Ти відкрив(-ла) цю статтю, бо сподобався зміст — так думаємо ми. Але Pantone впевнені, що справа у кольорі обкладинки. Або шрифту. Або лого. Все буквально зводиться до кольору: 85% людей ухвалюють рішення про покупку на його основі, написано на сайті Інституту (але вони зацікавлені, тому можемо не вірити).
60 років тому Pantone перші придумали, як стандартизувати кольори, — тож тепер ти п’єш із чашки Pantone 7527 C, одягаєш куртку Pantone 7604 UP та їси вареники відтінку Pantone 11-4201. «Колір року» за версією Інституту — лише верхівка айсберга. Кожен день — день Pantone.
Як Pantone монополізували колір — розповідають Skvot і технологічна компанія Lenovo.
Есперанто, тільки для дизайнерів
1960-ті, непростий час для поліграфії. Друкарні та їхні клієнти щоночі засинали з важким серцем, бо одне паковання макаронів виходило трохи тьмянішим за інше — і ти міг хіба що змиритися. Кожен принтер друкував по-своєму, кольори не мали стандартизованих маркувань, тому в кращому випадку ти приносив у поліграфію зразок, а в гіршому — казав «перламутровий синій» та сподівався, що тебе зрозуміють.
Світу, який щойно пізнав брендинг та айдентику, такий еліас не подобався. Бракувало універсальної системи кольорів для всіх індустрій — щоб твій фірмовий червоний залишався таким і на візитівці, і на футболці, і на вивісці магазину. Pantone, які на той момент були друкарнею братів Мервіна та Джессі Левіна, знайшли рішення.
Вони дали номер кожному відтінку, склали їх у каталоги, і там же розписали формули, як добути певний колір. Пізніше домовилися з поліграфіями, виробниками фарби та софтами, щоб ті перейшли на цю систему — і весь світ (дизайну) заговорив однією мовою. Назва цій мові — Pantone Matching System.
Інститут починав з 500 кольорів, а зараз їх понад 5 тис. Це вони придумали, як уніфікувати неонові, металічні та пастельні фарби. Сам Pantone називає себе «єдиною універсальною мовою кольору», і з цим важко не погодитись, навіть якщо хочеться посперечатися — через складну систему ліцензій компанія тримає монополію на ринку. Tiffany, Spotify, IKEA, навіть Канада і Шотландія мають свої фірмові кольори в палітрі.
До речі, професійні дисплеї ноутбуків Lenovo проходять суворе заводське калібрування з високою точністю передачі кольору, що дозволяє відтворювати складні відтінки саме так, як це було задумано дизайнерами.
«Чорне дзеркало», тільки для дизайнерів
«Я прокинувся, відкрив свій дизайн і побачив купу чорних квадратів замість кольорів». Це історія про те, як кольори Pantone стали платними в Adobe — $89.99 на рік додатково до підписки на Creative Cloud. Не заплатиш — кольори зникнуть з усіх старих дизайнів, навіть якщо тоді вони були частиною стандартної бібліотеки.
Взагалі Pantone обходиться в немалу копійку. Фізичні каталоги кольорів, на яких здебільшого заробляє Інститут, коштують від $200 до $1000+, а оновлювати їх рекомендують кожні 12–18 місяців.
Без цих гайдбуків поліграфії та заводи не зможуть користуватися системою, а дизайнерам, чиї клієнти працюють із Pantone, буде просто незручно. До речі, фарба, що має ліцензію від Pantone, також дорожча на 15–20%.
Для Pentagram це ок, але для дизайн-студії на трьох — відчутна витрата. Pantone продають повітря і можуть називати будь-яку ціну, бо крім них на ринку нікого немає, кажуть дизайнери. Ті все частіше переходять на CMYK чи LAB — або пробують відтворити кольори Pantone самі.
Хоча це не так просто — Pantone не обмежуються стандартною чотириколірною CMYK-моделлю. Для точнішого відтворення кольорів вони використовують розширені системи друку — зокрема CMYK із трьома додатковими фарбами. Так вони відтворюють відтінки, які складно отримати класичними методами.
Як Pantone обирають «колір року»
Вже понад два десятиліття Pantone оголошують колір, який визначить наступний рік. Цю традицію заснували в бентежному 1999-му, коли весь світ переживав через «проблему Y2K»: можливе обнулення років у комп’ютерних системах, а з ним — зупинка електромереж, падіння літаків, обвал фінансових систем та збій в ядерних установках.
У Pantone подумали, що світу, який от-от з’їде з глузду, потрібен надійний колір. Вони обрали «церулеановий блакитний» — той самий, про який Міранда Прістлі штовхає монолог у «Диявол носить Prada». Цей відтінок мав дати надію в часи невизначеності, бо «де б ти не жив, завжди чекаєш на гарне блакитне небо».
Відтоді Pantone регулярно виходили з «кольором року» (іноді — навіть з двома), і вибір ніколи не був випадковим. Наприклад, у 2002 Інститут вшанував 9/11 відтінком True Red, а жовта Mimosa 2009-го стала відповіддю на глобальну економічну кризу.
Процедура вибору «кольору року» така таємнича, що може позмагатися з Конклавом. Двічі на рік експерти з Інституту й галузі збираються в столиці неназваної країни та кілька днів обговорюють кольори.
Вони намагаються проаналізувати всіх і все: найкращі колекції з подіумів фешн-віку, роботи з останніх виставок MoMA і Помпіду, постери фільмів, про які говорили у Венеції, та їжу в трушних ресторанах середземноморської кухні. Pantone сканують суспільство — zeitgeist сьогодення — і шукають відповідний відтінок. Пізніше на нього орієнтуються дизайнери та всі, хто має справу з кольором і хоче бути стильним.
«Колір року» — напевно, найбільший маркетинговий трюк Інституту. Після нього Pantone вийшов із дизайнерської бульбашки й став синонімом естетики.
Хоча, бувало, Інститут конкретно помилявся. У 2019, коли коралові рифи масово вимирали та блякли, Pantone вийшов із персиковим безтурботним Living Coral. Їх масово розкритикували, а австралійські дизайнери створили Bleached Coral як альтернативу офіційному «кольору року».
Джерела: dezeen
Цей колір з нами в одній кімнаті? Мемний Cloud Dancer 2026-го
2025 був важким, тому наступного року Pantone вирішили побалувати нас… білим. Вийшло ще менш вигадливо, ніж у 2021, коли кольором року став сірий — саме те, що треба в локдаун.
Позиція Pantone: білий, або Cloud Dancer, — це про концентрацію в часи брейнроту, думскролу і постійного потоку інформації. А ще — про чистий аркуш та основу для чогось нового. Позиція людей в соцмережах: це ж навіть не колір.
«Ще не пізно передумати», — пишуть у коментарях під анонсом. Серед здогадок, звідки Інститут брав натхнення для кольору 2026: туалетний папір, стіни лікарні, пельмені, курка з рисом (your guess). Поки що Pantone не спростували жодної.
Крім того, що це просто скучно, люди побачили в кольорі 2026 глибші підтексти: білий як символ тихої розкоші, ознака консерватизму та білого супрематизму. Малоймовірно — хоча, як ми знаємо, в трампістській Америці можливо все.
Також багатьом назва Cloud Dancer перегукується «хмарним націоналізмом» — коли країни або групи країн охороняють свої дані так само, як повітряний простір та кордони.
Як Pantone піарять кольори
У маркетологів Pantone, напевно, найцікавіша робота — придумувати нові й нові способи просувати кольори. Наприклад, цього року вони випустили спеціальні телефони з Motorola, стікери з Post-it і пластилін з Play-Doh — щоб ніхто не забував, що ми заходимо в рік білого.
Взагалі з ким Pantone лише не колабились. Якось вони створили кафе, де подають їжу в кольорах Інституту, випустили чай відтінку Classic Blue, який при додаванні лимона ставав фіолетовим, розмістили великі білборди із зображенням океану в кольорі Tiffany, щоби привернути увагу до його збереження. А ще зробили медичний одяг різних відтінків, щоби пацієнти могли визначати день за кольором.
Зверху до цього — чашки, ручки, блокноти, шопери, парасольки та інший мерч, який ти лише можеш уявити. Все це — частина програми Pantone Universe. Світу, в якому хоча б трошки живемо всі ми.