Пам’ятаєш, як гортав стрічку Vine до самого низу, щоби побачити смішне відео з котиками? А пригадуєш, як додавав нових друзів на Google+? Чи слухав довгі розмови CEO топкомпаній на Clubhouse? Всім цим соцмережам так чи інакше прийшов кінець.
Ми зібрали 7 сайтів та застосунків, які могли стати новим Facebook або TikTok, але не склалося. І спробували відповісти на запитання Андрія Хливнюка з «Бумбокс»: «Ну де всі вони, де, де всі вони є?».
#1. Vine, 2012–2016
У 2012 році троє друзів — Колін Кролл, Рус Юсупов і Дом Гоффман — створили Vine. А вже через кілька місяців Twitter придбав соцмережу за $30 млн. На платформу (згодом ще й застосунок) мало б чекати довге та щасливе життя, але не склалося.
Vine пропонував користувачам завантажувати 6-секундні відео, які жанрово нагадували slice of life. Юзери монтували музичні та комедійні скетчі, що крутилися на повторі, — їх дивилися мільйони.
Джерело: AppAdvice
Вже у 2013 році на платформу звернули увагу рекламодавці — Daft Punk анонсували трек-лист до свого альбому на Vine, а Dunkin’ Donuts зняли першу 6-секундну рекламу для соцмережі. Поступово підтягнулися і меми.
Того ж року Instagram запускає 15-секундні відео на своїй платформі. Snapchat додає можливість завантажувати відео до 10 секунд, а YouTube пропонує робити 6-секундні гіфки. Для Vine це стало початком кінця. Користувачі обирали довший хронометраж, а ті, хто раніше популяризував платформу, пішли на YouTube з більшими спонсорами.
Twitter спробував врятувати Vine від занепаду у 2015–2016 — запустив Vine Music, що пропонував створювати й слухати музику на платформі, а ще Vine Kids з обмеженим колом перегляду відео. Тоді платформа навіть дозволила завантажувати 140-секундні ролики, але було пізно. Закриття Vine відбувалося поетапно: спочатку користувачі лише переглядали та викачували відео, але вже не могли завантажувати їх на платформу.
Співзасновник Vine Дом Гоффман спробував відродити платформу у 2018, вже без Twitter. Тоді світ побачив Byte, який пізніше змінився на Clash, і ще згодом — на Huddles. Постійні перейменування, відтермінований реліз і слабкий маркетинг не витягнули Byte з ями.
Ілон Маск, купивши Twitter, теж задумався над поверненням Vine. Він провів опитування серед користувачів, і вони двічі відповіли «так». Втім, жодних новин про проєкт так і не з’явилося.
#2. Jaiku, 2006–2012
Серед мікроблогів найбільші надії покладали на Jaiku, що з’явився за місяць до Twitter. Дуже скоро фінську платформу купив Google. Jaiku надсилав привіти японським хоку (Japanese Haiku) — звідси й назва коротких повідомлень про особисте або публічне життя користувачів.
Джерело: Businessinsider
Фіни довірилися Google у подальшій розробці застосунку, а компанія натомість запросила їх до участі в G Phone. Якщо ці назви вам нічого не кажуть, то й не дивно — ні сервіс, ні смартфон так і не стали популярними.
На відміну від Twitter, Jaiku пропонував «лайвстрим» — можливість ділитися музикою, локацією та фото в режимі реального часу. Втім, Twitter розвивався швидше, що і зруйнувало Jaiku. Google цікавився іншими проєктами й навіть не зміг зберегти архів інформації з фінської платформи.
#3. Google+, 2011–2019
У Google було кілька спроб запустити власну соціальну мережу. Вона починалася як Google Buzz (проіснувала менше ніж рік), а завершувалася як Orkut (була популярна лише в Бразилії). Головна ідея Google+ — надсилати повідомлення і показувати пости користувача обмеженому колу людей, яке він сам і формує. Соцмережа вже мала базу електронних пошт і агресивно заохочувала людей реєструватися та залишати купу особистих даних, щоб ефективніше користуватися іншими сервісами компанії.
Джерело: Failory
Це спрацювало, але ненадовго. На Google+ дійсно збільшилася кількість користувачів: за два тижні вдалося наростити 10 млн, за пів року — 90 млн. У 2013 Google+ мав 540 млн юзерів. Вони могли ділитися фото й новинами в колах людей, які формували під час реєстрації.
Втім, згодом виявилося, що сесії на Google+ тривали в середньому до 3 хвилин, а в останні роки — до 5 секунд. У 2018 ще й стався витік даних близько 50 млн користувачів. Це добило й так ледве живу платформу, яка розділила популярні сервіси Google+ на Hangout, Google Photo і залишила корпоративну версію соцмережі Google Currents (закрилась 2023 року).
Google+ досі вважається найдорожчим онлайн-продуктом компанії, який довелося закрити. За оцінками Forbes, лише запуск соцмережі обійшовся в $585 млн.
#4. Friendster, 2003–2015
Прадід Facebook Friendster народився у Каліфорнії у 2003. Суфікс -ster з’явився завдяки компанії Napster, яка швидко розвивала музичне піратство у світі. Соцмережа пропонувала відкривати для себе нові події, гурти й хобі. Користувачі могли ділитися відео, фотографіями, повідомленнями та коментарями з іншими учасниками через свої профілі. Засновник Friendster, впертий програміст Джонатан Абрамс, назбирав на платформі 115 млн користувачів у 2012 році. А впертий тому, що відмовився продавати компанію Google, який якраз шукав «ту саму» соцмережу.
Джерело: Medium
Втім, у 2011 Friendster все ж продали компанії MOL Global з Куала-Лумпура за $25+ млн. А саму соцмережу почали робити більш гейміфікованою, ніж соціальною. Тоді платформа перетворилася на 50 онлайн-ігор з внутрішньоігровою валютою. Така стратегія не спрацювала — і у 2015 році мережу закрили. Втім, сьогодні її намагаються відродити й пропонують залишити пошту, щоб отримати ранній доступ.
Навіщо це потрібно в часи Facebook? Творці обіцяють не зливати дані про користувачів, не віддавати контроль рекламодавцям і стежити за токсичністю в мережі. Цього мало б бути достатньо.
#5. LiveJournal, 1999 — досі (а краще б ні)
LiveJournal — один із найпопулярніших сервісів для ведення блогу 2010-х, який ще називали ЖЖ (живий журнал). Сьогодні його справедливо асоціюють з російською пропагандою, тому з 2021 року він заблокований в Україні рішенням Голосіївського районного суду. Втім, починався LiveJournal як американський продукт.
Джерело: News.Livejournal
Платформу заснував американський програміст Бред Фітцпатрік у 1999, щоби сповіщати шкільних друзів про свої справи. Вже у 2005 материнську компанію LiveJournal викупили Six Apart, які перепродали блог російській SUPMedia (в їхньому портфелі зокрема російська газета «Комерсант»).
Звісно, відтоді почалися проблеми — LiveJournal тепер підпорядковувався російській юрисдикції. Через екстремістські висловлювання сайт заблокували Китай, Узбекистан і Казахстан, а кількість користувачів почала зменшуватися. У 2018 австралійський вебконсультант із питань безпеки Трой Гант навіть помітив, що з LiveJournal кілька разів зливали дані користувачів (хто б міг подумати?).
З 2019 LiveJournal став власністю Rambler Group, що фінансується з російського «Сбербанку». У компанії начебто є план, як воскресити бренд, адже Facebook переманив до себе їхню авдиторію. На щастя, українці цього не побачать.
#6. MySpace, 2003 — досі (майже)
Важко уявити Америку 2000-х без MySpace — соцмережі для креаторів (передусім музикантів), де вони спілкувалися з однодумцями та публікували свою музику. MySpace зіграв важливу роль у становленні YouTube, Friendster і Facebook, адже фактично першим показав, як правильно взаємодіяти з користувачами.
Джерело: Techradar
У 2005 троє засновників — Кріс ДеВульф, Том Андерсон та Джон Харт — продали MySpace компанії News Corporation, лідеру на ринку медіа. Ціна — $580 млн. Втім, вже у 2009 році соцмережа почала втрачати користувачів через популярність Facebook та численні фейкові акаунти на платформі. Після піку популярності News Corp. все ж задумалась над продажем соцмережі. В чиїх руках тільки не побував MySpace — від Джастіна Тімберлейка до Time Inc. і, зрештою, Viant Technology Holding Inc.
Поступово соцмережу почали заморожувати — на майданчику більше не публікували новини. Це означало смерть, адже MySpace найбільше запам’ятався дизайнерськими рішеннями, які часто приймали самі користувачі, — платформа дозволяла кастомізувати колір та форми інтерфейсу. Сьогодні MySpace схожий на цифровий музей, де можна послухати треки, прочитати архів новин, але не більше.
#7. Clubhouse, 2020 — досі
А що якби подкаст можна було б послухати лише один раз — і потім він не існуватиме? Так, ймовірно, подумали Пол Давізон та Роган Сет, які у 2020 створили застосунок Clubhouse завдяки приватним інвестиціям. Clubhouse пощастило вийти обмеженою іграшкою (доступний лише на iOS) в обмежений час (пандемія Covid-19).
Джерело: Excellentwebworld
У приватних онлайн-кімнатах збирались підприємці та обговорювали свої бізнеси, а долучитися міг будь-хто з посиланням-запрошенням. Часом вони коштували до $400. До платформи заохочували приєднатися Ілон Маск та Марк Цукерберг — вони самі неодноразово виступали в онлайн-кімнатах.
Фінансово Clubhouse також почувався успішним проєктом, адже у 2021 його хотіли придбати за $4 млрд, а партнерські контракти платформа підписувала з NFL і TED. Втім, у 2023 компанія скоротила свій штат наполовину, бо постковідний світ не готовий слухати розмови у запланований час. І хоча Clubhouse досі існує (вже і на Android) і залучає селебріті, все більше спікерів на платформі висловлюють расистські та антисемітські меседжі — бо тут їх за це не забанять.