«Офісна робота висмоктує з тебе життя» — цю фразу часто повторюють люди, які проводять більше часу на роботі, ніж удома. Але що як твоя робота — це і є твоє життя? Твоє існування обмежене стінами офісу та коридорами між відділами. Твої колеги стають твоєю сім'єю, бо іншої просто не існує. А що станеться, якщо ти захочеш покинути білі стіни корпоративної коробки? Саме про це розповідає серіал «Поділ».
Перший сезон вийшов на Apple TV+ у 2022, а в січні 2025 релізнули довгоочікуване продовження. Кінокритикиня Альона Шилова розповідає, що декорації та кольори говорять про світ серіалу, як Бен Стіллер тролить корпорації та чому ми не втратили інтерес до «Поділу» за 3 роки.
Перший сезон: швидкий рекап
В центрі сюжету «Поділу» — Марк Скаут, один із працівників могутньої біотехнологічної корпорації Lumon Industries.
Lumon відома тим, що запровадила систему «поділу», за допомогою якої вона може розділяти свідомість своїх працівників. Мета — відокремити особисте від професійного, щоби під час офісних годин люди могли зосереджуватися виключно на роботі, не відволікаючись на сторонні думки або власні проблеми.
На рівні концепту це може здаватися привабливим — в епоху короткої концентрації уваги та високої тривожності можливість забути про все і зосередитися на роботі звучить як ідеальне рішення. От тільки наслідки поділу далекі від ідеальних.
Коли підлеглі перебувають на роботі, вони не пам'ятають нічого зі свого «зовнішнього» життя — чи є в них родина, де вони живуть, що люблять, як пройшло їхнє дитинство, — все це щезає з пам'яті, щойно вони потрапляють до офісу. Чи моральне таке ставлення до людей і наскільки їхнє рішення працювати в місці, де вони нічого не пам'ятають, може бути свідомим?
Довкола цього питання будується велика частина сюжету серіалу. Наприклад, головний герой Марк погодився працювати в Lumon, бо хотів втекти від болю — він втратив дружину. Протягом 8 офісних годин Марк не згадує про це. І навіть більше — не здогадується про її існування.
Його колеги Ірвінг та Ділан також ведуть методичне офісне життя, але все змінюється, коли керівник їхнього відділу Піт раптово зникає. Lumon не надає достатньо інформації, натомість призначає Марка новим менеджером. Тоді ж до відділу приєднується нова працівниця — Келлі Р.
Келлі слугує для глядачів своєрідною провідницею в загадковий світ Lumon. Прийшовши до тями в офісі, вона одразу ж прагне його покинути, і разом із нею глядачі випробовують систему офісу на міцність — чи можна звідти просто піти? Ні. Чи можна пронести записку? Ні. Чи можна залишити записи на своєму тілі? Якими будуть наслідки спроби самогубства в офісі?
Келлі робить усе, що зробила б більшість, опинившись у незнайомому середовищі проти своєї волі. Вона ставить під сумнів усю систему Lumon — те, чого ані Марк, ані його колеги раніше не робили. З цього моменту й починається розвиток подій першого сезону.
Протягом 9 епізодів головні герої починають більше дізнаватися про систему Lumon, а Марк намагається скласти пазл загадкових подій в зовнішньому світі. У фіналі першого сезону героям вдається ненадовго випустити своїх «внутрішняків» (так у серіалі називають ту частину особистості, що працює в Lumon) у зовнішній світ. Так Келлі Р. дізнається таємницю свого походження, а Марк відкриває правду про свою дружину.
Корпоративний контроль і культ
Перші дві серії другого сезону розпочинаються рівно там, де закінчився перший. «Внутрішній» Марк приходить до тями в офісі, де йому повідомляють, що з моменту їхнього з колегами бунту пройшло 5 місяців. Келлі, Ірвінг та Ділан були звільнені, а керівництво компанії намагається інтегрувати Марка у нову команду. Проте він чинить опір та змушує працівників Lumon повернути його колег.
Персонажі возз'єднуються, переповідаючи один одному, що бачили назовні, от тільки Келлі бреше. А керівництво Lumon має власні плани щодо Марка.
Серіал «Поділ» — одна велика критика корпоративної системи. Зведення ролі людей до суто функціональних обов'язків (аналізувати, відбирати, виконувати), а також відлучення від сім'ї та друзів — усе це дуже нагадує сучасну офісну роботу.
Серіал запитує: чому ці системи продовжують існувати й чи вартують вони того? Реальний світ, зокрема COVID-19, показав, що так звана «корпоративна культура» більше не потрібна.
Для робочих зустрічей є зум, а працівники, якщо візьмуть себе до рук, цілком можуть виконувати свої завдання без постійного нагляду керівництва. Однак офісна система продовжує існувати в реальному світі. Чому? «Поділ» дає відповідь на це запитання.
Тому що це метод контролю. Утримуючи працівників у закритому просторі та періодично навідуючи їх, керівництво створює ілюзію ієрархії та системності, як для себе, так і для своїх підлеглих. Як у реальному світі, так і в «Поділі», люди обмінюють свою свободу на офісну рутину.
І хоча серіал має більш науково-фантастичну перспективу, персонажі обирають такі умови роботи з близьких та очевидних нам причин. Це може бути як бажання втекти від складнощів особистого життя, так і проста, але не менш важлива причина — гроші.
«Поділ» критикує не тільки офісну систему, але й зачіпає тему релігії. На перший погляд Lumon виглядає як звичайне породження капіталізму — велика компанія, що має свої правила та вагомий вплив на ринку праці. Однак згодом стає зрозуміло, що Lumon має не просто внутрішні порядки, але й цілу ідеологію, подібну до культу.
Від працівників очікується непохитна вірність та відданість місії компанії (хоча ця місія ніколи до кінця їм не пояснюється). Всі, хто працює в Lumon, мають вшановувати засновника — Кіра Ігана, що нагадує поклоніння божеству, а його вчення розглядається як священний текст. Посібник та висловлювання Кіра цитують і поважають, і таке зображення перегукується з критикою корпоративної системи — коли «робоча філософія» імітує релігійні догми в стилі «все заради великої мети — все заради компанії».
Скульптури та картини Кіра Ігана в серіалі «Поділ»
Естетика 70-х та холодні кольори: візуальна мова серіалу
Атмосфера ізоляції, контролю та дуальності проявляється і через візуальну стилістику серіалу.
Мінімалістичні офіси Lumon транслюють холодну і стерильну естетику. Персонажі працюють у геометричних «кабінках» у великих кімнатах. Пустота приміщення, де центральне місце займає робоче місце, а все інше — порожнє, підкреслює не тільки ідеологію Lumon, але й відчуття відокремлення та відсторонення працівників.
Офісні коридори неприродно широкі та довгі. В серіалі їх часто зображують через широкі плани, тому вони нагадують лабіринт. Нескінченність білих стін та поворотів посилює відчуття самотності й пастки, в якій опинилися герої.
Монотонність передається і через поєднання ретро-стилістики 1970-х із сучасними елементами. Lumon, як і його працівники, ніби існують поза часом, що транслює відчуття тривоги та напруги.
Всі кадри в «Поділі» — симетричні та впорядковані. Персонажі часто розміщені в центрі статичного кадру — і це створює клаустрофобічне відчуття, яке символізує корпоративний контроль Lumon. На противагу цьому, в зовнішньому світі камера більш рухома та часто фокусується на крупних планах героїв.
З візуальної точки зору, за межами Lumon персонажі стають більш «людяними», бо глядачі бачать їх у природному середовищі. Зовнішній світ зображено з м'яким, більш природним освітленням — це про свободу та емоційний зв'язок. Тоді як офісні приміщення не мають вікон і заповнені штучним білим світлом — це про ізоляцію героїв.
Таке роздвоєння виражається і через вибір кольорів. В офісі Lumon домінують приглушені відтінки зеленого, синього та сірого, які різко контрастують з яскравими, соковитими тонами зовнішнього світу. Як простір, так і особистість «внутрішнього я» героїв в офісі є блідими, ніби з них висмоктали всі кольори. А от «зовнішнє я» існує в кольоровому, наповненому середовищі.
«Поділ»: трилер, детектив, чорна комедія
«Поділ» не є суто трилерним або детективним серіалом. У ньому змішуються елементи чорної комедії та сатири, що дозволяє авторам тонше і гостріше критикувати корпорації та їхні ідеології. Одним з головних режисерів проєкту виступив Бен Стіллер — актор з фільмів «Зразковий самець», «Ніч у музеї», «Грім у тропіках».
Але в останні роки Стіллер частіше працює за кадром, ніж перед камерою, а його багатий досвід у комедіях зробив його ідеальним кандидатом на роль режисера «Поділу». Адже більшість акторів серіалу до цього також були відомі переважно комедійними ролями.
Адам Скотт, який грає Марка, став популярним завдяки серіалу «Парки та зони відпочинку», фільмам «Зведені брати» й «Машина часу в джакузі 2». Брітт Ловер, виконавиця ролі Келлі Р., також відзначилася завдяки ролям у комедійних серіалах «Кайф з доставкою» та «Чоловік шукає жінку».
Адам Скотт у ситкомі «Парки та зони відпочинку»
Джон Туртурро, який втілив роль інтелігентного та чутливого Ірвінга, до цього знявся в культовій комедії «Великий Лебовські», а Зак Черрі, виконавець ролі Ділана, з’являвся у кримінальній комедії «Вечір з Беверлі Лафф Лінн» та романтичній комедії «Любов — хвороба».
Джон Туртурро у фільмі «Великий Лебовські»
Виняток — Патрісія Аркетт, яка грає віддану ідеології Lumon керівницю. Аркетт відома своєю любов'ю до більш авторських, артхаусних проєктів — наприклад, вона знімалася в «Загубленому шосе» Лінча та «Юності» Лінклейтера. Однак велика кількість акторів, які мають досвід роботи з комедіями, в «Поділі» є невипадковою.
Патрісія Аркетт у фільмі «Загублене шосе»
В одному зі своїх інтерв'ю Бен Стіллер розповів, що починав працювати над «Поділом» як над комедією:
«Для мене це завжди починалося з комедії, тому що це свого роду комедія на робочому місці, але вона також дуже, дуже дивна і, можливо, трохи страшна. Потім, коли шоу розвивалося, воно ставало все дивнішим і дивнішим і, можливо, менш комедійним, ніж я планував на початку».
Плюс великий досвід у комедії часто йде на користь драматичним ролям. Комедія вимагає точного таймінгу та вміння керувати складними емоціями — інструментами, які є неоціненними в драматургії. Ця здатність балансувати між гумором і вразливістю особливо помітна в перформансі Адама Скотта в ролі Марка, який створює багатогранного та реалістичного драматичного персонажа.
Комедійні сюжети часто спираються на життєві проблеми та людські вади, що дає акторам глибше розуміння природи своїх персонажів. Ця автентичність помітна в перформансах Брітт Ловер, Джона Туртурро, Зака Черрі та всього касту.
«Еммі» за заставку серіалу і будівля, що говорить голосом Кіану Рівза
Великою мірою успіх «Поділу» пов'язаний не тільки з актуальним соціальним меседжем та детективним сюжетом, що тримає в напрузі. Це також проєкт, створений з великою пристрастю, любов'ю до творчості та увагою до деталей.
Це проявляється в художніх підходах команди. Наприклад, інтро серіалу створив 3D-художник Олівер Латта, якого Бен Стіллер знайшов через інстаграм. Режисер гортав стрічку, коли наткнувся на роботи автора під ніком extraweg. Стіллер одразу звернув увагу на сюрреалістичний та креативний підхід художника — і запропонував йому співпрацю.
Скриншот інстаграму extraweg. Джерело: instagram.com
Латта створив оригінальний вступ до серіалу, в якому 3D-моделі персонажів просочувалися крізь стіни та меблі, перетинаючись з різними версіями себе. У 2022 році Олівер Латта здобув премію «Еммі» за «Видатний дизайн титульної заставки» (Outstanding Main Title Design).
Інший приклад творчої колаборації можна помітити в першій серії другого сезону. Коли Lumon повертає головних героїв на роботу, керівник поверху вмикає для персонажів ознайомче відео, яке має показати, що Lumon змінилася і тепер поважає їхні права (спойлер: відео виявляється звичайною пропагандою, а суттєвих змін і близько немає).
Для створення стоп-моушн ролика автори серіалу найняли команду, що працювала над фільмом «Аномаліза» (який здобув номінацію на «Оскар»). У цьому ж відео будівлю Lumon озвучив Кіану Рівз.
«Ми обговорювали кілька кандидатур на цю роль. Ми завжди хотіли, щоб це був хтось, з ким люди мають певні асоціації, але водночас це мала бути дуже тепла постать. Будівля Lumon є дуже привітною в контексті цього відео, і в цьому конкретному голосі відчувається дружність і серце», — розповів автор серіалу Ден Еріксон.
Що ще творці серіалу приготували для глядачів — залишається тільки гадати. Десятий, завершальний епізод другого сезону вийде наприкінці березня, і поки що анонсу третього сезону не було. Однак, зважаючи на успіх та креативність «Поділу», можна сподіватися, що історія не завершиться на другому сезоні.
