Післясвят існує, щоб ми мали час на себе, родину і невеликий брейк. А ще — на книжки. Якщо складаєш рідінг-лист на різдвяні канікули, але перечитав усього Дікенса і Гаррі Поттера — ми зробили добірку небанальних зимових книжок (зі святковим, ламповим, містичним або холодним вайбом).
У фокусі книжкової блогерки та авторки каналу «Зʼїж книгу» Крістіни Дівінської: листи Толкіна, роман про ядерну зиму і класика Мері Шеллі.
#1. «Чоловік на ім‘я Уве», Фредрік Бакман
Попри те, що головний герой цієї книги — доволі суворий дід, вона ідеально підходить для тих моментів, коли хочеться відчути тепло.
Уве — самотній буркотун та справжній перфекціоніст. Щодня він обходить територію кооперативу, щоби переконатися, що все лежить на своїх місцях (і не дай боже ні). Навіть коли Уве вирішує померти — він намагається зробити це максимально раціонально. Та якось в сусідній дім заїжджає сімʼя — і самотнє життя героя змінюється.
Це біттерсвіт історія про дружбу, щиру, але трагічну любов і велике добре серце. Текст має дві екранізації, одна з яких — з Томом Генксом.
#2. «Листи Різдвяного Діда», Джон Р. Р. Толкін
Ця книга може бути для дітей, а може — для дорослих (і їхніх внутрішніх дітей). Це реальні листи Толкіна, які він писав від імені Різдвяного Діда своїм синам і доньці протягом 23 років. У кожному з них розгортається казкова історія про життя на Північному Полюсі. Тут є і Білий Ведмідь, який проломлює дах будинку Різдвяного Діда, і війна з гоблінами, які жили в печерах під його оселею, і не лише.
Цінність цієї книги не стільки в самих історіях, скільки в її унікальності. Майже кожна сторінка містить репродукції ілюстрацій Толкіна, а ще скани справжніх листів, де автор імітував химерний почерк.
#3. «Хроніки Нарнії», Клайв Льюїс
Одразу після Толкіна переходимо до його близького друга — Клайва Льюїса — та його зимової дитячо-дорослої казки. Це пригодницький роман про чотирьох дітей, що під час гри у хованки знаходять чарівну шафу, двері якої ведуть до Нарнії — країни з вічною зимою та химерними мешканцями. На сторінках книги автор рефлексує про фундаментальне — добро і зло, вірність і дружбу, спокусу та зраду. А ще у «Хронік Нарнії» є атмосферна екранізація з Тільдою Свінтон.
#4. Auggie Wren’s Christmas Story, Пол Остер
Цієї книги поки що немає українською мовою, але ця добра зимова історія точно варта уваги. А історія така: напередодні Різдва в дім старенької жінки приходить злочинець. Дізнавшись, що господарка — незряча й самотня бабуся, він представляється її онуком та влаштовує їй свято. Хоча злочинець і не збирався грабувати жінку, він все ж таки опиняється перед моральним вибором. Сюжет цієї книги частково ліг в основу фільму «Дим» 1995 року.
#5. «Франкенштейн, або сучасний Прометей», Мері Шеллі
Від затишних історій — до холодних та містичних романів. Це історія про студента-науковця Віктора Франкенштейна, який, використовуючи частини тіл померлих, створює людину-монстра. Суспільство не приймає монстра Франкенштейна через його потворну зовнішність, і тоді він вирішує помститися своєму творцеві. Що може статися, якщо людина спробує зіграти в бога, — головне питання цієї книжки.
Роман починається з моменту, коли дослідник Північного полюса серед криг та снігу знаходить виснаженого Віктора Франкенштейна, який оповідає йому історію свого життя. Тому зима — ідеальний час, щоб відкрити для себе цю класичну книгу Мері Шеллі.
#6. «Сяйво», Стівен Кінг
Ще один містичний зимовий текст, але вже від нашого сучасника — короля жахів. Це клаустрофобний психологічний трилер, події якого розгортаються в засніженому місці в горах. Мама, тато і п’ятирічний син з паранормальними здібностями опиняються в ізольованому готелі, де на них чекають справжні жахи. Ця книга — не просто жахастик із зимовою атмосферою. Книга порушує теми залежності й домашнього насильства.
Цікаво, що Стівен Кінг недолюблює екранізацію «Сяйва» Стенлі Кубрика, хоча критики називають цей фільм еталоном психологічного трилера.
#7. Train dreams, Деніс Джонсон
Від містики — до меланхолійного реалізму. Колись цей прекрасний невеликий роман точно мають перекласти українською, а поки що його можна прочитати мовою оригіналу.
Роберт Грейньєр не обирав ставати сиротою, але вибрав стати відлюдником. Він живе звичайне життя різнороба в глухомані Америки. Одного дня в його сімʼю приходить горе — і ось Роберт… нічого не робить. Це поетичний текст про життя, яке швидко мчить, ніби поїзд за розкладом. Під час читання цієї книги можна буквально відчути тепло багаття.
#8. «Щиголь», Донна Тартт
Цей роман має прекрасне обрамлення: головний герой розповідає свою історію напередодні Різдва, а в кінці книги буквально стається різдвяне диво.
«Щиголь» — це історія дорослішання Тео Деккера, мама якого загинула під час теракту в музеї (до речі, ця завʼязка є рефлексією Донни Тартт на теракт 11 вересня 2001 року). В цьому досить обʼємному (816 сторінок!) тексті буде втрата, ПТСР, самотність, стосунки з батьками, дружба, закоханість, мистецтво, наркотики, алкоголь, марення, а ще велика любов сина до матері.
Існує екранізація роману з Фіном Вулфхардом та Ніколь Кідман, але фільм не передає всіх пасхалок, сенсів, та навіть атмосферу, що є в книзі.
#9. «Мертві» (оповідання зі збірки «Дублінці»), Джеймс Джойс
Це коротка історія про чоловіка, який напередодні Різдва разом із дружиною їде в гості до своїх родичів та друзів. Основна частина тексту описує вечірку та застілля, і здається, що нічого особливого не відбувається. Але генію модернізму вдається зобразити різних людей так, ніби вони — збірний портрет цілого міста. Це текст про самотність, місце в суспільстві, далекість близьких та загалом неможливість порозумітися. Існує стара лампова екранізація цього оповідання.
#10. «Дорога», Кормак Маккарті
Не просто зимовий, а ядерно-зимовий текст — історія «Дороги» розгортається в постапокаліптичному світі. Батько й син йдуть дорогою до океану з надією на те, що в майбутньому світ відродять добрі люди. Вони «несуть у собі вогонь», але на своєму шляху мають захищатись від канібалів, крадіїв та загалом справжнього зла.
Однак цей постмодерністський текст несе в собі й релігійні підтексти. Крім дороги до океану герої також шукають Бога, а, можливо, і самі уособлюють божества. Існує хороша однойменна екранізація «Дороги» з Вігго Мортенсеном.