Стереотипно режисер — це той, хто сидить на розкладному стільчику, закинувши ногу на ногу, та кричить у мегафон «Мотор!». Як виглядає ця робота насправді і чим відрізняється режисура в рекламі та кіно — дізналися у Жені Красулі.
Женя знімав рекламні ролики для Robota.ua, AlfaBank, Milka, Crello, Comfy, Megogo, PrivаtBank, працював із агентствами Banda, Fedoriv Agency, bickerstaff.2963, I am IDEA — і відповів на важливі запитання про професію.
Режисер — головна людина на знімальному майданчику?
Мені здається, розглядати це запитання у площині «у кого найбільше влади» — неправильно. Так, на проєкті завжди є ієрархія, але режисер так чи інакше працює у команді. Кожен учасник відповідає за свій аспект роботи, тому шматочок влади є у кожного.
Найбільш проста і зрозуміла аналогія — спортивний клуб. Будь-який спортклуб складається із гравців — вони професіонали своєї справи, до цього питань немає. Але без грамотного плану тренувань, перемогти на змаганнях команда не зможе.
Для цього існує тренер: він розробляє стратегію та структурує зусилля спортсменів для досягнення мети. При цьому тренеру не обов'язково бути гравцем — він може просто добре розумітися на цьому виді спорту і мати практичний досвід. Але він має жити цим.
На вершині цієї піраміди стоїть власник клубу. Він не має ні часу, ні бажання вошкатися з гравцями, зате має ресурси. Він ставить перед клубом певні цілі, а тренер допомагає команді досягти їх.
Те саме у відеопродакшні: гравці — це команда проєкту, а режисер — тренер. Це людина, на якій лежить вся відповідальність і на яку всі обертаються, коли потрібно ухвалити рішення. У разі перемоги хвалитимуть усіх, а в разі програшу — звинувачуватимуть його одного.
Власник клубу — це людина, яка володіє грошима. У кіно це виконавчий продюсер, у рекламі — клієнт. Він ставить завдання, рекламне агентство придумує стратегію та приходить до режисера, щоб той вигадав, як це реалізувати. Він збирає команду, брифує всі відділи — операторів, художників, кастинг-менеджерів, etc. — і далі коригує їхню роботу, щоб фінальний продукт відповідав концепції.
Які бувають режисери?
На нашому локальному ринку режисер може реалізувати себе у двох основних напрямках: реклама/кліпи та кіно. Є ще телебачення, але там режисером називають людину, яка виконує безліч функцій, зокрема не пов'язаних безпосередньо з режисурою.
Чому ти вирішив піти у режисуру реклами?
Перше, за що я люблю рекламу, це можливість попрацювати з крутими професіоналами. У Києві дуже розвинений сервісний ринок: світові бренди та артисти часто знімають тут ролики та співпрацюють із київськими продакшенами. Везти сюди всю команду недоцільно, тож приїжджають лише голови департаментів, а основну команду набирають поміж наших.
На сервісі працюють суперталановиті люди, які у перервах беруть локальні проєкти. Тобто як режисер я маю доступ до тих, хто разом із топами індустрії знімав рекламу Apple та кліпи Muse. Я можу зібрати з них команду і чогось у них навчитися.
З кіно так не вийде. Зйомки фільму — трудомісткий і тривалий процес, він може розтягнутися на декілька років. З погляду заробітку це невигідно, тому багато професіоналів йдуть у рекламу: там у проєкту чіткі часові рамки, а процеси вибудовані ефективніше. Все-таки кіно — це про творчість та авторське вираження, а не про гроші.
Друга перевага роботи в рекламі — можливість за короткий термін спробувати себе у різних напрямках і формах. Ти можеш спалахнути ідеєю відзняти детективну історію, витратити три роки життя на те, щоби зробити фільм, і зрозуміти, що детективи тобі взагалі не подобаються. А можеш опанувати ключові правила цього жанру в експрес-форматі за місяць — знявши один рекламний ролик.
Третя особливість рекламної індустрії — там працюють люди, які люблять виклики. І я один із них. Реклама — це скринька із завданнями: достатньо трохи привідкрити, і на тебе посиплеться мільйон завдань, які потрібно вирішувати швидко, якісно та технологічно. Це перетворюється на своєрідну гру, прокидається азарт.
Режисеру обов'язково мати профільну освіту?
Мати режисерську освіту — це чудово. Але значно важливіше вміння якісно комунікувати з командою та максимально точно доносити свої ідеї.
У мене, наприклад, немає вищої режисерської освіти — я навчався на філософському факультеті. Але любов до зображення у мене була завжди: з дитинства я захоплююся фотографією, перші відео почав знімати та монтувати ще у школі, а до книг мав здебільшого типографічний інтерес. Тому під час навчання в університеті я продовжував прокачуватись у роботі з віжуалом.
Якоїсь миті стало зрозуміло, що треба обирати щось одне, — і я остаточно переключився на свою основну сферу інтересів. А далі підвищував скіл невеликими «бустерними» уколами знань: піврічні курси, онлайн-освіта, стажування в Академії образотворчих мистецтв у Лодзі (Польща).
Навздогін до думки про точність донесення думок режисером: я дійшов висновку, що текст — не найкращий інструмент для комунікації візуальної ідеї. Для «технічного» спілкування він годиться, але як спосіб передачі настрою, ритму, бачення — це останнє, чим би я скористався. В уяві режисера та художника-постановника «коричневий замок» може виявитися двома абсолютно різними коричневими замками. В одного слова може бути безліч прочитань. Тому режисер повинен уміти спілкуватися візуальними образами — вони у цьому плані надійніші.
Ще корисно сформувати звичку дивитися кіно з погляду виробництва: звертати увагу на те, як побудований кадр, і переглядати бекстейджі. Поринати в сюжет і дивитися фільми просто як глядач теж добре — це формує смак.
За якими критеріями вибирають режисера рекламного ролика?
Все починається із рекламного тендеру. Декілька продакшенів отримують від рекламного агентства продакшн-бриф з описом бренду та креативної ідеї, яка вирішує певні маркетингові завдання (хороші агенції прописують ще й побажання щодо стилістики), і на основі цього починають підбирати режисера.
Перший (жанрово-стилістичний) критерій вибору режисера — шоуріл. Продакшени дивляться, чи є там ролики, подібні до того, що вони збираються знімати. Наприклад, для роликів-маніфестів характерна декларативність, емоційність, поетичність. Без розуміння цих принципів та досвіду роботи у такому жанрі на етапі монтажу режисерові доведеться скрутно.
Релевантним кандидатам показують бриф і починаються перемовини. Режисери, які погодилися, потрапляють у лонгліст — цей список продакшени подають агентству. Спільно з клієнтом агентство вибирає із представлених режисерів топ-5 (як правило) — формується шортліст.
Наступний крок — написання тритменту. Це творча відповідь на продакшн-бриф: режисер описує своє бачення того, в якому стилі буде ролик, що відбуватиметься на екрані, яку техніку залучатимуть тощо. Зазвичай на його написання дається 3 дні.
Тритмент — це документ перемоги, від нього залежать результати тендеру. І чим він докладніший, тим краще: так продюсеру простіше прорахувати бюджет, а команді — чіткіше зрозуміти свої завдання та швидко зорієнтуватися на майданчику.
Повертаючись до ефективності візуальної комунікації — тритмент має на 80% складатися із зображень. Важливо включати в нього візуальні референси й аніматики — це така превізуалізація ролика, яка показує рух камер, розміщення акторів, елементи декорацій, etc. Можна просто зняти відео на телефон, а можна використовувати Cine Tracer (софт для реалістичного відеомоделювання на движку Unreal Engine — прим. ред.), як це роблю я.
Інший не менш важливий момент, на який звертають увагу при виборі режисера, є його репутація. Запальний режисер + складний клієнт — вибухонебезпечна суміш. Агентство та продакшн про це знають і не допустять такого тандему. Рекламний ринок тісний, тому якщо ти засранець — про це дізнаються усі. І в новий проєкт не покличуть.
Але просто не бути засранцем замало — треба ще вміти комунікувати. Між токсичним професіоналом і не дуже досвідченим режисером, який вміє писати тритменти та знаходити спільну мову з людьми на майданчику, продакшени оберуть другий — і відстоюватимуть його кандидатуру перед рекламним агентством.
Режисери відправляють тритменти продакшенам, а ті показують агентству, яке разом із клієнтом обирає найкращу, на їхню думку, пропозицію (зокрема з погляду бюджету). Його автор і зніматиме ролик. А продакшн, за яким закріплено цей режисер, виграє тендер.
За що відповідає і з ким взаємодіє режисер на кожному етапі виробництва?
Препродакшн (підготовка до зйомок) триває 7–15 днів. За цей час режисеру потрібно встигнути разом із продюсером зібрати команду, забрифувати всі департаменти, а департаментам — підготувати відповідь на цей бриф.
Потім починається комунікація у рамках «агентство-клієнт-продакшн». Зазвичай проводиться дві, але буває три зустрічі:
Kick-off meeting — попередня зустріч режисера з агентством. Вона потрібна, щоб встановити контакт, звірити компаси та (в ідеалі) побудувати творчий тандем.
Pre-preproduction meeting (PrePPM) — на цій зустрічі продакшн спільно з режисером презентують агентству та клієнту проміжні результати підготовки.
Далі починається пошук локацій для зйомки (location scouting). Коли місце вибрано, команда (зазвичай режисер, оператор та художник-постановник) виїжджає на освоєння — оглядає локацію, щоб «пристрілятися» та уникнути неприємних сюрпризів на зйомках. Паралельно проводять акторські проби, у яких також бере участь режисер.
Preproduction meeting (PPM) — велика зустріч, на якій присутні клієнт, агенція, режисер та голови департаментів. Команда презентує PPM-буклет — фінальний документ, який містить у собі всю необхідну інформацію про майбутній ролик.
Продакшн (зйомки) займає день-два. Далі режисер разом із режисером монтажу обробляє відзнятий матеріал — і презентує результат роботи агентству та клієнту.
Після цього починається повноцінний постпродакшн: робота з кольором, звуком, графікою — режисер у тісній зв'язці з агентством бере участь у всіх цих процесах.
Залежно від складності візуальних ефектів постпродакшн займає від двох тижнів до двох місяців. Потім клієнт затверджує ролик — усі видихають, відкривають ігристе та йдуть на наступний проєкт.
Скільки заробляє режисер реклами та що на це впливає?
У режисерів гонорар рахується позмінно: скільки знімальних змін відпрацював, стільки й отримав. Рекламний ролик хронометражем 30 секунд — це одна знімальна зміна, яка може тривати 14-20 годин без перерви. Плюс підготовка до зйомок — близько 12 днів не щоденної роботи.
Щодо конкретних цифр — я дам коридор, з яким зіткнувся сам і з якого можна зробити якісь висновки. Середній гонорар режисера на локальному ринку — $3 тис. за зміну. Стартувати можна з $1 тис. — це оптимальний мінімум для режисерів-новачків. Мідли беруть за зміну $3–$10 тис., сеньйори — $10+ тис.
Далі — це вже питання стратегії. Можна, наприклад, знімати за $1 тис., але брати обсягом — знімати по три проєкти на місяць. Але потягнути таке навантаження складно.
Дай пораду, як режисерові-початківцю потрапити до індустрії?
З якогось інтерв'ю я дізнався про стратегію кар'єри — суперпроста, але класна штука, яка знімає всі запитання на кшталт: «Що я роблю і куди рухатися далі?».
Суть у тому, що перший рік ти берешся за будь-яку роботу, яку пропонують, з будь-яким бюджетом і на будь-яких умовах. Це потрібно, щоб зібрати шоуріл і (що важливіше) налаштувати нетворкінг.
Наступного року, коли на ринку тебе вже знають, можна дозволити собі бути більш вибірковим та відмовлятися від проєктів, які тобі не цікаві. Наприклад, знімати фешн — і більше нічого.
А на третій рік формуєш та зміцнюєш власний стиль: максимально вкладаєшся у те, щоби проєкти вийшли такими, якими ти їх бачиш.