Можна генерувати 1000 ідей на годину, але яка від того користь, якщо 999 із них не відповідають брифу — від клієнта, сусіда чи мами. Ми постійно вигадуємо ідеї, але вони чомусь рідко призводять до геніальних рішень.
Щоб зробити щось радикально нове, потрібно виходити за межі. З цим допомагає латеральне мислення. Розбираємось, що це, і даємо п'ять технік з пошуку рішень out of the box.
Види мислення
У середині 1950-х американський психолог Джой Пол Гілфорд відкрив два типи мислення — дивергентне та конвергентне.
Конвергентне мислення — це пошук єдиного, добре відомого вирішення проблеми. Походить від латинського convergere — «сходитися до центру». Часто цей тип мислення називають критичним або раціональним. Воно працює, коли потрібно сфокусуватися на розв'язанні задачі, використовуючи алгоритм дій, який вже існує.
Під час зідзвону щодо проєкту розумієш, що хочеш їсти. Можна влаштувати брейншторм щодо цього питання — вислухати різні думки, намагатися підійти до поняття голоду з іншого боку. Але єдине правильне для тебе вирішення цієї проблеми — просто щось з'їсти.
Дивергентне мислення — це здатність генерувати масу різних, але однаково хороших рішень для одного й того ж завдання. Походить від латинського divergere — «розходитися», «відхилятися». Це територія, де немає єдиного правильного варіанта.
Гілфорд вважав, що дивергентне мислення є основою креативності. Цінність цього мислення — в умінні адаптуватися до ситуації та видати велику кількість рівноцінних за значимістю ідей, серед яких буде обрано найкращу.
Ти знову зголоднів. Питання в тому, чого саме тобі хотілося б. Сходити з колегами в раменну, купити їжу в їдальні, замовити доставку з Маку, нарубати салат просто в офісі або почекати 30 хвилин, а потім спокійно поїсти на ДР у Віталіка, який виставляється. Сьогодні ти обереш варіант перекусити святковою піцою за здоров'я Віталіка, завтра придумаєш щось інше.
У 1960-х психолог Едвард де Боно запровадив термін «латеральне мислення» — мислення «не за шаблоном». «Латеральний» і «дивергентний» часто використовуються як синоніми. І це зрозуміло: обидва типи мислення передбачають нестандартні підходи та генерування пула рівноцінних ідей для вирішення завдання.
З одного боку, Боно просто зробив апгрейд концепції Гілфорда. З іншого — у деяких випадках латеральне мислення розглядається як комплексне: включає і дивергентне, і конвергентне. Потрібно використовувати обидва типи мислення залежно від завдання або грамотно їх міксувати.
Ідея vs Концепція
Едвард де Боно зазначає, що концепція та ідея є ключовими інструментами розумового процесу, і при цьому:
- концепція — це загальний результат процесу мислення (те, до чого ти дійшов, коли розмірковував над вирішенням завдання)
- ідея — конкретний спосіб реалізації концепції.
Розмірковуєш над відкриттям кав'ярні. Хочеться, щоб кожен клієнт почувався тут як удома. Можна орендувати реальну квартиру та адаптувати її під кав'ярню. Можна створити інтер'єр, де подушка стане key-символом. На стінах подушки, на сидіннях подушки, на підлозі подушки і навіть чашку кави подають на маленькій подушці.
У цьому кейсі «кав'ярня, де кожен почувається як удома» — концепція. А оренда реальної квартири або подушковий культ — ідеї, які допоможуть втілити концепцію в реальність.
Важливо не переходити до створення ідей, не розуміючи, що за ними стоїть. Так само, як і немає сенсу шліфувати кожну з 50 ідей одразу після того, як вони виникли. Відбери найкращі, створи шортліст — і лише тоді починай деталізувати.
Генерація ідей
Уміння мислити латерально — це скіл, який можна розвинути. І що сильніше прокачуватися, то більше нових ракурсів відкриється. В основі більшості креативних практик лежить метод провокації.
Провокаційна ідея — це ідея, яка здатна розгорнути вектор мислення. Експеримент, який дає виявити те, що раніше було неможливо.
До твоєї улюбленої піцерії ведуть дві дороги. Між ними — маленький провулок, якого ти ніколи не помічав. Зайшовши в цей провулок, виявляєш круту бургерну. І розумієш, що зараз це те, що потрібно.
Провокаційні ідеї створюють новий стан речей, який потім буде так само зруйнований іншими сміливими ідеями.
Щоб прокачати свій скіл у генерації провокаційних ідей, де Боно пропонує чотири підходи.
1. Повна протилежність (від зворотного). Спочатку подивися на ситуацію зі звичайного ракурсу. А потім спробуй перевернути все з ніг на голову. Диван, що лежить на людині, і лампочка, яка вимикається, коли нічого не видно, — варіанти ідей «від зворотного».
Фільм, який дивиться глядачів. Непогана заготовка для суперінтерактивного формату кіно. Глядачі дивляться на акторів через монітори девайсів, а актори їх бачать через свої, що підключені до трансляції. Імпровізації вийшли на новий рівень.
«Я прийняв душ» і «Я не прийняв душ» — не повна протилежність, а відсторонення. Щоб вивернути ідею навиворіт, мало просто заперечувати ситуацію — треба кардинально змінити її складові.
2. Перебільшення. Ця методика пов'язана з величинами: числами, частотою, вагою, потужністю, температурою, тривалістю, об'ємом. Завдання — вийти за межі норми, перебільшивши чи применшивши будь-яку характеристику об'єкта.
Стілець, у якого 100 ніжок. Так може виникнути ідея створення багатофункціонального стільця. Наприклад, в одній ніжці буде порт для зарядки різних аксесуарів, в іншій — місце для зберігання зарядних пристроїв.
Гель для душу, в якому лише 1 крапля продукту. Применшення може наштовхнути на думку про створення максимально концентрованого складу засобу.
Ця методика добре працює, якщо хочеться проапгрейдити вже наявний об'єкт або випустити його нову версію.
3. Викривлення. Потрібно зрушити звичний порядок речей, змінити послідовність дій чи ролі учасників ситуації. Ці метаморфози і будуть провокацією.
Людина спочатку платить за покупки і лише потім купує. На основі цієї ідеї може з'явитися програма, яка простежить, щоб фінанси користувача не луснули по швах. Наприклад, ти даєш додатку $20. Потім робиш «замовлення»: хліб, молоко, овочі. Якщо перебрав — викидай із кошика зайве. Якщо залишилися гроші, додаток перекине решту на карту. Нарешті, пішовши в магазин по хліб, пляшку молока та салат, ти справді купиш лише їх.
Це одна із найскладніших методик. Ти зможеш придумати круті провокаційні ідеї, але їх дуже непросто докрутити до якогось реального вирішення завдання.
4. Метод повітряних замків. Це — чиста фантазія. Ти ділишся припущенням, знаючи, що його неможливо досягти. «Було б добре, якби...» — таке формулювання допоможе запустити весь механізм.
Було б добре, якби в ліфтах можна завжди їздити одному. А чому б не створити «безпечний ліфт», де можна буде вибрати: їхати одному чи з кимось іще. Безпечний ліфт — це safe place для дітей, жінок та просто тих, хто хоче відпочити від компанії колег чи сусідів.
Метод повітряних замків вчить не зациклюватися на результаті, а зосередитись на процесі створення різних фантазій, навіть якщо не всі з них вдасться заземлити.
Є ще один прийом у форматі латерального мислення — «випадковий вхід». Він також допомагає вивести ідею на новий рівень.
Фокусуємось на завданні. Вибираємо рандомне слово, з'єднуємо його з нашим фокусом і з цієї зв'язки генеруємо нові ідеї. Здається, що в цьому немає жодного сенсу. Але у мозку є суперскіл — становити взаємозв'язки. Не важливо, наскільки одне слово далеке за змістом чи контекстом від іншого. Мозок завжди знайде зворотний шлях до того, на чому зроблено фокус.
Хочеться створити незвичайні олівці. Випадково побачив у вайбер-чаті мешканців будинку, що сусідка продає зелень. Отже, у тебе є такі вхідні: олівець та зелень. Ти відкинув ідею про олівці у вигляді різних рослин. Відмовився від олівців із різнокольоровими грифелями. Згадав, що зелень вирощується із насіння. Трохи докрутив — і в тебе вже є ідея олівців, у яких розташовані капсули з насінням зелені, овочів чи навіть дерев.
Не факт, що виробники zero waste олівців Sprout саме так прийшли до цієї ідеї, але ж могли.
Щоб досягти провокаційного ефекту, потрібен випадковий вибір — рандомне слово у книзі, на білборді за вікном, або з пісні, що грає у навушниках.
Креативний конспект
Латеральне мислення — це інструмент для вирішення різних завдань у різних сферах життя. Щоб його прокачати, потрібно вийти за межі всього зрозумілого, зручного та звичного.
Чотири провокативні підходи за де Боно розкачають твій креативний скіл:
#1. Повна протилежність (ідеї «від зворотного»). Вивертаємо навиворіт звичну нам ситуацію.
#2. Перебільшення. Граємо з величинами — применшуємо та перебільшуємо характеристики об'єкта.
#3. Викривлення. Змінюємо звичний порядок речей, викривляючи послідовність дій чи ролі персонажів.
#4. Метод повітряних замків. Фантазуємо у найкращих традиціях «було б добре, якби...».
Коли все горить і потрібне креативне потрясіння, не забувай про метод «випадкового входу»: фокусуєшся на завданні, вибираєш рандомне слово, створюєш шалені ідеї.
Креатору потрібно експериментувати та помилятися. Багато експериментувати і багато помилятися. Чим більше тренуєшся, тим розкутіше твоє мислення. Тим гнучкішим і безстрашним воно стає. Тим крутішим стаєш ти.