективно. Щоб працювати з темою війни зараз, потрібно:
#1. Шукати влучні метафори. Метафора — це загадка, яку аудиторія має розгадати. Тож, підбираючи метафоричний образ, варто відкидати перші асоціації, які спадають на думку, заглиблюватись — і шукати серед 20–30, які приходять згодом.
Метафори збуджують уяву, легко перетворюються на зорові образи. Вони здатні покращити будь-яку комунікацію — можуть пояснити складні речі через прості та зрозумілі асоціації.
Чотири кроки для створення метафори в ілюстрації:
- — яку емоцію ви хочете зобразити
- — з чим асоціюється ця емоція з точки зору відчуттів, кольорів, запахів, звуків
- — що об’єднує ці асоціації (шукаємо закономірності, обираємо найпотужніший образ)
Для пошуку асоціацій можна використовувати схожість за формою, функцією, місцезнаходженням, кольором.
Через кілька тижнів після вторгнення я почав працювати — для мене це стало способом перезавантажитись. Мені хотілося висловлювати свої почуття через образи максимально просто й зрозуміло. Тому метафори у перших роботах навмисно прямолінійні.
Наприклад, метафора з матрьошкою та тиранами — зрозуміла, яскрава і гостра, але це саме те, що мені хотілося сказати:
#2. Працювати з актуальними наративами. Зараз ми здобуваємо незалежність, яку просто отримали 30 років тому. І те, що відбувається, — продовження багатьох історичних подій ще ХХ століття.
Ми не повинні забувати минуле — і можемо до нього апелювати, шукати паралелі. Але нові наративи треба будувати, дивлячись у майбутнє. Треба показувати, як ми бачимо розвиток України.
У 2014 році багато брендів, дизайнерів, ілюстраторів взялися за тему війни та незалежності — і тоді було багато тризубів та козаків. Але це більше про минуле.
Ми зараз — у війні наративів, і наративи росії — саме про минуле. Ми ж маємо дивитись на те, що є та буде. Козаки — це добре, але це не все, що ми можемо сказати про себе.
Так ілюстраторка Аня Сарвіра бачить того самого голуба миру, якого досі малюють західні художники:
Гротеск, гіперболізація та іронія — дуже актуальні прийоми. Докручуйте, гіперболізуйте реальні ситуації, як це робить художниця Марі Кіновіч:
#3. Спостерігати за собою та ближніми, фіксувати цікаві історії. Наприклад, в бомбосховищі записуйте все, що бачите та чуєте, — це важлива документація життя під час війни.
Наприклад, український ілюстратор Сергій Майдуков працює саме так — з самого початку повномасштабної війни фіксує те, що бачить навколо себе.
Ілюстраторка Женя Полосіна фіксує розмови людей, які чує поруч із собою:
#4. Не боятися говорити про свої почуття. Багатьом художникам психологічно складно працювати з темою війни та малювати танки, вибухи, кров і злочини росіян. Не треба щось вигадувати й малювати бої, яких ви не бачили. Просто говоріть про себе.