4 липня в українських кінотеатрах вийшов слешер-трилер «МаХХХін» — фінальна частина трилогії «Х» від горор-мейкера Тая Веста («Х», «Перл») та студії А24.
«МаХХХін» фокусується на Максін Мінкс (Мія Гот) — порнозірці, яка вижила під час різанини на техаській фермі. Минуло 6 років, на дворі 1985, амбітна дівчина знаходить сумнівного агента Тедді Найта (Джанкарло Еспозіто) і не пропускає жодного прослуховування, яке допомогло б їй вибратися із секс-індустрії.
З одного боку, час як ніколи вдалий — бум реклами, відеокліпів, фільмів категорії Б та відкритих кастингів у пошуках нових облич, а з іншого — фанатів рок-музики нескінченно підозрюють у «сатанізмі». Консервативні республіканці проводять слухання в Конгресі про рівень «гріхопадіння» попіндустрії, а медіа з захопленням розписують подвиги чергового маніяка, зароджуючи модний нині жанр true crime.
Талант Максін розпізнає режисерка серії горорів «Пуританка» Елізабет Бендер (Елізабет Дебікі) та, ігноруючи продюсерів та пікети релігійних фанатиків під студією, затверджує міс Мінкс на головну роль у новому фільмі. Але радість Максін швидко минає, адже її минуле і втеча з ферми в Техасі ось-ось стануть відомі всьому світу. Її знайомих починає вбивати Нічний сталкер — маніяк, що тримав у страху Лос-Анджелес 1985 року.
Skvot Mag поспілкувався з режисером Таєм Вестом та акторкою Мією Гот про ідею трилогії, суміш жанрів та суперечливість епохи 80-х в Америці.
Це фінал трилогії «Х», кожен фільм якої самостійний та дуже відрізняється за стилем один від одного. Таким був ваш план від початку?
Тай Вест: Загалом — так. Спочатку ідея була створити серію слешер-трилерів з омажем до різних десятиліть і стилістик класичних фільмів категорії А та Б. Усі фільми пов'язані тонкою ниточкою, але не змушують глядача, який не бачив попередній фільм, обов'язково його подивитися.
Ми хочемо заінтригувати, а не примушувати до перегляду, як це зазвичай буває з франшизами. Ідеальним ключиком до мого плану став кастинг Мії — сучасної «королеви крику». Вона має багато акторських здібностей, але одна з унікальних її якостей — вміння грати одну і ту саму персонажку з тими ж базовими характеристиками, але в різний період її життя.
Кадри з фільму «МаХХХін», 2024
Мія Гот: Які лестощі! Якщо бути чесною, то ми дуже розмито уявляли, якою буде трилогія Тая. Ми навіть не знали, чи станеться саме трилогія. На зйомках «Х» народився сценарій «Перл» (Мія Гот стала його співавторкою — прим. ред.), і завдяки А24 ми отримали зелене світло на підготовку продакшену «Перл», ще закінчуючи зйомки «Х».
Тоді ж народилася ідея «МаХХХін», тому що залишити осторонь Максін Мінкс ми, звичайно, не могли. Я дуже довіряю режисерам, з якими працюю, але я не очікувала, що Тай виконає обіцянку: я щоразу опиняюся в різних фільмах із тими самими героїнями. І це абсолютно унікальний випадок.
Наскільки студія А24 залучена до знімального процесу? Як їхній підхід відрізняється від інших студій?
Тай Вест: Я будував кар'єру в інді-кіно, тому не відчував тиску «білих комірців» з великих студій, а мої бюджети дозволяли мені уникати тотального контролю. Але з «МаХХХін» ми замахнулися куди вище, бо зйомки в Лос-Анджелесі зараз коштують не як у 80-х. І А24 підтримали нас у всіх рішеннях. Команда студії може підказати, допомогти, в чомусь переконати, але якщо вони вірять у проєкт — вони працюють на проєкт, а не на себе. У цьому їхній успіх.
Мія Гот: У моїй фільмографії були випадки, коли студія контролювала кожну деталь проєкту, і я не думаю, що всі зауваження були виправдані. Але так, більшість моєї кар'єри теж проходить в авторському кіно, і мені щастило на авторів, які відкриті до колаборації. Подивимося, як буде далі.
Тай Вест: Ну так, у тебе попереду Marvel (Мія Гот затверджена на роль антагоністки у фільмі «Блейд» — прим. ред.).
Мія Гот: Поки що вони відчуваються як дуже велика інді-студія.
Кадри з фільму «МаХХХін», 2024
«Х» — відсилання до слешерів 70-х, чиї бюджети були мінімальними, а місцем дії слугувала американська глибинка, «Перл» — омаж до епохи техніколора, а «МаХХХін» — зовсім інше кіно, яке порівнюють із «Криком» Веса Крейвена та з «Одного разу... в Голлівуді» Квентіна Тарантіно. Як ви самі схарактеризуєте «МаХХХін»?
Тай Вест: Частково — горор-слешер, який справді черпає щось із «Крику», частково це очевидна сатира на шоубізнес, а частково — сатира на сам дух 80-х та суперечливість епохи Рейгана, що заклала багато каміння, через яке ми зараз у Штатах перечіпляємося. Уважний глядач, знайомий з класичними фільмами, може помітити не тільки очевидні посилання до того ж «Психо» (Мотель Бейтса — частина локацій «МаХХХін» — прим. ред.), але й цитування саме фільмів з 80-х. Це і «Підставне тіло» Браяна Де Пальми, і друга «Жага смерті» Майкла Віннера. Якщо молодий глядач повернеться до цих фільмів після «МаХХХін», це буде дуже круто.
Кадри з фільму «МаХХХін», 2024
А що ви маєте на увазі, коли говорите про суперечливість епохи 80-х?
Тай Вест: Ох, так багато всього й одразу. Всепоглинущий консюмеризм, який стартував одночасно з епохою, коли середній клас у США починає зменшуватися. Постійне лицемірство консерваторів, які самі собі шоубізнес, але так прагнуть повернути назад кодекс Гейза, коли щось не відповідає їхньому задуму. Це було у 80-х, і те саме відбувається зараз. Ці люди люблять увагу, піар, медіа. Там немає скромності, яка, за ідеєю, має їх прикрашати.
Епоха Трампа це доводить до абсурду, вони ж обрали реаліті-зірку в президенти — і хочуть знову це зробити. І коріння саме у 80-х: спроби цензурувати музикантів — спочатку рок, за кілька років — реп. Кіно у 80-х після короткого періоду 70-х знову повністю стає підконтрольним студіям та «білим комірцям». Це 24-годинний медійний потік, в якому люди просто не встигають розібратися. Мені не хотілося проповідувати в «МаХХХін», але було важливо широкими мазками передати цей настрій. У фільмі немає політики, але є цей вайб.
Кадри з фільму «МаХХХін», 2024
Мія, як ви ставитеся до того, що вас називають «королевою крику», і до такої кількості жанрових проєктів у вашій фільмографії?
Мія Гот: Це вкрай почесно — опинитися в компанії Джеймі Лі Кертіс (головна акторка «Гелловіну» — прим. ред.). Я намагаюсь не чіплятися за ярлики й просто рада, що маю стільки можливостей працювати з жанровими проєктами. У горорах і трилерах є безодня привабливості, вони завжди служать чимось на кшталт загального підсвідомого. І вистрілюють саме ті фільми, в яких є свій Х-фактор.
У нашому випадку — це чудове дослідження природи прагнення слави на тлі постійних дебатів про те, чи перетворили нас смартфони на самозакоханих егоїстів. І це також якісна гра на ностальгії. Персонажі Перл та Максін Мінкс — унікальні ролі, які просто не могли з'явитися не в горорах.