Майже 10 років дизайнер Антон Або був артдиректором українського бренду одягу Syndicate, а потім вийшов з команди — і запустив бренд M0D44. Ще він давно співпрацює з Sammy Icon і творить у межах затишного Orka Collective.
Антон каже, що він соціофоб і не дуже любить публічні вилазки. Але ми тепло зідзвонилися та детально поговорили про те:
- — що вийде, якщо прийти з айдентикою та залишитися на 9 років
- — як через одяг показати глобальний тренд
- — в чому секрет довгого творчого союзу з однією людиною
- — чому не треба гнатися за власним стилем
- — навіщо повертатися в дитинство
Розкажи про свій шлях у професії.
Я вчився на юридичному факультеті — і сам не знаю, чому туди вступив. Це вийшло випадково. Після четвертого курсу мене вигнали. Але хоча й витратив час, не шкодую.
Я малював, займався графіті. Без досвіду пішов працювати у друкарню. Паралельно вступив у Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Бойчука (зараз Академія — прим. ред.) на графічний дизайн. Коли закінчив, працював у декількох рекламних агенціях. Швидко зрозумів, що в рекламі мені не дуже цікаво.
Щойно випала можливість, прийшов у Syndicate. Паралельно у мене йшли проєкти, пов’язані з фешеном і графдизайном. Робив принти й графіку для одного французького та декількох азійських брендів, вів проєкти в Orka Collective, малював патерни для Sammy Icon:
Робота Антона для Sammy Icon. Джерело: behance.net/abo_abo
У мене все циклічно: якийсь час займаюсь ілюстрацією, потім переходжу на графічний дизайн. Коли розумію, що знань не вистачає, — йду вчитися. Так я пройшов додатковий курс ілюстрації та артдирекшену.
Як перемикнувся на дизайн одягу?
Мені запропонували розробити айдентику для Syndicate. Я це зробив, придумав кілька принтів — і залишився у бренді.
Спочатку робили принти на футболках і навіть не думали займатися одягом повноцінно. Але поступово почали все глибше розбиратися — і сформували концепцію бренду. Я працював у Syndicate дев’ять років — це був великий досвід, важливий для розуміння виробничих процесів.
Вже пізніше я дізнався, що в мого діда була фабрика з пошиття одягу — тож у крові в мене щось таке є.
Якою була твоя роль у Syndicate?
Syndicate — це командна робота. Я там був артдиректором — на мені лежало питання графіки: принти, патерни, колаборації з художниками. Я придумував і направляв, а хлопці та дівчата реалізовували.
Первинна концепція полягала в тому, щоб робити колаби з різними ілюстраторами та дизайнерами. Ми хотіли створити ком’юніті. На той момент у мене було багато контактів класних ілюстраторів, зокрема закордонних. Я запрошував їх — і ми працювали. На певному етапі художники почали розробляти мініколекції.
Зараз Syndicate вирішили робити більш базовий одяг. А мені цікаві нестандартні речі, наповнені незвичайною графікою. Тому частина команди Syndicate вийшла з проєкту і ми запустили новий бренд — M0D44. Назва від «модуль» і код Києва, 044.
Я працюю в M0D44 кур’єром. А у вільний час — малюю принти й допомагаю розробляти колекції.
Як оцінюєш перші результати M0D44?
В листопаді 2019 року ми зробили прев’ю колекції, запустились і вже в січні показали колекцію наступного сезону. Отримуємо хороші відгуки, про нас пише закордонна преса.
З колекції бренду M0D44
Нещодавно були у Флоренції на Pitti Uomo — міжнародній виставці, яка проходить двічі на рік вже понад 50 років. Ми були в павільйоні з авангардними брендами та отримали хороші відгуки.
Пару тижнів тому ми відкрили корнер у київському ЦУМі. Від початку не планували продавати в Україні, фокусувалися на закордонному ринку. Але тут люди нашим брендом зацікавились.
Для кого одяг M0D44 і про що він?
Спочатку ми уявляли своєю авдиторією творчу молодь 25–35 років. Але виявилось, що наші речі цікаві й тим, кому 15–25.
Це покоління, яке не застало Радянський союз, пострадянську епоху. Покоління інтернету, яке більше розбирається у фешені. Вони з більшим розумінням ставляться до дизайну. Плюс — це діти молодих батьків, які живуть у достатку.
Ми переосмислюємо робочий одяг, відштовхуючись від змін у світі. Багато технічних професій зникає, акцент робиться на творчі спеціальності. Тому ми з часткою іронії використовуємо відсилання до реального робочого одягу, роблячи речі для творчої молоді.
Ми український бренд. Україна територіально опинилась на стику двох цивілізацій. Нам цікаво переосмислити тиск радянської епохи з одного боку та прагнення до Заходу — з іншого. Ми багато переймаємо в Європі, але у нас багато диких шаблонів усередині. Через це каша в головах.
Хочеться прийняти й зрозуміти спадщину, прагнення, візуальний шум. Перетин усіх цих векторів цікаво використовувати в графіці:
Намагаємось робити акцент на якості: наші речі можна носити роками. Найголовніше — це свідоме споживання. Використовуємо перероблені тканини, органічну бавовну, апсайклінг. Зараз це називається sustainable fashion. Хоча з боку великих брендів це більше маркетинг, я особисто в це не сильно вірю.
Носиш речі свого бренду?
Здебільшого їх і ношу. Ще багато речей мені дарують, бо я співпрацюю з різними брендами: як дизайнер або як амбасадор. Багато друзів з індустрії, які так чи інакше періодично роблять подарунки.
Розкажи про Orka Collective.
Це творча група з двох людей — мене та Ксюші Ставрової, яка зараз живе в Німеччині. Ми нещодавно зустрілися з нею в Берліні та якраз згадували, як починали.
Йшов 2009 рік. Ми обидва займалися ілюстрацією та якось одразу співпали за баченням — і я запропонував зробити колаб. Я починав роботи — вона їх закінчувала. Так склався невеликий ілюстраторський колектив.
Ілюстрації з архіву Orka Collective
Паралельно ми вчилися на графдизайнерів і у 2009–2010 запустили дизайнерський проєкт. Працювали разом: один починав, інший закінчував. Або один був артдиректором, а другий — дизайнером.
Зараз у мене майже весь час займає M0D44, тому частіше просто даємо одне одному консультації. Є і проєкти, які ми ділимо та повноцінно ведемо.
Які проєкти ви зробили разом?
У випадку з M0D44 та іншими фешн-брендами працюємо так: визначаємо концепцію та починаємо робити мудборд — накидати ідеї. Потім розділяємо роботу: один робить одну частину, другий — іншу. А потім все об’єднуємо.
У нас незалежні стосунки, ми розуміємо сильні сторони одне одного. Коли є задача, намагаємось її розбити на складові, які кожен може потягнути. Дружба та повага до незалежності іншого — це нас і скріплює. Так працюємо останні 10 років.
Як поєднати комерційну успішність та потребу самовиражатися?
Це питання гостре для молодих дизайнерів та ілюстраторів — коли хочеться порефлексувати, поговорити про себе.
Це вирішується часом: більше працюєш, в тому числі для себе. Якщо кожного дня створюєш щось, хай навіть не зовсім правильно, згодом прийдеш до свого бачення, наб’єш руку, навчишся образно мислити. І питання «комерційних» або «творчих» робіт відпаде.
Є задача, і ти маєш її розв’язати. Це питання навичок. Немає неправильних клієнтів. Головне — знайти до них підхід, навчитися розмовляти.
Як ти схарактеризуєш свій стиль?
Я проти стилю, це обмежує. Зараз я в пошуку візуальної мови, яка була б мені цікава. Люблю експерименти.
Роботи, які я роблю останніми роками, — це скоріше європейський вплив. Наївна ілюстрація та бруталізм, німецька школа Bauhaus, Ульмська школа дизайну.
Світ сильно змінюється, і мене це хвилює. Стараюся рефлексувати та іронізувати, дивлячись на те, що відбувається.
Що ще вплинуло на твій смак?
Я займався графіті: естетика цього напрямку відклалася у мене в пам’яті. На мене вплинули дві команди: Os Gemeos з Бразилії та «Інтересні казки» з України. Наші малюють класних сюрреалістичних персонажів.
Якщо говорити про мистецтво, то я завжди спирався на наївних художників кінця XIX — початку XX століття. Для мене прості й народні малюнки завжди були цікавішими за складний живопис.
Аутсайдерське мистецтво теж вплинуло. В ньому можна виділити два типи художників. Перші — без художньої освіти: у них наївний стиль і великий творчий потенціал. Вони роблять класні історії, дуже просто реалізовані. Другі — душевнохворі або люди з відхиленнями у психіці: в їхніх роботах багато живості, чесності.
На It's nice that слідкую за сучасною ілюстрацією. Здебільшого знаходжу все на are.na, там же створюю мудборди для роботи.
З добірок на Are.na. Джерело: are.na/eric-lish
В інстаграмі улюблені акаунти: Organiclab, Are.na, Work by Actual Source, Tomorrow Type.today, OTF Club, YOSHIROTTEN, ECAL.
Що ти вважаєш ворогом творчості?
В першу чергу — лінь. Вона дуже стримує та не дає повноцінно розвиватися.
Я вважаю, що всі ми народжуємося творчими людьми. Але в дитячому садку або школі потрапляємо в рамки, які знищують творче начало. Особливо не пощастило жителям пострадянського простору й тим, хто застав радянську систему освіти.
Психологи, які вивчають творчий розвиток, говорять про комплекси, що йдуть зі шкільного періоду. Тому всі уроки з гнучкості розуму — певною мірою психоаналіз. Ти намагаєшся зрозуміти себе, моменти, які тиснули в минулому або тиснуть зараз, і через них переступити.
Через стереотипи та шаблони ми себе обмежуємо. Вбиваємо в голову: «Я не творча особистість». Але креативність можна розвивати. Це доведено багатьма психологами. Є методи, які допомагають розвивати гнучкість розуму — просто треба приділяти цьому 5–10 хвилин на день.
Мені дуже подобається психолог і письменник Едвард де Боно, який розробив практики для латерального, творчого мислення. Їх дуже багато в його книгах.
Є італійський художник Бруно Мунарі та його книжка «Фантазія». В ній він наводить багато простих прикладів для розвитку креативності. Вони ніби як для школярів, але насправді методи не обмежуються віком.
У кожного свої рецепти. Можна шукати образи, навіть спостерігаючи за хмарами або дивлячись на килим. Головна задача — повернутися в дитинство, спробувати відкинути лушпиння, яке наклалося з віком. Це відкриває можливості: ти можеш все сприймати незашорено.
Ти теж пройшов цей шлях?
У мене народилася дитина. Коли я почав читати книги та статті з дитячої психології, переконався: все, що написано про дитину, написано про мене. Я стикався з тими самим проблемами. Мені хочеться його правильно виховати. Щоб він підходив до всього усвідомлено, наскільки може, і не потрапляв під чийсь вплив.
Питання латерального мислення підводить до вміння критично мислити. Зараз у світі багато чого змінюється, настала епоха післяправди — і дуже важливо вміти оцінювати інформацію.
Багато читаєш?
Раніше, коли їздив на роботу, читав у метро. Зараз, який би не був зайнятий, намагаюся вранці та ввечері виділяти на це пів години або годину. Дуже багато якісної літератури, багато хочеться прочитати. Художню за останній рік відкриваю менше. Пішов у нон-фікшн, психологію, бізнес-літературу.
Готуючи курс, спеціально перечитував Бруно Мунарі та Едварда де Боно — про них я вже говорив.
Паралельно читаю хорошу книгу безпосередньо за фахом, про одяг — називається «Коротка історія уніформи» Дженніфер Крейк. Там уніформа розглядається з точки зору не тільки історії, але й впливу на поведінку людей.
Ще читаю Нобелівського лауреата Деніела Канемана — він пише про мислення.
Як розвиватися у професії?
Світ змінюється, багато професій зникають. Незабаром і дизайнери будуть не потрібні — штучний інтелект допоможе генерувати ідеї.
Не треба прив’язуватися до одного заняття, потрібно шукати альтернативні шляхи саморозвитку. Перемикатися на інші професії, які можуть бути схожі на те, що ти вже робиш.
Ніколи не пізно вчитися. Єдиний момент: в Європі ти сам обираєш предмети, які тобі цікаві, та займаєшся ними — а нам треба п’ятірочку отримати. На пострадянському просторі ми всі вчилися та намагаємось вчитися за оцінки. Це найбільша проблема.
Курсів зараз достатньо, але якісних не так вже й багато. Дуже часто там не вистачає персоналізованого ставлення.