Skvot Mag

Роботи-коханці та дроїди-вбивці: 7 проявів штучного інтелекту в кіно

Від «Космічної Одіссеї» до Ex Machina — як розвивався образ ШІ на великому екрані.

Роботи-коханці та дроїди-вбивці: 7 проявів штучного інтелекту в кіно
card-photo

Юра Самусенко

редактор у SKVOT MAG

18 грудня, 2023 Відео та кіно Стаття

Цього року ШІ був у всіх на слуху: від проявів у бізнесі (звільнення та поновлення директора OpenAI) до кіно (серіал «Місіс Девіс» та фільм «Творець» успішно себе показали на малих та великих екранах).

Вперше про штучний інтелект серйозно заговорили у 1960-х, коли з’явились алгоритми для прогностичних систем. Наприкінці 1968 року в кіно вже показували «2001: Космічну Одіссею» Стенлі Кубрика, яка посіяла сумнів та страх у доцільності використання ШІ. 

Відтоді режисери по-різному переосмислювали природу штучного інтелекту: від спроєктованої реальності та роботів-супутників — до нових Піноккіо та кіборгів-убивць. Ми зібрали культові фільми, в яких ШІ не лише показує свої алгоритмічні здібності, але й кохає, вбиває та зраджує. 

 

ШІ як бортовий комп’ютер (і можлива загроза) 

Що дивитися: «2001: Космічна Одіссея» (2001: Space Odissey), «Інтерстеллар» (Interstellar), «Місяць 2112» (Moon)

Мабуть, найпершою згадкою ШІ в кіно потужно прозвучав комп’ютер HAL9000, який супроводжував астронавтів під час експедиції «Дискавері-1». Його основною задачею була діагностика космічного корабля. Основною, але не єдиною, адже HAL9000 вміє і відрізняти емоції, і навіть читати по губах. Останнє допомагає йому розпізнати напругу всередині команди, і тому він вдається до вбивства. Насправді функціональність, форма та пам’ять бортового комп’ютера на «Дискавері-1» заслуговує окремої книги — настільки багато про нього можна сказати.

 

В історичному контексті HAL9000 не лише посідає топові місця в рейтингах кінопоганців (90-е в сотні найкращих персонажів за версією Empire та 13-е серед найкращих героїв та поганців згідно з Американським інститутом кіномистецтва), але й відкрив глядачам негативну перспективу ШІ. Після показів «Космічної Одіссеї» штучного інтелекту почали боятись — з’явився страх, що машини дійсно повстануть проти людства. З появою ChatGPT ця ідея стала ще актуальнішою.

 

HAL9000 також показав, наскільки оманливим може бути ШІ, адже його підлість та підступність маскувались за чарівним голосом та приємною харизмою канадського актора Дугласа Рейна. Цю двозначність потім використали Рідлі Скотт у «Чужому» та Данкан Джонс у «Місяці 2112». В останньому, до речі, голосом бортового комп’ютера говорить Кевін Спейсі, тому сьогодні це викликає двояке враження. І що цікавіше — режисер «Місяця 2112» не приховує свого натхнення HAL9000.

Тепер негативну репутацію ШІ стирає Крістофер Нолан в «Інтерстелларі», показуючи робота TARS не менш людяним, ніж його супутники. Він підпорядковується наказам, але може існувати й сам по собі. Та все ж він залишається вірною частиною команди — і це один із небагатьох прикладів «хорошого» штучного інтелекту.

ШІ як супутник протагоністів

Що дивитися: «Зоряні війни» (Star Wars), «Путівник по Галактиці» (The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy), «Фінч» (Finch)

Милі роботи C3PO та R2D2 назавжди увійшли в попкультуру як балакучі компаньйони Люка Скайвокера, хоча один із них вміє видавати хіба що «бі-ба-буп». Штучний інтелект як супутник головного героя — досить розповсюджений сюжетний прийом в американському кіно. Це допомагає розкрити самотність персонажа, підкреслити особливості характеру й врешті-решт розговорити його, щоб глядачу не було нудно.

Найцікавіше цей троп обіграв Дуглас Адамс у своїй книзі, а потім і в сценарії до «Путівника по Галактиці». Його створіння звати Марвін Параноїдальний андроїд, і це каже все про персонажа. Radiohead навіть назвали на його честь один із треків в альбомі OK Computer. Марвін справляє враження тривожної особистості — у нього діагностують депресію. Робот ще й не те щоб дуже допомагав команді. Його максимум — відчинити двері та підтримати нудну розмову.

 

«Фінч» із Томом Генксом — ще один фільм, в якому штучний інтелект стає найкращим другом людини. У постапокаліптичному світі головний герой намагається вижити та врятувати собаку. Якщо він загине, принаймні дроїд зможе приглянути за псом. Щемка історія розбавлена жартами робота Джеффа, якого, до речі, як і C3PO, не встиг удосконалити його творець. Від того Джефф має характер підлітка, але неминуче мусить подорослішати, щоб виконати місію — дійти до моста «Золоті ворота» у Сан-Франциско.

ШІ як робот-вбивця

Що дивитися: «Термінатор» (The Terminator), «Робокоп» (Robocop), «Робот Чаппі» (Chappie), «Я, робот» (I, Robot), «Апгрейд» (Upgrade)

У 1980-х, використовуючи дані Гарвардського університету, науковці популяризували глибинне навчання, що дозволяло штучному інтелекту вчитися з досвіду. Протягом восьми років японський уряд фінансував розробку ШІ на $400 млн, але нічого путнього з того не вийшло. Натомість вже у 1990-х штучний інтелект став швидше розвиватися навіть без державної підтримки. На фоні ескалації другої холодної війни між США та СРСР зростає і занепокоєння через можливі ядерні удари, адже обидві держави рішуче мілітаризуються.

Ось у такому контексті тривоги народився перший «Термінатор» Джеймса Кемерона — історія буквального роззброєння невинної жінки, яка має народити месію. Арнольд Шварценеггер в образі кіборга-вбивці підкреслював своєю статурою образ жаху, що крадеться крізь будь-які перешкоди, а система Skynet без обличчя змушувала боятися найближчого майбутнього. І хоча в кінотеатрах фільм пройшов досить тихо та без захоплених рецензій, він став культовим завдяки відеопрокату.

 

Вплив «Термінатора» відчутний і сьогодні. Після нього «Робокоп» розширив тему (не)подільності між людською та роботичною свідомістю. «Я, Робот» за Айзеком Азімовим переосмислив три закони робототехніки. «Робот Чаппі» показав, як поняття безпеки та насилля поєднуються в голові ШІ, а «Апгрейд» ще раз довів, що штучний інтелект може паразитувати на людських можливостях. Сьогодні ШІ в кіно найчастіше становить небезпеку для людства, а не створює нові можливості. Але є й інші його прояви.

ШІ як світ віртуальної реальності

Що дивитися: «Матриця» (The Matrix), «Трон» (Tron), «Чорне дзеркало» (Black Mirror), «Світ Дикого заходу» (West World), «ТАУ» (TAU)

Віртуальна реальність — це те, що було на хайпі на початку 2000-х. Завдяки братам Вачовські, які через трилогію про Нео поширили сумнів про існування реальності, з’явився і так званий «Захист Матриці». Це юридична стратегія, під час якої підсудний розповідає, що вчинив вбивство, бо вважав реальне вигадкою. Про таку історію йдеться у фільмі «Збій в Матриці» (The Glitch in the Matrix) Родні Ашера. В епізоді студент Джошуа Кук вбиває названих батьків після сотень переглядів «Матриці».

 

Історія світу, створеного машинами, розгортається й у двох фільмах «Трон». Вони про програміста та його сина, що намагалися вийти з віртуальної реальності. До речі, це перший фільм, де використали багато комп’ютерної графіки. Саме за це його дискваліфікували з номінації на премію «Оскар» — на той час Академія вважала використання спецефектів «шахрайством».

Дістався штучний інтелект і до серіалів. «Чорне дзеркало» та «Світ Дикого Заходу» показали ШІ як багатофункціональну іграшку, що в хороших руках працює добре, а в поганих — перетворюється на зброю масового ураження. Кожен епізод розкриває цю тему по-різному: від «воскресіння» чоловіка за допомогою його листування в соцмережах — до сексуалізації та об’єктивації жіночого тіла зі свідомістю машини.

 

Тут варто згадати й sci-fi трилер «Тау». Кінокритики погано його прийняли, але він яскраво візуалізує ідею розумного дому-вбивці. До такого будинку змушують зайти головну героїню Джулію — вона має завершити експеримент господаря. Той працює над удосконаленням штучного інтелекту і піддає тортурам учасницю процесу. Втім, навіть за таким насиченим сюжетом змагання зі штучним інтелектом перетворюються на банальну боротьбу добра зі злом.

ШІ як жива людина

Що дивитися: «Той, що біжить по лезу» (Blade Runner), «Той, що біжить по лезу 2048» (Blade Runner 2048), «Двохсотлітня людина» (Bicentennial Man), «Штучний інтелект» (A.I.)

142 роки тому в Римі вперше надрукували казку Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки». Сюжет про дерев’яного хлопчика, який хоче стати справжнім, римується і з фільмами про штучний інтелект, що бажає оживити себе. Головним у цій категорії можна назвати «Того, що біжить по лезу» Рідлі Скотта — і його сиквел, що розширює всесвіт. Це історія Ріка Декарда (ім’я відсилає на французького філософа Рене Декарта з його знаменитими Cōgitō ergō sum — «Я мислю, отже, я існую»), який полює на біоінженерних істот «реплікантів», але поступово і сам усвідомлює, що може бути одним із них.

 

Крім летючих машин режисер зміг передбачити й вплив великих корпорацій на жителів мегаполісів та сумніви щодо раціональності використання штучного інтелекту. Та найголовніше — йому вдалося переконливо та драматично показати тест на людські характеристики. У 1950 році англійський математик Алан Тюрінг запропонував такий тест на інтелектуальні здібності для розпізнання машин та живих істот. У фільмі він називається тестом Войта-Кампфа і перевіряє вже емпатію «репліканта».

«Двохсотлітня людина» від творця «Гаррі Поттера» та «Сам удома» Кріса Коламбуса продовжує дискусію про те, чи обов’язково хатньому роботу-посудомийці бути людиною. Робін Вільямс грає дроїда Ендрю, якого заводить родина. Він випадково розбиває іграшку і, щоб загладити провину, створює нову. Сім’я дивується творчим здібностям Ендрю і навчає його здобутків людського світу, а сам Ендрю фізично стає більше схожим на людину, хоча і може жити вічно.

У сімейних фільмах емпатію штучного інтелекту антагоністи розглядають як брак або похибку, але це і є силою та перевагою ШІ, що вчить дітей-глядачів бути добрими та слухняними. Схожі прийоми використовує і Стівен Спілберг у «Штучному інтелекті», коли гуманоїдний робот-дитина демонструє любов. До речі, цей фільм спершу хотів зняти Стенлі Кубрик, але не встиг, тому наприкінці стрічки з’являється присвята режисерові.  

ШІ як об’єкт кохання

Що дивитися: «Вона» (Her), Ex Machina, «ВОЛЛ·І» (WALL·E)

Як пояснити друзям і тіммейтам, що ти закохався в операційну систему з голосом Скарлетт Йоганссон? А як пояснити це собі? З такою дилемою у фільмі «Вона» бореться персонаж Гоакіна Фенікса. Над ним сміється давня подруга та колишня дружина, але найгірше, що переживає головний герой, — неможливість близькості з ШІ.

Причому стрічку навряд чи можна назвати асексуальною або занадто драматичною. Як написав кінокритик Рене Родрігес із Miami Herald: «”Вона” ділить багато спільних тем із “Вічним сяйвом чистого розуму” — ще однією історією про труднощі переривання стосунків, яким колись нібито судилося тривати вічно». Режисера Спайка Джонза дійсно не вперше цікавить, як пам’ять превалює в міцності відносин, а зі штучним інтелектом, крім пам’яті, нічого в результаті й не залишається.

 

А ось Ex Machina Алекса Ґарленда працює скоріше в жанрі наукової фантастики чи психологічного трилера, ніж мелодрами, але головний герой програміст Калеб теж закохується — в штучний інтелект у вигляді робота-дівчини Ейви. На відміну від «Вона», тут менше уваги приділяється стосункам і більше — дуалістичній природі ШІ. Врешті-решт Ейва підставляє Калеба, замикаючи його в будинку, а сама виривається на волю, і це ще раз доводить, що повністю довірятися штучному інтелекту не варто. Особливо у психологічному трилері.

 

Інша справа — мультиплікації Pixar. Ця студія працює з ШІ давно, постійно вдосконалюючи техніки анімації. У «ВОЛЛ·І» людству довелося покинути Землю, залишивши по собі великий смітник, який прибирає маленький дроїд. На фоні тотального забруднення зароджується кохання між ним та ЄВА — роботом із таким же біблійним ім’ям, як і в Ex Machina. Творці фільму надихалися класичними німими комедіями Чарлі Чапліна та Бастера Кітона, тому роботам вдається побудувати стосунки без слів.

ШІ як алгоритм

Що дивитися: «Людина, яка змінила все» (Moneyball) та «Особлива думка» (Minority Report)

Штучний інтелект сьогодні має прикладне застосування — у відеоіграх, онлайн-казино та ставках на спорт завдяки йому рахують ймовірність перемоги та програшу. Таким методом скористався і герой Бреда Пітта в «Людині, яка змінила все», коли прийшов менеджером до бейсбольної команди невдах. Заручившись підтримкою економіста і випускника Єля (Джона Гілл) з математичними розрахунками, він набирає в команду невідомих початківців, що можуть зіграти на користь клубу. І за традицією історій про американську мрію, персонаж досягає успіху попри конфлікти з керівництвом.

 

Штучний інтелект (щоправда, з паранормальними здібностями) допомагає і Тому Крузу в «Особливій думці». Він шукає злочинців, які ще не встигли скоїти злочин. Згодом головний герой сумнівається в технології превентивного криміналу, адже наступним у списку вбивць з’являється його обличчя.

У фільмі багато спеціальних ефектів, зокрема комп’ютер без клавіатури та інтерфейс віртуальної реальності, який значно випередив свій час. У персонажів на той момент вже були мультисенсорні екрани, сканери сітківки ока, розпізнавання жестів та реактивні ранці. Джетпаків ми поки що чекаємо , але більшість футуристичних приладів вже стала частиною нашого життя.