Любов — універсальне почуття. Каталізатор для особистого зростання, простір для рефлексій чи асоціація з безсмертям? Здається, кохання може бути всім — стільки втілень йому пропонують поезія, музика, література і людська памʼять.
Досліджувати любов гостро, красиво та емоційно дозволяє мистецтво. Особливо кіно — навіть короткометражний фільм поєднує в собі кілька мистецьких форм, оперує глибокими символами та без слів занурює в наратив.
Ми зібрали 10 українських короткометражок про кохання, які можна подивитися легально, — від мультика 1980 року, натхненого поемою Драча, до історії двох геїв-ромів. А про те, як українські режисери працюють із темою дому, розповіли в попередній добірці.
#1. «В радості, і тільки в радості», 2018 — Марина Рощина
The United States of Troieshchyna — так велично й водночас іронічно називає свій рідний район головна героїня «В радості, і тільки в радості». Вона виходить заміж у сукні з тюлю, курить цигарку, пахкотячи димом у засвіченому неоном клубі, але з настанням ранку, мов Попелюшка, повертається на Лівий берег через Дніпро. І, звісно, героїня любить — але немов розривається між двома чоловіками: власним сином і партнером, якому не може зізнатися про першого.
Психологічна драма про юну самотню матір досліджує загубленість героїні в бетонних джунглях Києва. Вони ідеально пасують як молодечій сміливості, так і материнській відповідальності, яка спонукає навчитися казати «люблю».
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#2. «Дім», 2016 — режисерка Ірина Цілик
Назад шляху немає — і вперед також. Німий фільм «Дім» кидає нас між двома світами. Гостра тиша Карпат, необжита деревʼяна хатинка, зимовий тріскучий холод. Але варто лиш Славку та Нусі переступити через поріг, перед ними відкриється багатий інтерʼєр міської квартири 1930-х років.
Використовуючи образ дому і кохання як основний та багатозначний, Ірина Цілик роздумує про жорстокі репресії 1940-х на заході України. Вороги, здається, можуть відібрати все — але те, що плекаєш у серці, назавжди залишиться з тобою.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#3. «Котики», 2016 — Жанна Озірна
У 2025 році в прокат вийде повнометражний ігровий дебют Жанни Озірної. Її «Медовий місяць» розповідає про стосунки Тараса та Олі — молодого подружжя, яке проводить перші тижні у новій квартирі, поки за вікном розгорається повномасштабне вторгнення.
Короткий метр «Котики», створений Жанною у 2016 році, частково нагадує сюжет її майбутнього повного метра: пара (дві дівчини, одна з яких режисерка), квартира (холодна львівська комуналка), буденні розмови, що поволі перетікають з мрійливо-повсякденних у масштабно-філософські. Як вибороти свободу кохати? І чи будуть суспільні норми дихати в спину вічно?
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#4. «Сумні портрети», 2021 — Віталій Кікоть
Любовний трикутник: вони охоронці, вона — молода касирка. Міський супермаркет, провінційне містечко — буденний сетинг, в якому розгортається гостра драма про любов як відчуття, що може не лише піднести до небес, але й засліпити та віддалити від правди. У «Сумних портретах» із коханням на рівних грається страх — і ціна, щоб від нього звільнитися, може бути надто високою.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на MEGOGO.
#5. «Кровʼянка», 2016 — Аркадій Непиталюк
У батьківському домі повним ходом триває підготовка — незабаром в гості приїде син Андрій з майбутньою невісткою Машею, яку, звісно, треба зустріти як свою. Неписане правило української гостинності каже: на столі головною стравою має бути та, яку господиня вміє робити найкраще. Почесна роль відведена ковбасі зі свинячою кров’ю — обраниця сина точно мусить оцінити кровʼянку. Але ніхто в сімʼї, окрім Андрія, не знає, що Маша єврейка.
Трагікомедія Аркадія Непиталюка, заснована на реальних подіях з життя режисера, каже: як би сильно ти не кохав партнера, не зможеш повністю розчинитись у стосунках і відпустити власне минуле.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#6. «Чачьо», 2020 — Віталій Гавура
У Януша весілля. Він ром, тому святкуватимуть з пишнотою та розмахом. Так хочуть його батьки — вони підштовхують Януша якнайшвидше одружитися з дівчиною. Але хлопець гей, і це ганьба для консервативних ромів. Зізнатися перед сімʼєю, розповівши всім правду? Чи втекти з міста разом із коханим хлопцем, покинувши все?
Віталій Гавура стикає лобами смерть, яку тягне за собою щире кохання, і нове життя, що розпочинається з абсолютної брехні. «Якщо в родині ромів є ЛГБТ+ і про це хтось дізнається, то сорому та ганьбі піддається вся родина, — розповідав режисер. — Таких людей можуть вигнати з громади, їх переслідують, б’ють, а в деяких випадках і вбивають».
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#7. Leopolis Night, 2021 — Нікон Романченко
Львів, театр, три подруги, вечір після вистави — до компанії акторок приєднується їхній друг, що наступного ранку поїде з Леополіса. Але попереду на них чекає прогулянка зануреними в нічну темряву вулицями.
Під супровід заспіваних на повен голос пісень між двома серцями промайне іскра — але чи встигне вона перерости в щось більше за коротку літню ніч? Walk movie Нікона Романченка занурює в приємну ностальгію та меланхолію.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#8. «Кров», 2016 — Валерія Сочивець
Валерію Сочивець краще знають як продюсерку — серед її робіт, зокрема, «Ля Палісіада», цьогорічний претендент на «Оскар» від України. Але Сочивець також цікавить режисура. Зараз вона працює над першим повним метром, який базуватиметься на її ж короткометражці «Кров» 2016 року.
В центрі оповіді — молода віолончелістка Настя і хлопець Юра, який подобається дівчині. Між репетиціями та вечірками Настя вирішує втратити цноту. І зробити це вона хоче з тим, кого щиро кохає.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix.
#9. «Кохання», 2019 — Микита Лиськов
Абсурд і чорний гумор здається ще гострішим у бідних районах Дніпра. Вулицями вітер ганяє дивні записки, кольорові бризки графіті та відчуття кохання. Анімація Микити Лиськова є частково документальною — автор орієнтувався на власні фото рідного міста, історичні факти й спогади про декомунізацію. І поки вибухає голова Леніна, в одній з багатоповерхівок розгортається чуттєвий, але безмовний сюжет.
«Кохання» оперує образами, символами та звуковими акцентами. Трагікомедія Лиськова відбувається в 90-х, на тлі кардинальних суспільно-політичних змін в Україні. Але, хоч би що, без кохання — нікуди.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на YouTube і Takflix.
#10. «Секрет приворотного зілля», 1980 — Євген Сивокінь
Створений за мотивами поеми Івана Драча «Дід Любимененепокинь», мультфільм 1980 року навряд можна назвати дитячим. Його автор, режисер-аніматор Євген Сивокінь, вміє створювати справжні кінопритчі.
Вперше відсканована Довженко-Центром у 2022 році, анімація розповідає про діда, що знається на травах і зіллях, — звісно, флагманом серед його рецептур є любовне вариво. Але сам чоловік залишається самотнім, хоча вже давно міг начаклувати собі кохання.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на YouTube.
