Є два гучні хіти «нульових» — S.O.S. Ріанни та Paper Planes M.I.A, які вийшли з різницею в рік. Для Ріанни S.O.S. стала ще однією перемогою в чартах, а Paper Planes для M.I.A — взагалі головним хітом у кар’єрі. Це їхні пісні? Так, але ні.
Цих треків не було б, якби не мотив звідси і гітарна партія звідси. Крадіжка? Ні, семплування — законна практика в музичній індустрії.
Пояснюємо, що таке семпли, якими вони бувають і як допомагають музикантам.
Коротка історія семплів
Семпл — це звуковий фрагмент треку, найчастіше пара повноцінних секунд або інструментальна партія. Практику, коли семпли з однієї пісні беруть для створення іншої, називають семплуванням. Так можна робити музику не з нуля, а на базі того, що вже записано.
Початок епохи семплування — 1940-і роки. Інженер-акустик П’єр Шеффер записував звуки довкілля, різав їх на дрібні шматочки і монтував як хотів. З цих фрагментів, чи то пак семплів, він створював пісні (хоча, ніде правди діти, піснями це було дуже складно назвати). Для своїх робіт Шеффер навіть запровадив нове поняття — «конкретна музика».
Семплування у звичному розумінні з’явилося влітку 1973 року. Клайв Кемпбелл aka DJ Kool Herс грав на тусовці сестри. У нього був фірмовий трюк, «карусель»: він брав дві платівки з потрібними треками, вибирав у них круті партії і зводив їх. Виходила нескінченна петля, яка викликала захват всієї тусовки. А зверху хтось навіть фристайлив. По суті, народжувався новий трек — аранжування з «каруселі» з чиїмось речитативом.
Першим офіційним треком на основі семплу вважається The Sugarhill Gang — Rapper’s Delight 1979 року. За сумісництвом це ще й перша комерційно успішна хіп-хоп пісня в історії музики. Як семпл тут взяли мелодію диско-хіта групи Chic — Good Times. Лідер Chic Найл Роджерс вирішив, що трек використовували незаконно, і подав до суду. Все закінчилося добре: до самих судових розглядів не дійшло — музиканти швидко уклали угоду, і фронтмена Chic додали у співавтори Rapper’s Delight.
Семплування часто стає приводом для судового розгляду — але тільки якщо музиканти беруть фрагменти треків як семпли, а згоди автора не запитують і роялті йому не платять. Про те, як це буває і до чого призводить, ми ще розкажемо.
Якими бувають семпли і навіщо вони потрібні
Музика має жанри, а семпли — категорії. Вони досить умовні, але цього достатньо, щоб визначити характеристику та задачі застосування. Семпли діляться на:
Музичні. Уривки пісень, конкретні інструментальні партії, від вокалу до дзвону трикутника.
Голосові. Записи розмов — телефонні або на диктофон. До голосових семплів ще відносять діалоги з фільмів. У піснях і таке буває.
Природні. Звуки природи — стукіт дощу, шум хвиль, крик чайок, тріскотіння цвіркунів, шелест листя.
Причин, через які використовують семпли — вагон, але основних три:
ДОПОВНЮВАТИ. Уявімо музиканта, який має дуже круту ідею для треку, але не вистачає якоїсь дрібниці. І він знаходить цю дрібницю — але в іншій пісні.
Свіжий приклад — Break My Heart Дуа Ліпи. Трек починається з партії бас-гітари, яка задає основу всієї композиції. Ця основа — трохи перероблена мелодія одного з головних бенгерів, Need You Tonight групи INXS.
СТВОРЮВАТИ НОВЕ. Якщо говорити про створення на семплі з нуля, то найкраще ситуацію пояснить трек Old Town Road репера Lil Nas X. Основа — фрагмент з інструменталки 33 Ghosts IV групи Nine Inch Nails. Зараз Old Town Road має 14 платинових сертифікатів у США.
Ще є треки, які повністю складаються з іншої музики. У 2000 році австралійці The Avalanches випустили альбом Since I Left You, в якому не було жодного оригінального звуку — всі композиції на 100% складалися із семплів. The Avalanches стали піонерами субжанру «пландерфоніка» — коли гурт не пише музику сам, а збирає її з купи чужих семплів. У їхньому треку Since I Left You — близько 900 таких фрагментів.
ПІДКРЕСЛЮВАТИ. Ще семпли використовують, аби створити потрібну атмосферу або зробити акцент на посил. Візьмемо трек Soulmate репера Мака Міллера. Він починається з монологу героя Робіна Вільямса з фільму «Розумник Вілл Гантінґ» про пошук спорідненої душі. Ці слова передають сенс, який Міллер розкриває у треку.
Якщо говорити про атмосферу, прикладів буде набагато більше. Один із них — Metronomy та їхній найпопулярніший альбом The English Riviera. Головний трек починається з плескоту хвиль і крику чайок. Такий хід створює у голові слухача декорації: невелике курортне містечко, де розгортається історія з’ясування непростих стосунків.
Семпли — good or evil?
У семплів є і прихильники, і критики. І найчастіше в їхніх аргументах зустрічаються три думки:
Семпли — це добре. Вони відкрили поле для експериментів — настільки величезне, що межі не видно. У світі постмодернізму використовувати чужу музику — нормально. Але слухачеві важливіше, як обігруються сім нот, а не як їх грають.
Семпли — це суперечливо. Раніше умовний сингер-сонграйтер сидів з гітарою цілими днями і, страждаючи, витискав із себе матеріал. Нині все значно простіше. Артист бере семпл, заливає його в якийсь Ableton або Fruity Loops, накидає зверху тріскачки, баси, і все — новий хіт готовий. Так, це теж сонграйтерство, але з готовими фрагментами.
Семпли — це дуже-дуже погано. В ідеальному світі, щоб отримати добро на використання семпла, потрібно надіслати запит. Якщо його схвалять, автор цього фрагмента музики, його менеджмент чи лейбл визначаться з оплатою — одноразовою або відрахуваннями. У цьому випадку автор треку стає співавтором та отримує відсотки, про які домовитеся.
Але нерідко музиканти використовують чужі пісні без згоди їхніх авторів.
Так було з хітом Stay With Me Сема Сміта — він просувався в чартах і приносив Сміту прибуток. Все було добре, доки легендарний музикант Том Петті не почув у цьому треку не відголосок, а прямий збіг зі своєю піснею I Won’t Back Down, яку написав разом із Джеффом Лінном. Обійшлося без суду — Петті та Лінну запропонували 12,5% авторських прав, вони погодились.
Ось ще приклад: Нікі Мінаж декілька разів переносила реліз альбому Queen. Все тому, що в ньому був трек Sorry, а там — семпл з пісні Трейсі Чепмен Baby Can I Hold You. Мінаж ніяк не могла домовитися про умови використання та в підсумку випустила трек без цього семпла. І все одно після позову виплатила Чепмену $450 тис. — бо дала послухати готовий трек комусь із друзів, а цей хтось передав пісню на радіо, де вона пролунала декілька разів.
Знайти семпл у копиці семплів
Здається, скласти щось із семплів — легко. Але насправді тут купа нюансів, починаючи з відбору матеріалу та закінчуючи тим, щоб отримати дозвіл на використання. Але якщо все зробити чесно та чітко, результат впишеться в історію музики.
Взяти альбом The Paul’s Boutique гурту The Beastie Boys, який вийшов у 1989 році. Усі аранжування там — суцільні семпли, а з оригінального лише текст та підхід до створення треків. Очевидно, що друге важливіше. Учасники The Beastie Boys та продюсери альбому, електронний дует The Dust Brothers, визнавали — їм пощастило, що всі необхідні семпли вдалося купити дуже легко. Загалом на музику, яка була потрібна для створення цих треків, вони витратили $250 тис.
Цей експеримент доводить, що музика пішла далеко за межі запису нот у зошит. Створювати — це не лише перебирати акорди до нескінченності, а й перебирати пісні, намагаючись зробити щось нове. Головне — не забути запитати дозволу на семпл.