Тижні моди та фешн-покази у 2024 році стали максимально звичною справою — сьогодні дизайнери майже не продумують візуальну складову шоу, зводячи його до утилітарно-мінімалістичної презентації вбрання. Але це не стосується Михайла Коптєва.
Ексцентричний панк, еротичний кутюрʼє, квір-фрік — ось як описують луганського дизайнера, який навіки змінив культуру українських фешн-шоу. Розпочавши свою карʼєру в безнадійних 90-х, Коптєв робив театральні карнавали з оголеними (але всипаними блискітками) акторами в головних ролях.
Світ Коптєва — різнобарвний, провокаційний, надмірно відвертий — мало відомий широкій публіці. Тож режисерки Ольга Коваль та Єлизавета Шерстньова зняли про нього фільм — «З любовʼю, Коптєв», який нещодавно вийшов на платформі Takflix. Про те, хто такий Коптєв, чому його аморальний підхід до творчості є важливим та як створювалася стрічка — в колонці Анастасії Тимусь, авторки телеграм-каналу cimetière.
Акт #1. Михайло Коптєв
Він сміється з модного бізнесу, називаючи себе художником. Його інструменти — моделі та глядачі, щітки для волосся й косметика, костюми та афіші. Михайло Коптєв народився в Луганську, дитинство провів при монастирі, адже у матері не було грошей, щоб утримувати дітей, а вищу освіту здобув як взуттяр. Згодом, працюючи за фахом на фабриці, Коптєв випадково почув про локальний театр моди — там можна було навчатись, що Михайло й зробив. Серед предметів — техніки манікюру, мейкапу, бальні танці, дефіле й теорія костюма. Разом отримані знання + вроджений талант + характер Коптєва назавжди перевернули історію малознаної, але захопливої модної арени Луганська.
Михайло Коптєв. Джерело: birdinflight.com
Голодні роти, безкарність і безнадія — так митець описує час, в який формувалась його ідентичність. 90-ті були просякнуті модою, якої Коптєв наполегливо уникав у власних шоу: «Ми були дітьми, нам хотілося стати моделями, щоб сяяти на подіумі, фарбуватись не по-людськи й носити божевільні зачіски». Закінчивши навчання, Коптєв працював директором театру, а на зароблені кошти організовував свої покази. Згодом Михайло захотів відійти від усього й створити власний, ні на що не схожий простір. Так народилась «Орхідея».
Акт #2. Театр «Орхідея» в Луганську
Грудень 1993, Дім культури в Луганську — на першому показі театру «Орхідея» демонструють вбрання, яке зараз назвали б апсайклом. Грошей на створення одягу з нових матеріалів у Коптєва не було, тому дизайнер просив моделей приносити власні речі, які він міг би перешити. Порізавши блузки та спідниці, Михайло додавав декоративних елементів — підгледів схожі рішення в модних журналах. Глянець Коптєв називає своєю другою освітою.
«Я завжди варганив щось оригінальне, бо мені не хотілось моди, яку я бачив на вулиці, — розповідає Коптєв виданню BirdInFlight. — Я міняв речі в комісійних магазинах, щось у когось видурював, нашивав блискітки, які неможливо було ніде придбати». Михайло каже: у нього досі шалена любов до сяйва, якого йому так бракувало в дитинстві. Здається, не лише йому — квитки на покази театру провокативної моди «Орхідея» розкуповували. Це була чи не єдина можливість побачити щось, що не побачиш більше ніде. Директорка Дому культури задоволено потирала руки — знала, що зал завжди буде повним.
Кадри з фільму «З любовʼю, Коптєв», реж. Ольга Коваль та Єлизавета Шерстньова
Акт #3. Оголеність
Квітень 2024 року, кінотеатр «Жовтень» — ми розмовляємо з Лізою та Олею за день до премʼєрного показу їхньої стрічки «З любовʼю, Коптєв» на фестивалі Sunny Bunny. «Мене повʼязує з Коптєвим те, що коли мені було 19 (а зараз мені 23) я була в нього на шоу, — розповідає режисерка Оля Коваль. — Яхта “Омар Хаям”, обмежений простір, ти не можеш вийти — це мене тоді, памʼятаю, налякало. Навколо оголені тіла, що труться одне об одного, захоплені люди цьому аплодують».
Оля називає це цирком провокаційної моди та шоком для себе 19-річної. «В один момент Коптєв на мене впав. Тоді я підсвідомо зрозуміла, що хочу з ним творчо повзаємодіяти». Така нагода випала за кілька років: одним із завдань в університеті була анімація картини (обидві дівчини навчаються в КНУТКіТ імені Карпенка-Карого — прим. ред.). Оля запросила до співпраці Єлизавету Шерстньову — разом обрали полотно «Покладання в труну» авторства Мікеланджело де Караваджо. А коли італійську бароковість треба було поєднати з українською маргінальністю, Оля одразу подумала про Коптєва.
Акт #4. Страшні байки
«Ті, хто знав Коптєва і чув про нашу спільну роботу, були в шоці, — ділиться Єлизавета. — У нього була аура, якої всі боялись». Оля додає, що так — Коптєв не знає слова «межа». І їй це подобається. «Він людина, що потребує толерантності щодо себе, але сам не ставиться толерантно до інших. Це етично неправильно, так в реальному світі робити не можна — але для Коптєва не існує “не можна”. Це безмежна свобода. Я цим захоплююсь».
Кадр з фільму «З любовʼю, Коптєв» Ольги Коваль та Єлизавети Шерстньової
Дівчина впевнена: це реальне мистецтво, що йде з низин, — воно про людину взагалі, а не про ідеальне обличчя для реклами. Створюючи свою роботу, Оля думала про Коптєва як про феномен української артсцени. Талант-самородок, якого ніхто не любить через його епатажність і квірність. Коптєв суперечливий — гей, що не толерує геїв.
Акт #5. Екстаз
Знімальна група боялася Коптєва: Ліза пригадує, що особливо гостра реакція була у хлопців. «І це зрозуміло. Але якби я сказала, що це якась голлівудська зірка приїхала, то, думаю, ніхто б і не пискнув».
Попри конфлікти, режисерки змішали барокову форму та модерні сенси — вийшла вечірка, яка ніколи не закінчиться. Основним референсом стала стрічка «Екстаз» Гаспара Ное — його творчість близька Олі Коваль. «Агресивний колір, катарсис, макабричні танці, свято, що межує зі смертю, — хотілося передати атмосферу тотального хаосу. Смерть, яка постійно йде за руку з коханням та вітальністю», — описує естетику «З любовʼю, Коптєв» режисерка.
Кадр з фільму «Екстаз» Гаспара Ное
Також у цьому світі є часточка фільму «Караваджо» Дерека Джармана — режисер вийшов за межі XVI сторіччя, додавши до сетингу сучасних речей. Цей злам четвертої стіни надихнув Олю на перший кадр стрічки: там навмисно показали світло та колію для камери. «Таким чином ми продемонстрували, що на екрані театр, реальна вистава».