Будь-які зміни — це нові можливості. Тому поки одні бояться, що андроїди відберуть у них роботу, інші стежать за розвитком технологій та придумують, як використовувати їх для особистого прокачування.
У звітах про тренди майбутнього від TrendHunter, The Future Today Institute та Schibsted Media Group практично кожен пункт належить до міксу креативу та IT. Тому ми вирішили розповісти про вісім нових професій, які виникли на перетині творчого та технічного і точно продовжать розвиватися.
ШІ-креатор
ШІ-креатор — це художник, музикант чи письменник, який для творчості використовує штучний інтелект (ШІ). Він може писати твори за допомогою нейронки або, наприклад, робити колажі з того, що вона генерує.
У 2019 році композитор електронної музики Жан-Мішель Жарр випустив «нескінченний альбом» Eon. У режимі реального часу його генерує нейронна мережа на основі семи годин авдіозаписів Жарра. Послухати проєкт можна у додатку iOS, де він розвиватиметься вічно.
Того ж року турецький художник і фотограф Рефік Анадол у новій галереї цифрового мистецтва Artechouse New York на Мангеттені представив ШІ-інсталяцію Machine Hallucinations. Ідея проєкту: показати «підсвідомість Нью-Йорка з погляду машини»:
Анадол завантажив мільйони світлин міста до нейронної мережі та згенерував з них нові зображення. Проєкції цих картин показали на стінах та стелі галереї. Художник називає такий формат «прихованим кіно».
Ще один свіжий артпроєкт на базі ШІ — Xerces Blau — це музичний відеоряд із чотирьох частин для платформи Garage Digital.
Треки написав композитор Джеймс Ферраро, а кліпи створив художник Езра Міллер. У них нейронна мережа поєднує знімки природи з фотографіями того, що зробили люди: від технологій до екокатастроф.
Куратор диджитал-виставок
Куратор диджитал-виставок вигадує та реалізовує інтерактивні артівенти — від одиничних AR-експозицій до складних мультимедійних комплексів-інсталяцій.
У 2019 році Лувр у колаборації з HTC відкрили VR-виставку Mona Lisa: Beyond the Glass. Відвідувачі могли «зайти» у віртуальній реальності до найвідомішої картини Леонардо да Вінчі і наприклад посидіти поруч із 3D-моделлю Мона Лізи:
VR-експеримент можна було переглянути в Луврі протягом чотирьох місяців. А зараз його можна завантажити як додаток в AppStore або відеогру в Steam. Окрім візуальної частини, у проєкті є голосовий супровід, який розповідає про історію створення картини.
У 2020 році у VR відтворили запис промови Мартіна Лютера Кінга. Виставку відкрила продакшн-компанія TIME Studios у рамках історичного проєкту The March. Промову транслювали в Музеї афроамериканської культури Дю-Сейбл. Через карантин квитки зараз недоступні, але виставку планують заново відкрити у травні.
Диджитал-архіваріус
Диджитал-архіваріус займається оцифруванням предметів — зазвичай створює онлайн-моделі творів мистецтва для віртуальних музеїв та колекцій. Головне завдання диджитал-архіваріуса — фотографування. Він повинен точно передати колір та перспективу експоната, показати його деталі зусібіч.
Оцифровані експонати стають частиною розважальних та освітніх проєктів. Наприклад, у 2019 році інститут мистецтв Міннеаполіса виклав у відкритий доступ 3D-колекцію своїх скульптур. Над оцифруванням диджитал-архіваріуси працювали пʼять років.
Цього року Національний музей Бразилії виклав свою диджитал-колекцію на платформі Google Arts & Culture. До неї увійшли експонати, які наживо побачити вже не вийде — їх було знищено під час пожежі у 2018 році.
Дата-журналіст
Дата-журналіст робить медіаматеріали на основі даних. Зазвичай він працює з відкритими неструктурованими даними (big data). Його завдання — проаналізувати їх та використовувати так, щоб суперпросто пояснити авдиторії якісь важливі речі.
Щоби складна інформація легко сприймалася, дата-журналіст використовує візуалізацію: статичні чи анімовані графіки, карти та інфографіку. Прийоми дата-журналістики працюють у будь-яких медіа, форматах та темах — але через велику кількість політичних та соціальних досліджень, частіше пишуть саме про них.
Наприклад, у березні 2020 року The New York Times на інтерактивній карті показали, як люди переносили коронавірус з Уханя по всьому світу. Для створення візуалізації обʼєднали дані про поширення інфекції з даними про переміщення абонентів різних мобільних операторів. І випустили її у форматі скролітелінгу:
Але іноді беруть і не такі складні теми. У візуалізації «Українські Youtube-чарти» український ЗМІ Texty на глобусі показав, де у світі слухають українську музику. Для проєкту взяли дані переглядів кліпів 55 українських виконавців у ютубі за останній рік:
Сценарист чат-ботів
Сценарист чат-ботів пише репліки чат-бота у діалозі з користувачем. Він повинен не тільки передбачити всі можливі відповіді програми, а й максимально «олюднити» їх, зробити мову спілкування природною.
Чат-боти існували ще в 2010 році, але примітивні, як діалогові віконця в інтернет-магазинах. Сценарій для них — це простий алгоритм, який розробник міг написати сам. З розвитком ШІ почали зʼявлятися боти, які самонавчаються. Для них потрібно писати докладні сценарії, на основі яких навчатиметься нейронна мережа.
Схема роботи ШІ-чата Джерело: uxdesign.cc
Наприклад, на початку 2020 року американський стартап Edsights створив чат-бота, який допоможе «утримувати» студентів у вишах. Система спілкується зі студентами про те, що заважає їм навчатися: робота, стосунки, проблеми у сімʼї.
Дизайнер голосових інтерфейсів
Дизайнер голосових інтерфейсів (Voice User Interface, VUI) проєктує системи голосової взаємодії між цифровими пристроями та користувачем. Він повинен розробити таку модель авдіоінтерфейсу, з якою буде зручно.
Голосові інтерфейси можуть бути різними: тільки розпізнавати голос користувача та реагувати на нього (наприклад, миготливим світлом) або вести повноцінну розмову. Якщо в першому випадку дизайнер буде підбирати яскравість і відтінок світла, то в другому — тон, ритм і стиль розмови.
Головне завдання для дизайнера голосового інтерфейсу — визначити ситуації, у яких VUI спрацює краще, ніж віжуал. Наприклад, у 2019 році у перерві під час трансляції баскетбольних матчів американський канал TNT запропонував глядачам забронювати лімітовані кросівки Nike голосом через Google Assistant:
За шість хвилин надійшло 15 тис. заявок — і вся серія була розпродана. Спрацювали два фактори: пряме звернення до цільової авдиторії та можливість замовити взуття легко — голосом.
Компанія Alan AI у тому ж 2019 році запропонувала використовувати свою програму VUI для enterprise-задач. Наприклад, заповнювати голосом звіти. Підписку на Alan AI для всіх співробітників вже купила нафтова компанія Murphy Oil.
Дизайнер тактильних інтерфейсів
Дизайнер тактильних інтерфейсів розробляє дизайн пристроїв для кінестетичної комунікації. Через такі девайси можна доторкнутися до предметів в онлайні: наприклад, погладити цифрову кішку — з відчуттям, ніби гладиш справжню.
Задача дизайнера тактильних інтерфейсів: підібрати матеріал, текстуру та форму, з якою користувачеві буде комфортно взаємодіяти. Наприклад, дослідники проєкту Skin-On Interfaces роблять «шкіру» для диджитал-пристроїв. У 2019 році вони випустили skin-чохол для смартфона: якщо його полоскотати, він почне друкувати на екрані усміхнені смайли.
У тому ж 2019 китайська корпорація Alibaba, яка володіє Aliexpress, представила мультисенсорні екрани Refinity. Завдяки їм товарів у інтернет-магазині можна буде торкнутися.
Дизайнер smart-одягу
Wearable tech — одяг, взуття або аксесуари, у які інтегровані технології. Ці речі виглядають як звичайні, але дають суперсилу — там є датчики, сканери, камери та інші елементи, які наділяють звичайну людину надможливостями, але в рамках адекватності.
Щоб smart-речі були не лише технологічними, а й практичними (нехай і суперфутуристичними), потрібно залучати прокачаних дизайнерів одягу. Google вже почав рухатися у цьому напрямку і зробив колаборацію з Leviʼs — вони інтегрували акуратний датчик у джинсову культову куртку бренда Trucker. Тепер торканням її рукава можна вмикати музику, відповідати на дзвінки і робити фото:
Деякі речі wearable tech навіть не намагаються мімікрувати під звичайні. У 2019 році дослідники з університету Карнегі-Меллона випустили диджитал-бандаж ElectroDermis. Його можна закріпити на будь-якій частині тіла, щоби відстежувати показники здоровʼя: температуру, пульс, тиск. Але це все виглядає не як тонометр, а як коштовна прикраса.
Лондонський стартап Valkyrie Industries, заснований deep science розробником Іваном Ісаковим, зараз робить тактильну рукавичку. Якщо одягнути її на руку, можна «брати» предмети у VR-просторі та відчувати їх як справжні. Рукавичку планують використовувати для навчання. Наприклад, майбутні хірурги з її допомогою практикуватимуться на віртуальних операціях.
У рукавичках Valkyrie Industries вже можна відчувати, яка річ у руці — мʼяка чи тверда. Зараз придумують, як зробити, щоби вони розпізнавали ще й текстуру.