Вивчаючи анатомію, студенти-медики розгортають анатомічний атлас, щоб уявити, де розташований орган і як він виглядає. Креативники використовують сторіборд зі схожою метою — він візуалізує персонажів, події та декорації задовго до того, як увімкнеться перша камера.
Візуалізація сценарію — важливий етап виробництва будь-якого відеоконтенту. Він спрощує та здешевлює виробництво, і тому використовується всюди: у рекламі, анімації, іграх та фільмах.
Як пожвавити текст за допомогою сторіборду — про це наш гайд.
Старт епохи сторібордів
Сторіборд, або розкадрування, як метод візуалізації сценарію почали використовувати ще на зорі німих фільмів. Але тоді це було більшою мірою експериментом. Поставити на потік створення сторібордів спромоглася студія Волта Діснея. Його перший звуковий мультфільм 1928 року, «Пароплавчик Віллі», малювали на основі ілюстрованих концептів, які своєю чергою були засновані на коміксі.
Такий підхід дуже прискорив роботу і за декілька років став стандартом у світі анімації — та й не лише в ньому. У фільмі «Людина з кіноапаратом», який радянський режисер Дзиґа Вертов випустив у 1929 році, також уже були розкадрування.
У 1939 році вийшов один із перших повністю розкадрованих фільмів — «Віднесені вітром». З урахуванням інфляції стрічка стала найкасовішою в історії кіно, зібравши $3,7 млрд. З того часу превізуалізація сценарію стала обов'язковим етапом у кіновиробництві: і для копійчаних мультфільмів, і для багатомільйонних блокбастерів на кшталт «Матриці».
Навіщо потрібний сторіборд
Сторіборд — це серія простих малюнків, яка допомагає уявити рекламний ролик або цілий фільм. У ньому зазвичай описані герої та їхні репліки, костюми та яскраві деталі зовнішності, локація, пересування нею персонажів, а ще напрям руху камери та переходи між сценами.
Така схема допомагає учасникам знімального процесу скоординувати дії та скорочує робочий час. Фактично вона економить гроші на виробництві: прийшов, побачив, зняв і не повернувся перезнімати.
Деякі артхаусні режисери негативно ставляться до сторібордів. Так, Вернер Герцог вважає, що сторіборд є «інструментом боягузів, які не довіряють своїй уяві». Але більшість комерційних проєктів без сторібордів не можуть обійтися.
Рекламні ролики — не про рефлексію режисерів. Їх знімають для завдань клієнта, і тут важливо не нафакапити та не злити бюджет у «я так бачу». Тому виробництво реклами більше нагадує конвеєр Форда, ніж майстерню Герцога — на пошуки натхнення часу немає, кожен кадр має бути опрацьовано та погоджено заздалегідь.
Наприклад, таким шляхом пішли в роботі над цим роликом для бренду пасти. Сторіборд для нього виглядав супердокладно — і результат вийшов один в один.
Як малювати сторіборд
Сторіборд — це ескіз. Тому малювати потрібно простіше, не гаючи часу на шліфування деталей. Спочатку продумують сцену і лише потім малюють її швидкими штрихами.
Ось базові правила підготовки сторіборду:
#1. Акцентувати на головному. Для персонажів шукають найбільш виразні ракурси та пози. Особливості їх зовнішності (вуса, капелюх, підбори) роблять великими та виділяють. Однотипних героїв можна відзначати кольором чи цифрами.
#2. Вказувати напрямок руху. Поява об'єктів і персонажів у кадрі, їхнє переміщення по сцені, спецефекти — всі рухи можна передати за допомогою стрілок. Стрілки також є покажчиками для оператора: наїзд і від'їзд камери, зйомка від першої особи або слоу-мо.
#3. Думати про монтаж. Малюючи сторіборд, потрібно зберігати логічну послідовність сцен (як у сцені з «Крижаного серця 2» або «Зоотрополіса»).
Сторіборд часто роблять на папері від руки. Популярний формат — на аркуші А4 намалювати 12 прямокутників у форматі 3х4. Кожен прямокутник — це окремий кадр, під яким залишають порожнє місце для записів. Проєкти можна малювати в Illustrator, Photoshop або на планшеті.
Наступний етап — професійні програми для сторібордів. Одна з найпопулярніших і найзручніших — Celtx. Там можна прописати сценарій, описати локації з персонажами та намалювати ілюстрації. Більш складні, але з великим функціоналом: Springboard, StoryBoard Quick і Toon Boom Storyboard. А для 3D-превізуалізації використовують великовагові Maya, Poser та DAZ Studio.
Ось непоганий відеотуторіал для тих, хто не вміє малювати, але хоче зробити сторіборд самостійно.
Сторіборд із рухом
Сторіборди бувають не лише статичними. Іноді їх роблять у моушн-форматі — і тоді називають аніматиками. Вони дозволяють максимально докладно уявити, як знімати та монтувати сцени.
Найчастіше їх використовують для превізуалізації сцен зі спецефектами на кшталт перестрілки у фільмі «Готель "Гранд Будапешт"»:
Але при високобюджетних проєктах на кшталт «Залізної людини 3» розкадрування фільму анімується повністю.
Як і у випадку зі сторібордом, аніматик — це болванка фінального продукту. Він більше нагадує кострубатий мультфільм (як у цій сцені з Ріком огірком із «Ріка та Морті»), ніж повноцінний твір. Але так і задумано.
Після відтворення всіх кадрів аніматика (зазвичай у After Effects і Boords) до них додають музику та звукові ефекти, а також можуть озвучити репліки та ввести закадровий голос. Музику беруть із стоків, а репліки озвучують члени команди.
Загалом
Ні сторіборд, ні аніматик — не панацея від провалу, а скоріше корисний інструмент. Щоби він працював, а не додавав хаосу, важливо:
#1. Зробити його ультразрозумілим. Сторіборд має дуже чітко пояснювати, як розгортається історія. Не залишай білих плям, якщо так не задумано.
#2. Підсвітити головне — розкадрування не повинно бути повноцінним коміксом чи мультиком. Це просто схема, тож гарувати над промальовуванням другорядних деталей не треба.
#3. Додати шари. Якщо з аудіо або моушеном у сторіборді ідея стане зрозумілішою та розкриється краще, треба їх додати. Але тільки в такому разі, а не для краси.