У часи Коцюбинського, щоб втекти від «залізної руки города», треба було кудись їхати. У наші часи — теж. Але тепер місця для ескапізму мають бути інклюзивними, більш комфортними та довговічними.
Це зрозуміла Яна Хименко — і заснувала ОBRIY holiday village, комплекс зі смартбудиночками в Полтавській області. Ідея будівництва модульним способом найкраще пасувала до концепції — єднання з природою, з максимально бережним ставленням до середовища. Модульні будинки для комплексу проєктувала та виготовляла компанія Woodify, CEO якої — Дмитро Козиренко.
Ми зустрілися з Яною та Дмитром і з’ясували, якою має бути архітектура, зроблена по-людськи. Виділили 6 основних проблем і запропонували для них рішення.
#1. Втручання у природу
Проблема: коли робиш будиночок посеред природи, важливо не втручатись у довкілля. Тому потрібно бути певним, що середовище витримає перебування людини.
Рішення: вписуватись у природу, а не змінювати її.
Яна: Там, де бувала і є людина, ми побачимо її вплив. Тому під час забудови потрібно мінімізувати цей вплив або зробити його невидимим. Так архітектура гармонійно вписуватиметься в навколишнє середовище, дозволяючи людям відчувати себе частиною природи.
Діма: Це можна зробити двома способами. Перший, візуальний, — коли людям тупо не видно, що хтось щось будував. Другий, sustainable, — про вплив на екосистему.
Каналізація має проходити правильні процеси фільтрації: потрібно скидати після себе вже відфільтровану, майже чисту воду. Будинки мають бути енергоефективними, щоби споживати мінімальну кількість електроенергії.
Будинок із видом на ліс. Фото (тут і далі) надала Яна Хименко
#2. Візуальний шум
Проблема: скупчення машин (зокрема на паркінгу) створює візуальний шум. Яскраві предмети й техніка (мікрохвильовка, холодильник) теж забирають на себе увагу. Візуальний шум заважає відпочити й перезавантажитись.
Рішення: створюючи інтер'єр будинку, ми програмуємо вид з вікна.
Діма: Щоб створити архітектурний об'єкт, який співіснуватиме з природним середовищем, потрібно зробити його з того матеріалу, який існує в цьому оточенні. Для нас це чітке і зрозуміле техзавдання. Ти використовуєш лише ті матеріали та кольори, що є навколо будинку.
Якщо це дерев'яний фасад, він чудово впишеться посеред лісу. До речі, на останній черзі будинків ми використали оздоблення з чорної дерев'яної дошки, схожої на обпалену. Ми побачили, що ці будинки найбільш гармонійно вписуються в навколишнє середовище. Буквально стають непомітними з певної відстані. Таке рішення допомагає інтегрувати будинки як у літній ландшафт, так і в зимовий.
Так само і в інтер'єрі. Щоб створити природний інтер'єр, ти використовуєш матеріали, розташовані навколо. Це дерево, кам’яні текстури, природні неяскраві кольори — ті самі, які ти бачиш з вікна.
#3. Фізичні бар’єри
Проблема: похила місцевість може стати інклюзивною, хоча до цього треба докласти багато зусиль. Здається, такі курорти (ліс, схили, гори, etc.) не можуть бути повністю інклюзивними.
Рішення: варто забезпечити хоча б часткову мобільність. Можна взяти гольф-кар, що довезе людину на місце відпочинку.
Діма: Мабуть, повністю інклюзивним похилий простір зробити неможливо. Не кожен автомобіль може проїхати схилами в погану погоду, не те що людина в колісному кріслі. Я кажу навіть не про повноцінні гори в Карпатах, а про схили в Полтавській області.
#4. Постійний контакт із людьми
Проблема: часто коли їдеш відпочивати — їдеш відпочивати від людей. Але це не завжди вдається, бо зазвичай спілкуєшся, наприклад, із персоналом готелю.
Рішення #1: персонал має бути суперблизько, але гість не має цього бачити.
Яна: Наші гості — це люди з реальними запитами, які цінують приватність та комфорт. Тому ми прагнемо забезпечити їм саме це. Ми системно бачимо, що людина зробила чекін і чекаут. Все, контакту більше немає. Наші гості прагнуть відпочити від суєти й зайвого спілкування, і ми надаємо їм цю можливість.
Діма: Вже не вперше чую від гостей Obriy: «Я там відпочивав і жодної людини за 2 дні не зустрів — де вони всі?». Значить, це працює.
Щоб людей та споруд не бачили, ми спочатку формуємо гіпотезу на папері. Архітектори моделюють ландшафт, ставлять будинок. Потім теорія перевіряється на практиці: люди виходять із кілками та молотками, забивають кілочки, ставлять каркас, який імітує макет будинку в повний розмір. Дивляться, який вигляд це має і чи не видно звідти інших будинків.
Зазвичай ми ставимо макет і розуміємо, що треба переносити будинок в інше місце. Реальність вносить правки в рішення на папері.
Рішення #2: випускайте котика.
Яна: Тварини теж впливають на відчуття усамітнення. Вони дають тактильність. Гостям подобається, що можна когось погладити. У нас є котик, що став майже нашим тотемом. Він знайшов нас сам, і гості почали його підгодовувати. Ми пет-френдлі — дозволяємо гостям приїжджати з домашніми тваринками та створюємо необхідні умови для їхнього комфорту. Навіть у мінібарі в нас є корм для тварин. Тож наші коти почуваються краще, ніж будь-хто з тваринок у Полтавській області. Іноді ми жартома просимо гостей не перегодовувати його, коли бачимо, як округлились його форми.
Діма: В Obriy є можливість побачити щось менш буденне, ніж коти й собаки, — прокинутися з видом на косулю чи навіть оленя. А заєць, який бігає між будинків, — це звична справа. Ми мінімально втручаємось у природу. Так тварини ближче підходять до будинків. Для гостей це суператракція.
#5. Недовговічність
Проблема: архітектура втрачає свою актуальність швидше, ніж руйнуються будівельні матеріали. А тенденція будувати сімейні маєтки, що передаються з покоління в покоління, закінчилася.
Рішення: потрібне довговічне житло, яке при цьому буде мобільним та швидким у побудові.
Діма: Модульний спосіб — це можливість привезти на об'єкт готовий або напівготовий будинок. Його можна зробити як long-term, так і short-term — залежно від задачі, яку хочеш розв’язати.
Якщо потрібна дача, де сумарно за рік ти проведеш 30 днів, немає сенсу переплачувати за більш довговічну технологію. Можна піти найпростішим способом і замовити модульний дерев'яно-каркасний будинок.
У такому будинку можна жити й постійно. Тоді можна обрати більш капітальну технологію — і теж збудувати її модульним способом.
Якщо ви молода людина, у вас немає дітей, всі ваші речі поміщаються в один рюкзак, ви будете нормально собі жити в модульному будинку на 25 квадратних метрів.
Ви можете побудувати супернадійний будинок на 150 років, але втратить він свою актуальність уже через 30. Втративши свою актуальність, він втратить і у вартості.
Три ключові переваги, які надає модульне будівництво:
#1. Швидкість. У тебе доволі швидко з’являється готовий будинок.
#2. Комплексність. Ти купуєш будинок, як автомобіль — у повній комплектації, з оздобленням і меблями. Ти не думаєш, як знайти підрядника, який зробить внутрішній ремонт, збере меблі та проведе електрику.
#3. Мобільність. Як привезли будинок на ділянку, так можна і забрати його на іншу. Це непросто, але можливо.
#6. Сегрегація мешканців
Проблема: модульні будинки використовують як тимчасове житло для ВПО. Часто їх будують поряд один з одним, але окремо від міста. Через це внутрішньо переміщені особи повільно інтегруються в спільноту міста, що їх приймає.
Рішення: навантажувати ту інфраструктуру, яка вже є, і робити її більш зручною та компактною.
Діма: Це питання не про модульні будинки. Якщо з нього прибрати слово «модульні», то його суть не зміниться. Це питання, де саме селити ВПО. Коли відводять ділянку за межами міста, де в закритому середовищі існують люди, вимушені переїхати з інших міст, м'яко кажучи, це не сприяє соціальній інтеграції в місцеве суспільство. З часом ця територія може просто перетворитися на гетто.
Це проблема радянської містобудівної парадигми, екстенсивного розвитку міст, розтягування територій та комунікацій. У той час як європейські міста розвивалися інтенсивно, заповнюючи прогалини всередині міст, срср будував нові й нові кілометри доріг, які складно та дорого підтримувати.
Проєкт котеджного містечка для ВПО від однієї з будівельних компаній
Проблему житла для великої кількості людей на початку повномасштабної війни треба було розв’язувати швидко, готових рішень не було. Якби я був людиною, яка приймала швидке рішення про будівництво таких поселень, я, можливо, зробив би так само.
Питання — що робити тепер. У нас є десятки років, за які треба акуратно інтегрувати людей у нові міста. Можливо, модульне будівництво і допоможе розв’язати цю проблему. Будувати не великі поселення, а дрібні комплекси, які акуратно розкидані по місту.
Бліц про модульні будинки. Чи можуть вони служити 50+ років?
Діма: І 100 можуть без жодних проблем. Конструктивна частина будинку за цей час не розвалиться. Але, звісно, потребуватиме серйозних реновацій. Стіни проживуть, утеплювач із часом треба замінити, оздоблення фасаду — теж. Але всі ці процеси відбуваються і з традиційним капітальним будинком.
Чи може модульний будинок бути багатоповерховим?
Діма: Без проблем. Це не інновація, у світі будують багатоповерхівки з модулів, дерев'яних та металевих. В Україні ми поки до цього не дійшли. Навіть якщо технічно та проєктно ми будемо до цього готові, на жаль, ми не зможемо цього робити, бо державні будівельні норми не передбачають таких способів будівництва. Але, сподіваюсь, у найближчий десяток років це зміниться.
Чи може в модульному будинку бути ліфт?
Діма: Так. Це може бути модульний будинок, але в ньому шахта ліфта і сходова клітина збудовані з бетону. А навколо все обкладено модулями.
Якщо ви зайдете в такий будинок, ви не здогадаєтеся, що він модульний. Для вас він нічим не відрізнятиметься від класичного простору. Просто його збудували швидше.