Ранок понеділка. Ти пробираєшся на роботу крізь затори, забігаєш до будівлі офісу і просиш притримати ліфт. Їдеш і сподіваєшся, що ніхто не дивиться вниз — ти ще не на підборах. Перевзуваєшся в кабінеті й додаєш +10 см до зросту і впевненості, бо шпилька — майже зброя. Під вечір туфлі тебе вбивають, але твої пухирі та біль — благородні. Плюс ти щойно віддала пів зарплати за цю пару, тому все окей.
Так виглядали будні Енді Сакс або будь-якої жінки з корпоративного середовища нульових. Але часи змінились. Жінки взяли в пріоритет комфорт, висловились проти гендерно зумовленого дрес-коду, а під час пандемії підбори взагалі ледь не померли — продажі впали на рекордні 65%.
Колись підбори асоціювалися з владою, сексом, небезпекою — всім, окрім, власне, взуття. Чи хочемо ми цих інтерпретацій зараз? І чи можуть туфлі просто бути туфлями? Розібралися в матеріалі — не самі, а з авторкою каналу «туфелькове порушення» та дизайнеркою взуття в Kachorovska Олею Дзей.
Підбори вже вимирали
До того як підбори почали нерозривно пов’язувати з фемінністю, їх носили чоловіки. Першими були перські вершники. Каблук допомагав їм тримати ноги в стременах і зберігати стабільність під час стрільби з лука — сама практичність. Естетика й статус прийшли пізніше, коли європейські аристократи запозичили підбори в персів. Поки жінки ховали ноги в багатошарових спідницях, чоловіки підкреслювали литки за допомогою підборів та вузьких панчіх.
Джерела: ranker.com, jeangaboritblog.com
Людовик XIV був не лише королем Франції, але й королем підборів. Він підвищив висоту каблука, щоби прості люди відмовились від нього — їм стало незручно ходити на підборах розбитими вулицями міст. Так каблук перетворився на символ двору. А ще саме Людовик XIV придумав червоний каблук — цей колір символізував багатство і кров ворогів (привіт, Лубутен).
Джерело: people.howstuffworks.com
Не те щоб жінки не носили підбори в цей період — просто вони не асоціювалися з жіночністю. До кінця XVII століття серед аристократів існував унісекс-тренд на каблук — всі носили однакове взуття. Але пізніше підбори почали змінюватись. Жіночі — звужувались і зростали. Чоловічі — грубшали й нижчали аж до моменту повного вимирання під час Французької революції. На певний період підбори перестали носити всі — через асоціації з переможеною аристократією. Але згодом вони повернулись у жіночу моду.
Шпильку також придумали чоловіки. Це сталося в 1950-х, коли до туфель прикріпили сталеві стрижні. Дизайнер Dior Роже Вів’є не був винахідником такого взуття, але саме він зробив шпильку масовою та заохотив жінок носити її в повсякденному житті. Пізніше ряди популяризаторів високих підборів поповнило чимало дизайнерів: Маноло Бланік, Джиммі Чу, Крістіан Лубутен, Александр МакКвін, you name it.
Дивись тизер «Весна-Літо» — нового фільму Skvot про український фешн.
Прем'єра — восени 2025.
Жінка йде, чоловік дивиться
Наше сприйняття підборів формувала попкультура. Жінки у фільмах і серіалах нульових могли вбити за туфлі. Керрі Бредшоу недоїдала, щоб дозволити собі нові Manolo Blahnik. Моніка Геллер стирала ноги до крові — тільки б не визнавати, що спустила сімейний бюджет на незручні черевики. Енді Сакс стала новою людиною, коли взула шпильки. А Дейна Скаллі навіть на полювання за прибульцями виходила на підборах.
Плюс сексуальна жінка на шпильках — поширений образ у рекламі 2000-х. Найчастіше так рекламували умовно маскулінні товари типу авто або міцного алкоголю, які було легше продати через male gaze — асоціації з сексом та успіхом серед жінок, а не через сам продукт.
Джерела: theguardian.com, sexualobjectification.blogspot.com, caranddriver.com
Звісно, з такою репрезентацією туфлі не могли просто бути туфлями. Носити підбори означало зробити стейтмент, не носити — також: ця доля не оминала нікого, особливо в корпоративному світі. Продаючи підбори, тобі продавали мрію. Мрію про те, що всі дивитимуться на тебе, коли ти зайдеш до офісу, — і не зводитимуть схвальних поглядів, коли проводитимеш презентацію. Мрію про побачення і довгі ночі, після яких повертаєшся босоніж з туфлями у руках. Мрію про те, що ти хоча б трохи відірвешся від землі.
«Це взуття для моментів, коли ми на сцені. Для амбіцій. Для обкладинок глянцю, червоних доріжок, нагород, переговорних кімнат, судів, парламентів і дебатних трибун. Досить парадоксально — чи, може, й ні — але вже понад 150 років індустрія фетиша бачить у підборах ще й взуття для сексу», — пише журналістка The Guardian, яка, як і всі довкола неї, була одержима туфлями в нульових.
Стукіт підборів по підлозі здавався музикою. Рани й мозолі — священною жертвою в ім’я краси.
Такі асоціації створювала не лише попкультура, але й самі дизайнери взуття. Підбори сповільнюють жінку, щоб чоловік мав більше часу подивитися на неї, казав Крістіан Лубутен. Він вважав, що метушня та біганина — це не сексуально, а комфорт не римується з пристрастю. А ось слова Оскара де ла Ренти: «Рухайся так, наче за тобою йдуть троє чоловіків».
Дещо мізогінно, ні? В час, коли дівчата вдають із себе навіжених, аби безпечно дістатися дому вночі, а замість зустріти в лісі чоловіка обирають ведмедя, десятки зваблених поглядів на тобі здаються не радістю, а загрозою. Навіть якщо йдеш по Волл-стріт, а довкола — самі багатії. Та чи досі ми закладаємо такі значення в підбори? І чи можемо позбавити їх подібних асоціацій — там, де це недоречно?
@olivia_mcmath Not getting assaulted today 😤
♬ GO KYLIE GO - xkqliex
«Щоби бути жіночною або сексуальною, зовсім не обов’язково вдягати 12-сантиметрові шпильки. А жінка, що носить підбори, не обов’язково хоче здаватися сексі-кішечкою та над усіма домінувати. Можливо, їй просто так комфортно. Або подобається, як на ній сидить спідниця, коли вона в туфлях.
Тож так, підбори можуть бути просто підборами. Але водночас вони можуть бути й атрибутом домінування та сексу. Бо важко не погодитися з тим, що на класному каблуку жінка стає сексуальнішою. Значення підборів не вийде звести до чогось одного. І це не погано, якщо це не явна сексуалізація в офісі», — каже дизайнерка взуття Оля Дзей.
Чому жінки відмовляються від підборів
Жінки та підбори — це трохи про love-hate relationships. «Дайте дівчині пару туфель на шпильках, і вона завоює весь світ», — каже Мерилін Монро. «Підбори — символ жіночого гноблення», — відповідає Мері Берд. Причини цих непростих стосунків можна шукати у феміністичній теорії, історії, соціології. А ще — в корпоративному світі, консервативному і негнучкому середовищі. Донедавна чимало компаній практикували гендерно зумовлений дрес-код: банки, консалтингові фірми, суди, посольства, ресторани, готелі, авіаперевізники (список можна продовжувати) роками ставили жінок на підбори.
Найчастіше носіння туфель було негласним правилом — їх вважали дефолтною складовою жіночого ділового образу. Це було про power dressing — мовляв, перемовини з клієнтом або партнером проводиш не лише ти, але й твій зовнішній вигляд. «Чоловіки ростом 180 см і вище отримують підвищення в 1,3 раза швидше», «80% топменеджерів вищі за 180 см» — аргументи, якими Deichmann переконував жінок купувати підбори. Замість вийти з несправедливої гри — нам пропонували очолити її.
Кампейн мережі взуттєвих крамниць Deichmann. Джерело: adsoftheworld.com
Та навіть у компаніях, де не було фіксованої політики щодо підборів, жінка могла вилетіти з роботи через кросівки чи балетки. Так було з Ніколою Торп, яку звільнили з бухгалтерської фірми за відмову носити підбори. Її петиція з закликом заборонити гендерно зумовлений дрес-код зібрала 152 тис. підписів та ініціювала парламентське розслідування цього питання. А через кілька років у Японії почався рух #KuToo — також проти обов’язкового носіння підборів на роботі.
Схожа ситуація була і з великими офіційними подіями. У 2015 Каннський кінофестиваль не пустив на червону доріжку кількох жінок, бо ті прийшли в балетках. Тоді про факап фестивалю говорили всі. Емілі Блант відреагувала заявою про те, що все одно віддає перевагу Converse. Джулія Робертс вийшла на червону доріжку босоніж. А Крістен Стюарт зняла підбори прямо перед об’єктивами фотографів.
Джулія Робертс і Крістен Стюарт на Каннському кінофестивалі. Джерела: yahoo.com, newsweek.com
Час women-friendly підборів
Протести, петиції та великі дискусії в соцмережах запустили повільні зміни. А пришвидшив їх ковід. Після двох-трьох років онлайн-роботи повернутися до підборів замість кроксів або до тісних піджаків замість футболок здавалося хорошою ідеєю далеко не всім. Люди спробували роботу в комфорті — і вже не хотіли назад. Домашній гардероб злився з публічним, sweatpants стали трендом, а продажі високих підборів впали на рекордні 65% у 2020 році. Але підбори не померли — вони змінились, як і більшість звичних речей під час пандемії.
«В часи пандемії все сильно перекосилось, і, звісно, кросівки тоді злетіли. Бо мода — це відображення суспільних процесів. “Взуттєві тренди 2025” — це насправді соціальні тренди. Не можна просто відділити підбори як форму. Щось у світі відбувається — наприклад, масовий перехід на дистанційну роботу, — і це впливає на те, чому саме такий каблук чи така форма стають актуальними.
Нещодавно побачила в інстаграмі київські стрітстайл-фото нульових. Всі йдуть з кока-колою, 90% жінок — на отакенних підборах. Хрещатик, 11:00 ранку, вівторок — усі дівчата на шпильках. Без сумніву, високі підбори — символ нульових. І, звісно ж, все змінилося за останні 20 років», — коментує Оля.
Модний ринок сьогодні настільки глобальний та об’ємний, що говорити про будь-які тренди — складно. Але якщо аналізувати колекції брендів з верхівки Lyst Index, побачимо там tabi shoes, вінтажні кросівки, клоги, мюлі на низькому ходу, старі добрі балетки — загалом багато ностальгії. Підбори також тут: все популярнішим стає стійкий, комфортний каблук — Vogue називають останні тренди у взутті women-friendly.
«Найпопулярніший варіант сьогодні — це підбори до 5 см. Якщо подивитись на ринок глобально, найчастіше обирають підбори рюмочної форми або kitten heels.
Тож модель, яка є в асортименті будь-якої взуттєвої компанії та працює завжди, — це невисокий каблук з мінімалістичним верхом. Наприклад, просто шльопки. І ще один глобальний тренд сьогодні — нішевий, нестандартний, — це, звісно, танкетка», — пояснює Оля.
Джерела: miumiu.com, instagram.com, ellecanada.com
Феміністки носять рожевий
Кілька років тому команда Університету Північної Кароліни дослідила сприйняття підборів у робочому середовищі. Результати такі: жінок, які приходять на роботу в балетках, сприймають серйозніше. Водночас не носити підбори на роботі часто дорівнює непрофесійності. Тож обирай взуття з думкою про себе, а не про інших. Їм все одно ніколи не догодиш, та й навіщо?
«Я взуттєва ентузіастка і давно не вважаю, що взуття має виконувати лише функціональну роль: захищати ногу від бруду, холоду тощо. Взуття має викликати емоцію. Бажано — позитивну. Тому дуже важливо, як людина почувається у взутті. Якщо тобі комфортно в кросівках — супер. Якщо у взутті на низькому ходу ти відчуваєш, що щось не те, — це теж сигнал. Тобі класно на підборах? Будь ласка, носи їх.
Особисто я ношу підбори — і низькі, і високі. Мій гардероб — це історія мого життя, бо в різні періоди в мене були різні вподобання, що абсолютно нормально. Наприклад, минулого року я просто обожнювала підбори на 5 см. Це оптимальна висота, в якій можна і на прогулянку, і на день народження. Оптимальний варіант. А зараз я дуже комфортно почуваюсь на високих підборах — 9–10 см. Не скажу, що можу далеко в них зайти, але взути на захід — мені подобається. Почуваюся зовсім інакше», — розповідає Оля.
Як і будь-що, взуття — це вибір. Ти можеш носити підбори. Ти можеш не носити підбори. Ти можеш носити підбори, а завтра передумати й перейти на кросівки — або навпаки. Жодне з цих рішень не зробить тебе «більшою жінкою» чи «меншою феміністкою», адже фемінність — це конструкт, до того ж мінливий. У своїй статті для The Guardian журналістка Саммер Бреннан просить не ставити метафору речі вище за саму річ:
«Жінок обмежують, виснажують, експлуатують, поневолюють, пригнічують, калічать, ґвалтують і вбивають не сукні й не туфлі, а закони та суспільні правила. Так, мода — спосіб обмежити жіночу мобільність, але головними були й залишаються юридичні, фінансові, професійні, медичні, інтелектуальні, сексуальні та політичні обмеження. Іншими словами — системні».