До епідемії піджаків чоловіки носили сукні, рюші та шовкові панчохи. Вони дбали про зовнішність так, наче від цього щонайменше залежало життя. Але минули століття — і тепер всім байдуже, якщо телеведучий рік виходить в ефір в одному костюмі (це реальна історія).
Чоловіча мода конкретно поступається жіночій і досі здебільшого нудна. Але справи не такі погані, як у 1898 році, коли костюм їли на сніданок, обід та вечерю — і так щодня. Skvot та Intertop з’ясували, як трансформувався чоловічий фешн та які часи він переживає сьогодні.
Про час, коли чоловіки любили наряджатися
Сьогодні luxury переважно quiet — що CEO хедж-фонду, що бариста, який зранку робив йому каву, можуть прийти на роботу в однакових джинсах. Та колись розкіш кричала на все горло. Люди говорили через одяг, а прикрашання було привілеєм. Чоловіки не гребували поєднанням кольорів, тканин, декоративністю та аксесуарами.
Типовий аристократ XVI століття мав приблизно такий вигляд: об’ємні штани-плундри з яскравою бордовою підкладкою, оксамитовий плащ, оздоблений золотою вишивкою, берет з пером, атласні рукавички та високий мереживний комір. Штани підкреслювали литки, приталені дублети візуально зменшували талію. Чоловіки були павичами — і гордо демонстрували свій гардероб на портретах.
Чоловіча мода XVI століття. Джерело: fashionhistory.fitnyc.edu
Пізніше соціологи буквально пояснять бажання чоловіків виділитися через одяг словом peacocking, тобто павичування. Урочистий плащ Георга III — класична ілюстрація цього явища. Майже 5 метрів завдовжки,106 метрів золотої тасьми, десятки хвостиків горностая. Занадто, навіть як на короля.
Джерело: wikipedia.org
«Велике чоловіче зречення», або як довести, що ти раціональний
Приблизно у XVIII столітті чоловіки вирішили, що мереживо та оздоба більше не для них. Надлишок і декоративність в одязі почали асоціювати з легковажністю — ганебна риса для тих, хто керує світом.
Якщо раніше чоловічі та жіночі гардероби мали багато спільного, тепер одяг однаково підкреслював як статус, так і стать. Сукні, підбори й вигадливі зачіски закріпилися за жінками — бо «прекрасна половина людства» лише те і вміє, що прикрашатися, думали вони. Чоловіки ж були зайняті важливішими справами. Символом їхньої раціональності став костюм.
Джерело: fashionhistory.fitnyc.edu
Цю темну й строгу чоловічу уніформу вигадав Бо Браммел — його називають першим денді та модним інфлюенсером. Бо не походив з родини аристократів, але добре дружив з принцом Вельським. Завдяки цим зв’язкам він поширив свої революційні ідеї в моді на всю Британію. А ідеї були такі: позбутися бриджів, панчіх, перук і парч — натомість одягнути білу сорочку, краватку, чорне пальто і довгі штани. Одяг Браммела став прообразом сучасного костюма.
Бо Браммел. Джерело: wikipedia.org
«Чоловіки відмовилися від претензій на красу — відтепер вони прагнули бути лише корисними, — пояснює перехід до стриманості в чоловічому одязі психолог Джон Флюгель. — Красу почали вважати легковажною». Він навіть дав назву цьому явищу — «Велике чоловіче зречення».
Відмова від краси в ім’я краси відбулася не лише тому, що змінились уявлення про маскулінність. Розкішний одяг носила аристократія. З поширенням демократичних ідей, а особливо після Французької революції, асоціації зі старим режимом стали небажаними. Тепер жоден чоловік не хотів мати такий вигляд, наче не працював жодного дня у своєму житті. Почалася індустріальна епоха.
Покажи мені свій одяг — і я скажу, хто ти
Десятиліттями костюм був єдиним одягом чоловіка. Не те щоб у нього в шафі висіла одна пара штанів. Існували варіації: фрак для ділових зустрічей та урочистостей, твідовий костюм зі штанами-кнікербокерами для регбі, повсякденний sack suit з піджаком на трьох гудзиках — маркер середнього класу, лаундж-костюм — універсальна база. Наче й різні, але дуже подібні речі. Бо як не крути, суть залишалася — це були ті самі брюки, сорочка і піджак.
Все змінилося після Першої світової. Прямий силует, широкі плечі, ремені, накладні кишені, високі застібки — усе це перейшло з військової уніформи в цивільний гардероб. Плюс чоловіки звикли до практичного одягу на фронті й не хотіли повертатися до гострих комірців удома. З’явилася спортивна мода: в’язані жилети, шорти й футболки. А в 1940-х повсякденний одяг взагалі став окремою категорією.
«У повоєнний період чоловіча мода ставала дедалі хаотичнішою і гучнішою. Спортивний одяг процвітав. Прет-а-порте ширився. Дизайнери поступово витіснили кравців. Ця революція в чоловічому вбранні наклалася на культурні війни 1950–60-х років. Представники істеблішменту продовжували носити костюми, противники системи обирали білі футболки, шкіряні куртки й джинси. Цей зсув у бік “одягу бунтарів” став першим справжнім відходом від традиційного пальта й краватки» — пише фешн-журналіст Дерек Гай.
Одяг чи не вперше заговорив про ідентичність — ту, яку обираєш, а не з якою народжуєшся. Бітники, свінґ-кіди, теді-бої, гіпі, рокери, байкери — кожна з новостворених субкультур бунтувала не лише через дії, але й через стиль. Поглянувши на людину середини-кінця XX століття, було досить легко сказати, що вона сповідує.
Джерела: huckmag.com, vintagedancer.com
Велика кежуалізація, або чому дефолту більше не існує
Сьогодні за одягом вже не визначиш, хто ти. Ти можеш вийти на каву у спортивних соломонах. Можеш одягатися як мод, не знаючи про Британію 60-х рівно нічого. Носити напівпрозорі блузи й прикраси і не бути геєм. Носити темні брюки з сорочкою в клітинку і бути геєм. Поєднувати базові джинси H&M з вінтажним піджаком Tom Ford, який знайшов на стоці (хоча це поєднання, може, ніхто й не помітить, бо масмаркет нещадно копіює люкс).
Стиль поступово припиняє бути маркером класів чи спільнот — тепер це справа особиста. Логоманія — в минулому. Глянець припинив диктувати правила гри. Єдиного авторитету вже немає, натомість — сотні тисяч мікроінфлюенсерів. Навіть більше: «Фешну вже не існує. Є фешни».
«Знайти усталений стандарт складно. Кожен має своє “я”, тому весь чоловічий стиль перетворився на дивну амальгаму — один великий згусток. Це як вен-діаграма, що повністю перекриває і чоловічий стиль, і все поза ним.
Стереотипи про “мужиків в обносках” відійшли. Формальні елементи — костюми з краватками тощо — залишилися у минулому. Бо їх носили не тому, що це було модно — існували формальні правила. З розмиттям норм етикету розмився і цей стандарт. Чіткого чоловічого дефолту вже немає», — розповідає фешн-інфлюенсер Борис Ґаїнічакійо.
Насправді в чоловічій моді існує все. Прозорі футболки Maison Margiela. Карго-куртки Stone Island з важких тканин. Чоловічі сукні Thom Browne. Сучасні костюми Kiton. Оверсайз-светри Рафа Сімонса. Шовкові блузи Gucci. Футболки з апельсинів Loewe. Екологічний аутдор Patagonia. Бежевий кежуал Aimé Leon Dore. Люксовий стрітвеар Off-White. Повітряні сорочки з льону Jacquemus. Вінтаж і бохо-шик BODE.
Джерела: nytimes.com, kiton.com, hypebeast.com, theimpression.com
Сьогодні чоловіки можуть бути будь-ким. Але за звичкою тримаються за готові опції. Навіть на Met Gala, свято вбрання і фантазії, вони одягаються так, що про їхні образи забувають одразу після балу. Стокгольмський синдром, байдужість, страх бути несприйнятим чи просто лінь? Можливо, все разом.
Автор вірусної колонки «Я ненавиджу чоловічу моду» називає це часом стартер-паків — формульних сетів одягу, стильних, але до нудоти простих і безпечних. Чоловікам це підходить, і бренди радо йдуть на співпрацю, створюючи нейтральні та універсальні колекції. Непомітно означає добре — принцип UX-дизайну, який чоловіки чомусь перенесли на одяг.
«Все нормальне, але нічого чудового. Якщо всі можуть одягатися добре — тоді насправді крутим не буде ніхто», — коментує журналіст BoF.
Дивись тизер «Весна-Літо» — нового фільму Skvot про український фешн.
Прем'єра — восени 2025.
Сучасна чоловіча класика — біла футболка та прямі джинси. У них міцною хваткою вчепилися покоління, яких в дитинстві вчили не вирізнятись. А от зумери сприймають відмінності спокійніше — цей майндсет поширюється і на одяг. Інсайти Intertop це підтверджують:
«Чоловіки досить сталі у своїх вподобаннях, особливо у віці 30+. Регулярно високий попит мають джинси прямого крою, базові футболки та речі у спортивному стилі.
Розрив між поколіннями дуже помітний. Зумери обирають яскраві принти, оверсайз, багатошаровість, не бояться експериментів. Натомість міленіали й бумери залишаються вірними стриманій класиці: прямий крій, базові кольори, комфорт і практичність. Вони дедалі частіше поєднують елементи ділового стилю з повсякденним одягом — наприклад, сорочку чи джемпер носять не лише до офісу, а й на щодень».
Джерело: intertop.ua
У чоловічої моди все буде добре
Що готує для нас чоловічий фешн? По-перше — вдумливу роботу з архівами та ностальгію. Вже не перший рік дизайнери перевідкривають старі колекції, і ця тенденція нікуди не зникне. Тяглість і міфологія брендів зараз відіграють велику роль (дехто навіть повертається до гербів в айдентиці). У власному минулому — більше референсів, ніж на Pinterest.
Наприклад, до архівів звертаються Giorgio Armani. У новій кутюрній колекції Lumières бренд переосмислив силуети та деталі 1920-х — ті самі шифонові тканини та інкрустація перлами, але в сучасному виконанні. А Timberland відсвяткував 50-річчя своїх іконічних черевиків і випустив 50th Edition у нових кольорах, зберігши оригінальну форму.
Джерело: newsroom.timberland.com
«90% брендів працюють саме з архівами. Перероблюють власні ж ідеї, ще більше їх ускладнюючи. Є нове й цікаве, але абсолютно свіжого, на мою думку, зараз немає. Домінує ностальгія. Часи складні — люди тягнуться до періодів, що сприймають як кращі. Дизайнери теж. Останній кутюрний тиждень моди був показовим: старі обличчя, колекція Демни для Balenciaga — усе перероблене, але класне.
Дебют нової Margiela — знову перепрацьовані архіви, які мають свіжий вигляд завдяки Гальяно. Він додав у бренд свої ідеї, трохи сексуальності, власну естетику. Гайдер Акерманн почав працювати з Tom Ford — виходить соковито, класно, ефектно. Але й тут нічого принципово нового», — каже Борис Ґаїнічакійо.
Ностальгія — не лише в одязі, а й у виборі облич. Показовий приклад — весняна кампанія Marc O’Polo 2025, де з’являється Жизель Бюндхен. Пік кар’єри супермоделі припав на початок 2000-х.
Гетеронормативність відходить. Це вже не той світ, де чоловіків засуджують до каторги через косметику (привіт, Британіє XIX століття). Але це досі не той світ, у якому чоловік виходить на вулицю у спідниці й не отримує жодного коментаря у свій бік. Однак жорсткий поділ на чоловіче і жіноче зникає.
«Майбутнє чоловічої моди — у комфорті й розслаблених силуетах. Уже зараз лляні штани й сорочки вільного крою набувають популярності. Очікуємо поступового розмиття меж між чоловічим і жіночим гардеробом, зростання частки унісекс-моделей», — коментують Intertop.
Collina Strada. Джерела: gq.com, nytimes.com
«Ми любимо критикувати чоловічий фешн, казати, що це катастрофа, але насправді там все нормально», — зазначає Борис.
Проте зон для зростання ще багато. Важливо, щоб ринок масштабувався — і простір між безликою базою та радикальними образами заповнило щось третє (четверте, п’яте). А шок-value не став головним орієнтиром брендів — коли для соцмереж і преси, а не того, хто носитиме. Борис робить наголос на in the middle сегменті, а ще щирості:
«Я як стиліст ненавиджу крайнощі: коли всіх одягають у бежеві тренчі або коли з усіх роблять “демонів-кровососів”. Потрібен баланс і розуміння людини. Прості стилі теж можуть мати крутий вигляд, якщо йдуть від серця.
Проблема в тому, що чоловіча мода одночасно і занадто стигматизована, і зведена в абсолют. Ти або схожий на персонажа “Химерних пригод ДжоДжо”, або в білій футболці та чорних штанах. Посередині — майже немає.
Моду варто сприймати і буквально, і з соціального та політичного поглядів. Часи нормальні, і, можливо, кращі часи попереду. Панікувати не треба, але й коронувати сучасний чоловічий стиль не варто — інакше він знову скотиться до рваних шкарпеток».