В умовах війни навчання точно не входить до переліку базових потреб людини. Проте, щойно ми опиняємося у відносній безпеці, воно знову набуває сенсів — допомагає відчувати себе сильним, продуктивним, живим.
Розпитали студентів та студенток наших курсів, як вони вчаться під час війни та яким бачать свій рух у кар’єрі найближчим часом.
«Для мене продовжувати навчання — це можливість продовжувати жити власним життям»
Женя Камишна — 35 років — підприємець
Що ти зараз вивчаєш і чому продовжувати навчатися для тебе — важливо?
Наразі я працюю в сімейному бізнесі, що зовсім не має відношення до творчих професій, — у нас з чоловіком невеликий магазин одягу для дітей.
В певний момент я зрозуміла, що мені нецікаво розвиватися в цьому напрямку. Звісно, я продовжую працювати зі своїми чудовими клієнтами, але якщо говорити про перспективу для себе, то ця діяльність для мене — топтання на місці.
Тож мені хотілося опанувати нову професію, аби рухатися вперед і вверх. І ще до початку повномасштабної війни я купила курс «Дизайн інтер'єру» — зацікавила програма і сподобалися лектори.
Перша лекція курсу відбулася за 2 дні до війни. Коли приблизно через 2 місяці заняття відновилися, я дуже цьому зраділа. Для мене продовжувати навчання — це можливість продовжувати жити власним життям, незважаючи на обставини.
Як виглядає твоє професійне життя зараз?
Наразі я продовжую робити те, що робила, — займаюся нашим магазином, віддалено. Тепер, коли я знаходжусь в Британії, за 2,5 тис. кілометрів від свого дому в Одесі, такий формат — єдиний варіант.
До початку війни я прагнула використовувати знання, здобуті під час курсу, на практиці. Хотіла змінити діяльність кардинально — поки що я цього не зробила, бо курс триває, але я продовжую рухатися за цим напрямком.
З початку війни ми сильно змінилися. Є щось, чого ти сама від себе не очікувала — але робила?
Це стосується не навчання, а життя. Я точно не очікувала, що зможу вести по трасі автівку, заповнену дітьми, собаками й папугами. Не очікувала, що зможу бути з дітьми сама 24/7, паралельно віддалено працювати й навчатись — і водночас не кидатися на людей і бути достатньо врівноваженою. Наче задіяла якісь внутрішні ресурси, не задіяні раніше.
Що допомогло тобі як креатору адаптуватися до нових умов життя?
Для мене в ці складні часи опорою є:
- — діти й заняття з ними, творчість та ігри
- — навчання англійської та курс у SKVOT
- — постійна зайнятість, навіть якщо моєю активністю є планування походу в магазин та приготування їжі
Що ти радиш робити вже зараз, аби допомогти собі витримувати все — та згодом відновлюватися у новому світі?
Продовжувати жити тут і зараз — незважаючи ні на що. Жити своїм життям. Намагатися радіти кожному новому дню і шукати красу в дрібницях навколо — у квітах, деревах, звуках птахів.
«Волонтерство та робота в ТРО внесли свої корективи»
Андрій Чип — 20 років — SMM-менеджер
Що ти зараз вивчаєш і чому продовжувати навчатися для тебе — важливо?
«Жити, щоб вчитися» — можна сказати, це моє життєве кредо. В мене є невеличка мрія знати все на світі [посміхається]. Тож кожного року я ставлю собі цілі, що хочу вивчити та чого навчитися.
Я вирішив, що 2022 стане для мене роком заглиблення у світ реклами та тексту — і мені захотілося отримати базові навички з копірайтингу. На щастя, знайшов курс від SKVOT з креативного копірайтингу (він стартував у січні) — і записався.
Наразі я вже закінчив його і дуже задоволений. Наша лекторка Аня Кащеєва та класна програма ніби дали мені нове дихання: з’явилося бажання постійно щось творити та працювати над собою.
Як виглядає твоє професійне життя зараз?
Звісно, моє робоче життя зараз кардинально відрізняється від того, що було пів року тому. Волонтерство та робота в ТРО внесли свої корективи. Часу менше — натхнення більше.
Після двох місяців перерви я повернувся до роботи SMM-менеджера в компанії «Мій Двір», що виробляє бетонні вироби — зокрема бруківку. Я роблю все, що стосується зовнішньої та внутрішньої комунікації: розвиток бренду, внутрішні інструкції, ведення соцмереж.
Наразі маю багато планів. Хочу спробувати себе в дизайні (все-таки 7 років в художній школі даються взнаки). Крім цього, потрібно подумати про навчання в магістратурі — зараз я закінчую четвертий курс за фахом «Менеджер ЗЕД (зовнішньоекономічної діяльності)» у Львівській політехніці.
І ще розмірковую щодо служби в армії — бо є відчуття обов'язку перед країною та родиною.
З початку війни ми сильно змінилися. Є щось, чого ти сам від себе не очікував — але робив?
Життя з 24 лютого поділилось на «до» і «після». Останні 2,5 місяці для більшості українців та тих, хто підтримує нашу країну, були емоційно важкими.
Страх, ненависть, лють та біль — я збрешу, якщо скажу, що не відчув такі ж емоції. Однак для мене саме цей період (наскільки б дивно це не звучало) дав емоційну та фізичну розрядку. Стало легше дихати.
Я б назвав це миттєвим дорослішанням: зникла вся сірість, все стало чорним та білим. Однозначним.
Що допомогло тобі як креатору адаптуватися до нових умов життя?
По-перше, це флегматичний темперамент та — буду чесним — фотографії мертвої русні (останнє дуже допомагало вивільняти ненависть).
По-друге, під час війни я поставив собі лише дві цілі: допомагати ЗСУ та у вільний час вчитися чогось нового. Така концентрація допомогла мені відволіктися від зовнішніх подразників.
Що ти радиш робити вже зараз, аби допомогти собі витримувати все — та згодом відновлюватися у новому світі?
Донатити на ЗСУ та пану Сергію Притулі [посміхається].
«Якщо ти креатор, то будь-де робитимеш те, що любиш»
Ксенія Чернявська — 32 роки — маркетолог
Що ти зараз вивчаєш і чому продовжувати навчатися для тебе — важливо?
За фахом я художник — в одному з херсонських університетів вивчала академічний малюнок та живопис, композицію, кольорознавство і таке інше. Після отримання диплому я влаштувалась консультантом в салон інтер'єрного оздоблення в Києві — малювала ескізи штор в акварельній техніці. Там з'явились перші замовники на дизайн інтер'єру — і я пішла в цю сферу.
Професію я здобувала вже на практиці — вчилась на реальних будівельних об'єктах. Були часи, коли я працювала ще й маркетологом, але навіть тоді паралельно робила проєкти квартир та будинків для друзів і знайомих. І згодом вирішила перейти в цю сферу повністю.
Коли побачила рекламу SKVOT про курс з Revit з Владом Барановим, одразу прийняла рішення — хочу навчатися. Мені хотілося опанувати професійні програми, які систематизують всі процеси в роботі. І чоловік — інженер за фахом — розписав усі переваги Revit.
Навчання почалось в середині січня — і призупинилось 24 лютого. Зараз відновилося, але тепер я в Іспанії, інтернету у мене вдома немає (бо підключити його тут — то ціла справа), і я наздоганяю домашки по уроках в записі. Але Влад швидко відповідає на будь-які запитання з будь-якого уроку. І це дуже підтримує.
Хочу ще пройти курс від Йови Ягер «Дизайн кафе, барів та ресторанів» — аби знань та практики було ще більше.
Як виглядає твоє професійне життя зараз?
Поки що я вчуся, але від самого процесу навчання — я в захваті. Хочу взяти об'єкт та потренуватися зробити всі етапи як треба — з першого заняття. І потім спробувати зробити щось комерційне.
Тут до нових умов адаптуватися легко, якщо знаєш мову. Іспанської я не знаю, але вихід є — наприклад, співпрацювати з тими, хто володіє мовою.
З початку війни ми сильно змінилися. Є щось, чого ти сама від себе не очікувала — але робила?
Найдивнішим для мене була пауза. 2 місяці я взагалі не могла нічого робити. Тому я була дуже рада поверненню курсу — він надихнув мене і працювати ночами, і надолужувати програму.
Що допомогло тобі як креатору адаптуватися до нових умов життя?
Якщо ти креатор, то будь-де робитимеш те, що любиш. Наприклад, ми з дівчатами, з якими я наразі живу, власноруч відремонтували будинок, який нам надали на пів року.
Що ти радиш робити вже зараз, аби допомогти собі витримувати все — та згодом відновлюватися у новому світі?
Вчитися — зараз саме час зробити те, на що не було часу до війни. Опанувати ту професію, про яку давно думав. Нема коли боятися — потрібно діяти. Якщо зможемо здобути перемогу над собою, переможемо і ворога.
«Будь-які кризи — це час для зростання»
Олександр Сахненко — фотограф
Чому продовжувати навчатися для тебе було важливо?
Не зовсім було «важливо» — скоріш було доволі цікаво. А коли цікаво, то можна і навчатись [посміхається]. Але важко заздалегідь визначити, який саме курс буде точно корисним саме для тебе. Забагато всього, і одразу не збагнеш, де буде користь, а де — викинеш гроші на вітер.
Як виглядає твоє професійне життя зараз? Що плануєш робити?
«Професійне життя» вчора зробило першу зйомку з початку війни — то і добре, і погано. Добре, що була зйомка, погано, що перша [посміхається].
Плани будувати зараз важко — на жаль, ніхто не знає, що буде далі. Зараз допомагаю місцевим брендам з маркетингом (не думав, що колись то буду робити, але...). Планую лишатись там, де я є, з сім‘єю — додому, в Київ, їхати поки немає сенсу.
Вважаю, що найближчим часом буду й далі розвивати маркетинг-діяльність. Але ніяк не покину продакшн — не можу без зйомок, ніяк! До речі, до війни я долучився до курсу Каті Нефельд «Продюсування рекламних роликів та кліпів».
З початку війни ми сильно змінилися. Які зміни помічаєш у собі?
Виявилось, що треба швидко розвивати нові навички та згадувати старі — бо зараз треба працювати з тим що є, а не з тим, до чого звик.
Що допомогло тобі як креатору адаптуватися до нових умов життя?
Адаптація — це щось на терміновому [посміхається]? Будь-що стало можливим завдяки моїм друзям та знайомим: всі всім допомагають і підтримують.
Комунікабельність та цілеспрямованість допомогли з адаптацією до нових умов праці, а швидкість навчання новим навичкам та терміни виконання завдань — шокували місцевих. Для Києва то повільно, а тут, де я зараз, — занадто швидко.
Що ти радиш робити вже зараз, аби допомогти собі витримувати все — та згодом відновлюватися у новому світі?
Порад креаторам нема! Зовсім! Всі самі знають, що треба. Якщо не знають — є продюсери, вони знають, що вам треба. Але завжди слід пам‘ятати: будь-які кризи — це час для зростання, якщо є можливість — вдосконалюйтесь.