Іноді здається, що створити персонаж — звична справа. Насправді за банальною картинкою стоїть величезна мозкова праця і сотні начерків.
Шорткату для створення персонажа немає. Але ми зібрали інструкцію, що допоможе з головним: від роботи над характером — до вибору форми та кольору.
Характер персонажа: архетип vs стереотип
Перед тим, як створити що-небудь, ми продумуємо концепцію: що це буде, яким це буде і навіщо це потрібно. У випадку з персонажем так само: важливо зрозуміти, що це за герой, які у нього особистісні риси та мотивації. Таке концептуальне опрацювання допомагає зробити героя глибоким і справжнім.
Важливо, щоб авдиторія впізнала у персонажі себе чи своїх знайомих — тоді вона включиться у нього емоційно. Щоб герою по-справжньому співпереживали, його образ має бути достатньо впізнаваним, у чомусь стандартним. Зробити його таким допомагають архетипи.
Архетипи — це архів образів і символів, що живе у колективному несвідомому. Але найчастіше архетип плутають із стереотипом, хоча між ними є важлива різниця:
Стереотип — клішована, «закостеніла» думка про особистість, яка заважає зрозуміти її по-справжньому
Архетип — база, на якій будується особистість і яка задає вектор
ПРИКЛАД. Стереотип: капітан футбольної команди — брутальний лідер і альфач, більше нічого. Архетип: капітан футбольної команди — брутальний лідер та альфач, але насправді він мріяв стати біохіміком, а у спорт пішов, щоби довести щось батькові.
Роль капітана команди — лише частина соціального портрета людини, але не його особистість. Якщо обмежитися цим кліше, розглянути особистість не вдасться.
Психоаналітик Карл Юнг був першим, хто чітко сформулював архетипи. Основою для них стали його висновки з аналізу сновидінь пацієнтів. Базуючись на цій типології, дослідник міфології Джозеф Кемпбелл вивів вісім архетипів, які зустрічаються у художніх творах:
- — герой (протагоніст)
- — союзник (друг)
- — блазень (провокатор)
- — вартовий (перешкода)
- — наставник (вчитель)
- — сповісник (говорить про майбутні зміни в житті героя)
- — перевертень (зрадник)
- — тінь (антагоніст)
Не в усіх історіях є одразу вісім архетипів. Але в «Гаррі Поттері», наприклад, зустрічаються всі: Гаррі — герой, Рон і Герміона — союзники, близнюки Візлі — блазні, Пушок — вартовий, Дамблдор — наставник, Геґрід — сповісник, професор Квірел — перевертень, а Волдеморт — тінь.
Один герой може уособлювати два архетипи і навіть більше. Але для основи персонажа краще взяти якийсь один і відштовхнутися від нього. Вибравши архетип, потрібно виписати 3-5 якостей, які матиме персонаж. Наприклад, якщо архетип — «тінь», персонаж буде хитрим, розумним, жорстоким, потайливим. Ці характеристики допоможуть і у виборі форми тіла, і підборі акцентів.
Форма: коло, квадрат, трикутник
Кожен персонаж побудований на одній із базових геометричних фігур. Від фігури залежить, як глядач сприйме героя на інтуїтивному рівні.
2001 року неврологи Вілейанур Рамачандран та Едвард Хаббард провели експеримент
— попросили людей у групі зіставити слова «буба» та «кікі» з двома фігурами:
Більшість учасників слово «буба» пов'язали з лівою фігурою (м'якою), а «кікі» з правою (гострою). По суті це доводить, що наш мозок «наділяє» геометричні моделі певними рисами характеру.
Студія Уолта Діснея дала базовим геометричним постатям емоційні риси:
Коло — щось м'яке, невинне, легко йде назустріч і здатне трансформуватися
Квадрат — щось міцне, сильне, стійке, надійне, негнучке
Трикутник — щось гостре, динамічне, небезпечне, непередбачуване
Коло. Це символ гармонії. Будь-яка фігура із заокругленими кутами створює відчуття теплоти і турботи. Здається, що круглий персонаж не може завдати шкоди.
Якщо збираєшся створити дбайливого вчителя або друга-добряка, коло підійде найкраще. Міньйон Боб або Вінні-Пух — ідеальна ілюстрація того, як працює ця форма:
Показати трансформацію персонажа від злого до доброго також можна за допомогою форм. У «Рататуї» аніматори вдало застосували цей підхід, щоб розповісти історію перетворення: дорослого критика Антона Его повертають у дитинство, коли він був уразливим, і гострі форми змінюються м'якими.
Квадрат. Фігура квадрата передає фізичну силу та непохитність героя. Хороший приклад такого героя — стоїчний Самурай Джек із однойменного мультсеріалу:
Як малювати портрети поетапно — на прикладі малюнку Самурая Джека. Джерело: characterdesignreferences.com
У цього героя все квадратне — форма обличчя та тіла, пальці рук, хвіст, кімоно та навіть меч. Самурай Джек — втілення «квадратних» якостей: стійкості, надійності та фізичної сили.
Ще квадрат може символізувати впертість та небажання змінюватися.
Трикутник. Кути символізують небезпеку. Що незграбніша фігура персонажа, тим більш загрозливо він виглядатиме.
Взяти, наприклад, Малефісенту з «Сплячої красуні» та Джафара з «Алладіна». У їхніх образах найбільше загострених елементів: очі, підборіддя, нігті, головний убір, комір, палиця. Обличчя Малефісенти складається із самих лише трикутників, а у фігурі Джафара їх два — обличчя плюс верхня частина тіла та нижня частина тіла:
Але не всі художники роблять своїх лиходіїв такими очевидними. Наприклад, Вівцянка із «Зоотрополісу» практично повністю складається з кіл, але в комбінації з вухами її обличчя набуває силуету трикутника. Це хороший прийом, щоб створити непримітного лиходія.
Коли з базовою формою все буде зрозуміло, необхідно визначити силует. Він відповідає за впізнаваність — те, наскільки легко його розпізнати глядачеві. В успішних персонажів виразний силует. Наприклад, Сімпсонів можна впізнати за однією зачіскою:
Силуети персонажів «Сімпсонів», намальованих Меттом Грейнінгом. Джерело: pngitem.com
У силуеті не повинно бути багато деталей — потрібно взяти одну характеристику або атрибут і посилити його. Наприклад, творці злодійського персонажа Доктора Фасільє з «Принцеси та жаби» хотіли підкреслити його зростання — і зробили це за рахунок витягнутого капелюха:
Емоції: міміка та жести
Обличчя — найважливіша частина персонажа, бо найбільш яскраво повідомляє глядачам про його емоційний стан. Є набір базових емоцій, які відчуває людина: гнів, огида, страх, радість, смуток та здивування.
У своїй книзі «Розуміння коміксу» ілюстратор Скотт Макклауд зробив різні комбінації цих емоцій і показав, як передавати складніші почуття мімікою:
Фрагмент книги Скотта Макклауда «Розуміння коміксу». Джерело: jeremyshuback.com
Щоб розібратися, як намалювати ніс, губи, очі або підборіддя, можна робити скетчі зі знайомих чи змальовувати людей із фотографій на стоках. Так можна зрозуміти, як малювати портрет і набити на цьому руку. І проблем з копірайтом не буде.
Передати емоцію допоможуть і жести чи пози. По суті, будь-яка поза — це один кадр із динамічної серії, тому просто роби замальовки того, як рухаються люди. Важливо не просто замалювати позу чи жест, а й записати, яку емоцію вони передають.
Малювати такі скетчі потрібно швидко, не зациклюючись на деталях та пропорціях. Експресія тут важливіша за точність. Постарайся максимально розслабити руку, тоді штрихи будуть вільнішими. На цьому етапі вже можна інтегрувати в скетч геометричну фігуру, додати їй щільності (дивися, як змінюватиметься форма залежно від пози).
Кольори: домінуючий, вторинний і акцентний
Не варто вводити колір у свій скетч на перших етапах — це може тільки заплутати. Спочатку зроби чорно-білий ескіз, а як тільки все буде зрозуміло з формою, силуетом та позою — починай вибирати відтінки для заливки.
Щоб малюнок не був перевантаженим, вибери не більше трьох кольорів. Вибудуй ієрархію між ними: признач домінуючий, вторинний та акцентний кольори.
Взяти Велму — персонажа «Скубі-Ду». Її відмалювали з використанням п'яти кольорів: червоного, бордового, оранжевого, жовтого та блакитного. Здається, цього забагато. Але три кольори в цьому наборі (червоний, помаранчевий та жовтий) — аналогові, тобто схожі. А бордовий — той самий червоний, але з додаванням чорного. Око сприймає ці чотири кольори як одне. Тому коли додається блакитний, палітра не здається перевантаженою.
Немає жорстких правил щодо того, які кольори належать добрим героям, а які — злим. Але є дослідження діснеївських персонажів, і воно показує, що найчастіше за лиходіями «закріплюються» червоний та фіолетовий, а за позитивними героями — синій та зелений.
Комплементарні кольори на протилежних точках кольору можна використовувати, щоб відзначити протагоніста і антагоніста. Наприклад, у «Пітері Пені» художник одягнув Капітана Крюка у червоний, а Пітера Пена — у зелений, щоб підкреслити конфлікт між ними:
Як зрозуміти персонажа
Щоб вникнути в те, як створюються персонажі, почни аналізувати знаменитих героїв — з ілюстрацій, коміксів, мультфільмів. Схема аналізу може бути вільною, але зручніше використовувати таку:
- — архетип
- — форма та силует
- — кольори
- — висновок
Наприклад візьмемо двох героїв: Джеймса П. Саллівана з «Корпорації монстрів» та фею-хрещену зі «Шрека-2».
Джеймс П. Салліван:
Архетип: протагоніст (один із двох головних героїв)
Форма та силует: прямокутник (тіло), коло (живіт, очі, плями на м'якій вовні), трикутник (кігті, зуби, роги)
Кольори: блакитно-зелений (домінуючий), лавандовий (акцентний)
Висновок: основна форма говорить про надійність, деталі — про те, що герой небезпечний, а текстура — про м'який характер. Салліван — добряк, хоч його вигляд лякає.
Фея-хрещена:
Архетип: перевертень (спочатку союзник, потім — антагоніст)
Форма та силует: коло (обличчя, груди), трикутник (гострі окуляри, зачіска, нігті)
Кольори: блакитний (домінуючий), бузковий (акцентний)
Висновок: основна форма говорить про доброту, а деталі — про непередбачуваність і «подвійне дно». Хресна виявляється не тим, за кого видає себе спочатку.