*Ця стаття — частина проєкту «Дуже важкий рік»: серїі інтервʼю та колонок креаторів до річниці повномаштабного вторгнення росії в Україну
Повномасштабне вторгнення переграло все в креативній індустрії. Те, що будувалося роками, вранці 24.02.2022 втратило значення. Старі проєкти заморозились — або взагалі відпали, більшість планів довелось відкласти.
Здавалось, що креативники тепер потрібні в останню чергу, а креативний ринок — розсиплеться. Але він витримав. За кілька місяців студії та агенції зняли процеси з холду — і знайшли нові підходи до нової реальності.
Щоб дізнатись, як адаптуватися до українських реалій, ми поспілкувалися з Інною Чут, CEO SKVOT. Інна менеджерить едтех-проєкти вже 7 років — і справлялася з багатьма викликами. Ми розпитали її про челенджі найважчого періоду — останнього року, — а ще про те:
- — як перебудовувався робочий процес у SKVOT
- — як фінансовий майндсет допомагає будувати бізнес
- — як креативна сфера зреагувала на війну
- — чому сьогодні важливо критикувати свою роботу
Як справи? Який в тебе рівень заряду зараз — від 1 до 100%?
Насправді справи нормально: є піднесення, енергія, багато планів на майбутнє — напевне, через те, що ось-ось був Новий рік. Заряд — десь на 95%, здається. Тому в цілому в мене все супер.
Ти готувала себе і SKVOT до повномасштабного вторгнення (якщо до такого взагалі можна підготуватися)?
Не можу сказати, що ми готувалися чи мали розуміння, як діяти в разі повномасштабної війни. У січні та лютому відповідної стратегії та плану релокейту в нас не було. В повітрі відчувалась напруга, але ми всі вірили, що нічого не станеться. Найгіршим днем у моєму житті було навіть не 24, а 23 лютого. Я дуже добре його пам’ятаю: за кілька годин до повномасштабного вторгнення ми опублікували пост із нашою позицією — і всю ніч там неслися коментарі про війну. А вранці вона почалася.
До повномасштабної війни у SKVOT була частина клієнтів з росії та білорусі — і ми їх кенсельнули. За що, наприклад, білоруси нас зараз хейтять. В середині лютого 2022 року SKVOT, як і більшість російськомовних бізнесів в Україні, почав розглядати різні варіанти переходу на українську. Тобто в продукті вже планувались такі зміни — але повномасштабна війна їх пришвидшила.
Перші місяці були складними, це правда. Як тобі вдалося заменеджерити команду — кілька десятків людей — і не вигоріти?
Війна — це не якийсь стандартний челендж для бізнесу. Ти стикаєшся з ситуацією, до якої тебе ніхто не готував. Тому було дуже важко.
У перший день ми з командою просто переписувалися — хтось кудись переїжджав і не було можливості зідзвонитись всім разом. На першому дзвінку після 24 лютого я взагалі не знала, що казати людям, як заспокоїти їх і себе. І цю напругу відчували всі. Я пам’ятаю, що просто сказала: «Друзі, це пиздець».
Ми всі почали розповідати одне одному, де перебуваємо, чи в безпеці ми, кому потрібна якась допомога, кого куди перевезти.
Що сталося з робочими процесами SKVOT після 24 лютого?
Ще в грудні 2021 ми почали думати, що треба запускатися десь в Європі. Вибрали Угорщину — тому що мали там контакти й знали юридичні аспекти того, як там працювати. Звісно, потім все тільки ускладнилось, бо ця країна нас не підтримує. Але так склалось, що це була перша країна, з якої ми в принципі могли почати рух.
За місяць до вторгнення ми почали рухатися, але повільно, прораховуючи кожен крок. Коли почалась повномасштабна війна, все це зупинилося. Тоді неможливо було навіть думати про розширення, бо на це не було ресурсів. А ще не було зрозуміло, що станеться з українським ринком — працюватиме він чи ні.
На початку лютого 2022 року в нашій сітці було 50 продуктів, а в кінці місяця їх залишилось 10 — тобто в пʼять разів менше. Деякі курси з українськими лекторами зупинилися, тому що навчання було не на часі й люди переїжджали в інші міста і країни. Це відкинуло нас на 2 роки назад, коли ми майже нічого не мали.
Дуже багато курсів довелося поставити на холд. З великої кількості амбітних планів у тебе залишилося щось незрозуміле в онлайні, з купою клієнтів, які просять рефанди, бо не отримали продукт. Весь лютий – березень ми просто розв’язували проблеми з поточними курсами. Були кейси, коли я сама говорила зі студентами — пояснювала, що все буде окей, ми повернемось. Це був діалог, який я б не уявила в попередньому житті.
Вже у квітні ми почали відновлювати курси. Це був великий пласт роботи, тому що в нас зависло десь 2000 студентів. А вже у травні ми почали запускати онлайн-курси в ріал-таймі, як раніше. В цей період люди якраз почали повертатися до роботи — і з’явився такий запит. Ми повністю змінили стратегію: обрали нові теми, нових лекторів.
Тільки влітку ми повернулися до ідеї розширення в Європі: запустилися в Угорщині, Польщі, Чехії та Румунії. Також за 3 місяці команда з нуля перебудувала наш український проєкт після повномасштабне вторгнення. Тут я безмежно дякую українській команді, бо вони організувалися без мене, поки я будувала процеси на іноземних ринках.
Тож SKVOT розширюється за кордоном. Як вдається передати український вайб іноземним ринкам — і зберегти ДНК проєкту?
Всі знають, що SKVOT має українське коріння — це видно одразу, навіть якщо базово погуглити проєкт. Плюс на іноземних ринках ми залучаємо локальних лекторів, але ключова команда залишається українська. Ці люди транслюють наші ідеї, цінності та затверджують все, що пов’язано з продуктом, — від програми до промо курсів. Це допомагає втримати українську ДНК.
Перший кампейн, який ми запускали на локальних ринках, також робили українці — Антон і Наташа Іванови з Crevv. Коли мене питають, хто це робив, я завжди даю лінк і розповідаю про наших креаторів. Моя ідея була в тому, щоб по максимуму залучати людей з українського креативного ринку до іноземних проєктів — і в нас це виходить.
Якщо узагальнити та підсумувати: завдяки чому вдалося бути серед бізнесів, які не закрилися після вторгнення?
У нас команда, орієнтована на цифри: ми добре знаємо, скільки нам потрібно витратити коштів на запуск продукту, яка в нас рентабельність, куди ми можемо інвестувати, а куди — ні. Ми досить сильні у фінансах і менеджменті, тому вдалося правильно розпорядитись ресурсами, які є.
Плюс команда тепло і з розумінням поставилася до місця, в якому працює. В перші 2 місяці війни ми платили дуже обмежені зарплати — і люди працювали фултайм за 10–8 тис. грн (звісно, потім ми повернули ставки та згодом їх підвищили). Це було неймовірно, бо вони самі казали: «Мені стільки не треба, мені й так окей». Це доводить, що ми були суперзгуртовані та вмотивовані зберегти проєкт.
Фото частини команди з передріздвяного мітингу
Як вести креативний бізнес під час війни, щоб не дуже в мінус? Дай один лайфхак.
Головне — щоб креативний бізнес (студія, агенція) мав у команді людину, яка відповідає за цифри. Тобто сильного фінансового менеджера, бухгалтера чи партнера, який буде заземляти й завжди робитиме акцент на бізнес-складовій. І нехай це буде хтось, хто зовсім нічого не розуміє в креативі — але може зробити P&L (profit and loss — прим. ред.), порахувати балансовий прибуток, etc.
Як вважаєш, за останній рік в Україні впав попит на неформальну освіту — чи студенти набираються так, як і раніше?
Я не думаю, що хтось взагалі вчився в перші місяці повномасштабної війни — тоді був найбільший спад. Ми почали помічати позитивну динаміку десь влітку, коли ті, хто втратив роботу, але мав заощадження, вирішили піти в нову професію.
Як раніше студенти вже не набираються — до нас повернулося десь 60–70% обсягу, який був у 2021 році. Але ми бачимо, що є попит на безліч нових професій: геймдев, дизайн інтер’єрів, графічний дизайн. Люди продовжують інвестувати в навчання і пробують будувати нормальне життя навіть у таких умовах.
Лютий був місяцем складних рішень: про які шкодуєш, а якими пишаєшся?
Я шкодую, що ми не відмовились від російського ринку раніше, коли починали SKVOT. Проте це дало нам змогу швидко зростати — і вибудувати ту команду й продукт, які ми маємо зараз.
З правильних рішень — все ж таки продовжити розвиватися. Це був величезний ризик, бо ще ніхто не розумів, що відбувається з ринком і як на ньому працювати. Але коли у щось більше віриться, ніж не віриться, — треба ризикнути.
В тебе була професійна криза — думки, що креативні проєкти зараз не на часі?
У мене таких думок не було. 2022 був не найкращим роком для креативного ринку, але я не планувала переходити в іншу сферу. Я роблю те, що вмію та хочу, плюс бачу результат — це мотивує. Єдине постійне відчуття, яке в мене є, — це втома. А з нею дуже легко боротися.
Професійної чи якоїсь іншої кризи в мене теж не було — я не дозволяю собі страждати, коли є ті, кому важче. У мене є друг, геймдизайнер з Ubisoft. Він зараз на війні та викладає звідти сторіс, пости. Це людина, з якою ти раніше могла випити вина ввечері — а тепер бачиш у формі десь на передовій. Коли я згадую про нього та інших людей, які нас зараз захищають, розумію — мої проблеми ніщо в порівнянні з їхніми.
Як повномасштабна війна змінила креатив?
На початку важко було всім — і креативному ринку теж. У березні-квітні навіть найбільші агенції робили швидкий креатив і невеликі проєкти. Приводів, на жаль, було безліч, і ти як креатор не міг не рефлексувати: тут треба про благодійний фонд розповісти, тут батальйон підтримати, а тут — притулок. Це був дуже спрямований креатив — чіткий, якісний, зі зрозумілим меседжем.
Майже рік минув, але я все ще пам’ятаю, як агенції почали масово робити ролики з закликом закрити небо. Багато говорили про Ірпінь, Бучу, зараз — про Бахмут і Соледар. Мені здається, це був крик — хотілося розповідати про війну так, щоб тебе почули.
Потім креатив почав перебудовуватися: студії знову шукали клієнтів, бізнеси змінювали напрямки роботи. Хтось провів внутрішні реформи, а хтось почав робити виключно соціальні проєкти, як агенція ANGRY.
Плюс восени з’явилася тенденція шукати клієнтів за кордоном. Щоб допомогти українським креаторам, ми зробили конференцію Lastivka. Там було багато цікавих дискусій про вихід на європейські ринки з засновником [isdgroup] Віктором Шкурбою, співвласником banda Єгором Петровим та іншими.
Ми, звичайно, не можемо сказати, що буде з креативним ринком. Він постійно підлаштовується під те, що відбувається в країні, і робить це дуже круто. Креативні бізнеси зараз виконують свою функцію — казати про те, про що потрібно казати. Наприклад, мені дуже сподобалась комунікація агенції Taktika про формування нових батальйонів МВС. Це були постери з назвами частин, які зараз формуються, і закликом, що добровольці можуть до них доєднатися.
Тож як бути реально цікавим для іноземного ринку — і підтримувати цей інтерес?
Мені здається, що від розмов про Україну таки втомилися — це відчувається. Якщо ми хочемо бачити Україну в новинах і не в контексті поганих подій, потрібно звертати на себе увагу. Робити якісні речі та власним прикладом доводити, що ми маємо талановитих людей, а наші креатив, музика, фешн — сильні та сучасні. Це буде працювати в довгостроковій перспективі.
Всім цікаво подивитися, які ми в роботі, що ми можемо, який в нас рівень. Тому якщо у креатора чи бізнесу є клієнти в Європі, треба викладатися на максимум і бути прискіпливим до своєї роботи. Такі люди, як Юля Пеліпас — креативна директорка та засновниця бренду bettter, — добре з цим справляються. Вони показують світові, хто такі українські креатори.
У SKVOT (чи в тебе особисто) були партнерства або колаби, які стали можливими саме через повномасштабну війну?
Є два приклади. Перший — це спеціальний випуск журналу Adweek про український ринок креативу, який ми продюсували разом із редакторкою SKVOT Mag Ханною Руденко та агенцією ANGRY. Це видання 100% не вийшло б за інших обставин — і це наймасштабніше, що ми взагалі коли-небудь робили. Цей журнал був фізичним — він пішов у друк.
Для цього випуску ми об’єднали 30 українських креативників — писали разом із ними статті, брали інтерв’ю. За цим проєктом були дуже високі показники.
А потім Adweek запросив нас на фестиваль Cannes Lions, де ми багато говорили про український креативний ринок — і про SKVOT теж. Ми бачилися з креативними директорами з усієї Європи — і навіть зустрілися з віцепрезиденткою Meta.
Другий кейс — колаборація з університетом Орегону, яка сталась завдяки нашим друзям з агенції Bickerstaff.586. Тоді студенти з університету і SKVOT розробляли кампейни для українських соціальних проєктів.
Сьогодні багато хто хоче нам допомогти, але не знає як. А освіта — це дуже доступна і зрозуміла форма колаборації. Наприклад, для нашого проєкту Lastivka багато іноземних креаторів погодилося безкоштовно прочитати лекції — серед них був Стефан Загмайстер, що, звичайно, було дуже важливо для нас.
А тепер — бліц. За що ти вдячна цьому року?
Я вдячна, що він назавжди показав, де чорне, а де — біле. Тепер немає такого, що ти однією ногою тут, а іншою там.
Твій головний інсайт року?
Любити своє та почуватися українкою — це мій найбільший інсайт. Ми всі відповіли собі на запитання про те, хто ми. І на нього було так приємно відповісти.
Коли ти будеш читати курс у SKVOT?
Ніколи. Є люди, які повинні стояти за кадром. Якби умовний Джим Джармуш грав у кожному своєму фільмі, він би не був Джимом Джармушем.