Артгалереї круто опанували онлайн: завантажують у мережу колекції в hi-res, випускають додатки, знімають VR-екскурсії та навіть розробляють окремі онлайн-проєкти. Але деякі з них відверто нудні або просто не несуть користі креатору.
Ми вибрали сім проєктів MET, Британського музею, Рейксмузеуму та ще декількох, щоби показати: коли справа доходить до онлайну, бути гучним та цікавим можна не лише через SMM.
Арт під мікроскопом у Музеї Ван Гога
Музей Ван Гога в Амстердамі молодий, але мегапопулярний — щороку в ньому буває близько 2 млн людей. Там зібрано наймасштабнішу колекцію робіт Ван Гога у світі: понад 200 картин, 500 малюнків та 800 листів.
Цей музей — не тільки галерея з постійною експозицією, ще на його базі проводять наукові дослідження, реставрацію, кураторські виставки, видають книги та альбоми. Команда музею на сайті навіть відповідає на найдивніші запитання про художника: «чому Ван Гог відрізав собі вухо?», «чи їв жовту фарбу?» і «був правшею чи лівшею?».
У 2018 році музей випустив вебдодаток Unravel Van Gogh, у якому, так би мовити, на молекули розібрали роботи цього художника. Це не Музей Ван Гога в Амстердамі, а окремий проєкт. По суті, список із 56 візуальних історій, і кожна з них по-своєму пов’язана з однією з картин Ван Гога, від «Спальні» та «Поля ірисів біля Арля» до «Морського пейзажу поблизу Сент-Марі-де-ла-Мер».
Історії — не шаблонні. В одній показують фактуру картини, зняту при бічному освітленні, в другій — макрознімання піщинок, що прилипли до фарби. І, наприклад, порівнюють зображений пейзаж із сучасним фото чи попереднім начерком.
В Unravel Van Gogh легко орієнтуватися. Кожну нову сторінку супроводжує підказка: перетягувати контрольну точку, рухатися від точки до точки, натиснути та утримувати, щоб стерти верхній шар.
За стрілкою відкривається змістовний текстовий коментар: короткий аналіз, цитати з листів художника, невеликі аудіофайли та додаткові ілюстрації (фрагменти крупним планом, схожі картини).
КОРИСТЬ. Unravel Van Gogh витягує з робіт Вінсента цілком практичні формули. Наприклад, якщо вибрати з картини деталі, залишиться шаблон композиції у вигляді великих кольорових плям. А якщо висвітлити малюнок, відкриються напрямки, за допомогою яких Ван Гог створював перспективу.
Навколо світу за 6 тис. років у Британському музеї
Британський музей — це як брати Люм’єри чи Стів Джобс у світі музеїв. У середині XVIII століття він став першим виставковим простором, відкритим для публіки. Тут зберігаються історичні артефакти всіх часів і континентів: символи культури, мистецтва та побуту з 4000 року до н.е. і донині.
У Британському музеї картини XX століття показують одночасно з Розетським каменем, за яким відновлювали єгипетську писемність, читають онлайн-лекцію про йогу Тибету і майже тут же влаштовують виставку про культуру корінних народів Арктики.
У лютому 2020 року Британський музей у колаборації з Google Cultural Institute запустив проєкт The Museum of the World — медитативну інтерактивну карту з тимчасовою шкалою, на якій прокладено зв’язки між країнами, предметами, століттями.
Інтерфейс нагадує трасу в п’ять смуг: Африка, Америка, Азія, Європа, Океанія. На цій трасі позначки часу з кроком у 100 років. Ти йдеш десь у 1600-х і знаходиш артефакт — підіймаєш, а від нього тягнуться нитки у часі (вперед/назад) та просторі (на захід/схід).
Сайт The Museum of the World влаштований просто: одна кольорова точка — один експонат із Британського музею. Кольорові нитки поєднують цю точку з іншими. У спливному вікні відкриваються картинка та назва. У розділі з додатковою інформацією — опис, положення об’єкта на карті та аудіокоментар куратора.
У меню праворуч експонати розподілені за категоріями. Є опція залишити на карті, наприклад, лише арт, предмети релігійних культів чи побуту — і решта точок зникне з карти.
КОРИСТЬ. The Museum of the World — крутий інструмент, аби навчати око й тренувати креативність. Якщо хочеться, можна вигадати свій алгоритм роботи на ходу: наприклад, взяти один об’єкт з африканського V століття, один з американського XVIII століття і придумати, як їх пов’язати.
Мова тіла в MET
Нью-йоркський Метрополітен-музей (МЕТ) мав грандіозні плани на 2020: він відзначав 150-річчя і збирався на весь рік стати центром виставкового життя. За день до відкриття головної виставки Making the Met у США оголосили локдаун.
Найвідомішу модну вечірку MET Gala того року також не провели. Але музей живе саме офлайн-рухом: влаштовує перформанси та концерти у залах, збирає зірок та вчених, а звичайних відвідувачів знімає для проєкту Met Stories.
МЕТ — музей-екстраверт. Навіть для онлайн-проєктів тут спочатку влаштовують танцювальну чи театральну імпровізацію, а потім адаптують її для мережі. Як для проєкту Viewpoints: Body Language.
Viewpoints: Body Language — це 20 двохвилинних відеоісторій про 20 знакових скульптур музею. Артефакти повільно розглядають з десятків ракурсів під коментарі куратора, викладача, режисера чи танцюриста. Фокус — на жестах і позах скульптурних героїв, а також на емоціях, знаках і смислах, виражених через мову тіла.
Формати відеороликів практично не повторюються. В одному — актори дублюють позу скульптури, в іншому — положення тіла й емоція стають відправною точкою для танцювальної імпровізації, в третьому — розповідь про скульптуру актор дублює мовою жестів.
КОРИСТЬ. Камера в роликах Viewpoints: Body Language бере ракурси, які неможливі у реальному спостереженні за скульптурою: зверху, знизу, з високої точки. Добірка цих стоп-кадрів — крутий гайд із зображення тіла і емоцій.
Фокус на деталях у Рейксмузеумі
Амстердамський Рейксмузеум заснував ще брат Наполеона I, й колекція музею — 800 років нідерландського мистецтва з шедеврами Рембрандта, Вермеєра та Галса. Попри сувору класику, від Рейксмузеуму можна очікувати будь-чого.
Інтелектуальний епатаж — друге ім’я Рейксмузеуму. Він легко може влаштувати шкільний сніданок у музейній галереї або запропонувати 10-мільйонному відвідувачу провести ніч у залі з «Нічною вартою». У ресторану — зірка Мішлен, а в старої будівлі — круті скляні стелі та інтер’єрні фішки.
З початком локдауну Рейксмузеум викотив список із десяти можливостей побувати в музеї, не виходячи з дому. У цьому списку два онлайн-проєкти: такі ж зухвалі, зрозумілі, ненапружені і розумні, як вся комунікація музею.
Перший — проєкт Masterpieces up close. Це квест із пошуком десяти ключів та можливістю виграти приз від Рейксмузеуму:
У рожевому меню ліворуч відкривається таблиця з ключами. Якщо натиснути на будь-який із запропонованих значків, з’явиться загадка. Наприклад, знайти веселу компанію, що випиває, або закохану парочку під деревом. Для цього потрібно віртуально блукати невеликою галереєю і розглядати картини.
На потрібному полотні ховається крихітний ключ — його легко знайти, якщо зробити zoom in. Але картину доведеться ще вивчити та після короткого опису відповісти на запитання. Потім зібрати всі літери, під якими були правильні відповіді, скласти слово — і тоді можна розраховувати на приз. Дізнатися, яким він буде, зможуть лише ті, хто пройшов квест.
Користь для дизайнера. Навіть якщо подарунок від Рейксмузеуму отримати не вийде, вдасться навчити око й уважність до деталей. І при цьому не напружуватися, пройти квест.
Другий проєкт зі списку — Experience the Night Watch, він присвячений картині Рембрандта «Нічна варта», знаменитому символу Рейксмузеуму:
Experience the Night Watch — це інтерактивна карта фрагментів картини, які зазвичай не роздивишся неозброєним оком.
На першій сторінці пропонують вибрати один із восьми розділів: історія, секрети, композиція, рухи та інші. У кожному — набір аудіокоментарів на тему, з візуальною демонстрацією. Все разом складається в мегадетальний гайд із цього шедевра — з поясненням, де Рембрандт сховав автопортрет, що тут робить його дружина, як зашифрована квітка конюшини та прихований підпис художника.
КОРИСТЬ. Найцінніша частина віртуальної екскурсії картиною Рембрандта — це розділ про композицію. Вона пояснює, як художник маніпулює нашим поглядом, створює глибину у композиції та працює зі світлом.
Відеогейм у Смітсонівському музеї
Смітсонівський інститут у Вашингтоні — це метасимвол американської ідентичності. Він уже давно вважається таким самим знаковим артефактом США, як Мікі Маус або Лас-Вегас. Ба більше — став тим місцем, де зберігаються головні об’єкти американської культури.
Наприклад, в експозиції музеїв Смітсонівського інституту є червоні черевички Дороті з «Чарівника країни Оз» та скафандр Ніла Армстронга. А ще колекція картин знакових художників США за останні 200 років: Марка Ротка, Едварда Гоппера, Ендрю Ваєта та Джорджії О’Кіф.
Гейм-проєкт музею No Spectators: The Art of Burning Man також, звичайно, про культовий американський символ — фестиваль незалежного мистецтва Burning Man, який щорічно проходить у пустелі Блек-Рок:
The Art of Burning Man спочатку був живою виставкою, яка пройшла в Смітсонівському музеї наприкінці 2018 — на початку 2019. Два поверхи галереї зайняли рухомі інсталяції, костюми та скульптури, які незалежні художники США у різні роки споруджували у Блек-Рок.
Декілька тижнів вечорами, коли галерея закривалася для відвідувачів, команда Intel проводила тут знімання. Відзняті матеріали перетворили на сеттинг гри та завантажили її на Sansar, платформу соціальної віртуальної реальності. Зараз гра у вільному доступі — її можна пройти з VR-окулярами чи без.
Після релізу VR-проєкту The Art of Burning Man куратор виставки Нора Аткінсон проводила віртуальні екскурсії у реальному часі. Щоби потрапити в гру зараз, потрібно встановити Sansar (доступно лише на Windows) та вибрати аватар. Потім серед минулих подій знайти No Spectators: The Art of Burning Man і грати.
КОРИСТЬ. Burning Man — це креативний відрив, свобода самовираження, фантастичні механізми та інсталяції. Якщо немає інсайтів — поринай у цей світ віртуально, і вони точно знайдуться.
Контемпорарі арт у Tallinn Art Hall
У Талліннському Будинку мистецтва немає постійної експозиції. Щороку галерея проводить 15–17 виставок робіт сучасних артистів з Естонії та всього світу, і після закінчення побачити ці експозиції більше неможливо.
На весняному карантині світові музеї рідко наважувалися на створення нового онлайн-продукту. Зазвичай вони просто нагадували, що їхні експозиції можна подивитися віртуально, робили стрими із залів і брали зум-інтерв’ю у кураторів. А Талліннський Будинок мистецтва швидко запилив повноцінний онлайн-проєкт.
Усі виставки, які стояли у плані на весну, галерея перенесла в онлайн. Але не у традиційному форматі 360°, а у вигляді інтерактивної відеопрогулянки, знятої з фіксованої позиції:
Артоглядач The New York Times Джейсон Фараго назвав проєкт Tallinn Art Hall найрозумнішим та найінноваційнішим рішенням весняного музейного локдауну.
В окремому онлайн-хабі Талліннський Будинок мистецтва зібрав відеопрогулянки чотирма виставками сучасного арту. Усі вони — з аудіогідами. У кожному фрагменті виставки є кілька точок взаємодії з експонатами. В одних відкриваються великі плани об’єктів, в інших — текстова інформація, в третіх — екранне відео, де просто хтось переглядає папку з фото.
КОРИСТЬ. Виставки Tallinn Art Hall представляють крутий мікс різних видів мистецтва. Сміливість поєднувати фото з дерев’яною скульптурою та керамічною інсталяцією — важливий урок для дизайнера.