За класикою, осінь — це про чай, плед і прогулянки парком. А де плед і чай — там обов’язково книжки. Якщо ти ще не розписав свій reading list на майбутні три місяці, з цим допоможе Дана Окоманюк — книжкова блогерка та авторка каналу How to book.
Дана зібрала 15 книг, щоб романтизувати осінь і наповнювати її історіями — про зміни, дорослішання, навчання та знайомства. Майже всі книжки з добірки перекладені українською та доступні в паперовому або електронному форматі. Особливий фокус — на Японії.
#1. «Пам’яті…»
Зізнаюсь, що я просто верещала, коли побачила анонс передзамовлення «Пам’яті…» від видавництва #книголав. Ще торік я писала в How to book про те, що ця книга стала моєю улюбленою за дуже довгий час — вона очолила рейтинг найкращих видань за 2023 рік. «Пам’яті…» — наче симбіоз Тартт, Ремарка та листів Рільке. Візьми Британію 1910-х з її престижними boarding schools та аристократією, додай рев війни та заборонене кохання — і вийде новий роман Еліс Вінн.
#2. «Колишнім не читати»
Якщо весна — це сезон зародження кохання до інших, то нехай осінь буде сезоном зародження любові до себе. От, наприклад, хитра Галя ділиться спогадами зі свого життя в цьому надзвичайному автофікшені (він же автобіографічний жанр, якого хочеться бачити більше в Україні). Авторка «Колишнім не читати» розповідає, як вона полюбила себе та припинила хвилюватися через те, що контролювати не може.
#3. «Дон Кажмурру»
Коли ж нам читати спогади про життя, якщо не восени? Класика бразильської літератури «Дон Кажмурру» — про чоловіка, який згадує свої роки та намагається переконати себе (і нас), що найближчі люди його зрадили. Але чи можемо ми вірити його спогадам? Чудова книга для тих, хто хоче відчути себе детективом і не завжди довіряє наратору.
Дана та її книжки
#4. «Жінка в пісках»
«Жінка в пісках» для мене мов бабине літо, з його надією на те, що літню спеку можна ще трішки розтягнути, а осінній холод — ще трішки притримати. Головний герой «Жінки в пісках» також не хоче вірити в те, що його минуле — справді в минулому. Він почувається в'язнем долі, марить про своє життя «до» і навіть не може уявити, що буде «після». «Жінка в пісках» — це роман про те, що минуле повернути неможливо і насправді геть не потрібно.
#5. «Усі мої тривожні дзвіночки»
Пам'ятаю, як 17-річна я стояла перед воротами Київського національного університету, глибоко вдихала свіже осіннє повітря й думала: «Ось і починається воно, моє доросле життя». Книга «Усі мої тривожні дзвіночки» якраз про такий етап у житті — переїзд до нового міста, навчання в омріяному університеті, а ще радості й виклики неминучого дорослішання.
#6. «Доктор Серафікус»
За вікном Київ 1920-х з його знайомими вулицями, затишними кафе та прекрасними фонтанами. А в нашому фокусі — професор Комаха, який часто гуляє містом і намагається дати раду своєму дивакуватому життю. «Доктор Серафікус» має всі шанси стати твоїм улюбленим осіннім романом (моїм вже став), бо він описує все, що ми асоціюємо з цією порою, — наукова праця, дослідження себе й світу, кохання, нові починання та завершення.
#7. «Там, де заходить сонце»
Важлива книга про «осінь» життя людини — старість. Символічно, що події тут відбуваються в будинку для літніх людей під назвою «Золота осінь».
Читаючи «Там, де заходить сонце», я думала про те, що:
а) не пригадую жодної схожої книги в українській літературі, де головними героями були б літні люди;
б) я насправді геть мало знаю про переживання людей, яким за 70;
в) я активно не думаю про власну старість і про те, що вона означатиме для мене;
г) «Там, де заходить сонце» — це must read для кожного українця.
#8. «Таємна історія»
Як на мене, «Таємну історію» вже можна називати класикою осінньої літератури, бо тут є все, що асоціюється з цією порою: навчання в університеті, вайб dark academy, нові знання, емоції, знайомства. А разом із ними — невизначеність і переживання через власне майбутнє. Якщо хочеться чогось, що не відпускатиме до останньої сторінки, — раджу «Таємну історію» Донни Тартт.
#9. «Рисочка»
Нова книжка від Оксани Шаварської — про дівчину, яка живе у Києві та намагається зрозуміти себе і своє місце у світі. Вона згадує своє минуле, подорожує світом і робить усе, що в її силах, аби бути щасливою. Книги про дорослішання — одні з моїх улюблених, а події відбуваються у Києві, тим улюбленішими вони стають.
#10. «Пиво і чорнило»
Уяви: початок ХХ століття, надворі осінь, і ти лише вступив до омріяного київського університету. Яким було б твоє життя? Як виглядали б пари в КНУ або КПІ? І куди б ти потім ходив із друзями? На ці та інші запитання Тарас Самчук відповідає в книзі «Пиво і чорнило» про життя київських студентів наприкінці ХІХ та початку ХХ століття.
#11. «Серце»
В Японії є одна книга, яку з року в рік називають найкращою, — і це «Серце» Нацуме Сосекі. Класика японської літератури, яка декілька років тому сильно вплинула на моє життя. Якби я описувала цю книгу одним словом — сказала б, що вона про трансформації. Про трансформацію Японії на початку ХХ століття, про трансформаційну силу дружби між юнаком-студентом і старшим чоловіком «Сенсеєм» і про трансформації, які кожен переживає всередині себе.
#12. «Жовтнева гра»
15 коротких оповідань для тих, хто любить почитати містику та горор восени (бо ж осінь без Гелловіну неможлива, ну).
Бредбері вміє майстерно передавати атмосферу, а ще символізм його оповідань легко адаптується під тих, хто їх читає. Тут справді немає значення, тобі 10, 20, 30, чи 40 — кожен читач винесе щось своє.
#13. The Makioka Sisters
Моя улюблена книга, яку я ніколи не перестану рекомендувати всім. Хоча сюжет The Makioka Sisters досить простий (троє сестер з аристократичної сім’ї намагаються знайти чоловіка наймолодшій четвертій), на фоні відбуваються рушійні для Японії події: Друга світова війна та абдикація імператора. Хоча оригінальна назва книги перекладається як «Дрібний сніг», за вайбом вона по-японськи осіння — бо описує етап прощання зі старим перед оновленням і початком чогось нового.
#14. «Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці»
Ця книга — про те, без чого неможливо уявити Україну зараз: потяги, зустрічі та прощання з рідними на пероні. А ще — про віру в майбутнє та український залізний супротив.
#15. Серія романів «Гаррі Поттер»
Здається, тут навіть не потрібні аргументи. А ось що потрібно — так це заварювати чай, кутатися в плед, відкривати улюблену частину «Гаррі Поттера» та занурюватися в магію нашого дитинства.