«Я не можу зосередитися» — фраза, яка звучить сьогодні майже як норма, а не як проблема. Світ настільки пришвидшився, що іноді хочеться спинити землю та зійти. Часто йдеться про «кліпове мислення», особливо серед молоді: мовляв, ми вже не можемо сприймати щось довше за 15 секунд.
Але чи насправді це так? І чи можна «натренувати» себе, щоб, наприклад, прочитати книгу? Давай розбиратися разом.
Брак часу чи відсутність мотивації?
Навіщо взагалі читати книги в час штучного інтелекту? І які саме? Адже зараз усе можна знайти у два кліки. Ще зі школи нам розповідали, що книга «вчить», тобто ми маємо засвоїти з неї знання. Та чомусь багато хто забуває, що читання може бути й розвагою, і навіть втечею від реальності — ескапізмом. А ще воно активує роботу мозку і допомагає довше тримати фокус.
Дослідження Українського інституту книги показують невтішну картину: під час повномасштабного вторгнення близько 50% українців старше за 16 років не прочитали жодної друкованої книги за рік. Для порівняння — в еру ковіду цей показник становив 38%. Найголовніша причина — брак часу.
Водночас останні роки в Україні — це справжній культурний ренесанс. Театральний бум, зростання інтересу до коріння, перевидання української класики в естетичному оформленні, збільшення кількості авторів-дебютантів у найрізноманітніших жанрах. Тож, можливо, причина криється в іншому?
Наш мозок просто не любить напружуватись. Якщо перед ним два варіанти, він обере той, що потребує менше зусиль. Так уже ми влаштовані.
Читати чи не читати
Для тих, хто працює в креативних індустріях або інших динамічних сферах, стан «увімкнений 24/7» є професійною деформацією. Робота — це постійне генерування ідей, аналіз трендів та нескінченні дедлайни, де кожна секунда наповнена візуальним або інформаційним шумом. У такому режимі мозок звикає хапати ідеї, що лежать на поверхні, бо на глибоке занурення просто немає ресурсу.
Читання книги стає чи не єдиним легальним способом натиснути на «паузу» без почуття провини. Це не просто споживання контенту в інший спосіб — це акт заземлення. Коли ви відкриваєте паперову книгу, ваш світ звужується до кордонів сторінки. Зникає мерехтіння екрана, припиняється гонитва за лайками, а шалений ритм танку, що чавить нашу увагу, нарешті сповільнюється.
Читання повертає контроль над власним часом: тут ми самі вирішуємо, з якою швидкістю рухатися сюжетом. Це своєрідна медитація, де об'єктом фокуса є не дихання, а слова і сенси. Сповільнення через книгу — це стратегічна інвестиція. Саме в моменти такого «тихого» фокуса мозок переходить у режим дефолт-системи, де розрізнені пазли інформації нарешті складаються в цілісні, глибокі концепції. Це персональний shelter від цифрового хаосу, де можна просто побути, не намагаючись нічого «продати» світу.
Але перш за все варто поставити собі запитання: що і для чого я хочу читати? Тому що «так треба»? Тому що так роблять мої друзі? Тому що я бачив рекомендації в трендах TikTok? Чи тому, що я хочу отримати новий досвід?
Дуже часто, коли ми робимо щось «для когось», із цього не виходить нічого доброго. Десь усередині ми розуміємо, що це примус — хай і не прямий. Саме тому варто обирати книги й теми, які дійсно цікаві саме тобі.
Любиш мальописи та мангу? Прекрасно. Зачитуєшся фентезі з фейрі та вигаданими світами? Теж добре. Підсів(-ла) на романи з еротичними елементами? Що ж, з усіма трапляється. Щоправда, тут варто бути обачним, адже мозок може обирати швидкий дофамін — а це ризик залежності. І якщо ти доросла сформована особистість, то розумієш, що так звані дарк-романи — це вигадка, і не ідеалізуєш аб'юзерів. Саме тому на таких книгах і є позначки «18+».
Просто знай: навряд чи знайдеться хоч одна людина у світі, яка починала свій шлях читача з Нобелівських лауреатів. Щоб навчитися розуміти, добра книга чи ні, треба мати читацький досвід, а він з неба не впаде.
Тренди BookTok
Не можна демонізувати соціальні мережі — там справді є чимало корисного контенту. Ті, кого зачепить короткий ролик, можуть піти далі й «копати» глибше. Але дані Mas Agency показують, що 17 млн українців щодня проводять близько 95 хвилин на цій платформі. Якщо перевести це у прочитані сторінки (звісно, не наукової праці), то це приблизно 95 сторінок на день. Тобто, надавши пріоритет книзі, можна прочитати її за 4–5 днів.
Навіть у TikTok існує свій куточок для книг — BookTok. Але чому варто бути обережними, купуючи книги за рекомендаціями звідти?
По-перше, гендерний дисбаланс. Більшість блогерок — дівчата. Ми не будемо ділити літературу на «жіночу» та «чоловічу», але смаки часом різняться, особливо в жанровій літературі.
По-друге, середній вік блогерів — 18–25 років. Це не ейджизм, а об'єктивна реальність. Коли тобі 18 і коли 30 — у тебе дуже різні пріоритети. Зрештою, це питання навіть про фізіологію: префронтальна кора формується аж до 25 років.
І нарешті — вплив видавництв. Покоління Z шукає через TikTok саме продукт, тому маркетологам гріх не використати цю платформу. І йдеться не тільки про Україну — до нас потрапляють уже світові бестселери.
Нещодавно в читацьких телеграм-каналах розгорілася палка дискусія, коли 149 буктокерок (з яких 97,8% — жінки) оприлюднили свій топ книг за 2025 рік. Серед них переважають любовні романи й трохи фентезі. До речі, присутній навіть один український автор — Павло Дерев'янко (і якщо ви ще не читали його трилогію, дуже раджу).
У списку немає жодної книги воєнної прози. А цьогоріч вийшла есеїстика від Артура Дроня, Богдана Коломійчука, Артема Чеха та Артема Чапая. Ці книги збирають численні премії та активно перекладаються за кордоном.
BookTok захищається: в цій реальності природно, що 20-річна дівчина хоче читати те, що приносить їй задоволення, просто аби відпочити. І так, це нормально. Але якщо ти хочеш купувати книги за рекомендаціями з цієї соцмережі, подумай, чи багато в тебе спільного з блогеркою, яка про цю книгу розповідає.
Що дає нам читання?
Передусім — внутрішній простір і тишу. Рідко хто збирається великими компаніями під хеві-метал, щоби почитати книги. Відсутність звукового та візуального шуму допомагає зосередитися та відпочити. У тебе точно не буде спливних вікон, гіперпосилань, які тягнуть у «кролячу нору» інтернету, або реклами. Побути в тиші сьогодні — неабиякий привілей. І нервова система скаже «дякую».
Читання художньої літератури не дає нашій фантазії атрофуватися. Звісно, можна увімкнути детектив на стримінгу. Але у фільмі «вже подумали за нас»: режисер підібрав акторів, адаптував текст у сценарій, додав екшену. Не віриш? Прочитай «Служницю» Фріди Мак-Фадден, а потім подивись фільм, який нещодавно вийшов у прокат. Чи збігатиметься картина, яку намалював твій мозок, з тією, що на екрані? До речі, ця екранізація доволі непогана.
Читаючи книгу, ти даєш своїй фантазії змогу розгулятися: уявити все — від того, як виглядають герої, до вулиць міста, якими вони ходять. Для людей, які працюють у креативних індустріях, фантазія — важливий скіл. Тому читання — це не втеча від реальності, а тренування здатності її уявляти.
Коли ти береш книгу, це твій вибір. Не алгоритмів, які добре знають, як утримувати увагу під час скролінгу, а саме твій. До того ж читання допомагає зосередитися на чомусь одному.
Ера багатозадачності відходить у минуле. Безліч досліджень підтверджують: коли ми постійно перемикаємося з задачі на задачу, мозок витрачає значно більше енергії, ніж якби працював послідовно. Тому закрив(-ла) одну таску — переходь до наступної. І структура книг цьому сприяє: ми читаємо лінійно та послідовно.
Зрештою, книги допомагають краще розуміти інших і знаходити слова, щоб описати власний досвід. Кожен із нас потрапляв у ситуацію, коли друг або подруга переживають драму, а в нас — ніби ком у горлі. Крім того, що книги роблять нас емпатичнішими, вони допомагають розпізнавати тригери та формулювати думки. І йдеться не лише про науково-популярну літературу з психології, але й про якісні художні тексти.
Ну і, зрештою, книга — це задоволення. Повір, прочитання роману як guilty pleasure трохи безпечніше, ніж відерце морозива на ніч під нескінченний скролінг стрічки.
З чого почати шлях читача?
Коли хтось каже, що книги — «не його», спитай: а що він читав? І ще — що любить дивитися. В наш час існує така різноманітність жанрів, що, найімовірніше, точно знайдеться той томик, з яким захочеться провести ніч і ні про що не шкодувати.
— Сходи в книгарню. Пройдись відділами. Зверни увагу на топ продажів (але тут теж варто бути обережним, адже часто ці топи формуються трендами в соцмережах). Погортай книгу. Хтось у цьому світі пише анотації, але, повір, дуже часто вони оманливі. Ти або лякаєшся, що це занадто складно, або, навпаки, потрапляєш на «гачок».
Якщо на обкладинці написано, що книгу рекомендує Стівен Кінг, варто зважати на те, що видавництво — це бізнес. Дуже часто імениті автори отримують гонорари за згадку на палітурці. Тож порада: відкривай книгу і прочитай кілька сторінок. І лише тоді забирай її додому.
— Друзі, які читають. Згідно з опитуванням Українського інституту книги, українці купують найбільше саме за рекомендаціями друзів. Варто лише побіжно згадати, що ти думаєш взяти до рук книгу, — і вони вже складуть тобі список літератури на літо. Але всі ми різні, тож абсолютно нормально, що в нас різні смаки. Візьми кілька книг у друзів, спробуй почитати. Якщо не твоє — не змушуй себе. Любов із примусу довго не триває.
— Бібліотеки. Якщо ти готовий(-а) виходити у світ і спілкуватися з незнайомими людьми — це теж може стати точкою входу в літературу. Там точно знайдуться різні жанри та автори.
— Онлайн-додатки з підпискою. Оскільки ми намагаємося зменшити вплив гаджетів, про цей спосіб поки що говорити не будемо.
— Книжкові клуби. Знайди у своєму місті або онлайн. Подивись, чи відгукується тобі книга, і сходи на зустріч — навіть якщо не встиг(-ла) дочитати. Класна спільнота може показати, як по-різному бачать одну й ту саму історію, і залучити тебе до системного читання. До речі, в Telegram є канал з анонсами книжкових клубів у різних містах.
А де ж знайти час? Практичні лайфхаки
Це дуже природне запитання — так само як і те, як не відволікатися на гаджети. Наш мозок завжди прагне економити енергію, тому хапається за простіші рішення. Узяв смартфон і одним пальцем свайпаєш — це значно легше, ніж зосередитися на тексті книги. Тут усе впирається в бажання, мотивацію та дисципліну. Але є декілька простих лайфхаків:
— Записуй час на читання в календар або планер. Ти чітко бачитимеш «віконце» на 15–20 хвилин і знатимеш, коли взяти книгу до рук. Це може бути ранок, обід або вечір перед сном — і, до речі, читання на ніч значно корисніше для сну, ніж екран смартфона.
— Бери книгу з собою всюди. Якщо не читаєш «Колонію» Макса Кідрука (хоча її можна використовувати ще й для самооборони), то це легко. Або придбай електронну книгу — не планшет, а саме рідер, без сповіщень і реклами.
— Став таймер на 15–20 хвилин. Ти читаєш і не відволікаєшся ні на що інше, доки не пролунає сигнал. Імовірність того, що за ці 20 хвилин станеться щось критичне без твоєї участі, мінімальна (ядерку не враховуємо; при сповіщенні про тривогу перериваємо читання та йдемо в укриття, або на Щекавицю. Ну і продовжуємо читати там).
— Їж слона маленькими ложками. Розділи книгу на частини, визнач норму на день. У цьому дуже допомагають книжкові клуби — там є дедлайн, і ти просто ділиш кількість сторінок на дні. Головне, щоб ти не картав(-ла) себе за те, що не встигаєш прочитати 30 сторінок. Навіть декілька краще, ніж нічого.
— І головне — дозволь собі не дочитувати. Це нормально. Можливо, не той час, не той настрій або не твоя історія. Навіть якщо про книгу кричать з кожної праски — з тобою все гаразд.
Дослідження показують, що короткі відео знижують здатність до фокусування уваги. Є дані, що соцмережі впливають на зростання кількості діагностованих дітей з РДУГ.
Читання — це не змагання і не тест на інтелект. Це спосіб сповільнитися, повернути фокус і побути наодинці з думкою — своєю або чужою.
У світі коротких відео та нескінченного скролінгу книга залишається одним із небагатьох просторів, де увага не розривається на шматки. І це не про «корисно», а про нормально.