Skvot Mag

Як взяти інтерв’ю

Ставимо ціль, формуємо запитання, вибудовуємо комунікацію.

Як взяти інтерв’ю
card-photo

Маша Перебаєва

Автор у SKVOT

15 листопада, 2021 Реклама та PR Стаття

Хороше інтерв’ю здається простим і легко читається. Але за цією «легкістю» стоїть складний флоу, в якому кожна деталь відіграє велику роль. І без належної підготовки весь цей процес може провалитися.

При підготовці виникає чимало складнощів. Наприклад, не завжди зрозуміло, в яку форму запакувати інтерв’ю. І не зрозуміло, що запитати у того, хто вже дав десятки інтерв’ю, чи того, хто не дав жодного.

Розкажемо, як збирати інформацію про героя, якими мають бути запитання та що робити, якщо спікер мовчить.

 

Навіщо брати інтерв’ю

Інтерв’ю — мабуть, найпопулярніший жанр та основа журналістської роботи. Майже для будь-якого матеріалу потрібно брати інтерв’ю: якщо воно не публікується у формі розмови, то стає основою для профайлу або гіда, фактурою для репортажу або розслідування. Тому вміння брати інтерв’ю — чи не головний хард-скіл будь-якого журналіста.

Текстові інтерв’ю — найпоширеніші (і в цьому гайді акцент також на них). Але не завжди підсумковий матеріал виходить у формі тексту — може бути аудіо- або відеоформат. Сама розмова при цьому відбувається майже однаково — відмінності переважно у постпродакшені. Якщо проводиш інтерв’ю на камеру або під аудіозапис, звірся з вимогами оператора та звукорежисера: вони підкажуть, як краще розвернутися до камери і як поводитись під час розмови.

 

Траєкторія інтерв’ю

Розмова з героєм зазвичай займає 20–40–60 хвилин — звичайно, все залежить від контексту та умов, але найчастіше так. Але, щоб цей діалог відбувся і був результативним, потрібно правильно підготуватися. Іди за цими точками:

Крок 1. Визначитись з ціллю

Важливо розуміти, що ти хочеш сказати в інтерв’ю. Звичайно, авдиторія приходить за різним: хтось хоче дізнатися більше про свого кумира, хтось тільки познайомитися з цією людиною, хтось глибоко розуміється на якійсь темі, а хтось — хоче прояснити свої сумніви з приводу гострого питання.

Запити авдиторії впливають на цілі інтерв’ю. Найчастіше вони бувають такими:

  • #1. Намалювати портрет героя. Цей портрет може бути узагальненим, якщо спікер не дуже відомий та авдиторія познайомиться з ним вперше, або глибоким і конкретним, якщо він часто з’являється в публічному полі і дає багато інтерв’ю.
  • #2. Висвітлити експертну тему. Якщо робити акцент на цьому, то інтерв’ю варто брати у фахівця — тема та досвід спікера буде важливішим, ніж його особистість.
  • #3. Розповісти про проєкт. У цьому випадку ви з людиною обговорюєте конкретний привід: книгу, фільм, благодійний проєкт героя.
  •  

Залежно від цілі, вибирається формат. Їх не так багато:

  • #1. Запитання — відповідь. Вибирай його, якщо запитання конкретні та їх не можна безболісно прибрати з тексту або якщо позиція журналіста у розмові також важлива. Наприклад, ви з героєм дискутуєте і ти також висловлюєш свою точку зору.
  • #2. Колективне інтерв’ю. Те саме, що запитання — відповідь, але спікерів декілька — і вони відповідають на ті самі запитання. Вибирай його, якщо береш інтерв’ю у декількох людей одночасно та/або вони у процесі обговорюють тему між собою.
  • #3. Монолог. Запитання вирізаються, мова спікера зшивається в суцільний текст. Цей формат підходить для творчих біографій та експертних текстів, якщо тема досить широка та журналіст ставить загальні запитання.
  • #4. Профайл. Пишемо про героя від третьої особи, чергуючи з прямою мовою. Тут важлива навичка вибудовування сюжету, вміння зробити з розлогого оповідання послідовну історію.
  •  

 

Крок 2. Дізнатися все про героя і тему

Інформації багато не буває. Якщо йдеться про експертну тему, звісно, ​​краще, коли журналіст у ній теж розуміється. Зазвичай у редакціях є негласна спеціалізація: наприклад, один пише про графічний дизайн та ілюстрацію, інший — про рекламу, третій — про технології.

Але є теми чи акценти, в які журналіст (поки що) не занурювався. Якщо напрямок для тебе новий, потрібно:

  • #1. Розібратися у темі загалом. Зрозуміти основні терміни, виділити провідних експертів та важливі процеси.
  • #2. Помоніторити порядок денний. Дізнатися, що відбувалося у цій сфері останнім часом. Якщо мова піде про конкретну новину, вивчи її історію, різні позиції та теорії.
  • #3. Зрозуміти, що про це пишуть та писали. Розібратися, які сторони теми висвітлювалися, які залишалися в тіні. Це потрібно, щоб не повторюватися і зробити розмову унікальною.
  •  

Якщо розповідаєш про особистість, готуватися треба за тим самим принципом. Прочитай і подивися якнайбільше інтерв’ю свого героя, прогортай соцмережі і не зупиняйся на першій сторінці гугл-пошуку: інформація багаторічної давності може показати людину з іншого боку.

На що звернути увагу, збираючи інформацію:

  • #1. Біографія — краще записати її тезово, особливо якщо герой тобі погано знайомий.
  • #2. Найчастіші теми — те, про що з героєм говорять дуже часто. Шукай, що ти можеш витягнути, чого ще не запитували, чи є нерозкриті теми (щось цікаве, що згадувалося побіжно).
  • #3. Як герой спілкується — це допоможе вибудувати стратегію комунікації: вибрати більш офіційний чи неформальний стиль, уникнути запитань, які можуть усе зіпсувати, чи навпаки, піти на усвідомлену провокацію.
  •  

Іноді герой — непублічний і у вільному доступі жодної інформації про нього немає. А тобі він розповідатиме приватну історію, про яку ще ніхто до ладу не знає. У такому разі добре пропиши сетинг: що з життя героя тобі особливо важливе, яким може бути сюжет і до чого потрібно привести читача. І ще можна поставити спікеру декілька запитань до інтерв’ю, щоб зрозуміти, з ким спілкуватимешся.

Крок 3. Скласти перелік запитань

Запитання залежать від цілі інтерв’ю — важливо сформувати їх так, щоб вони справді розкривали тему та вели туди, куди треба. Організуй їх у логічну послідовність — щоб розмова плавно перетікала з одного запитання до іншого. Наслідувати цей порядок у процесі розмови не обов’язково, але шпаргалка зайвою не буде.

Якщо плануєш форму «запитання — відповідь», пропиши запитання чіткіше й послідовніше — так буде менше проблем під час редактури. Формулюй відкриті запитання — з «як?», «хто?», «коли?», «навіщо?», щоб розмова не згасала, а розгорялася. А якщо задаєш закриті (з відповіддю «так» чи «ні»), одразу додавай «чому?».

Якщо запитання на тему закінчилися, запитай ще:

  • #1. Про інфоприводи — з цього зручно розпочинати розмову
  • #2. Про те, що хвилює авдиторію, — подумай, що можуть обговорювати читачі в коментарях до цього інтерв’ю, і спитай героя про це
  • #3. Про те, чого ще не запитували, — щоб розкрити героя з нового боку (але в рамках логіки та етики)
  • #4. Про те, що цікавить особисто тебе, — можливо, у тебе є своя думка на цю тему, яку можна запакувати в запитання
  •  

Не все це обов’язково має бути у переліку: головне — орієнтуйся на ціль інтерв’ю. Надішли спікеру запитання, якщо ви домовилися узгодити їх до розмови.

Крок 4. Провести розмову

Отже, ти все знаєш про свого героя: як людина розмовляє, який у неї бекграунд, про що її запитати. Тепер залишилося поговорити — і забрати матеріал у роботу.

Є момент, який може звести нанівець: якщо розмова не запишеться, матеріал буде під загрозою — доведеться багато пояснювати, вибачатися, передомовлятися, (можливо) писати з пам’яті або відмовлятися від матеріалу. Тому перевір рівень заряду на телефоні чи диктофоні, поклади його ближче до героя — і попередь, що записуватимеш.

Якщо спікер рідко дає інтерв’ю і боїться запису, поясни: «Це потрібно, щоб точно передати сказане. Запис не потрапить до публічного простору». Після публікації не видаляй запис: якщо будуть претензії, що слова передані неточно, зможеш перевірити та довести, що цитата правильна.

Якщо береш інтерв’ю віддалено, домовся зі спікером про відеозв’язок, дзвінок або голосове повідомлення. Ухиляйся від формату письмового інтерв’ю — зазвичай воно відчувається пластмасовим. Письмові відповіді працюють лише для коротких коментарів та відповідей офіційних відомств.

Добре проведена розмова — 80% якісного тексту. Важливими є уважність, зацікавленість та вміння завоювати довіру героя. Тому:

  • #1. Дай герою розслабитися — почни зі small talk, перш ніж ставити запитання зі списку.
  • #2. Починай із загальних запитань і тільки потім переходь до уточнення деталей.
  • #3. Уточнюй цифри, імена та назви організацій одразу — потім це буде складніше, а іноді й зовсім неможливо.
  • #4. Чіпляйся за слова і переадресовуй герою його ж фрази. Перефразуй, ​​якщо хороша думка сформульована нечітко: Я правильно розумію, що ...?
  • #5. Стеж за часом, особливо якщо він обмежений. Якщо ні — також стеж: герой може втомитися, якщо розмова затягується.
  • #6. Будь ввічливим і дотримуйся особистих меж героя — так тобі розкажуть більше.
  • #7. Уточни, що має залишитися off record. Це не просто ввічливість: герой має право залишити поза розголосом частину своїх слів. Тільки про це він має попередити. Якщо забуде, а ти опублікуєш усе — проблеми можуть бути і в тебе, і в медіа.
  • #8. Закінчуй на позитивній ноті — можливо, це не перший матеріал, який ви зробите разом, і хороші стосунки стануть у пригоді.
  •  

Насправді інтерв’ю — непередбачувана річ, що завгодно може піти не так. Будь готовий до того, що деякі запитання можуть бути неактуальними для героя або для ходу реальної розмови, тож не бійся імпровізувати.

 

Після інтерв’ю

Коли розмова закінчена, починається робота над кінцевим матеріалом. Якщо це текст, вона будується так:

  • #1. Розшифрування — закладай чотири години на одну годину інтерв’ю.
  • #2. Складання тексту — вибирай головне і почисти те, що відволікає і не стосується теми, підбери посилання-пруфи, перечитай текст і напиши заголовок (або вибери найкращі короткі цитати з тексту).
  • #3. Редактура — віддай текст редактору та внеси правки після редакторської вичитки.
  • #4. Затвердження — покажи текст спікеру, якщо домовилися узгодити його до публікації, щоб затвердити фактаж.
  •  

Коли матеріал виходить в аудіо- або відеоформаті, робота може будуватися інакше: наприклад, якщо потрібні субтитри, розшифровка робиться — але після монтажу. Як правило, журналіст не монтує інтерв’ю сам і менше бере участь у продакшені (хоча залежить від складу команди).

Але це вже інша історія. І вона точно піде легко й швидко, якщо розмова була вдалою.