Якщо подивитися на рейтинги продажів у видавців за 2025 рік, помітно, що жанр фентезі посідає чільне місце. Тут можна зустріти різні піджанри — від темного та героїчного до романтичного. Чому ж нас так приваблюють книги з вигаданим сетингом і чи варто знецінювати такі читацькі смаки — розберімося разом.
У топах майже кожного великого видавництва є кілька фентезійних історій. У Vivat це «Наречена» Алі Гейзелвуд, цикл «Двір шипів і троянд» Сари Дж. Маас та серія «Балада про недовго і нещасливо» Стефані Ґарбер. Фаворитом у КСД став цикл Ребекки Яррос «Емпіреї». У Видавництва Старого Лева — перевидання трилогії «Літопис Сірого Ордену» від українського автора та військовослужбовця Павла Дерев'янка.
Дивним чином зумери знову зацікавилися старою романтичною історією Стефані Маєр «Сутінкова сага», а уривки з екранізації заполонили тренди TikTok. Та чи означає все це, що ми тікаємо від реального світу? І що змушує дедалі більше читачів занурюватися у світи фейрі, вампірів та вовкулак? Щоб відповісти на ці запитання, варто спершу зрозуміти, звідки взагалі взявся цей жанр.
Уявні світи як спосіб говорити про реальність
Праотцями (або матерями) жанру вважають міфи та казки. Проте поворотним моментом стала творчість Джона Р. Р. Толкіна. «Володар перснів» не просто розповів історію про боротьбу добра і зла — він створив прецедент: вигаданий світ може бути складним, логічним, історично глибоким, і при цьому надзвичайно емоційно залучати читача.
Після Толкіна фентезі перестало бути «дитячою літературою». Воно стало простором, де можна проживати складні теми — війну, втрату, владу, жертовність, дружбу, страх — у безпечнішій, символічній формі.
В Україні першим бестселером можна вважати історію про хлопчика, що вижив, — тобто «Гаррі Поттера» від Джоан Роулінг. Перша частина побачила світ у 2002, аж через 5 років після релізу в США. Цікаво, що ми могли б зустріти цих персонажів раніше, адже перекладач Віктор Морозов довгий час переконував видавця Івана Малковича, що це дійсно стане фурором. Він хотів, щоб з цією книгою діти вчили й мову. Однак у сусідів перші томи вийшли раніше, проте згодом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» змогла випускати інші частини швидше.
Віктор Морозов розповідає, що навіть знає людей, які після прочитання не просто перейшли на українську, але й стали перекладачами. Така собі лагідна українізація через культовий роман.
Роулінг хотіла, щоби персонажі росли разом із читачами. Її книги виходили до наступного навчального року, а теми ставали дорослішими.
Втім, цікаво, що в Україні фентезі існувало давно, адже до таких історій можна віднести «Лісову пісню» Лесі Українки, «Конотопську відьму» Григорія Квітки-Основ'яненка та багато іншого. Однак у радянський період цей жанр поступився науковій фантастиці, а до Революції Гідності більшість наших авторів писали фентезі російською.
Часто дослідники вважають однією з перших сучасних україномовних авторок у цьому жанрі Дару Корній та її книгу «Гонихмарник» — історію, яку часто порівнювали з «Сутінками», хоча вона ґрунтується на українській міфології. Однак ще у 90-х Юрій Покальчук видав «Озерний вітер», що теж можна віднести до фентезійних історій з чіткою любовною лінією.
До речі, спільнота поціновувачів жанру в Україні навіть має своє видання, «Світ фентезі», і час від часу проводяться фестивалі, щоправда, здебільшого вони об'єднуються з фантастикою.
Зараз ми маємо й чимало українських авторів, які пишуть історії у вигаданих світах. Зокрема Наталія Матолінець, у якої є як міське фентезі, так і романтичне, або естетика дарк-академії. Згаданий вище Павло Дерев'янко, Катерина Самойленко, Валерія Савотіна, Володимир Арєнєв та інші.
Саме тому жанр — це не щось нове, що заполонило нас останніми роками. Просто з різних причин саме ці книги в Україні не були настільки популярними.
Основні піджанри фентезі
Коли дивишся на величезну полицю з фентезі в книгарні, не завжди знаєш, що ж обрати й що може сподобатися саме тобі. Тому пропонуємо розібратись у піджанрах. Однак важливо розуміти, що «чистих» жанрів майже не існує. Тому в епічному романі може бути романтична лінія, а в романтичному — історична основа.
— Класичне або епічне фентезі зосереджується на масштабних світах, боротьбі добра та зла і довгих сюжетних арках («Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна, «Пісня льоду і полум'я» Джорджа Мартіна).
— Міське фентезі переносить магію в сучасні міста, поєднуючи надприродне з буденністю (Світлана Тараторіна — «Лазарус», Кассандра Клер — «Знаряддя смерті»).
— Темне фентезі працює з похмурою атмосферою, страхами та моральною неоднозначністю (трилогія «Літопис Сірого Ордену» Павла Дерев'янка, цикл «Перший закон» Джо Аберкромбі).
— Романтичне фентезі та романтично-еротичне фентезі фокусуються на стосунках персонажів, часто поєднуючи магію з любовною лінією (Сара Дж. Маас — «Двір шипів і троянд», Ребекка Яррос — «Емпіреї»).
Окремо виділяють історичне фентезі, де магічні елементи вплетені в реальні епохи, та міфологічне фентезі, що переосмислює фольклор і легенди.
Цікаво, що існує ще дарк-академія, але це скоріше естетика і наративний підхід, ніж повноцінний піджанр фентезі. Вона зосереджується на атмосфері закритих академічних спільнот (університети, коледжі, школи), культі знань, інтелектуальній одержимості, конкуренції, моральній двозначності й темних сторонах амбіцій («Дев'ятий дім» Лі Бардуго, «Академія Аматерасу» Наталії Матолінець).
Саме ця жанрова розгалуженість робить фентезі таким популярним і привабливим: кожен читач може знайти «свій» світ — від ескапістської казки до складного психологічного або соціального сетингу.
Любовний роман у фентезійних декораціях
Тренди буктоку зараз рясніють саме книгами в цьому піджанрі, та й з топів продажу ми розуміємо, що він набув неабиякої популярності. Дуже часто цю літературу зневажливо називають «порнофентезі». Проте чи справді вона така погана, як пишуть деякі коментатори в соцмережах, якщо продається мільйонними тиражами?
Уяви: лише за перший тиждень після виходу книги Сари Дж. Маас у США було продано понад 44 тис. примірників, а Ребекки Яррос — 57 тис. До речі, ці книги ти можеш побачити чи не в кожному книжковому магазині по всій Європі.
До слова, саме «Четверте крило» — дуже потужний кейс для України, адже його перший тираж становив 10 тис. примірників (середній наклад зазвичай 3 тис.). Щобільше, його продали за перші 2 дні, а дохід за ці примірники становив трохи менше за 6,8 млн грн. До того ж кілька видавців змагалися за права, і наразі це найдорожчий аукціон в історії нашої книговидавничої галузі.
Джерело: Marie Claire
Про що ж романтичне фентезі? В центрі сюжету зазвичай пара (інколи, але рідко, інша конфігурація), яка проходить шлях від конфлікту до великого кохання (троп «від ворогів до коханців»). На цьому шляху є все, чого ми очікуємо від фентезі: битви, фейрі, вампіри, чаклуни, прокляття, паралельні світи. Звісно, фентезійний світ може виглядати як декорації для любовної лінії.
Наприклад, популярна авторка ромкомів Алі Гейзелвуд у топі 2025 року має саме «Наречену» — історію кохання між вампіркою та вовком. Однак якщо у звичайних романах письменниці ми зазвичай бачимо лише зміну професій та імен її персонажів, то тут присутній цікавий всесвіт, де люди, вовки та вампіри живуть на своїх землях, але постійно ведуть боротьбу. Натомість пара головних героїв прагне миру. І цей мир має статися через їхній умовний «фіктивний» шлюб. Однак події розгортаються так, що, попри свої відмінності, герої розуміють, наскільки вони схожі.
Одна з ключових рис жанру — детально прописані сексуальні сцени. У певний момент розвитку стосунків герої переходять до фізичної близькості, і цей аспект не залишається «за кадром». Навпаки, інтимні сцени можуть займати цілі розділи й повторюватися протягом усього тексту. Для когось саме це стає приводом для знецінення жанру. Але важливо розуміти: в роментезі секс — не просто провокація або «гачок», а логічне продовження емоційної лінії. Це спосіб показати близькість, довіру, зміну динаміки між героями. Так само як у класичному любовному романі, тільки без самоцензури.
Водночас романтичне фентезі часто ставить у центр оповіді сильну героїню, і саме це також багато в чому пояснює популярність жанру. Це жінки, які не чекають на порятунок, а самі ухвалюють рішення, помиляються, борються та змінюють світ довкола себе.
Читачкам важливо бачити персонажок, які мають амбіції та право на владу, бажання і вибір. У таких історіях кохання не скасовує суб'єктності героїні, а стає ще одним випробуванням або ресурсом. Романтична лінія часто розвивається паралельно з особистісною трансформацією персонажки.
Для багатьох читачів це форма підтримки та емоційної компенсації реальності, в якій жінкам досі доводиться доводити свою силу. Адже ми можемо багато говорити про права, проте лише у 2019 році жінкам в Україні дозволили отримувати військові спеціальності, а у 2022 закріпили їхні права на рівні з чоловіками.
До цього, навіть якщо ти була артилеристкою або стрільчинею, тебе могли записати лише як кухарку чи обліковицю документів. І саме тому романтичне фентезі так наполегливо повертає нас до образу жінки, яка не просто кохає, а досягає.
Чому ми любимо читати еротичні сцени?
Дослідження підтверджують, що 97–98 % людей мають сексуальні фантазії, тож нічого дивного, що вони хочуть і читати про це, тим більше що фентезі завжди було жанром про уяву.
Люди читають еротичні сцени не лише через фізичне збудження. Власне, тут ідеться про всім нам відомий дофамін. До того ж ця реакція запускається в мозку навіть у процесі очікування, коли ти читаєш історію, а не лише саму еротичну сцену.
До речі, американська психологиня Анна Лембке в книзі «Дофамінове покоління» розповідає: свого часу вона зловила себе на тому, що стала залежною від такої літератури. Роман «Сутінки», з якого все почалося, «став бездоганним способом утечі від реальності саме тоді, коли моє власне життя перевалило за середину». Буде зайвим казати, чому в Україні ми всі хочемо заховатися від реальності хоча б за палітурками книг.
Ще одна причина, особливо актуальна для нас, — це те, що тисячі жінок зараз очікують своїх чоловіків з фронту. Окрім постійного стресу і тривоги, в них відсутнє сексуальне життя з партнером. І це теж потрібно компенсувати. Підтвердженням цього став бум секс-шопів та іграшок, якими можна керувати віддалено зі свого смартфона. Тут ми бачимо й неочікуваний кросмаркетинг, адже часто TikTok-блогеркам, які читають такі романи, надсилають на рекламу секс-іграшки.
А ще подібна література дає нам альтернативну реальність, де ситуації переживаються гостріше та емоційніше. Таке читання стимулює ментальні образи, які пов'язані з бажанням і уявними сценаріями. Вони можуть викликати ті самі нейронні реакції, що й фізичні переживання, але без реальних ризиків або соціальних наслідків (не потрібно зраджувати партнеру, щоби пережити ці емоції). Це схоже на те, як уявний сюжет у художній прозі викликає відчуття страху або співпереживання без реальної загрози, — лише в іншій сфері.
Чому фентезі — улюблений жанр мільйонів
З психологічного погляду фентезі — це простір безпечного проживання складного досвіду. Через вигадані світи ми граємося з альтернативними сценаріями, проживаємо героїзм, втрату і війну без прямої травматизації та отримуємо відчуття сенсу там, де в реальності панує хаос. Особливо в кризові часи фентезі стає способом дати психіці перепочинок — не заперечуючи реальність, а тимчасово виходячи з неї.