Назарій Яремчук — співак і соліст ВІА «Смерічка». Разом з Івасюком та Зінкевичем він вперше виконав «Червону Руту», неофіційний гімн України 70-х. А ще зробив невелику Вижницю музичним центром країни, виступив для ліквідаторів аварії на ЧАЕС і лишив по собі величезні архіви.
Розібрати їх у 2021 році взялася Марія Яремчук — співачка та донька Назарія. Марія планувала зробити короткий освітній ролик, а вийшло документальне кіно. Фільм Knife! Films «Яремчук: Незрівнянний світ краси» вийде в національний прокат 8 серпня. Ми запитали Марію про те, як створювалася стрічка, чи вдалося віднайти батька за сценічним образом Назарія Яремчука, і про тиск авторитету відомих батьків.
Розповісти світу про людину можна в дуже різний спосіб. Чому обрали документальний фільм — коли з’явилася ця ідея?
У 2021 році Яремчуку мало виповнитися 70, і я хотіла якось відзначити цю дату. Відверто кажучи, Яремчука в медіа тоді було катастрофічно мало. Першою ідеєю було створити альбом ремейків на його пісні за участі топових виконавців — з цим я прийшла до Міші Ясинського, тоді він працював у Secret Service Entertainment. Ми обговорювали альбом, і Міша запропонував зняти якесь відео, тож ми покликали Артема Григоряна.
Тоді Артем був «холостим» режисером. Knife! Films ще не існувало, але світ вже побачив документальний серіал «Спалах». Ми з Артемом говорили-балакали про те, яким має бути формат відео про Яремчука, і зупинилися на ідеї освітнього ролика — зі спогадами знайомих, відгуками колег тощо. Але зрештою прийшли до документального повнометражного фільму. Виробництво довелось відкласти через війну, тож фільм виходить лише зараз, але актуальність такого контенту тільки зросла.
Вирішили співпрацювати з Knife! Films саме через «Спалах»?
Я знала Артема Григоряна ще до того. Але так, приклад «Спалаху» показав, що історії можна розповідати круто — свіжо, сучасно. Все освітнє має властивість бути трохи нудним. Але хлопці вміють робити освітнє цікавим.
Якою була співпраця?
Першим ми запросили Артема, і він вручну підбирав команду, бо на той момент ще не створив власний продакшн. Ми спрацювалися — я була в захваті від скрупульозності, відчувалось, що вся команда щиро захоплюється героєм.
Напевно, саме цей непідробний інтерес викликав у мене велику довіру. Ми разом обирали ракурси, з яких будемо розкривати героя, розставляли акценти. Я відкрила для команди всі домашні архіви, в мене не було жодних сумнівів з цього приводу.
У фільмі багато нараторів — дослідники музики, друзі та колеги Назарія. Там також є ви, хоча з’являєтеся дуже рідко — чому?
Я не була очевидицею. А надавати професійну оцінку музиці, яку робив мій тато, трохи фамільярно. Я взагалі не хотіла зніматись, якщо чесно, але Артем сказав, що це потрібно — і крапка. Хоча я також працювала над фільмом як дослідниця і разом із командою шукала в архівах Яремчука та всі його історії.
Кадри з докфільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
Діти відомих креаторів розповідають, що їх постійно порівнюють з батьками та жорсткіше оцінюють. А ще в публічному просторі їх часто називають «донькою/братом/дружиною *ім’я відомої людини*» — не на власне ім’я. Чи відчували ви тиск авторитету батька у сфері, особливо на початку кар’єри?
Працюючи над фільмом, я передусім шукала тата. Парадоксально, але його було мало і нереально багато водночас. Від сценічного образу Яремчука мені хотілось сепаруватися — іноді через бунтарство, іноді через протест. Але знайти свого тата — я цього потребувала. Мені завжди було його дуже мало. Така двояка історія.
Звісно, в професійній площині, мати прізвище Яремчук — це ніби привілей. Привернути увагу до себе на старті легше. Але потім стає важче — всі ці нашарування очікувань щодо тебе тиснуть і впливають.
Але це вибір, який має зробити виконавець. Мій вибір як артистки — обирати себе. Інакше і не могло бути, я так не відчуваю світ. Тож інколи складно, інколи в боротьбі, але залишатися собою — тільки так.
Кадри з докфільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
Чи допомогла робота над фільмом зібрати образ Яремчука-тата, на противагу Яремчуку-артисту?
Частково — так. Я запитувала в його колег і близьких те, що не питала ніколи раніше. Мені було цікаво, як він реагував на певні речі, яким був у побуті. Мені хотілося знайти простішого, земнішого, доступнішого Назарія. Мабуть, трішки вдалось.
Ви намагаєтесь якось інтегрувати доробок батька у свою музику?
Ні.
Яке майбутнє у фільму, а яке майбутнє у спадщини Назарія Яремчука?
Я дуже вболіваю за наш фільм і мрію, що він сподобається людям. Хотілося б цим фільмом задовольнити запит на український контент і самоідентифікацію, який сьогодні дуже гострий. Хотілося б, щоб занурення в історію в принципі стало модним. Так ми пізнаємо себе як народ. А ще я б хотіла, щоб доробок Назарія Яремчука посів своє місце в історії України.
Ми виходимо в прокат 8 серпня. Можливо, також поїдемо на міжнародні кінофестивалі.
Чи буде фільм на стримінгах?
Все буде.