Фінал року хочеться провести з улюбленим плейлистом із найкращої музики. Втім, досить часто один і той самий трек лунає на репіті, засівши в Spotify Wrapped в усіх можливих списках. Щоб такого не трапилося, ми попросили двох лекторів Skvot назвати композиції, які вони найчастіше слухали 2023 року.
Медіаменеджер Mixmag Україна Саша Варениця зібрав рекомендації з 11 треків із докладними поясненнями, чому їх варто послухати. А музикант і саунд-продюсер Юра Водолажський сформував свій топ 10, де часто лунають роботи його друзів.
Топ 11 від Саші Варениці
Назва альбому/синглу не має ввести в оману — ці пройдисвіти ще старіше! Запальна банда з Манчестеру грає чудернацький авант-фанк у суміші з готикою, афробітом та постпанком ще з 1977 року. За часів FactoryRecords гурт лишався в тіні Joy Division, New Order, Happy Mondays та The Smiths, але на довгій дистанції саме A Certain Ratio здобули перемогу. У 2023 році вони звучать ще зухваліше, жвавіше та розкутіше, ніж раніше. До речі, a certain ratio — це нацистська теорія про ідеальні пропорції обличчя в арійської раси. Чорний британський гумор, куди ж без нього.
Freak Heat Waves — The Time Has Come
Якось я вирішив зібрати плейлист пісень, схожих на Faith No More — Evidence. Це було дуже непросто. Якщо вбити в пошук «лаунж-поп хіти гуртів, що грають фанк-метал», то Google просто зламається. Однак я люблю складні дигерські задачі та щось таки знайшов. Наприклад, маловідомий канадський гурт Freak Heat Waves та їхній свіжий альбом із привабливою назвою Mondo Tempo.
Раніше я дуже любив новий соул та інді-рнб, але останніми роками в цьому жанрі стало виходити дуже багато одноманітних релізів, а старі улюбленці на кшталт Blood Orange, Frank Ocean, Kwaye чи Masego якось занадто ускладнились і втратили catchy вайб. Свіжим ковтком повітря в цьому жанрі став хлопець на ім’я Q. Він дуже хітовий, стильний, сексуальний та винахідливий. Q може робити по 50 версій одного треку, доки не відчує хімію між аранжем та піснею. Шляхом таких виснажливих експериментів Q записав диво-сингл Sow — новий соул під впливом нью-вейву та софт-року. Приємно нагадує Sam Sparro з нульових.
Jake Shears feat. Kylie Minoque — Voices
Я не у захваті від останніх робіт Кайлі, зокрема мегахіта Padam. Розумію, що пік кар’єри вже позаду, але співачка такого рівня завжди має бути гідною кращого, ніж румунський євроденс для торговельних центрів. Тим часом на альбомі Джейка Ширса з’являється та сама Кайлі — зваблива кицюня в сяйві неону та діамантів. Сам Джейк теж тримає форму! З альбомом блискавичного синт-диско ексвокаліст Scissor Sisters по праву займає місце у пантеоні гей-ікон, що пустує після передчасної смерті Джорджа Майкла.
Реп під мрійливо-меланхолійний постпанк та нову романтику — таке почуєш не кожного дня. Гансько-австралійський музикант Genesis Owusu цього року заслужено збирає оплески — його новий альбом STRUGGLER одночасно інноваційний, хітовий та емоційний.
Steven Wilson — What Life Brings
Стівен Вілсон — це фронтмен найкращого прогресив-рок-гурту сучасності Porcupine Tree. Геніальний мелодист, інтелектуал, хітмейкер, віртуоз. На додачу до цих компліментів, Вілсон ще й на диво стабільний артист. Щороку він видає щось нове — сольно, разом із гуртом чи в рамках ембієнт-проєкту No-Man. Його новий альбом The Harmony Codex — тепла знахідка для всіх, хто сумує за величчю і статурою Pink Floyd.
John Grant & Creep Show — Bungalow
Ексвокаліста рок-гурту The Czars Джона Гранта всі знають завдяки танцювальним хітам Hercules & Love Affair. Наприклад, саме він співає на елегантному хаус-синглі I Try To Talk To You. Сольний Грант ще цікавіше. Він може дати бархату класичного крунера, гранжевого хрипотіння, диско-фальцету. І все це під космічної краси електроніку з янгольськими вокалізами, звуками арфи, піано, п’янким тенор-саксофоном та аналоговими синтезаторами.
Свого часу Kelis виросла з рнб-штанців і рушила до Європи, щоб, надихнувшись футуристичною електронікою, перезапустити кар’єру на лейблі Ninja Tune. Та якось не пішло. Той самий фокус, але успішніше, цього року провернула Kelela. Її новий альбом, виданий культовим електронним лейблом WarpRecords (вічні суперники Ninja Tune) — це еталонний мінімал-поп, який м’яко закутує та гіпнотизує. Кульмінації платівка сягає на синглі On the Run — ювелірна продюсерська робота KAYTRANADA. Що ж, тепер у Kelela є «власна Liberian Girl».
Depeche Mode — People Are Good
Думки з цього приводу дуже різняться, але особисто мені як просто прихильнику, а не фанату Depeche Mode, новий альбом дуже сподобався. Люди часто чекають від кумирів юності, щоб ті змусили їх пережити ті самі мурахи по шкірі. Але справа тут не в Depeche Mode, а в нашій власній біохімії. Чи здатні ми взагалі так гостро відчувати любов, захоплення, азарт, натхнення, як у студентські часи? На жаль, ні. А Depeche Mode так само захмарно круті, як і раніше. І на Memento Mori одночасно бронзовіють (вкотре) та шукають нове звучання в компанії топового саунд-продюсера Джеймса Форда (учасник Simian Mobile Disco).
CC: DISCO! & Jennifer Loveless — Magic (Is in Tempo)
Тренд року в танцювальній музиці — так звана євромантика. Повернення наївно-романтичного саунду з 90-х — євроденс, євротранс, нью-ейдж, балеарік. Сам по собі цей тренд доволі прикольний, якщо не думати про те, як його зґвалтувала міщанка Пеггі Гу зі своїм «на-на-на». Я б радив послухати більш гідну варіацію на 90’s-рівайвл від CC: DISCO. А вже потім зацінити її ж дивовижні мікси. Без жартів, це абсолютно найкраща селекціонерка та діджейка на сучасній танцювальній сцені.
David Sylvian & Ryuichi Sakamoto — World Citizen
Цього року Девід Сільвіан випустив величезний бокс-сет із саркастичною назвою Do You Know Me Now? Знати Девіда треба. У 1980-х він запалював у складі синт-поп гурту Japan, потім видав декілька майстерних сольних альбомів, а з нульових почав активно співпрацювати з іншими впливовими музикантами. Так, із легендарним японцем Сакамото вони мали спільний гурт Nine Horses. Цього року Рюіті не стало. І від того хочеться згадати роботу зі старим другом. У пастельних ембієнт-пейзажах Сакамото голос Сільвіана завжди звучав особливо.
Топ 10 від Юри Водолажського
Чудовий трек від сучасної піаністки. Дуже рекомендую її альбом, який вийшов цього року.
Це тільки шоста композиція з альбому геніального німецького композитора Нільса Фрама Music for Animals (2022).
Ludwig Göransson — Can you hear the music
Магічний саундтрек до «Оппенгеймера» від ісландця Людвіка Горанссона.
Чарівний голос і стильний продакшн від співачки з Парижу.
Обожнюю дарк електроніку цього продюсера. Рекомендую слухати й водночас дивитися кліп.
Новий альбом і нові обрії для Джеймса Блейка.
Крута колаборація німецьких продюсерів і моїх друзів з Києва.
Круте інтро з нового альбому однієї з найцікавіших українських артисток.
Топовий продакшн і крутий хітовий трек від українських друзів у 2022 році.
Один із найкращих для мене релізів цього року від друзів з Харкова.