Штучний інтелект vs авторське право

Конспект SKVOT-лекції Аніти Ярини — про плагіат та інтерпретацію, доктрину fair use і те, як використовувати ШІ чесно.

Женя Цаценко

Редакторка SKVOT MAG

Штучний інтелект — нова тема для брендів і креаторів. Ще новіша — для законодавства. Закони не змінюються так само швидко, як з’являються нові технології, тому ШІ все ще за межами авторського права.

Кого вважати автором згенерованих картинок (текстів, відео) — сам ШІ, розробника ШІ чи юзера — і як використовувати такий контент на 100% легально, не знає ніхто. Але дискусії вже ведуться. У своїй SKVOT-лекції Аніта Ярина підсвітила кілька поглядів на те, як подружити авторське право та ШІ. Ми зібрали головні інсайти в конспект.

 

Що таке авторське право

Слова «авторське право» найчастіше звучать у ситуаціях, коли хтось перемалював чужу картину або переспівав пісню. Насправді авторське право стосується не тільки митців. Навіть каракулі, які малюєш у блокноті під час зум-колу, підпадають під цю категорію.

Щоб об’єкт охоронявся авторським правом, він має бути:

  • оригінальним, тобто бути результатом творчості
  • створеним людиною
  • опублікованим або зафіксованим (якщо цього вимагає законодавство)

Ось (неповний) список того, що називають об’єктами авторського права:

  • #1. Тексти й твори мистецтва: книги, малюнки, фото, сценарії, збірники, фільми, музика, скульптури, архітектурні твори.
  • #2. Усні й просторові твори: виступи, лекції, промови, перформанси, танець, вистави.
  • #3. Комп’ютерні програми та бази даних.
  • #4. Інші твори.

Останній пункт — найбільш розмитий, але водночас найважливіший. Він означає, що законодавство не законсервоване в часі: нові об’єкти можуть постійно поповнювати цей список, адаптуючи його під нові формати.

 

Компанії та креатори люблять авторське право, бо це — один з основних тулів охорони нематеріальних активів. Об’єкт авторського права не треба спеціально реєструвати. Ти просто створюєш якийсь контент, публікуєш (фіксуєш) його, якщо цього вимагає законодавство, — і він автоматично стає захищеним. Плюс Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх творів підписали 180+ країн, тож ти захищений на території кожної з них.

Копіювання vs інтерпретація

Важливо, що ідеї та концепти — це не об’єкти авторського права. Так вирішили, тому що одна ідея може спасти на думку багатьом людям, але всі реалізують її по-своєму: в різному стилі, форматі, жанрі, etc. Це одночасно і чесно, і не дуже — бо відкриває лазівку для плагіату. 

Межа між копіюванням та інтерпретацією — супертонка. Наприклад, якщо ти побачив картину «Вечірній Хрещатик», надихнувся та повністю відтворив її, але показав ранок — це плагіат. Точніше, це похідний твір — і він не буде плагіатом тільки тоді, коли автор «Вечірнього Хрещатика» дозволив тобі переробити його картину. А от якщо перенесеш ідею «Вечірнього Хрещатика» до Нью-Йорку (тобто зміниш сетинг, але не концепцію) — нічого не порушиш. 

Ось реальні кейси такого балансування на межі:

#1. Джейкобус Рентмайстер vs Nike. В 1984 році Джейкобус Рентмайстер сфотографував стрибок Майкла Джордана для журналу Life. А через рік дуже схоже фото зробив Nike — з тим же Джорданом. Справа тягнулася майже 30 років, і зрештою суд вирішив, що Nike нічого не порушив — бо сама ідея сфотографувати стрибок авторським правом не захищається.

Фото Джейкобуса Рентмайстера (ліворуч) і фото Nike (праворуч). Джерело: rundesign.it

#2. The Associated Press vs Шепард Фейрі. Інформаційна агенція The Associated Press звинуватила художника Шепарда Фейрі в тому, що він використав їхнє фото Обами — та переробив у свій відомий плакат Hope. Пізніше сам Шепард визнав, що був неправий, тому конфлікт вдалось вирулити.

Фото The Associated Press (ліворуч) і плакат Шепарда Фейрі (праворуч). Джерело: npr.org

#3. Сем Янг vs штучний інтелект. Найсвіжіший у цій добірці — кейс художника Сема Янга, який судиться з ШІ-моделями. Він побачив, що штучний інтелект може генерувати картинки, максимально схожі на його роботи, — а тоді зібрав креаторів, які мають схожу проблему, щоб разом подати позов проти Stability AI, Midjourney та DeviantArt. Художники хочуть, щоб у законодавство внесли зміни — і стиль став об’єктом авторського права.

Зображення, згенероване ШІ (ліворуч), і зображення Сема Янга (праворуч). Джерело: artnews.com

Доктрина fair use

Fair use — це доктрина, яка дозволяє обмежено використовувати об’єкт авторського права без дозволу власника. Це така собі домовленість між законодавством і креатором, в якій перше обіцяє захищати твори другого, якщо він дозволить іншим частково їх використовувати. Наприклад, вільно поширювати фото або цитати з книги (з некомерційною метою), вказуючи автора та джерело.

 

В самій ідеї fair use немає нічого поганого. Її вигадали для того, щоб авторське право не гальмувало прогрес та навчання (яке неможливе без посилань на об’єкти авторського права: тексти, фото, лекції, etc.). 

До цього моменту з навчанням якраз і відсилають розробники ШІ-моделей. Вони кажуть, що діють у межах fair use — бо використовують публічні дані для навчання машин. Це правда, але тільки частково. Після того, як машину натренували, на основі вивченого вона генерує контент (і часто просить гроші за нього) — а це ніяк не вписується в концепцію fair use.

ШІ-моделі заробляють, перешиваючи чужі зображення й тексти. При цьому вони не просять дозволу креаторів на це, не вказують авторства і, звісно, не платять роялті. Тож останнім часом ШІ-моделям (заслужено) прилітає: наприклад, Getty Images подав позов проти Stability, бо генератор використовує 12 мільйонів їхніх фото без дозволу. Найсмішніше, що Stability навіть не прибрав водяні знаки.

Фото, згенероване Stability. Джерело: theverge.com

Промпт: творчість чи інструмент

Рік тому креатор Джейсон Аллен згенерував зображення Théâtre D’opéra Spatial за допомогою ШІ. Він дуже постарався: провів 80 годин у чаті Midjourney, придумав 900 промптів і навіть виграв артконкурс штату Колорадо. Та коли креатор пішов реєструвати зображення як об’єкт авторського права, йому відмовили. Бо написання промптів — не творчий процес (скільки б годин ти на нього не витратив). 

Твір Théâtre D’opéra Spatial, згенерований ШІ. Джерело: dataconomy.com

Промпт — це практично те саме, що й інструкція. Наприклад, ти написав книжку і просиш друга зробити для неї обкладинку: детально описуєш сетинг, хто й що на ній має бути тощо. Твій друг малює, але з першого разу не виходить як треба: тому ти даєш йому правки й він переробляє зображення. Тобто ти модеруєш створення обкладинки, але це не робить тебе автором. Те саме працює і зі штучним інтелектом — він виконавець, а не тул.

Але ця логіка не стосується софтів, які частково юзають ШІ (наприклад, фотошопу). Працюючи у фотошопі, ти працюєш творчо: придумуєш концепцію, налаштовуєш світло, створюєш елементи, будуєш композицію. Тому й авторське право належить тобі, а не Adobe.

Що кажуть розробники ШІ-моделей

ШІ-моделі пробують зняти з себе відповідальність за (можливі) порушення авторського права та прописують усі дисклеймери на своїх сайтах. Тож якщо хочеш юзати ШІ в роботі, а не просто for fun, — прочитай усі правила перед стартом (і бажано з юристом). Ось як коментують момент з авторським правом три великих ШІ-моделі — ChatGPT, Midjourney і GitHub Copilot:

#1. ChatGPT. Він дає юзерам право на використання згенерованих текстів. Але також попереджає, що ці тексти не унікальні та можуть повторювати контент, який створювали інші креатори. ChatGPT генерує похідні об’єкти — і сам каже про це прямо.

Тож юзер не може згенерувати в ChatGPT книжку, стати правовласником і заборонити іншим повторювати його ідею — бо в основі такої книжки не лежить оригінальний контент.

 

#2. Midjourney. Коли ти генеруєш картинки в Midjourney — даєш моделі ліцензію на використання цих об’єктів (і вона додає їх у свою базу знань). Водночас Midjourney каже, що єдиним власником згенерованого зображення є юзер. Тому з усіма претензіями щодо з порушення авторського права (і з будь-якими іншими) мусиш розбиратися сам.

Плюс юзери безплатної версії Midjourney не можуть використовувати згенеровані картинки в комерційних цілях.

#3. GitHub Copilot. Тут логіка дуже схожа на Midjourney: всі аутпути базуються на публічних даних і належать юзеру — тому він (і тільки він) відповідальний за те, щоб його код не порушував права третіх осіб. Плюс всі коди, згенеровані юзерами, можуть використовуватись для навчання GitHub Copilot, Microsoft та OpenAI.

ДИЗАЙН-ПАРТНЕР — CREVV.COM