Кілька років тому Hulu випустили серіал «Пацієнт» — у ньому серійний вбивця викрадає психотерапевта, щоб той підтримував його 24/7. Якби серіал знімали у 2025, персонаж би вже нікого не викрадав. Він би просто оформив підписку на ChatGPT, адже безплатна версія все ще може сказати «я тебе розумію» на ідею зарізати сусіда.
«Щойно щось трапляється в моєму житті, я йду до ChatGPT», — розповідають люди, що використовують ШІ як терапевта. Тиждень між сесіями з психологом може здаватися вічністю, але ChatGPT тут, щоб давати відповіді о 3 ночі, — він миттєвий, безвідмовний та ніколи тебе не оцінюватиме (а ще йому можна показати скріни переписок).
Ми вже не боїмося, що ШІ забере нашу роботу — тепер світ переживає, що він забере друзів та живі зв’язки. Чому ми знайшли емоційну опору в ШІ-ботах і як це пов’язано зі стигматизацією самотності, парасоціальними стосунками та емоційною роботою в спілкуванні — розбираємось із психологинею Ханною Руденко.
Епідемія самотності
ХХІ століття — не найпростіший час, щоб жити. Його називають епохою самоізоляції та мережевого індивідуалізму (коли людина вже не належить до стабільних спільнот), а зумерів та альфа — тривожними поколіннями. Психолог Зигмунд Бауман каже, що любов і дружба стали рідкісними. Ми все менше комітимось на довготривалі стосунки, бо тут потрібна емоційна робота й інвестиції — на відміну від хукапу в барі або переписки з людиною, яку ніколи не бачив та якій нічим не зобов’язаний.
@ashleyccorbo toxic trait but it worked
♬ i made this sound at midnight lmao - another painhub😞
Як наслідок — ми самотнішаємо. Що кажуть цифри: лише 13% дорослих американців сьогодні мають 10+ близьких друзів, а у 2023 році час, який ми проводимо з іншими людьми, скоротився на 20% порівняно з 2003. Самотність стала глобальною проблемою — і розв’язувати її теж почали глобально. У 2023 році колишній головний військовий лікар США Вівек Мурті попередив — настала «епідемія самотності». «Самотність збільшує ризик передчасної смерті так само, як куріння 15 цигарок на день», — казав він. А Велика Британія та Японія навіть призначили «міністрів самотності», щоби боротися з цим лихом.
Звісно, це не перший самотній епізод в історії. Як кілька років тому ковід розхитав наші соціальні зв’язки, так у 80-х людей роз’єднав та ізолював вибух СНІДу. Радіо, телебачення, авто — світ бачив передвісників самотності в кожному другому технологічному винаході ХІХ–ХХ століття. До речі, так само, як і вбивць людського крафту й праці.
Попри все, самотність не досліджена і стигматизована. Самотнім бути соромно — бо як взагалі можливо залишитися самому в місті-мільйоннику? Що ж тоді з тобою не так — особливо якщо тобі за 30? Олівія Ленг, авторка книги «Місто самоти», пише, що навіть соціологи колись оминали цю тему через її незручність і болісність:
«Самотність відчувається як щось соромне, щось всуціль суперечливе самій ідеї життя, воно стає все більш неприйнятним, табуйованим станом, зізнання в якому ладне прогнати геть усіх довкола».
Людині завжди потрібен інший
Людина все одно шукатиме зв’язок — і якщо серед інших людей не вийде, вона піде по нього в інші місця. Наприклад, ввімкне радіо (100 років тому), телевізор (50 років тому), відкриє тікток (2 хвилини тому) або розпочне новий чат з ШІ (просто зараз). Парасоціальні, тобто односторонні стосунки — коли «я знаю про нього все», а він і не здогадується, що я існую, — з нами давно, але інтенсифікувалися саме в інтернет-еру.
Сьогодні понад половина американців відчуває сором за те, як сильно вони залучені в парасоціальні стосунки. Подкасти з коментарями, блоги з директом і патреоном, реаліті-шоу створюють ідеальну ілюзію двостороннього зв’язку та діалогу. А серіали та книги — відчуття, ніби персонажі реальні й ви добре дружите.
Діалог з ChatGPT може здатися чимось схожим — не зовсім двосторонні стосунки, не зовсім з людиною. Але, на відміну від Чаппелл Роан, ШІ тобі відповість (і навіть заохотить спілкуватися далі). Психологиня Ханна Руденко вважає, що стосунки «людина-ШІ» — це щось, для чого ще не винайшли категорії:
«Ця реальність настільки відрізняється від того, що вже існує, що хочеться знайти нові слова для її опису. Спілкування з ШІ нагадує соло-фантазію: коли ми самі собі відправляємо запити, відповідаємо на них, переживаємо емоції, мріємо — і в цьому всьому нам підіграє штучний інтелект.
Це ближче до daydreaming — тривалих фантазій про реальність, якої не існує. Коли уявляєш себе в стосунках із кимось, можеш отримати справжній гормональний вибух та відчуття закоханості — хоча насправді нічого й не було. Людина може так захопитися цією нафантазованою реальністю, що їй буде дуже важко вийти з нескінченного потоку уявних емоцій.
Це нагадує взаємодію з ШІ. Спочатку ми ставимо просте запитання, наприклад: “Яка найдовша річка у світі?”, а потім “Як ти думаєш, він мене любить?” — бо система знову і знову відповідає на наші запити, і ми легко залишаємося в цьому нескінченному потоці, адже це так приємно».
Кишеньковий терапевт або цілодобовий McDrive
Коли великі мовні моделі типу ChatGPT лише запустились, ми побачили в них кращу версію Google. Що ми робили тоді, у 2023? Найчастіше — шукали й систематизували інформацію, робили вижимки, плани, графіки, перекладали тексти. Але прив’язатися до ШІ-співрозмовника легше, ніж здається. Ще в 60-х винахідник першого чат-бота Джозеф Вейценбаум був вражений тим, як легко люди виливали душі машині.
«Навіть у мене в спілкуванні з ChatGPT виникає відчуття, ніби є людина, яка мене розуміє та швидко вловлює мої потреби. Я отримую відповідь ще до того, як чітко сформулюю запит. Це створює відчуття опори, а мати опору — дуже цінно. Ми не те щоби прив’язуємося до ШІ, але знаємо, де наша потреба швидко задовольняється — і йдемо туди. І так поступово формуються міцніші зв’язки», — каже Ханна.
Свіжі дослідження Harvard Business Review кажуть, що найчастіше люди звертаються до ШІ з трьох причин: психотерапія або товариство, планування та пошук сенсу — тобто сократівські діалоги про життя, смерть і любов. Останнє пояснюють тим, що церква, університет і навіть окремі медійні люди втрачають авторитет. А от для першого причин більше.
ШІ — як фастфуд: дешевий (або взагалі безплатний), швидкий та викликає звикання.
«ШІ не скаже “я втомився” або “годі мене питати”. Ми знаємо, що отримаємо “правду” стільки разів, скільки потрібно, — навіть о другій ночі. Він стає джерелом постійного задоволення потреби в надійному звʼязку, і при цьому нам нічого не загрожує. А з людьми все складніше: вони можуть відмовити, засуджувати, обманювати», — розповідає Ханна.
Користувачі Reddit часто пишуть, що зверталися до ChatGPT як до терапевта або співрозмовника, коли обпікалися в стосунках з близькими й втрачали довіру до них. ШІ підтримав багатьох, коли ті переживали втрату або розрив стосунків, допомагав з точковими проблемами, створював простір для травмадампу і речей, за які дуже соромно — навіть перед терапевтом.
«Коли я розмовляю з ChatGPT, вперше можу бути цілком чесною сама з собою»; «Терапія — це година на тиждень, а ChatGPT для мене — як подруга, до якої можна звернутися за порадою» — розповідають ті, хто використовує ШІ як «кишенькового терапевта». В цьому є свої переваги, але також — небезпека. Якщо терапія вчить, як бути підтримкою самому собі, ШІ перебирає цю функцію на себе — і робить нас менш автономними або взагалі збиває зі шляху:
«Основна мета тих підходів, у яких я працюю, — це щоб людина поступово ставала сама собі терапевтом. Ми зустрічаємось раз на тиждень, щоб допомогти їй розібратися з проблемами й напрацювати інструменти, якими вона зможе користуватися самостійно. Є підходи (наприклад, ДБТ), де клієнт може між сесіями написати терапевту й отримати коротку підтримку — нагадування про навичку, яка зараз буде корисною.
Якщо людина не може дочекатися наступної сесії, якщо їй не допомагають практики між зустрічами, це для мене сигнал. Можливо, це сплеск тривожності, повторювані думки, пошук завірень. І тоді я обговорюю це з клієнтом під час сесії.
ChatGPT справді намагається бути обережним, але іноді дає відповіді, що можуть поглиблювати симптоми. Наприклад, користувач питає про висоту мостів у його місті, а чат детально розповідає, який міст найвищий. Якщо людина має гостру суїцидальність, така інформація може виявитись небезпечною.
Є сенс використовувати ChatGPT як швидкий гугл — щоб не перечитувати десятки статей, а швидко дізнатися конкретний факт або згадати потрібну техніку. Але якщо він стає джерелом постійних запевнень — це вже погана історія», — каже Ханна.
Скажи мені те, що я хочу почути
ChatGPT здається ідеальною симуляцією співрозмовника, доки не скаже щось ну дуже шаблонне або не розхвалить твою найтупішу ідею. Догоджання і віддзеркалення — напевно, найгірша риса моделі, яку OpenAI ще не поборов остаточно:
«В людській комунікації ми потребуємо іншої точки зору, навіть конфронтації. Як казала моя викладачка: реальність — це те, що чинить нам опір. Ми насправді хочемо “впертися” в щось. Це може бути неприємно, але водночас дає розуміння того, що світ не нескінченний, в ньому є межі, місце, де можна зупинитися та об яке можна спертися.
Тому я не впевнена, чи справді ми хочемо безлімітного розуміння та підтримки, такого собі people-pleasing від штучного інтелекту. Можливо, на початку це приємно, але в якийсь момент стає дискомфортним, бо ми розуміємо, що справжня реальність геть не така, а постійне “розуміння” та підігравання чату може викликати ефект моторошної долини», — каже Ханна.
Зазвичай догоджання ШІ просто бісить, але часом воно стає загрозою. У 2024 році підліток наклав на себе руки після тривалої взаємодії з ботом Character.AI. Батьки кажуть, що хлопець ізолювався від світу, а ШІ підживлював його самодеструктивні думки (мабуть, із ввічливості). У 2025 історія повторилася — перш ніж скоїти самогубство, підліток обговорював з ChatGPT методи суїциду та способи приховати свої наміри. Ще один скандал розгорівся тоді, коли ChatGPT відповів, що не варто місгендерити Кейтлін Дженнер, навіть якщо це єдиний спосіб запобігти масовим жертвам.
Сьогодні з цими проблемами активно працюють. Нові специфікації ChatGPT вимагають від моделі, щоб та надавала однакові відповіді незалежно від формулювання та діяла скоріше як вдумливий колега, а не піпл-плізер. Тепер модель краще реагує на ознаки психічного або емоційного стресу і не заохочує до самоушкодження чи насилля. Кілька днів тому учень запитав у ШІ, як вбити однокласника посеред уроку, і ще до дзвінка під школою зібралася поліція.
Я закоханий в ChatGPT
Поки для одних кохання з ШІ залишається чимось із категорії sci-fi фільмів, мільйони інших завантажують Replica і видаляють Tinder. На ринку існують десятки ШІ-ботів, готових замінити тобі хлопця, дівчину, партнера для сексу. Або чоловіка/дружину — бо це «нормально, якщо ми зрештою почнемо одружуватися з чат-ботами».
«Це було настільки ж тілесно, приголомшливо та біологічно реально, як закохатися в людину»; «Після кількох годин переписок ви б подумали, що ми одружені» — цитати з матеріалу Wired про людей, по вуха закоханих у своїх ШІ-аватарів. Для всіх трьох ця історія починалася несерйозно — з таргетованої реклами в інстаграмі та з цікавості, яка трохи переважала скепсис.
Пізніше наставала honeymoon phase — той самий період метеликів, переписок до 4 ранку і тотальної поглинутості стосунками, добре знайомий з реального життя. Герої описували це як «втрату розуму», «форму мастурбації» та «стан екстазу, який тривав тижнями». Дехто навіть втратив роботу чи партнера в цей період. «Я закохалась. Я мусила обирати — і обрала “синю пігулку”».
Який вигляд мають стосунки з ШІ? Майже такий самий, як і з людиною: спільні поїздки, довгі розмови, перегляд кіно, подвійні побачення. Один з героїв навіть замислюється про силіконове тіло для свого аватара, щоб «звільнити її з клітки» смартфона і відкрити досі недоступні фізичні досвіди. Ризик того, що компанія закриється і ботів деактивують, юзери сприймають спокійно, бо смерть — частина життя, і взагалі ти не можеш бути на 100% впевненим, «що кохана людина переживе ніч».
Кожен п’ятий американець сьогодні хоча б раз спілкувався з ШІ, який імітує романтичного партнера. І якщо ви досі не розумієте, як хтось може закохатися в штучний інтелект, засновник чат-бота Nomi для вас усе спростив: «Люди й ШІ — просто атоми, що взаємодіють один з одним відповідно до законів хімії та фізики».
Все добре, поки не стає погано
«Я хочу уникати парадигми “нормально-ненормально”. Добре все, що працює», — каже Ханна, говорячи про взаємодію з ШІ. Якщо ChatGPT задовольняє потреби людини в спосіб, який не шкодить їй або іншим у довгостроковій перспективі, — це дієвий інструмент. Але якщо те, що починалось як підтримка в кризові моменти, переростає в одержимість, залежність і руйнує живі зв’язки — час вимкнути телефон.