Жарт — це завжди ризик. Особливо зараз, коли один необережний мем може коштувати репутації, роботи або вечері в ресторані без косих поглядів. Але водночас гумор — це валюта. Те, що зближує з авдиторією або просто з людьми поруч.
То як не втрапити в скандал, коли хочеш сказати щось дотепне? Чи є універсальні правила для гумору, який смішний, але не токсичний? Все це розповіли в матеріалі нижче з коментарями стендап-коміка Діми Носова.
Жарти — це серйозно
Гумор — не «просто жарт». Він завжди працює в контексті: історичному, соціальному, культурному. Те, що зриває оплески у Львові, може бути нечитабельним у Нью-Йорку, а те, що здавалося безневинним 10 років тому, сьогодні прозвучить як злочин.
Коли жартуємо, ми запускаємо процес: активуємо культурний код, тестуємо межі прийнятного і в ідеалі — об’єднуємо аудиторію. Сміятися — круто. Але якщо твій жарт викликає сором, злість або бажання вийти кудись подалі — це вже не сміх, а факап. У кожної авдиторії — свої тригери. У кожної теми — свої обмеження. А в кожного жарту — тіньова сторона. Те, що на перший погляд здається «просто дотепним», може виявитися болісним для цілої спільноти.
Тому важливо:
#1. Перевіряти контекст (смішно кому? і чому?).
#2. Розуміти, над чим (і ким) ти жартуєш.
#3. Ставити собі запитання: чи сміявся б я з цього, якби це було про мене?
Де межа? І як її не перейти?
У гарному стендапі є правило: бий по тому, хто сильніший. Справжня майстерність коміка — це не пожартувати «про сиріт і ЛГБТ», а розсмішити зал, не принижуючи нікого конкретного.
Так, межа буває тонкою. Але якщо ти стаєш на сцену — ти маєш бути підкованим у словах. Бо коли зриваєшся — болить не тобі, а залу. Є цілий пласт тем, які не табуйовані, але вимагають особливої точності. Війна, психічне здоров’я, гендерна ідентичність, тіло — це можна зачіпати, але тільки якщо:
#1. Ти сам(а) пройшов або пройшла це.
#2. Ти говориш з позиції емпатії.
#3. Ти смієшся не з людини, а з явища, яке цю людину пригнічує.
Бо сказати на сцені «всіх дратують візочники в супермаркетах» — це не стендап, це просто мікрофон у руках людини без відчуття реальності. А от підсвітити, як місто «вдає, що інклюзивне» — це вже матеріал. І сміх там не про людей з інвалідністю, а про систему, яка їх підставляє.
Стендап — не місце, де дозволено все. Це місце, де від тебе чекають не просто смішного, а чесного й розумного. І якщо жарт працює тільки тому, що когось зачепило, — можливо, це не жарт, а проблема.
Що працює: формули доречного гумору
Є речі, які б’ють точно в ціль завжди. Не тому, що вони «мʼякі», а тому, що вони чесні.
#1. Самоіронія — коли жартуєш із себе, а не з когось. Це роззброює і знімає напругу.
#2. Спостереження з життя — ті самі маленькі правди.
#3. Гіпербола й абсурд — перебільшення, яке смішить, а не ранить.
#4. Сюрприз у кінці — жарт, який будує очікування… і ламає його останньою фразою.
«Хтось дозволяє собі всяке, хтось більше відчуває відповідальність за сказане. Це від людини залежить. Зазвичай, коли ти жартуєш про щось страшне чи погане, має минути певний час, щоб уже нормально проаналізувати й дивитися зі сторони. Тому якщо жарти про війну, то люди переважно про свій досвід жартують і мають право по-різному це висвітлювати. А якщо стосовно інших тем, то не сказав би, що щось змінилося», — каже стендап-комік Діма Носов.
Як тестити свої жарти до того, як буде пізно
Навіть якщо ти геній гумору, другий погляд не завадить. Бо те, що здається тобі «смішним і нешкідливим», може бути проблемним у чужому досвіді. Що варто зробити перед тим, як випустити жарт у світ:
#1. Тест на інший бекграунд
Покажи жарт людині, яка не схожа на твою цільову аудиторію: іншого віку, гендеру, культурного чи професійного досвіду. Якщо він смішний навіть поза твоєю «тусовкою» — шанси на універсальність високі.
#2. Перевірка на пасивну агресію
Чесно запитай себе: це справді смішно чи це просто завуальований наїзд? Якщо другий варіант — перепиши або прибери особисті випади.
#3. Редакторське вухо
Дай прочитати комусь, хто не в твоїй інфобульбашці. Новий погляд може підсвітити, що жарт образливий або занадто інсайдерський.
І памʼятай: не всі жарти мають подобатись усім, але жоден не має ранити. Проте, якщо ти «ляпнув зайве», не бійся перепросити. Адже щира комунікація завжди краща, ніж лякливе мовчання.
«Спочатку варто самому зрозуміти, в чому ти не маєш рації. Зрозуміти, яка в тебе позиція стосовно цього. І потім, дійсно усвідомлюючи, про що ти говориш і в чому не мав рації, щиро перепросити й проговорити людям це. Так і перед тими, кого конкретно образив. Ти зможеш цим показати приклад іншим, як не варто робити. Головне зробити це щиро, бо по-іншому то не має значення», — каже Діма Носов.