Сучасне мистецтво — тема складна. Система артінституцій виглядає заплутаніше, ніж династичні традиції європейських монархій. Із визначенням «хорошого мистецтва» ще складніше: хтось упевнений, що воно закінчилося десь на Деґа, а хтось бачить потужний артвислів навіть там, де його немає.
На своєму курсі CONTEMPORARY ART кураторки та засновниці галереї The Naked Room Маша Ланько і Лізавета Герман пояснюють, як влаштована система мистецтва, та вчать організовувати квартирну виставку за всіма правилами.
Поговорили з п'ятьма студентками другого потоку курсу, щоб дізнатися, як змінилося їхнє уявлення про contemporary art і чи просто було робити свою першу експозицію.
«Хочеш — роби»
Ліза Шпанова — 23 роки — архітекторка, художниця
Який у тебе бекграунд?
Я закінчила дві художні школи у Москві, а потім — художній інститут за спеціальністю «архітектор». Брала участь у декількох виставках з опенколу — не дуже вагомих у мистецтві, але ж все одно щось.
Навіщо тобі був потрібен цей курс?
Мені було важливо зрозуміти, як і що відбувається у сфері мистецтва, трохи поринути у цю тему. Хотілося розібратися, як влаштувати виставку, та дізнатися про систему кураторства. У цілому — знайти відповіді на будь-які загальні та локальні запитання.
Яка лекція вразила найбільше?
Найвагомішою була перша лекція. Ліза та Маша розповідали тоді про систему сучасного мистецтва. Вони пояснили, що її можна поділити на два сектори: комерційний та некомерційний. І розповіли, які інституції туди входять та як художнику з ними працювати.
Уся ця картина була для мене несподіваною — раніше я не розділяла ці інституції, а про деякі знала дуже погано або взагалі не розуміла, що це таке.
Розкажи про головну роботу курсу.
Завдання — зробити квартирну виставку — нам озвучили ще на початку навчання. Тож з самого старту я вже обмірковувала, як її влаштовуватиму і проводитиму.
Треба було попрацювати над експозицією виставки — зрозуміти, як працюватиме простір квартири (у нашому випадку потрібно було виставлятися вдома), — скласти бюджет, продумати технічні питання.
Ми мали зробити таблиці з таймлайну підготовки до самої виставки: придумати концепцію, написати тексти, запросити відвідувачів, провести виставку. Все, як для звичайної експозиції, лише у маленькому форматі.
Я вирішила виставити свої недавні роботи, які робила під час карантину, — це послужило ще й мотивацією деякі з них допрацювати. Експозицію я назвала «Заздрість хмар» та присвятила її дещо романтичній та меланхолійній темі про свободу та бажання мріяти більше.
Загалом з виставкою жодних складнощів не було, крім сусідів. До мене прийшло 20 друзів і знайомих — а зараз карантин, ніби ж як не можна влаштовувати багатолюдні заходи, і сусіди прийшли розбиратися. Але квартира — не громадське місце, то все обійшлося.
Головні takeaways.
Хочеш — роби. Ліза багато разів говорила: хочеш влаштувати проєкт, виставку (і не настільки важливо, що вона не матиме особливого значення у сфері мистецтва), зроби цей перший крок.
Моя думка щодо сучасного мистецтва особливо не змінилася, можливо, якось добудувалася, але незначною мірою. Я так само думаю, що сучасне мистецтво — це спосіб вираження думок, питань і проблем, не лише своїх, а й соціальних.
Що дав тобі цей курс?
Зараз у мене значно більше розуміння у цій сфері порівнюючи з тим, що було, коли я тільки-но прийшла на цей курс. З'явився невеликий досвід та знання.
Я поки що не планую організувати свою виставку — але продовжую надсилати роботи на опенколи, розсилати портфоліо в резиденції та потихеньку розглядаю грантові програми.
«Тепер я можу пояснити, чому артоб'єкт виглядає так, як виглядає»
Катя Трусова — 34 роки — режисерка телебачення
Який у тебе бекграунд?
Зараз я займаюся дітьми, у мене їх двоє, і своїм крафтовим бізнесом — готую чайні суміші. А взагалі, за освітою я журналістка — останні роки працювала режисеркою програм на телебаченні і була пов'язана з візуальною історією.
Навіщо тобі був потрібен цей курс?
Я завжди дуже любила живопис. Коли ми з чоловіком подорожували, наші маршрути відштовхувалися від музеїв, де я хочу побувати. Але це було пов'язано більше з класичним мистецтвом.
В одну з наших поїздок до Парижа ми зрозуміли, що в Луврі та Оранжері вже були, а ось у Гран-Пале — ще ні. Поїхали туди та побачили на вході величезну чергу. Нам було дуже цікаво, що це за глобальна штука така, що вхідний квиток коштує €30 з людини. Виявилося, що там саме відбувався ярмарок сучасного мистецтва FIAC з експозиціями різних світових галерей під головним куполом.
Я заглиблювалась в історію мистецтв, могла відрізнити Мане від Моне — але до кінця не розуміла, що відчуваю з приводу сучасного мистецтва. Я почала читати про основні галереї та ярмарки, стежити за подіями у цій сфері, але ставало очевидно: хоч би скільки я цікавилася темою, здобути цю базу самостійно не зможу.
За тим, що роблять Ліза та Маша, я спостерігала давно — і ось у якийсь момент на фейсбуці мені потрапила реклама курсу CONTEMPORARY ART на SKVOT. І я подумала: «О, точно! Тут я знайду те, що хочу». У підсумку здобула навіть більше.
Яка лекція вразила найбільше?
Мені важливо було розуміти, як пов'язані галереї, музеї, художники. Тому найбільше мені запам'яталася одна з перших лекцій, де дівчатка розповідали про систему мистецтва та вписували її у зручне коло. Наприкінці заняття я подумала: «Хух, нарешті я розібралася».
Ще мене вразила лекція «Мистецтво у публічному просторі». На ній Маша розповідала про польського художника Павла Альтгамера, який мешкає на околиці Варшави та влаштовує там перформанси, в яких можуть брати участь решта жителів району.
У цій частині Варшави є парк — раніше він був занедбаний, а Альтгамер допоміг перетворити його на артпростір, де влаштовуються різні експозиції. Наприклад, зараз десь у парку закопана (чи ні — ніхто не знає) ваза китайського художника Ай Вейвея.
У межах спального району це начебто не дуже цікаві речі — у людей інші проблеми, інші думки. Але мені дуже сподобалося, як Альтгамер робить артінтеграцію у цю побутову реальність.
Розкажи про головну роботу курсу.
Головним завданням була квартирна виставка. У нашій групі були художники, артменеджери, мистецтвознавці, а я — ні перше, ні друге, ні третє. Своїх робіт у мене толком не було (є декілька, але це більше арттерапія), тож я розуміла, що для виставки мені потрібно шукати художників.
Я вирішила знайти художників-початківців у своєму житловому комплексі — і влаштувати виставку в межах квартири або невеликого публічного простору. У нашому ЖК є кафе, яке я дуже люблю та куди постійно ходжу. У мене гарні стосунки з власницею, і я запропонувала їй зробити виставку прямо там — вона дала добро.
Усе це відбувалося восени, і було незрозуміло, що там із новою хвилею карантину. Ми з цього приводу трохи хвилювалися, і тут виникла думка: «А що, як зробити темою виставки перший локдаун?». Експозицію назвали «Одного разу навесні» з посилом: «Один карантин пережили і другий переживемо, якщо введуть».
Ми запропонували співробітникам кафе — баристам, кухарям та решті — через фотографії поділитися, чим вони займалися в перший карантин. Ці фото ми видрукували у великому форматі та інтегрували у рамки від дзеркал на величезній стіні:
Вже після виставки я запитувала сусідів у чаті нашого ЖК, що вони відчули, коли побачили ці роботи. Хтось сказав просто «класні фотки», а хтось зрозумів меседж. Було цікаво, наскільки по-різному всі сприймали ту саму експозицію.
Інші студенти на курсі порушували важливі теми — наприклад, одна дівчинка робила виставку про сприйняття менструації у суспільстві. Моя експозиція хоч і була без великої теми, спрямована на наш житловий комплекс, але Маші та Лізі сподобалась.
Єдине, із цим проєктом я вийшла за межі квартири, а це небажано. Просто тому, що обмежений камерний простір — одна з умов: треба було його обіграти, знайти спосіб показати роботи так, щоб вони сприймалися як одна система.
Головні takeaways.
Сучасне мистецтво відбиває суть поточної епохи. Артист, який пов'язаний із сучасним мистецтвом, створює роботи не всупереч з подіями, а слідуючи за ними. Він розповідає про проблему своїми образами, світоглядом.
Мій чоловік трошки обурюється, коли бачить у галереях роботи без назв — і тепер я йому кажу: «Ти зрозумій, художник дає тобі люфт для фантазії. Може, ти знайдеш у цій роботі щось своє». Звичайно, інтерпретацію буде наближено до ідеї художника — але щодо однієї й тієї ж події люди відчувають різне. Мені це нарешті стало зрозумілим.
Що дав тобі цей курс?
Серед своїх друзів я стала знавцем мистецтва — тепер можу пояснити друзям, чому артоб'єкт виглядає так, як виглядає, і що хотів сказати художник.
Мені хотілося б висловлювати все, що я тепер знаю про сучасне мистецтво, в текстах — писати статті на тему взаємодії людей, мистецтва та моди.
Дипломна робота була для мене виходом за межі своїх звичайних стосунків із мистецтвом — читання, слухання. Це був невеликий крок до мінімального кураторства. У перспективі я хотіла б стати куратором соціального спрямування — працювати не просто з виставками, а з їхньою допомогою привертати увагу до важливих питань.
«Готуючись до виставки, дуже важливо детально продумати концепцію»
Марія Гвардійцева — 38 років – власниця PR-агентства
Який у вас бекграунд?
Я художниця-початківиця з 20-річним досвідом продюсування PR- та івент-проєктів :) Зараз вирішила поміняти сферу діяльності та повернутися до реалізації своєї дитячої мрії стати художником. Я на цьому шляху.
Навіщо вам був потрібен цей курс?
Деякі знання про систему артринку в мене вже були, але хотіла отримати більш структуроване уявлення — зрозуміти, як цей ринок функціонує. Мені здалося, що курс CONTEMPORARY ART якраз відповість на мої запитання: дасть одночасно і загальне, і глибоке розуміння того, чим є ця сфера і куди в ній копати.
Власне, я з цим завданням впоралася — на всі запитання курс дав відповіді.
Яка лекція вразила найбільше?
Не можна сказати, що якась лекція була особливою — вони всі дуже хороші. Заняття у нас були щовівторка та щочетверга, і я прямо чекала ці дні, щоб приєднатися та дізнатися щось нове.
Мені сподобалося, що всі заняття цікаві і з прикладним значенням. Загалом подача матеріалу була дуже якісною — класний курс вийшов. Ще до пандемії я навчалася онлайн і продовжую зараз, тому розумію, що таке висока планка в онлайн-курсах.
Розкажіть про головну роботу курсу.
Нам потрібно було зробити презентацію — концепцію виставки. Це було дуже цікаво.
Та частина, що стосується власне продюсування, бюджету, PR-плану — все це мені добре зрозуміло та відомо, бо я керую PR-агентством. Але досвіду галерейної діяльності я не мала, і хотілося зрозуміти, як це все складається.
Виставка була про протести у Білорусі. Я сама з цієї країни — не живу там зараз, але тема була дуже близькою. Це те, через що з серпня боліло і продовжує боліти моє серце:
На жаль, виставка вийшла лише віртуальною. У Латвії, де я живу, починався локдаун — експозиція мала відбуватися в реальному часі та просторі, але вся музейна та виставкова діяльність припинилася.
Головні takeaways.
Готуючись до виставки, дуже важливо детально продумати концепцію. І ще більшу роль відіграє технічне опрацювання експозиції.
Що дав вам цей курс?
Тепер я краще розумію, як збудувати свій кар'єрний шлях художника.
Я зрозуміла, що моя інтеграція до артсвіту не відбудеться, якщо я не присвячу декілька років навчанню — мені не дуже цікаво бути художницею-самоучкою. Якщо хочеш увійти до цієї галузі, важливо, щоб твоя творчість отримала інституційне визнання мейкерами — тими людьми, які формують думку про артсередовище.
«Звучить просто, але щоб зайти в артсвіт, до нього треба зайти»
Саша Майор — 29 років — графічна дизайнерка
Який у тебе бекграунд?
За першою освітою я психологиня, а зараз займаюся графічним дизайном та ілюстрацією — 50 на 50.
Для мене малювання завжди було особливим видом діяльності — у цьому процесі я розслабляюсь і витягую з себе те, що накопичилося. Це мій спосіб релаксації.
Навіщо тобі був потрібен цей курс?
Я на порозі того, щоб відійти від роботи графічної дизайнерки і стати приватною артисткою. Але в мене майже нульовий досвід, не враховуючи дитячих виставок у будинках культури.
У мережі дуже багато інформації про те, як художникові увійти до цієї сфери, але вона ніяк не складалась в голові. І коли я побачила рекламу курсу CONTEMPORARY ART, то зрозуміла: він чітко відповість на мої запитання про структуру цієї сфери, інституції та їх взаємодії.
Але що було для мене основним — то це подивитися, як готується виставка. Це той етап, до якого я зараз готуюся. І було чудово, що на лекціях курсу я знайшла всі відповіді на свої запитання та змогла попрактикуватися на фінальному завданні.
Яка лекція вразила найбільше?
Вже минуло багато часу, враження трохи стерлися. Але взагалі найцікавіше було, коли Маша та Ліза ділилися своїм досвідом і розповідали, на що при відборі робіт звертають увагу особисто вони та на що дивляться інші артдилери.
Поринати в структуру артсвіту було цікаво, але складно. Не скажу, що це якийсь незбагненний монстр, але потрібен був час, щоб укласти ці знання в голові: розібратися в інституціях, ролях артдилерів, галеристів. Там було проміжне завдання — скласти та проаналізувати список артінституцій у своїй країні. Для мене це виявилося непростим, прямо пошуково-аналітичним завданням.
Суперцінною для мене була лекція про продакшн — ці питання виявилися тією самою сірою плямою в розумінні того, як готувати виставку. Створити експозицію — це не просто домовитись із якимсь закладом, щоб розмістити там роботи. Все набагато складніше.
Дуже цікаво було дізнатися про виставки в публічних просторах, це концептуальні речі. Трохи не те, що я планую для себе, але з освітньою метою було корисно послухати про нюанси та досвід деяких художників, які таким займалися.
Розкажи про головну роботу курсу.
Враховуючи те, що виставка була кімнатною і відвідувачів на ній за раз могло бути не більше восьми, було складно. Психологічний аспект теж був: я показувала свої роботи і виявилося непросто відкрито позначити, що ця виставка — моя персональна.
Виставку я робила вдома — ми маємо кімнату в стані перманентного ремонту, її я й залучила. Для мене ця кімната символізує весь 2020 рік — він як незакінчений ремонт, де все варишся і варишся. Все це дуже перегукувалося із моїм внутрішнім станом, самовідчуттям.
Там було все, щоб створити експозицію: стільці, банки з фарбою, прищіпки, закриті від пилу телевізори тощо. І ще там було багато газет для чорнових цілей — вони, власне, й стали полотнами для робіт. Я зробила їх за три години із перервою на чай. Такий ось виплеск емоцій:
Головні takeaways.
Хоч би як наївно і просто це не звучало, але щоб зайти в артсвіт, до нього треба зайти. Якщо підійти до будь-якого проєкту без істерик і переживань — прорахувати все, продумати, — щось величезне стає абсолютно реалізованою ідеєю.
Що дав тобі цей курс?
Я дуже хочу попрацювати з якимось галеристом, але для цього треба до нього з чимось прийти. Цей курс допоміг мені зрозуміти, як створювати проєкти і цього літа я планую відкрити свою першу виставку і зможу заявити про себе в ком'юніті. Я зрозуміла, що насправді досить ізольована — а мені хотілося б потрапити до цього середовища, знайомитися з людьми, брати участь у різних заходах.
Ще я отримала розуміння сучасного мистецтва — для мене це те, як ми показуємо себе та свої переживання світові. Будь-яка проблема, ідея для розмови, яка проявляється в об'єкті чи дії, — це мистецтво. Скажу чесно: раніше я в це не поринала, а тепер заглибилася — і вже заразила своїм інтересом людей довкола.
«Сучасне мистецтво працює з ідеями у чистому вигляді»
Катя Омельченко — 31 рік — художниця
Який у тебе бекграунд?
Освіта в живописі — 8 років дитячої художньої школи. Зараз я навчаюсь психології та пишу магістерську роботу на тему того, як психологічні фактори впливають на розвиток творчих здібностей.
Мистецтво та живопис мене цікавлять давно, але спочатку все було на рівні захоплення. Потім брала приватні уроки, а зараз і сама викладаю — проводжу майстер-класи онлайн та офлайн, називаю їх «артпобаченнями».
У перспективі мені хочеться поринути у тему навчання глибше: зараз проводжу майстер-класи, а потім, можливо, додадуться тренінги. Але поки що це плани.
Навіщо тобі був потрібен цей курс?
Мені хотілося розібратися в «кухні» артсередовища — у тому, як там усе влаштовано. Я знала, що мені чогось не вистачає у розумінні цієї сфери, але не могла сформулювати, чого саме. Коли я побачила програму курсу та подачу з фокусом на системі мистецтва, запит оформився.
Виявилося, що моє розуміння системи мистецтва сильно відрізнялося від реального. Курс CONTEMPORARY ART пояснює, як цей світ виглядає всередині, і цей уклад є неочевидним. Тож вважаю, що цей курс корисний усім — не лише тим, хто пов'язаний із мистецтвом.
Ще хочу зробити свою виставку, тому мені важливо було розібратися в тому, як правильно все організувати. Якісь думки з цього приводу в мене були, але курс багато чого прояснив і дав чіткі інструкції.
Яка лекція вразила найбільше?
Найціннішою для мене була перша лекція. Вона ніби дала «карту» — усе зібрала та вишикувала у систему. Наступні заняття уточнювали картину.
Мені дуже сподобалося те, як Маша та Ліза структуровано подавали інформацію та настільки зрозуміло відображали своє розуміння системи мистецтва.
Розкажи про головну роботу курсу.
Головне завдання можна розділити на декілька підзавдань: ми готували окремо пресреліз, плакати та концепцію оформлення. Роботи можна було скидати після кожної лекції чи вже наприкінці курсу — а потім йшов розбір.
Останні роки у своїй художній практиці я пишу жінок у стилі ню, з натури. Мені подобається створювати атмосферу, в якій героїні насолоджуються своєю жіночністю. Мої музи кажуть, що на цих зустрічах ловлять нове враження своєї краси. Ці артпобачення — окреме переживання і для них, і для мене. Мені захотілося зібрати роботи цієї художньої практики на своїй дипломній виставці, Wild and Modern.
Ідея експозиції в тому, що всі ми — сучасні жінки, але коли оголюємось, у нас проявляється якась природна «дикість». Здорово, що жінки можуть бути емансипованими та вільними, але при цьому вони однаково залишаються сексуальними. Мене лякають пуританські заборони соцмереж на оголене тіло — таки сучасність не повинна виключати нашої природної складової. Хотілося наголосити на цій думці.
Для мене це був цікавий досвід, бо вдалося вийти в метаконтекст стосовно своїх робіт — подивитися на них як куратор.
Головні takeaways.
Колекціонувати сучасне мистецтво може кожен — воно стало доступним, і це культурний рівень багатства. Мені сподобалося, що Маша та Ліза просувають ідею: не обов'язково бути мільйонером, щоб колекціонувати contemporary art. Мені подобається ділитися цією думкою, для багатьох вона неочевидна.
Їжа та напої на виставках — це вже не ок. Банально, це заощаджує бюджет, важливий момент для кураторства. Звісно, мистецтво — це не про фуршет, але я ще морально не доросла до думки, що на відкритті не буде коханого ігристого. Просто тому, що для мене відкриття виставки — не лише мистецтво, а й спілкування та урочиста атмосфера.
На своїй квартирній виставці я трошки постібала цю тему. У мене є картини — «Блюдо устриць» і «Келихи з вином». Я поставила ці роботи біля входу на експозицію як частування — такий кокетливий жарт. Але ігристе теж було.
Мистецтво нікому нічого не винно. Я давно переросла думку, що мистецтво має бути «красивим, корисним, зрозумілим» — це ідеї ХІХ століття. Але й завдяки лекціям моє розуміння системи сучасного мистецтва поглибилося.
Сучасне мистецтво досягло рівня, на якому працює з ідеями у чистому вигляді — але, звичайно, це не про кожний твір. Сучасне мистецтво не всім зрозуміле, але стимулює розбиратися, навчатися. Навіть якщо ти одразу не бачиш думку художника, до неї можна пробратися — цей шлях є точно.
І ще — у плані матеріалів сучасне мистецтво може виглядати просто, але закладена думка може бути складною.
Що дав тобі цей курс?
У мене є відчуття, що я познайомилася з новою професією — хоч би як голосно це не звучало. Звичайно, після курсу ти не стаєш профі, але у мене в голові нарешті склався пазл.
Ще з цінного — пройшов страх і зніяковіння. У плані взаємодії з тими ж кураторами мені тепер буде простіше: я зрозуміла, як має виглядати портфоліо, як робити свої роботи, як співпрацювати з галереями.
Було цікаво зрозуміти, що робота кураторів, галеристів та процес створення виставки — це також окремий акт мистецтва. Ти виходиш за межі картини і думаєш, як створити простір, який люди проживатимуть. Мені здається, перформанс та інсталяції вийшли саме з цього напряму.