Коли любиш малювати, то час від часу зʼявляється думка: «А ось би за це мені ще й платили». І тут одразу висипаються запитання: «А що малювати? А хто б за це платив? А як почати?» — і світч з хобі на професію відкладається на потім (тобто на ніколи). Малюнки так і залишаються на столі чи екрані.
Щоб дізнатися, як монетизувати свої скіли в малюванні, ми поговорили з ілюстратором, співзасновником студії 111 room та журналу про культуру KULT Іваном Дудченком. Він займається ілюстрацією понад 12 років: серед його клієнтів — «Сільпо», Ukrainian Creative Stories, 8-й Книжковий Арсенал, ГогольFest 2017, Sammy Icon, а в портфоліо є постери для Аеророзвідки, UAnimals та Meta History.
Ми поговорили з Іваном про те, як стати комерційним ілюстратором, а ще:
- — якою була його перша комерційна ілюстрація
- — як ілюстраторам оцінювати свої роботи
- — у чому різниця між ілюстрацією на папері та в діджиталі
- — якою є сучасна ілюстрація
- — про проєкт «НАДзвичайні діячі України»
- — що серед ілюстрацій — у тренді
- — корисні звички, які допоможуть ілюстратору зростати швидше
Сьогодні кожен може стати будь-ким: просто навчайся та практикуй. Але здається, ця формула може бути ширшою. Що — крім навчання та старання — треба, щоб стати ілюстратором?
По-перше, комерційний ілюстратор — це людина-оркестр. Твоя діяльність охоплює багато різних сфер розвитку: як професійних, так і особистісних. Важливо не лише ретранслювати внутрішній світ, а створювати код ілюстрації, який буде зрозумілим для якомога більшої кількості людей.
По-друге, ти маєш бути готовим до постійних експериментів. Відчувати тенденції, але не занурюватися у тренди з головою. Бути дуже близьким із сучасністю й водночас привносити у творчість щось від себе. Чути замовника і рухатися в потрібному йому напрямку, але робити так, щоб він обрав варіант саме «твого» драфту. Потрібно балансувати, часом між дуже різними речами.
Як ти зрозумів, що хочеш бути ілюстратором?
Я навчався графічного дизайну в університеті. З часом виявилось, що любов до малювання, яка супроводжує мене протягом усього життя, перетягнула ковдру на себе. Ілюстрація — невіддільна частина графічного дизайну, в мене вона викристалізувалась в окремий напрямок.
Якою була твоя перша комерційна ілюстрація?
Це були ілюстрації для однієї з перших серій блокнотів Kyiv Style у 2013–14 роках (замовник Дмитро Єрмолов сам на мене вийшов, що тоді було особливо приємно). Тема — «Путівник Києвом». Крізь ілюстрації потрібно було розповісти про різні колоритні місця.
Концепція передбачала метафоричність. Так, на одній з ілюстрацій треба було передати атмосферу київського вокзалу, де постійно перебуває багато ромів. Просто зобразити привокзальну площу і групу цих людей було чимось надто простим. Тож я намалював ромів, які ніби-то вилазять із гаманця натовпом.
Ще одна ілюстрація мала відбивати колорит київських двориків, де часто можна побачити копів. Я намалював двір, де на лавочці файно сидить поліцейський та пропонує чарочку горілки. За кожну ілюстрацію мені заплатили близько 500 грн.
Ілюстрація — це скоріше творчість чи ремесло?
Це ремесло, в якому я використовую творчість. Ілюстрація — це не тільки малювання, це й філософія, соціологія, психологія. Але все це досліджується і розповідається за допомогою візуальних образів. Звичайно, в ілюстрації є не лише творчість і технічні вміння, але й комерційний фактор: дедлайни, відповідальність, менеджмент — особистий і команди.
До будь-якого ремесла треба ставитись творчо. Завжди має бути свобода думки: можна робити щось не лише так, як написано в протоколі. Цей підхід допомагає створювати нове в різних галузях.
Як ілюстратору зрозуміти, скільки має коштувати його робота?
Один із найбільших стереотипів довкола професії ілюстратора полягає в тому, що заробляти картинками — дуже складно. Але щойно хобі починає приносити гроші, ти розумієш, що це не так важко.
Відштовхуватися потрібно від того, скільки хотілось би заробляти на місяць. Далі вирахувати, скільки годин витрачаєш на ілюстрацію. Коли в тебе ще небагато досвіду, краще фіксувати години, витрачені на різні види робіт. Потім всі ці дані об’єднуєш: витрачені ресурси + фінансова планка, якої прагнеш, — і маєш чек за роботу.
Погодинна оплата добре підходить для рутинних процесів. Наприклад, для бренду створили дизайн паковання, а далі потрібно цей дизайн розкласти ще на 10 паковань Це може бути не складною роботою, але вона займає час.
Коли клієнт приходить із нестандартним запитом, ти просто вираховуєш ціну, зважаючи на складність, цінність того, що робитимеш, витрачених ресурсів, твоїх бажань. Важливо не демпінгувати, бо тоді ілюстратор тягне за собою всю галузь. Звертаючись до іншого ілюстратора, люди будуть відштовхуватися від твого прайсу.
На яких ресурсах ілюстратори можуть продавати свої роботи?
Є багато різних стоків, куди можна завантажувати свої ілюстрації: Shutterstock, Adobe, Depositphotos. Ілюстрацію купують — автор отримує кошти. Деякі ілюстратори спеціалізуються саме на роботі під стоки. Я такої зацікавленості не маю — до мене завжди зверталися люди, мені подобається працювати з замовником, комунікувати з командами.
З часом роль кожної зі сфер переосмислюється, з’являються нові трактування й ролі. Сучасна ілюстрація — яка вона?
Сучасна українська ілюстрація різноманітна у своїх проявах і галузях. Раніше вона асоціювалась із книжками, плакати — з рекламою. Зараз ілюстрація майже всюди. Нарешті й в нашій країні вона має вплив, силу й цінність у суспільстві.
Зараз ми всі переживаємо війну. Страшний парадокс у тому, що війна принесла з собою біду та розруху — але водночас активізувала все й всіх у нашій країні та за її межами.
Ілюстратори теж працюють у цьому ж шаленому темпі. Вони візуалізують все те, що зараз відбувається. І зображення війни знаходять відгук у суспільства, бо людина завжди краще сприймає інформацію картинкою, ніж текстом, — це факт.
Що для ілюстратора краще: орієнтуватися в кожному з напрямків (стилях, сферах) на певному рівні чи працювати над власним стилем в межах одного напрямку?
Зараз поняття стилю розмивається. Різні напрямки міксуються, один поглинає інший. Ілюстратори багато експериментують — і результатами цих експериментів стають нові форми й сенси. Одна з основних функцій сучасної ілюстрації — взаємодія з суспільством.
Є ті, хто починає опановувати професію, рівняючись на інших ілюстраторів. Копіюють їхній стиль і вже самі починають у ньому працювати. Але дехто має настільки велике бажання малювати та проявляти власний підхід, що не зважає на приклади чи референси.
Обидва варіанти мають право на існування. Головне — щоб те, що ти створюєш, було в задоволення. У старшій школі мене змушували малювати натюрморти. Це вчить зображати певну документальну правду, але творчий потік не має перериватися через правила або досвід іншої людини. Важливіше не рівнятись на когось, а слідкувати за тим, що відбувається у сфері та світі, — щоб відчувати сучасність.
Як ти характеризуєш власний стиль?
Я універсальний гравець, але, звісно, маю прийоми, які дуже подобаються і які в мене виходять легко, швидко і по кайфу. Колись мені сказали, що все, що виходить легко, — це пройдений етап, і треба рухатись далі. Але це не зовсім так. Коли тобі щось дається легко, ти все одно ростеш, накопичуєш новий досвід і знання. Можна еволюціонувати, коли те, що ти робиш, тобі по кайфу, а можна — у постійному дискомфорті.
Мені подобаються монументальність, абстракція, експерименти з лінією. Любов до таких простих форм, як це не парадоксально, з’явилася з класичної освіти, яку я отримав у Київському національному університеті технологій та дизайну. Анатомія та композиція здаються нудними, але з часом ці знання переосмислюються, стилізуються та вистрілюють, коли ти цього потребуєш.
Чи повинен ілюстратор вміти анімувати?
Це не обов’язковий скіл, але якщо ти розумієш загальні принципи анімації, то це додасть розуміння, як краще малювати ілюстрацію або персонажа. Людське око вже не здивуєш статичною картинкою. Коли ця картинка починає рухатись, стає набагато цікавіше. Опанувавши анімацію, ілюстратор може донести свою ідею виразнішим способом.
У чому головна відмінність між ілюстрацією на папері та в діджиталі?
Все діджиталізується — і це, певно, круто та дуже корисно як інструмент. Я скетчу на папері, потім — продовжую роботу в графічному редакторі. Це вже єдиний неподільний процес.
Щоб зробити круту ілюстрацію на папері, потрібно відчувати матеріал, з яким працюєш, і, звісно, багато малювати. Щоб робити круті ілюстрації в діджиталі, потрібно володіти софтом на рівні віртуоза, в цьому є певний сенс. Планшет, гаджети, програми — вони просто передають те, що ти хочеш намалювати, на екран.
Новачки жаліються, що їм легше малювати на папері, ніж зробити це в програмі, — але потрібно перебороти себе, набратися терпіння. Так, спочатку в діджиталі будеш робити все набагато довше, шукати потрібний інструмент в Illustrator, але це справа практики. Раз за разом буде виходити швидше та якісніше.
Я стикнувся з цією проблемою на другому курсі університету (КНУТД). З типографіки було завдання — зробити паковання для сірників. Його можна було завершити за один вечір в Illustrator, а я дуже довго робив у Photoshop. Тоді добре знав лише цей софт. Вже потім, звертаючись до більш впевнених користувачів Illustrator, друзів, які могли підказати, опанував і його.
Як зрозуміти, що ти розвиваєшся, а твої роботи стають кращими?
Коли твою ілюстрацію сприймають і розуміють якомога більше людей — коли вона резонує з суспільством.
На початку своєї кар’єри я малював те, що відбивало особисті переживання. Так, людям теж цікаво бачити, що відбувається всередині автора, його бачення. Але коли створюєш сюжети, які стосуються не тільки тебе, вони переплітаються зі свідомістю інших людей — і ти отримуєш важливий фідбек. Ілюстрації, які синхронізуються з суспільством, допомагають тобі зростати швидше.
Ілюстратору важливо ділитися своїми роботами, щоб зростати?
Обов’язково. Ілюстратори часто губляться, не знають, як і де себе показати. Але варіантів — безліч. По-перше, можна придумати сюжет і малювати графіті на вулицях. Стріт-арт завжди круто резонує з суспільством, його бачить багато людей. Кожен глядач по-своєму трактує зображення, закладає свої сенси, попри певну ідею, яку хотів відбити сам художник. На вулиці твої роботи самі представлятимуть тебе.
По-друге, придумай уявного замовника, сформулюй бриф (що йому потрібно від тебе як ілюстратора) і зроби фейковий проєкт. Оформ свою роботу як кейс і виклади в соціальні мережі або на Behance.
По-третє, можна вигадати колабу з наявним брендом. Навіть якщо до тебе поки не звертається Adidas чи Nike — можеш сам розробити для них, наприклад, дизайн кросівок. Потім викладеш свою роботу в онлайн, тегнеш компанію. Це класно працює. Люди знають ці бренди, люблять кросівки, тому їм буде цікаво побачити щось нове.
В чому різниця роботи над умовними ілюстраціями для бренду пива та ілюстраціями для громадського проєкту (і чи є вона)?
Все змішується. Клієнт із соціального сектору — наприклад, UAnimals — може звернутися до тебе і сказати, що їм потрібні постери в такому ж стилі, як ти робив для бренду пива. Головне — щоб з проєктами, які ти береш, не було внутрішнього спротиву.
Робота, яку виконуєш всупереч своїм принципам, у більшості випадків не буде ефективною та якісною.
Інша справа — коли звертаються клієнти, які роблять щось незвичайне або досить складне. Такі виклики варто приймати, розбиратися, закохувати себе в проєкт і зростати.
Є сфери чи проєкти, з якими ти відмовляєшся працювати?
Враховуючи обставини, в яких ми зараз, я не буду співпрацювати з будь-якими брендами ворожої країни. Якщо говорити про загальні категорії, на кшталт тютюнового бізнесу чи алкоголю, то в мене обмежень немає. Це така сама робота.
Твої ілюстрації для проєкту «НАДзвичайні діячі України» — це масив роботи. У чому були челенджі цього проєкту і як ти їх долав?
Головна ідея проєкту — підтримати професії, на яких під час карантину через COVID-19 трималося багато процесів нашої країни: далекобійники, прибиральники, продавці в магазинах, кухарі, кур’єри. Потрібно було крізь ілюстрацію висвітлити галузі та людей, робота яких часто залишається непоміченою, але є надважливою.
До цього проєкту залучили багато українських ілюстраторів. Організаторами були «Сільпо», кураторами — Pictoric (ком’юніті українських ілюстраторів), які й запросили мене долучитися до команди.
Я малював зі справжніх людей. Кожну професію представляла конкретна людина, фотографію якої я отримував. Головний челендж — створити ілюстрацію, яка б не лише передавала візуальну схожість із прибиральницею Наталкою в запорізькому «Сільпо», а щоб було зрозуміло, що це — прибиральниця. Важливим було зображення середовища, крізь яке глядач впізнає галузь.
Робота для «Сільпо». Джерело: nadzvychayni.silpo.ua
Я працював над ілюстраціями для чотирьох сфер: консьєрж в одному з житлових комплексів Києва, кухар в магазині «Сільпо», людина, що доглядає за доброустроєм у торговельному центрі, і будівельник.
Роботою над якою ілюстрацією ти задоволений найбільше?
Спочатку працював над консьєржкою та кухарем, вони й запам’яталися найбільше.
Під час великих проєктів після інтенсивного початку може зʼявитися певна втомленість від процесу. В цій серії в перших персонажів я вклався максимально, хоча зараз, коли передивляюсь цей проєкт і свої роботи, мені подобаються всі ілюстрації.
В кожній зі сфер є тренди, які постійно змінюються. Що зараз у тренді в ілюстрації?
Зараз у тренді обмежена колірна гама — візуальний код з 3–5 кольорів. Це не новий підхід, але час рухається по спіралі. Мода в одязі постійно повертається, мода на певний дизайн або візуальні фішки — теж. Все переосмислюється відповідно до сучасності — і навіть те, що було популярне раніше, виглядає по-новому.
У період Другої світової війни використання обмеженої палітри кольорів було обумовлено дефіцитом, економією коштів. Цей підхід дає сильний меседж глядачу, тобто він актуалізується під час революцій.
Обмеженість у колірній гамі — це виклик для ілюстратора. Ти знаходишся у певних колірних межах, але це й робить те, що ти створюєш, більш стильним та цінним.
Робота The escape. Джерело: behance.net
Другий тренд — співпраця ілюстрації та анімації. Статичної картинки може бути недостатньо, картинка, яка рухається, — цікавіша. Навіть коли ілюстратори оформлюють кейс, то роблять так, щоб їхня ілюстрація оживала, персонаж рухався.
Третій тренд — викривлення форм. Ілюстратори проводять експерименти над звичними для людського ока об’єктами. Все те, що ми бачимо у щоденному житті — люди, тварини, речі, будівлі, — в ілюстрації набуває незвичних форм, стає більшим або меншим, кривішим або, навпаки, випрямляється.
Потрібно дивитись і слідкувати за сучасністю. Все змінюється дуже швидко, тому важливо не відставати.
Поділися корисними щоденними звичками, які допоможуть ілюстратору зростати.
Перший лайфхак — багато дивитись на світ довкола й відчувати сучасність. Саме сучасність, а не сучасні тренди. Наприклад, у 90-х всі малювали роботів і робили це в певній стилістиці. Тоді здавалося, що вони будуть саме такими. Зараз — ми вже бачимо, що те уявлення про технологічне майбутнє не дуже відповідає дійсності. Вінтажні трендові роботи виявилися зовсім відірваними від реального світу. Тому важливо уважно дивитися на те, в якому часі ти живеш. Сучасність — це один з головних референсів для ілюстратора.
Другий лайфхак — сприймати критику та усвідомлювати, що ти малюєш для тих, хто навколо, а не для внутрішнього себе. Потрібно бути відкритим і відповідальним за свою творчість. Ілюстрація — це частина комунікації з суспільством. Від того, наскільки якісно й виразно ілюстратор доносить інформацію, залежить рівень культури та освіченості широкого суспільства.