У Каннах 2024 року не було українського кіно (крім Сергія Лозниці), але були українські кіножурналістки, які подивилися майже все, що показали на великому екрані. Попри суперечливого переможця «Анора» Шона Бейкера, в якому росіяни грали росіян, все ж таки знайшлася десятка фільмів, що вартують українського прокату. Деякі з них вже точно покажуть в Україні цього року.
Наша спецкореспондентка Наталія Серебрякова зібрала 10 найкращих фільмів, які побачила на Каннському кінофестивалі.
«Емілія Перес», режисер Жак Одіар
Пересічні кінокритики мало чого очікували від 72-річного французького режисера Жака Одіара, але й в такому віці можливі приємні сюрпризи. Володар «Золотої пальмової гілки» за свій фільм «Діпан», Одіар буквально перевинайшов себе і жанр мюзиклу. «Емілія Перес» — це історія трансгендерного переходу голови мексиканського наркокартелю Манітаса в шикарну жінку — Емілію Перес.
Головну героїню у фільмі зіграла трансгендерна жінка Карла Софія Гаскон, за що вона і ще й увесь жіночий каст фільму (Зої Салдана і Селена Гомес) отримали приз «за найкращу жіночу роль». Салдана грає Ріту, успішну адвокатку, яка не нехтує захистом криміналітету. Саме її Манітас винаймає для того, щоб в атмосфері повної таємності прикинутися, ніби його вбили, та організувати швейцарську резиденцію для своєї дружини (Гомес) і двох дітей. У фільмі побачимо гарні музичні й танцювальні номери, бо це справжня мексиканська сага про кохання та смерть.
Попри музичну складову, стрічка підіймає серйозну тему вбивств мирного населення від рук наркокартелів. Новонароджена Емілія Перес змінює не лише своє тіло, але й душу, стаючи захисницею прав жінок. Скоро цей фільм зможуть подивитись у прокаті й українські глядачі.
«Речовина», режисерка Каролі Фаржа
Найогидніший фільм конкурсу, якому позаздрив би майстер боді-горору Девід Кроненберг. Француженка Каролі Фаржа зняла лаконічну за естетикою роботу, використавши тонни гриму. А героїчна Демі Мур зіграла колишню акторку, а нині фітнес-тренерку Елізабет Спаркл, яка має власне телевізійне шоу. Вона починає старішати, і продюсер хоче замінити її на молодшу телеведучу. Елізабет у розпачі вдається до таємничої процедури — робить ін’єкцію з речовиною, яка мусить перетворити її на молодшу жінку.
Так на світ з’являється С’ю (Маргарет Куоллі), енергійна суперзірка, яку одразу запрошують на шоу. Але їй потрібно щотижня знову перевтілюватись у старіючу Елізабет, і С’ю це не подобається, тож дівчина зловживає медичною процедурою. Багато критиків побачили у цьому фільмі цитати з Кубрика (а також потужний омаж на «Керрі» Браяна де Пальми). З приємних новин — стрічку, яка отримала гілку «за найкращий сценарій», вже купили в прокат на територію України.
«Чутки», режисери Гай Меддін, Еван Джонсон, Галлен Джонсон
Це не зовсім той Гай Меддін, до якого звикли синефіли. Цього разу канадський живий класик зняв фантастичну історію про те, як члени «Великої Сімки», світові політики, зібралися на черговий саміт, але все пішло не так. У стрічці грають великі зірки: наприклад, Кейт Бланшетт втілює образ прем’єр-міністрки Німеччини. В неї досить цікава роль ексцентричної жінки, яка закохана в канадського прем’єра (а хто ні?). Американський президент у фільмі зображений як старий маразматик, що засинає в будь-якій ситуації (привіт, Джо Байден).
Політики намагаються придумати найрозумніший спіч, коли в процес втручається щось схоже на прибульців. Це розмовна комедія, і здається, Гай Меддін зайшов не зовсім на свою територію, але глядачі неодноразово посміювалися з пригод недолугих міністрів.
«Учень», режисер Алі Аббасі
Іранський опозиціонер Алі Аббасі зняв байопік про Дональда Трампа, за що Трамп вже подав на нього до суду, довго не роздумуючи після Каннської прем’єри. Дивно, але фігура колишнього (а може, і наступного) президента Сполучених Штатів не досить демонізована в цьому фільмі. Його зображують спочатку як дрібного комерсанта, потім — успішного супербізнесмена.
Кадр з фільму «Учень», 2024
Це такий собі лайт-варіант серіалу HBO «Спадкоємці», тим паче що актор із цього проєкту Джеремі Стронг грає в «Учні» Роя Кона, «вчителя» та ідейного натхненника Трампа. Роль же самого Дональда виконує Себастіан Стен («Я, Тоня»), який робить це також майстерно. Велика частина сюжету відведена стосункам Трампа з його першою дружиною, моделлю Іванкою Трамп. І якщо на початку цих стосунків Дональд надсилає їй мільйон червоних троянд, то ближче до фіналу — ґвалтує її.
«Гран тур», режисер Мігель Гомеш
Всі кіномани довго чекали на новий фільм свого португальського улюбленця Мігеля Гомеша. Режисер, відомий проєктами «Табу» та «Наш улюблений місяць серпень», показав справжнє кінематографічне полотно. Події фільму відбуваються в 1918 році: вже досить немолодий Едвард кидає свою наречену прямо перед весіллям і вирушає у велику подорож країнами Азії.
Поєднання монохрому та кольорового зображення зроблено досить вдало, але подекуди стрічка нагадує стиль Апічатпонга Вірасетакула — усе в ній повільно і виважено. Ця колоніальна історія отримала гарні відгуки у пресі, а Гомеш став «найкращим режисером» за версією журі основного конкурсу під керівництвом Ґрети Ґервіґ.
«Птах», режисерка Андреа Арнольд
Британська режисерка Андреа Арнольд, після участі у 2021 році в Каннському фестивалі з документальним фільмом «Корова», знову повернулася на Круазет. Тепер вона привезла мрійливу драму «Птах» з Барі Кеоганом і Францем Роговські про життя «вайт треш» у провінційному Кенті. Ця тема вже досить добре досліджена режисеркою в стрічці «Американська любка» (American Honey).
Кадр з фільму «Птах», 2024
Героїня нового фільму, дванадцятирічна Бейлі живе з батьком та зведеним братом. Життя в неї — не цукор. Батько збирається вкотре одружитися, що доводить дочку майже до бійки з ним. Втім, у чистому полі Бейлі зустрічає таємничого незнайомця на ім’я Бьорд (Роговські). Він шукає батька, і дівчинка радо зголошується допомогти йому в пошуках. Це фільм про соціальні низи, про те, як британські тінейджери стають батьками в чотирнадцять років. Багато в чому нагадує стилістику іншого британця, Кена Лоуча.
«Саван», режисер Девід Кроненберг
Аутсайдер Каннського кінофестивалю (в нього досі немає жодної гілки) Девід Кроненберг показав особисту історію, натхнення до якої прийшло йому після смерті дружини у 2017 році. Венсан Кассель у фільмі грає вдівця Карша, якого називають «траурним CEO». Карш, сумуючи за своєю померлою від раку дружиною, винайшов особливий вид савана: на надгробних плитах на кладовищі стоять екрани, які показують, що діється всередині могили — як в ній, грубо кажучи, почувається прах мерця. «Саван» — це розмовна драма, протягом двох годин якої майже нічого не відбувається. Хтось руйнує екрани, Карш марить померлою. Але ставлю плюсик за те, що у фіналі стрічки російські хакери стають винними в усіх злочинах.
«О, Канада», режисер Пол Шредер
Пол Шредер після вдалої трилогії про маскулінних чоловіків зняв драму з Річардом Гіром у ролі видатного документаліста Леонарда Файфа при смерті. Леонард (його в молоді роки грає Джейкоб Елорді) на смертному одрі згадує минуле перед камерами своїх учнів. Його єдиною втіхою, здається, залишається дружина Емма, яку грає Ума Турман. Леонард вимагає, щоб Емма була в кімнаті для того, щоб підтримати його. Але насправді дружина стежить, щоб чоловік у деменції не сказав під запис нічого зайвого (наприклад, про інших жінок, яких у Леонарда було багато). Центральна тема цих спогадів — переїзд головного героя до Канади під час війни у В’єтнамі. Тоді це вважалося актом ухилення від призову в армію.
Кадр з фільму «О, Канада», 2024
«Мотель Дестіно», режисер Карім Ануїз
«Мотель Дестіно», що буквально перекладається як «Мотель Доля», бразильського режисера Каріма Ануїза показує неонові пригоди в секс-готелі. Геральдо — молодий хлопець, який працює на наркоторговців разом зі своїм братом, — намагається спробувати щастя в Сан-Паулу. Останнім завданням братів було стягнення несплаченого боргу з європейського бізнесмена, але Геральдо не виконує наказу, бо його зачиняють у секс-мотелі Destino після бурхливої ночі. Тепер він змушений знову сховатися, і єдине місце — той самий мотель, де жоден клієнт не затримується надовго і ніхто не ставить запитань. Геральдо просить притулку, і його неохоче допускають — в обмін на те, що він виконуватиме чорну роботу. Тут у нього зав’язується роман із дружиною хазяїна мотелю, що приносить додаткових неприємностей та перетворюється на фабулу фільму.
«Універсальна мова», режисер Метью Ренкін
Канадець Метью Ренкін зняв фільм про рідне місто — Вінніпег, і сам же зіграв головну роль. У сюжеті йдеться про іранську спільноту, яка мешкає зараз у місті. Після довгої відсутності герой Ренкіна повертається у Вінніпег та розшукує будинок свого дитинства, де його має чекати старенька мати. Завітавши на могилу батька, Метью розуміє, що знайти матір не так вже й просто в цій бетонній новобудові. Він знайомиться з місцевим гідом, який намагається допомогти протагоністу. «Універсальна мова», яка здобула приз глядацьких симпатій у «Двотижневику режисерів», більше є фільмом Гая Меддіна, ніж ті самі «Чутки». Все у фільмі сповнено сюрреалізмом, добрим гумором та романтикою.
Кадр з фільму «Універсальна мова», 2024