В сучасному світі інформації так багато, що шанси запамʼятати хоча б 1/1000000 цього океану — невеликі. До того ж в поле нашої уваги щосекунди влітають нові елементи знань, а фоновий стрес (якого також традиційно немало) робить запамʼятовування ще складнішим.
Телефонні нотатки рятують наш мозок від перевантаження. Проте хочеться, щоб у нашої памʼяті все ж таки був ресурс утримувати те, що справді важливо, і без сторонньої допомоги.
Ми створили перелік технік та порад, які допоможуть зробити памʼять міцнішою — і зберігати в ній все: від імен нових крутих ілюстраторів — до прохань замовника внести чергову правочку.
Як працює пам’ять
Процес консолідації, утримання та збереження інформації — комплексний та непростий. Якщо розділити його на етапи, то він виглядає ось так:
запам’ятовування → збереження → відтворення → забування
Запам'ятовування буває мимовільним і довільним. Якщо весь день наспівуєш пісню, хоча навіть не вчив слова, — це приклад мимовільної памʼяті, мозок автоматично запамʼятав те, що йому сподобалося. Фокусуєшся, аби зафіксувати в голові перелік кроків для створення фігури в Adobe Illustrator, — це приклад довільного запам’ятовування, тут потрібна сила волі.
Твій мозок з легкістю чіпляє ту інформацію, яка стосується тебе безпосередньо та:
- — потрібна для виживання
- — незвичайна
- — цікава
- — має значення для досягнення цілей
Під час збереження інформація зупиняється в оперативній пам'яті. В цей момент наш мозок аналізує, чи треба зберегти матеріал. Якщо треба, то ділить його по категоріях — і вже звідти інформація переходить в довготривалу пам’ять. Нова серія «Дивних див» відправиться до підрозділу «серіали», а порада з використання Adobe Illustrator — до папки «дизайн».
Найкраще запам'ятовується те, що структуровано. І те, що пов'язано з минулим досвідом.
В перші 12 годин з голови вилітає 60% інформації. Далі цей процес стає повільнішим — але вже через тиждень ти памʼятатимеш десь 20%. Кожне згадування активує електричні імпульси в корі головного мозку, і це залишає сліди. Якщо інформація пригадується часто — ці ланцюжки міцні, якщо ні — ці нейронні зв'язки з часом згаснуть.
Що допоможе краще запамʼятовувати
Може здатись, що феноменальна пам'ять — то якийсь дар від народження. Але це не так: мозок можна тренувати. Для збереження спогадів існує мнемоніка — сукупність лайфхаків, що стелять пам'яті солому. Ось найпростіші та найефективніші:
Римська кімната. Давньоримський оратор Цицерон не записував власні виступи — він користувався методом розставляння пунктів та ідей «у просторі».
Суть техніки — помістити нову інформацію в місці, яке тобі добре знайоме і де ти добре орієнтуєшся (власна спальня, кабінет, кав'ярня). Уяви такий простір, а потім — зроби перелік фактурних предметів з нього (вініловий програвач, плівковий фотоапарат, 3D-планшет). Біля цих предметів розмісти нові ідеї, терміни чи поняття. За годинниковою стрілкою або згори вниз, головне — послідовно. Так ти створиш ланцюжок асоціацій, який не складно запам'ятати.
Майндмеп. Мапа пам'яті імітує структуру клітини мозку: хаос — в системі. Для створення може знадобитись папір або цифрова дошка.
В центрі розмісти головну думку, від неї пусти гілки з доповненнями, це будуть асоціативні слова, наліпки, символи — в тебе має вийти крейзі колаж.
Насправді кожен із нас підсвідомо вже користується такою мапою в житті. Наприклад, дорогою до метро ти точно орієнтуєшся за вказівками «вбудованого» в тебе GPS-навігатора — якимись власними асоціаціями. Таке відтворення інформації відбувається автоматично, без рефлексії.
Сторітелінг. Коли ми чуємо кльову історію, в організмі вивільняється окситоцин — гормон емпатії (або обіймів). Створи сюжет з головним героєм або героїнею. Незвичайні обставини, подолання перепон — все в цьому дусі. Сформулюй мету, придумай антагоністів, сформуй наратив — не обов'язково логічний. Жодних правил.
Метод Айвазовського. Розвинена зорова пам'ять — допомога тим, хто любить референси, але ненавидить їх зберігати. Якщо навчитися їх запам'ятовувати, то віжуали будуть базуватися не в айклауді — а прямо в голові.
Вхопити та зафіксувати момент — важко (особливо зараз, коли ми перевантажені нескінченними кліпами в ютубі та тіктоці). Але якщо це зробити, можна помітити (і запамʼятати) багато красивого.
Художник Іван Айвазовський, який малював морські пейзажі, розвинув у себе зорову пам’ять: обирав обʼєкт → концентрувався на ньому 3 секунди → заплющував очі та подумки відтворював кольоровий образ. Спочатку це важко, але з кожним разом — все легше.
Ейдотехніка. Назву цієї техніки запозичили у греків (eidos — «образ»). Вона — про створення конспектів за допомогою символів. Конспекти в такому стилі — стислі, але дієві. Це економить час, коли вивчаєш точні науки, та й взагалі.
Уяви: тобі треба запам'ятати прочитані матеріали з історії мистецтв або проджект-менеджменту. Там багато героїв та/або послідовних подій. Замість тисячі слів ти можеш зробити конспект з емодзі. Ейдотехніка лаконічна і стисла, тому збереже купу аркушів — Грінпіс подякує.
Як налаштуватися на запам’ятовування
Зазубрювати — неефективно. Напружується зорова та слухова пам’ять, решта каналів сприйняття — відпочивають. Тому ось ще декілька порад для тих, хто шукає, як полегшити собі життя.
Кричи. Ні, це не інструкція з того, як перетворитись на місцевого божевільного, — це дієва порада, бо інформація, висловлена з експресією, краще запам'ятовується.
Під час крику також вивільняється гормон стресу — кортизол. Це допомагає фокусуватися. Тому, якщо необхідно запам'ятати сценарій презентації — просто волай.
Зміни картинку. Помічаєш, як під час зубріння починаєш ходити по колу? Це підсвідоме бажання змінити локацію. Бажано під кожний новий шматок інформації знаходити нове місце. Інша кімната, нова кав'ярня чи вихід на лавку біля дому. Навіть маленькі зміни — ефективні.
Ділись з друзями. Після прослуханої лекції — влаштуй переказ, аби повторити почуте та структурувати його ще краще. Друзі повернуть тобі аргументи, ти — даси на них відповідь, і інформація зафіксується ще краще.
Прибери тригери. Неможливо зловити дзен і сконцентруватись в шумному натовпі. Перш ніж сідати за вивчення чогось нового, перевір, чи достатньо комфорту навколо та чи всі можливі тригери — прибрані (наскільки взагалі можливо).