«Я відчуваю себе шахраєм в інтернеті» — так кажуть люди, що потрапили на дофаміновий гачок ідеальної картинки соціальних мереж.
Показувати розкішне життя, маючи борги; прикидатися більш успішними, ніж є насправді; створювати враження постійних пригод. «Кінематографічний трейлер» на інстаграм-сторінці часто не має нічого спільного з реальним життям. Розрив між справжнім та екранним непомітно підживлює стрес і нав'язує відчуття неправильності.
Щоб розібратись, як одяг впливає на наше ментальне здоровʼя, чи можна гарно одягатись за невеликі гроші та чому іноді краще менше, але якісніше, ніж багато й швидко, ми звернулись до фешн-інфлюенсера Ельдара Шеріфова та Гали Штор, стилістки й засновниці бренду SHTOR.
Інстаграм фешн вік
Оскільки соцмережі — це візуальний медіум, вагомою складовою вираження статусу стає одяг. Гучне ім'я на бирці або велике знакове лого — немов вимога для підтримки образу успішної бездоганності.
Мимоволі виникає замкнуте коло: автор контенту розпочинає, а глядач завершує. Для споживачів соцмережі більш доступні та затишні — стрічка здається ближчою, ніж довершені фешн-журнали або Тижні моди. Глянець та подіум досі зберігають значущість, але їхня сила поволі слабшає порівняно зі сторіс, рілсами або світлинами від улюбленого інфлюенсера.
Непотрібна покупка як маленька перемога
Буває, люди роблять нераціональні покупки під впливом соціального тиску та маркетингу. Радість від придбання сумки улюбленого бренду витісняє необхідність оплатити предмети першої потреби.
Ельдар Шеріфов виділяє деякі мас-маркет-бренди в окрему категорію — «Одяг для людей, які думають, що вони інфлюенсери». Тиску складно протидіяти: зараз вплив соцмереж всеохопний та різко змінює наше сприйняття себе.
«Думаю, причин цього явища кілька: бажання створити ілюзію кращого життя, потреба в моментальному задоволенні та спроба належати до певної соціальної групи».
У Гали Штор натомість інша думка:
«Нас змушують купувати не соцмережі, а внутрішній голос, який дуже чітко знає наші комплекси. Мені не потрібно ні від чого захищатися, адже я маю чітке розуміння: одяг — це мій інструмент, а не особистість. Це я "несу" сукню, а не вона мене».
Але мало хто здатен зберігати холодний розум у цифрову епоху, де валютою стала естетика, а бажання формують алгоритми. Інфлюенсери — немов наші нові дзеркала, що задають тон, норму та форму поведінки. Безперервна візуальна стимуляція занурює в нав'язливе порівняння, що втомлює. Покупка здатна подарувати короткочасне полегшення, після якого знову настає внутрішня порожнеча.
Дивись тизер «Весна-Літо» — нового фільму Skvot про український фешн.
Прем'єра — восени 2025.
Запитуємо в Гали, чому люди потрапляють на цей гачок — і що є ключовою причиною ненормально великих витрат на одяг, аксесуари чи взуття.
«Це спосіб самоствердитися. Я знаю, що це, — була там. Одяг часто є доказом того, що “в мене вийшло”. І не обов'язково для інших — це може бути гра з самим собою. Або доказ, що “в мене все під контролем” — навіть коли банківський рахунок давно стоїть осторонь в істериці».
Стилістка називає одяг обладунками. У складні часи люди перекладають на вбрання велику частку опори, і це вміло використовує маркетинг. Знаючи про інстинктивну потребу людини в підтримці інших, система підштовхує покупця «збиватися в зграю» з іншими, купуючи те саме, що мають вони. Для людини схожість та приналежність до тих, хто є взірцем, може допомогти пережити труднощі.
«Ну і найбільш розповсюджене — дофамін, миттєва радість. Іноді люди проживають покупку як маленьку перемогу, навіть якщо вона фінансово нелогічна. Але емоційна потреба, в більшості випадків, сильніша за логіку».
Як зрозуміти компульсивний шопінг
Якщо, коли купуєш одяг, всередині виникає шалене, одержиме відчуття — це яскравий знак, що щось йде не так. Зазвичай обсесивне бажання поповнення гардероба є вершиною айсберга. Насправді це може уособлювати компенсацію емоційних потреб та слугувати способом заповнення внутрішньої порожнечі.
«Покупку може супроводжувати емоція. Але якщо вам здається, що ви помрете, якщо щось не купите, — то це вже не емоція», — каже Ельдар.
Він чесно ділиться: самому інколи хочеться виглядати дорожче, ніж може собі дозволити, але навчився закривати цю потребу альтернативами:
«Головне — не потонути в ілюзії. Аналізуйте, чому вам чогось хочеться. І завжди чесно собі відповідайте».
Гала ж склала цілий список більш конкретних запитань, які допоможуть розпізнати, чи є покупка компульсивною:
#1. Я купую це, щоб що?
#2. Я купую, бо мені сумно/самотньо/тривожно?
#3. Ця річ пасує моєму стилю чи вона просто гарна на цій моделі?
#4. Чи купила б я цю річ за повною ціною, а не за знижкою в 50%?
#5. Якщо зачекати 2 дні, мені все ще захочеться купувати цю річ?
#6. Чи поєднується ця річ з моїм гардеробом?
Вибір (не)здорової ощадливості
Але не можна оминути інший бік медалі — Underconsumption Core. Це відгалуження руху деінфлюенсингу, що зосереджується на ощадливості. Заохочує максимізувати корисність своїх покупок та обирати секонд-хенди замість мас-маркету.
Серед мотивацій тренду — намагання зберегти фінанси та підтримка екологічної свідомості. Але, копнувши глибше, знову зустрінемось із психологічними аспектами: крайні форми ощадливості можуть бути демонстративними та виходити далеко за межі здорового способу збереження коштів. Це ілюзія контролю через обмеження, спотворене сприйняття власної цінності й травма бідності. На своєму досвіді Ельдар пояснює:
«Я, наприклад, жахливо почуваюся, якщо їм погану та несмачну їжу — тому багато витрачаю на заклади. Але це дарує мені більше часу, щоб заробляти кошти. Якщо ситуація з одягом у вас схожа, то я не вважаю, що витрачати більше, ніж заведено в соціумі або у вашому положенні, — погано. Можливо, варто спробувати схему “менше та якісніше" замість "багато й швидко", як нас навчив мас-маркет».
Гала впевнена, що здорова економія на одязі — це чітке розуміння власних пріоритетів, впевненість у своєму стилі та готовність не бути впійманим на гачок «найбажанішої сумки всього Києва», навіть якщо вона зі знижкою.
«Дуже важливо, щоб економія не стала звичкою принижувати себе. Тут народжується нелюбов до себе: якщо постійно нехтувати власним зовнішнім виглядом, ми транслюємо собі думки: “Я собі не важлива та не потрібна". Це зазвичай про внутрішнє “Я не заслуговую” або "Я почекаю, коли схудну / буду успішною / вийду заміж тощо"».
Low-budget терапія
Процес формування власного стилю може стати потужним терапевтичним інструментом. Але варто бути готовим до того, що це дія, яку ніколи не можна назвати завершеною, — це завдання довжиною в життя.
«У мене немає мети прийти до якогось ілюзорного фіналу. Я постійно працюю над тим, щоб мій смак ставав кращим: це пов'язано зі споживанням інших креативних медіумів — музики, кіно, книг, мистецтва», — пояснює Ельдар.
80% його гардероба — щось недороге: подарунки від друзів та секонд-хенд.
«Останнім часом не так багато можливостей ходити туди щотижня (та й не хочеться обманювати себе, що такий підхід — не надмірне споживання), але можу дати пораду: не йдіть у секонд за чимось конкретним. Потрібна річ сама знайде вас».
Речей, придбаних за low-budget ціною, в Гали Штор близько 60%. Вона ділиться, що любить вінтажні магазини та секонди за одяг з іншої епохи, які автоматично актуалізують та вирізняють образ.
«Але є маленьке "але" — треба вміти комбінувати ці речі сучасно. Зараз я часто шию щось під себе, вишукуючи на барахолках або вінтажках взуття та прикраси. Щось з історією, з подіумів відомих брендів. Також маю забаву — шукаю сумки, які колись заносило пів світу. Хочу мати цю історію у своєму гардеробі».
Говорячи про українські маркетплейси, Гала радить The Originals, Restyleme та, звісно, OLX і Shafa. Зі світових — Vestiaire або окремі баєри-спеціалісти.
Продовжуючи тему пошуку одягу та практичних порад у здоровому формуванні власного стилю, запитуємо про wish-листи й планування. Чи допомагає це уникати імпульсивних покупок, не створюючи ілюзію дефіциту? Ельдар радить спершу сфокусуватися на закритті базових потреб.
«У нас чотири сезони, це доволі великий гардероб, тому варто придбати вбрання, яке точно захистить у зимовий холод і в літню спеку. Вже потім варто досліджувати, чого не вистачає стилістично, — і купувати бажане за потреби».
Advice list
Підбиваючи підсумки, просимо Ельдара та Галу скласти список практичних порад, які допоможуть мати стильний вигляд без шаленої витрати коштів. Нижче — компіляція їхніх думок:
#1. Почати з усвідомлення того, що стиль — це наше продовження.
#2. Важлива не кількість, а конгруентність: краще мати 5 речей, які підкреслюють характер, аніж 25 безликих.
#3. Навчитися шити: так ви почнете розуміти, який одяг зроблений якісно та вартує вашої інвестиції. Знаючи конструкцію одягу й те, який вигляд має його правильна посадка, вже можна зібрати речі, які допоможуть почуватися дорого.
#4. Не боятися секонд-хендів — сприйняти похід туди як пошук скарбів.
#5. Підшити знайдений на секонд-хенді костюм-двійку та носити його хоч щодня.
#6. Диявол в деталях: не забувати, що часто образ вибудовує саме аксесуарна група. Не лінуватися замінити ґудзики, щось пришити, по-іншому підкотити рукави.
#7. Експериментувати. Це найефективніша дія, яку недооцінюють. Експеримент — шлях до себе.
#8. Пам'ятати, що це ми носимо річ — не вона нас. Важливо не тільки «що», але і «як» — поза, хода, настрій та погляд.