Хороших ідей багато, а от коштів на їхню реалізацію — значно менше. За один грант можуть змагатися сотні креаторів, та якщо вмієш потрапляти в пріоритети фонду і знаєш, як донести цінність проєкту, — твої шанси стрімко зростають.
Студентки «Створення текстів» записали інтерв'ю з трьома випускницями курсу «Гранти для кіно, музики й творчих проєктів», який веде Оля Бекенштейн. Вони розповіли про бюрократію, перше фінансування та комунікацію з фондами, яка приносить реальний результат.
«Заявки треба писати щиро та реалістично, а не сипати пісок в очі»
Катерина Рижина — режисерка-документалістка, продакшн-менеджерка Don't sweat — SWOT
Розкажи про свій бекграунд — чим ти займалася до курсу?
Я режисерка, але в людей з артових сфер не виходить займатися лише чимось одним. Тому я і культурний менеджмент теж тягнула.
Чому ти обрала курс «Гранти для кіно, музики й творчих проєктів»?
Мене гранти цікавили вже давно. Починала писати заявки ще до курсу — і у фонди, і на програми, і на воркшопи. Шукала можливості фінансування для своїх фільмів та додаткових проєктів. Але розуміла: бракує скілів та досвіду. Майже всі творчі інституції живуть на гранти. Тож треба вміти правильно обрати стратегію та обґрунтувати бюджет.
Відтак, основною мотивацією було отримати професійний фідбек.
Найважче, найлегше і найдрайвовіше, що сталося з тобою на курсі.
Не впевнена, що дійдемо до того, що щось було дуже легко.Тексти переписувалися до п’яти разів. Від усвідомлення вимог різних фундацій ставало страшно. Добре, що Оля дала дуже багато зі свого особистого досвіду. Завжди заспокоювала та приземляла. Бюрократія — це заноза, але з цим можна впоратися.
Ще був глибокий рисерч: ми ділилися на команди, шукали гранти, дедлайни, вимоги. І мені це подобалося — і досліджувати, і трохи організовувати. Тож спілкування з однокурсниками та обмін досвідом — це з драйвового.
Які три основних інсайти ти зловила під час навчання?
Мабуть, очевидна річ, але сама я б до неї не додумалася: якщо працюєш із дуже специфічним проєктом, знайди схожі та подивись, хто їх спонсорував. Друге — не боятися писати фондам напряму, вони всі відкриті. Це дає гарний старт: підтримуєш контакт — отримуєш пораду, куди краще податися.
Ще зрозуміла, що заявки треба писати щиро та реалістично, а не сипати пісок в очі. До курсу в мене був зовсім інший стиль. Тепер знаю, що головне — це правильний менеджмент.
Ну і робити все заздалегідь, а не чекати дедлайну. Гарна заявка на грант має бути структурованою та добре продуманою.
Ти отримала грант після навчання. Як тобі вдалося? Чи допомогли знання, отримані на курсі, — і як саме?
Я живу зараз у Празі. Після курсу почала більше працювати як грантова менеджерка — допомагаю місцевим проєктам шукати фінансування. Зараз є два головних: концерти альтернативної музики та колектив, який робить незалежні репортажі на екологічні теми.
На концерти ми отримали підтримку від Міністерства культури Чехії, три гранти від районних адміністрацій Праги. Ще від кількох приватних фондів, які підтримують незалежну музику. Плюс грант від Чесько-німецького фонду майбутності.
Розкажи детальніше про один з них.
Давай про музику. Це проєкт альтернативної музики KovnaFest, який заснував один ентузіаст 5 років тому. Ми почали співпрацювати, щоб робити його на системній основі. Фінансування культури в Чехії — не на топовому рівні. На проєкт (а це 6 концертів на рік) ми отримали десь 12% від запитуваної суми.
Тому в Європі поширена практика партнерства з колегами з інших країн. Це відкриває можливості отримувати більший результат.
Скоро буде другий концерт (інтерв’ю було записано в червні 2025 року — прим. ред.). Обрали цікаву історичну локацію з гарною акустикою. Виступлять два гурти — з Чехії та з Німеччини. Минулого разу зібрали близько 150 людей — і це досить гарний результат.
Отже, отримані на курсі знання достатньо універсальні, щоб застосовувати в різних країнах?
Здебільшого так. Звісно, в кожної країни є свої специфічні особливості. Але плюс-мінус усе однаково.
Які творчі цілі ти ставиш перед собою на цей рік?
Я роблю свій перший повнометражний документальний фільм. Чекаю, коли відкриється чеський кінофонд, щоб на нього подати заявку, — зараз він на паузі через реформу. Власне тому я займаюсь пошуком грантів для чеських проєктів, щоби побудувати базу для власних.
Це буде фільм-портрет, дещо експериментальний. Я з Запоріжжя, і у фільмі будуть мої особисті архіви. Тема — минуле та еміграція. Як ми дефінуємо минуле, як воно нас дефінує. Адже Запоріжжя — культурно колонізоване місто, дуже русифіковане. Минуле — це друзі, рідні місця, сучасне — це емігрантське життя в Празі. Як еміграція впливає на ідентичність.
Кадри з фільму Катерини. Зображення надала Катерина Рижина.
Твоя основна порада людині, яка починає працювати з грантами на культуру.
Банально, але працює: не бійся досліджувати можливості, їх дуже багато.
Важливий аспект — треба всім серцем довіряти своєму проєкту. З отриманими навичками ти можеш спокійно рухатися далі. Впевненість — суперріч, вона творить дива.
А ще перевіряй текст на помилки, особливо коли пишеш іноземною мовою, — AI-інструменти в поміч.
Авторка інтерв’ю: Олена Лапченко, випускниця курсу «Створення текстів».
«Гранти — це реалізація»
Віра Калабська — викладачка Уманського університету ім. Павла Тичини, кандидатка педагогічних наук, доцентка
Віро, у вас неймовірне коло обов’язків. Шалений графік. Як вдалося вписати курс у цей ритм?
Все залежить від організації — команди й того, хто навчається. У нас була добре продумана програма. Завдяки чіткому плану бачиш усі дедлайни та підлаштовуєшся. Класна штука замороження. Це виручає. Ну і лекторка виклалася на максимум — і на заняттях, і у фідбеку. Тому труднощів не було.
Де й коли з’явилося рішення доєднатися до курсу Skvot?
По-перше, я саме планувала підвищення кваліфікації. А в університеті ми заохочуємо участь у грантах і маємо окрему дисципліну для магістрів. Тож це було те що треба. А ще я просто не впускаю нагоди дізнатися щось нове.
Я б сказала, що такий підхід — якісний зріз в освіті. Як вважаєте, грантова система зараз тільки підтримує таланти чи вже формує культуру? Наскільки великий вплив?
Однозначно починає формувати. Зокрема через перспективи фінансування. Процес запущений, і маховик розкручується. Масштаб ще не надто великий, але все попереду. Архіви заявок це підтверджують. Активніше подаються досвідчені, але новачки теж пробують себе.
Як новачок, за якими відповідями ви йшли на курс?
Насамперед — «де що шукати?». Бо спочатку треба знайти можливість, потім — написати заявку, продумати концепцію, зібрати команду. Поки в цьому не варишся, немає жодного уявлення, з чого почати. Ще й різні організації мають різні вимоги для гранту. Тут, на курсі, лекторка розкрила деталі щодо різних програм, пояснила відмінності, а також поділилася базами даних і чатами. Тепер я постійно їх моніторю.
Ви вже подали першу заявку?
Ще ні. Шукаю свій варіант, бо на стику культури та освіти є свої нюанси.
Які саме маєте на увазі? Чи відчуваєте, що потрібен окремий курс на цю тему?
У креативних індустріях художник вільніший у своєму польоті. В освіті ж жорсткіша структура вимог, рамок. Тож різниця є. Але з отриманими інструментами та знаннями легко адаптуватися. Курсу достатньо, далі — питання особистої ініціативи.
Щодо перегляду заявок, у вас виникало відчуття, що гранти змушують доводити очевидне?
Було. По-справжньому креативних ідей поки не дуже багато. Частіше — нічого нового, але з гарною подачею. Та ситуації є різні. Після навчання я переконалася: якщо це ідея, яка визрівала в тобі, якою палаєш, бачення зробить своє.
Якщо обирати, то ідея для заявки — з серця чи з досвіду?
Я б сказала, з серця.
Яка мелодія або пісня могла б стати саундтреком до процесу опанування грантів, пошуків та створення заявки?
Арія тореадора Ескамільйо з опери Жоржа Бізе «Кармен».
Якщо озирнутися, що дало вам навчання крім знань?
Це впевненість і натхнення. Відчуття, що ти можеш, ти залишаєшся корисним. У моїй професії зі студентами треба діяти на випередження. Потрібно знайти щось, що їм цікаво і ще не відомо.
Що стало найбільшим натхненням?
Найбільше надихалася спілкуванням із лекторкою. Також класно було почути фахівців з інших галузей серед учасників, як усе відбувається по інший бік. Серед нас були кінорежисери, художники, музиканти.
Були моменти сумнівів, ніби це — не для вас?
Ні. Навіть те, що більшість учасників були молодшими, не вплинуло. Поки людина розвивається, вона не відчуває віку.
Якби ви могли втиснути весь курс у маленький урок — про що б він був?
Гранти — це мрія, до якої варто йти. І вона досяжна. Варто лише торкнутися цього — і дійсно змінюється ставлення. Падають бар’єри. Одним словом, гранти — це реалізація.
Залишається тільки повірити в себе. До речі, віра — це навичка чи постійний вибір?
Скоріше навичка. Вона приходить із досягненнями. Мені дуже подобається настанова: «кожен день — шанс стати кращим, ніж учора». Я побажала б усім хоча б маленьких досягнень — щодня. Вони додають сенсу. І відчуття того, що все не дарма.
Після 25 років стажу в музиці та освітній сфері яке бажання залишається найсильнішим?
Позбутися обмежень, які нам диктує сьогоднішній час і реалії. Бути вільними в думках, ідеях, діях. І форматах освіти.
Авторка інтерв’ю: Ольга Корнєєва, випускниця курсу «Створення текстів».
«Я просто хотіла знімати своє кіно, і почала з гранту»
Анастасія Іванюк — режисерка і грантрайтерка
Розкажи про свій бекграунд — де ти працювала або навчалася до курсу?
Я закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого на режисерку неігрового кіно. Вже під час навчання зняла короткометражний фільм «Ліза та її мурашник», який отримав Спеціальну нагороду на кінофестивалі Ukraina! Festiwal Filmowy в Польщі.
Пізніше працювала відеомейкеркою в громадській організації, яка займається гуманітарними та освітніми проєктами у прифронтових регіонах. ГО співпрацювала з міжнародними донорами, і я відповідала за творчу частину проєктів. Саме там вперше побачила, як працює грантова система зсередини.
Чому ти прийшла на курс «Гранти для кіно, музики й творчих проєктів»?
Я завжди хотіла реалізовувати власні кінопроєкти, але в Україні зараз майже немає фінансування для митців. Знала, що європейські фонди підтримують українську культуру, та не розуміла, як податися самостійно. В ГО я працювала лише над креативною частиною, тож потребувала знань про повний цикл підготовки заявки: від пошуку фондів — до оформлення бюджету. Курс дав мені змогу зрозуміти цей процес як систему й нарешті почати працювати над власними заявками.
Що для тебе було найцікавішим на курсі, а що далось найважче?
Найцікавішим було спілкування з лекторкою Ольгою та знайомство з проєктами одногрупників — я отримала відповіді на важливі питання та корисний фідбек на кожне завдання.
Найскладніше було на початку — ми отримали багато інформації про види ТОВ, ГО, і здавалося, що курс більше орієнтований на організації, а не на індивідуальні проєкти. Але завдяки цьому я зрозуміла, як функціонують креативні структури в Україні. А ще дослідила, з ким та як можна співпрацювати для реалізації фільму. Я дізналася, до яких організацій можна звертатися — хто має ресурси, техніку та команду.
Які найважливіші інсайти ти зловила під час навчання?
Перший — усвідомила, наскільки важливо розвивати особистий бренд і бути помітною як творча особистість. Я інтровертка, і активність у соцмережах мені була не до душі, але тепер я розумію, що це необхідно для розвитку моєї справи.
Другий — навчилась помічати можливості. Наприклад, тепер я знаю, що навіть на кіноафіші можна знайти інформацію про потенційних меценатів. Про такі способи я раніше навіть не здогадувалась.
Третій — зрозуміла, що проєкт має бути актуальним та відображати контекст сучасної України, щоб резонувати з авдиторією та грантодавцями.
І ще один — важливо діяти послідовно. Якщо ти займаєшся кіно, то логічно, що й твої досягнення та робота мають бути в цій сфері, а не так, що сьогодні — зйомки, а завтра — будівництво шкіл.
Як знання з курсу допомогли тобі в роботі? Що змінилося після навчання?
Під час курсу я підготувала повноцінну грантову заявку, отримала фідбек і подала її в кілька українських та європейських інституцій. Мій проєкт — дебютний короткометражний фільм на тему війни.
Завдяки курсу я зрозуміла, як структурувати роботу над грантом: розбивати великий проєкт на етапи — сценарій, зйомки, постпродакшн — і під кожен шукати окреме фінансування.
Я вирішила працювати з індивідуальними стипендіями від організацій, привела до ладу свої соцмережі — і тепер знаю, як вимірювати результати творчої роботи (все це — відповідно до рекомендацій на курсі).
Яку пораду ти б дала тим, хто хоче працювати з грантами на культуру і вагається щодо курсу?
Якщо плануєш працювати з грантами, важливо мати чітку ідею — що саме ти хочеш реалізувати й навіщо. Тоді на курсі зможеш сфокусуватися, правильно оформити цю ідею та перетворити її на повноцінну заявку. Куратор аналізує кожен проєкт і допомагає трансформувати задум у структурований план. У моєму випадку це спрацювало саме так — і я отримала максимум користі, бо старанно виконувала всі завдання.
Авторка інтерв’ю: Зоряна Ковальчук, випускниця курсу «Створення текстів».