Навчене око — важлива характеристика дизайнера. Прокачувати її можна по-різному: ходити до музеїв, залипати на серіали або періодично закопуватися в онлайн-колекції візуального крафту.
У великих діджитал-добірок є мінус: часто це просто тонна картинок із сухими описами (або взагалі без них) і незручною навігацією. Виходить, що корисного там багато, а в одну картину це все не збирається. Але є проєкти, які занурюють у дизайн так, як потрібно.
Ми зібрали вісім таких дизайн-альманахів — про візуальну естетику СРСР, Баугауз, культовий промдизайн, лого, еволюцію вебдизайну та філософію тих, хто все це створював.
USSR
В цій колекції зібрано головні артефакти, які характеризують дизайн СРСР: від реклами «Резинотресту» до летючого Олімпійського ведмедика.
У віртуальному каталозі є розподіл на десятиліття: від 1922–1930 до 1980–1991, тобто він охоплює всю історію СРСР. Можна скролити від початку до кінця або вибрати потрібний період.
Наприклад, 1920-ті присвячено рекламі Родченка та Маяковського, інтер’єру «робклубу» і новій архітектурі, а 1930-ті — радянському лімузину «ГАЗ М-1», локомотиву «Йосип Сталін» та комуністичним агітплакатам. Всі описи англійською, але навіть якщо її не знаєш, розберешся:
Окрім будівель, транспорту, логотипів та плакатів, в архіві зібрано і предмети побуту: грановані склянки, швейна машинка «Тула» і настільна лампа, яка була якщо не в кожній квартирі, то в кожній установі точно.
Деякі картинки збільшуються скролом — прокручуєш униз і розглядаєш радянський спорткар «Торпедо-ГАЗ» або чайний сервіз «Малевич».
Bauhaus
Легендарна німецька школа Баугауз з’явилась у 1919 році. Її основними ідеями стали функціональність, практичність, простота й утилітарність — а ще повна відсутність кордонів між модою, промисловим дизайном та образотворчим мистецтвом.
До 100-річного ювілею Баугаузу у 2019 році Google Arts & Culture зібрав освітній архів Bauhaus Everywhere. Там у коротких відео пояснюють принципи школи та її фундаментальний вплив на сучасний світовий дизайн:
Окрім коротких освітніх роликів, там є історія створення школи, колекція відео про винаходи учнів Баугаузу і навіть пояснення, чому трикутник жовтий, а коло — синє.
Щоб краще зрозуміти, що таке будинок у стилі Баугауз, засновники архіву пропонують вирушити на віртуальну екскурсію в 3D — навчальним класом, їдальнею або навіть маєтком засновника Баугаузу, архітектора Вальтера Ґропіуса.
The History of Web Design
Книга Роба Форда Web Design. The Evolution of the Digital World 1990–Today, яка вийшла у видавництві Taschen у 2019 році, розповідає, як змінювався зовнішній вигляд вебу з моменту його активного розвитку. До випуску книги зібрали й онлайн-архів, The History of Web, який доповнює друковану версію:
Починається онлайн-книга з кінця 1990 року — саме тоді Тім Бернерс-Лі запустив перший вебсайт. Поворотними точками в розвитку вебдизайну стали, наприклад, перший вірусний сайт, флеш-сайти та поява HTML-5.
The History of Web можна скролити від початку до кінця або рухатись по будь-яких точках таймлайну. В кожному блоці коротку текстову довідку доповнюють скріни та анімація.
100 Best Designs
В 1959 році Fortune разом з Інститутом дизайну Іллінойського інституту технологій провели опитування, щоб скласти список топ-100 знакових предметів. Туди потрапили Leica III-c, «віденський» стілець, друкарська машинка IBM і ще 97 речей.
У 2019 році журнал повторив задум — і список, звісно, вийшов інакший. У новій добірці — 100 винаходів, що змінили життя в сучасному світі: літаки, гаджети й навіть онлайн-сервіси. До кожного є короткий опис, де пояснюють, чому продукт і його дизайн — культові.
Перше місце віддали iPhone за його грандіозний вплив на те, як ми спілкуємось і працюємо. Крім нього, у списку є iPod, Nokia 3210, Boeing-747 і Polaroid SX-70. Із сервісів виділили Airbnb, Spotify, Wikipedia, Netflix, Google Maps та Uber.
За доступ до архіву (точніше, до онлайн-версії журналу Fortune) потрібно заплатити, але воно того варте. Якщо витрачати $5 на місяць не хочеться, можна подивитися схожі списки безплатно.
Наприклад, CNN і Стівен Бейлі, один із засновників Музею дизайну в Лондоні, зібрали архів з 20 культових для дизайн-сфери речей XX століття.
Archivio Grafica Italiana
Онлайн-архів дизайнерського бюро Munari Design чітко та зрозуміло розповідає, як розвивався італійський графдизайн з 1930 року до наших днів. Тут немає історій, це просто каталог. Але всі роботи настільки чітко розподілено за роком створення, ім’ям дизайнера, назвою агенції та клієнтом, що все це виглядає як суперзв’язна розповідь.
Архів можна скролити зверху вниз і розглядати все поспіль або просто вибрати розділ чи конкретний артефакт з головної сторінки. Поруч із кожною фотографією — коротке пояснення дизайн-концепції того, що на ній зображено.
В колекції — логотипи, календарі, плакати, буклети, паковання, обкладинки журналів і ще багато чого. Деякі артефакти мають доволі докладні пояснення. Наприклад, у картці плаката з рекламою капелюхів 1934 року розповідається, якими візуальними інструментами користувався художник. А на сторінці з дизайном пачки Barilla пояснюють, як за допомогою макаронів забезпечити майже кіношний саспенс.
Graphic Design
Добірка від Webflow — про те, як розвивався графічний дизайн. Попри досить загальну назву, автори проєкту сфокусувалися на трьох ключових періодах-напрямках: Середні віки, епоха розквіту панку та швейцарський дизайн.
У першій частині — про шрифти, які використовували під час створення рукописних релігійних книг. У другій — все про панк-протест і його відображення у віжуалі. А третя частина пояснює швейцарський дизайн, розкриває філософію легенд типографії та дизайну Яна Чихольда, Віма Кроувела та Еміля Рудера.
В архіві, який дуже схожий на інтерактивний журнал, інформацію викладають чітко, стисло та ілюстративно. Плюс у кожного розділу — своя естетика, що теж додає атмосферності.
LogoАrchive
LogoАrchive — інстаграм-добірка мінімалістичних лого, яку створив британський дизайнер Річард Бейрд. Головний хаб — в онлайні, але час від часу Бейрд випускає добірки логотипів у форматі невеликих книг — для тих, кому подобається друковане.
У величезній колекції LogoАrchive понад 2 тис. логотипів для фешн-брендів, товарів для дому, готелів і креативних агенцій з усього світу. Кожний лого в колекції — білий на чорному тлі (навіть якщо в оригіналі було декілька кольорів) і має короткий опис: бренд, автор, рік, країна.
Multimediaguides Culture
Головна мотивація закопатися в цей архів — бажання нарешті розібратися, з якого культурного контексту вийшла легендарна польська школа плаката. Конкретно про польський плакат в цьому «гіді польською культурою для іноземця» не сказано нічого (і це прикро), проте там дуже багато про кіно та фотографію:
Історію польського візуального мистецтва тут розкладають на п’ять часових відрізків, починаючи з 1839 року, коли фотографія тільки з’явилася. Кожному періоду присвячено окрему главу. Текстові описи доповнюють картинки — і все на тлі червоно-білих тонів.
Архів величезний та цікавий. Він розповідає, наприклад, про польських авангардистів. І про документальну фотографію 1930–40-х років. І про «третє польське кіно».