Це можна робити в закритому приміщенні та просто неба. Вас може бути десятеро або сто. Люди бігають одне за одним, носять інших на руках, а ще тут присутні елементи акробатики. Ні, ми не про те, що ви подумали (хіба що ви подумали про слем).
Ми розібрались у видах слему, дослідили, чи є в ньому етика (і яка вона) і коли люди взагалі почали це робити. А ще — розпитали слем-експерта з 20+річним стажем, що відчувають люди під час слему, наскільки це травматично і на чиїх концертах найкраще вриватись у слем.
Слем 1.01
Це коли люди на концертах штовхаються та врізаються одне в одного. Зазвичай слем виникає на концертах рок-, панк- і альтернативних виконавців. Але буває й на Сердючці (правда, ми бачили).
Коли з’явився слем
1980-ті, США. А точніше — Орандж Таун, Каліфорнія. Тут на панк-рок і хардкор-сценах він і виник. Фани цих музичних жанрів використовували слем, щоб виразити свою енергію та ентузіазм під час лайв-виступів артистів. З часом слем поширився на інші жанри важкої музики (зокрема на метал) і став популярним на концертах по всьому світу.
Ось яким був слем на «Бандерштаті» під час концерту рок-гурту Karna 2017 року:
Слем був не першим
У нього є попередники. Один із них — танець під назвою «Акуку». Ця назва походить від звуку, який учасники видавали під час танцю: він нагадував виклик або клич.
«Акуку» — це про:
#1. Енергійні стрибки. Учасники підстрибують у такт музики, сильно вигинаючи коліна.
#2. Штовхання та зіткнення. Танцюристи штовхають одне одного, але зазвичай — у дружньому дусі.
#3. Взаємодію з натовпом. Люди активно взаємодіють з іншими в натовпі, створюючи атмосферу спільності.
Традиційним атрибутом панк-року є «Пого». Це британський панк-танець, він структурованіший, ніж «Акуку». Його назва походить від англійського слова pogo, що означає «стрибати на місці», і відсилає до однойменного дитячого іграшкового пристрою для стрибків.
Основні риси «Пого»:
#1. Стрибки на місці. Учасники танцю стрибають вертикально на місці або трохи пересуваються вперед-назад.
#2. Штовхання. Як і в «Акуку», тут присутнє штовхання, але воно більш контрольоване та ритмічне.
#3. Простота рухів. «Пого» є відносно простим танцем — він не вимагає спеціальних навичок.
Для танцю «Пого» потрібна палка (схожа на ту, що використовують для стрибків). Ось Деббі Гаррі (американська нью-вейв/панк-рок-співачка) пояснює, як танцювати «Пого», на мангеттенському кабельному телебаченні (TV Party). Вона вирішила це зробити, коли зрозуміла, що танець у Великій Британії dead already.
Що таке мош
Слем — це конкретний стиль танцю: з активними рухами та інтенсивним контактом між учасниками. Тоді як мош — загальний термін для енергійного руху на концертах. Мош винайшов басист Sex Pistols Сід Вішес у 1976 році. Принаймні так стверджують у The Filth and the Fury — британській рок-документалці 2000 року режисера Джульєна Темпла.
У книзі «Американський хардкор: Історія племені» (2001) Стівен Блуш пише, що мош винайшов американський морпіх Майк Марін у 1978 році. Специфічний стиль танцю передбачав «ходіння по колу, розмахування руками та удари всіх, хто перебуває в межах досяжності». Згодом цей стиль отримав назву Huntington Beach strut і став однією з варіацій слему.
Мош поділяється на кілька видів, зокрема:
#1. The Boston thrash, або пінгвіни, що штовхаються. Це агресивна варіація Huntington Beach — вона включає удари нижче шиї.
#2. Свиняча купа. Одну людину штовхають на землю, інші на неї навалюються.
#3. Серкл піт. Тут учасники бігають по колу, залишаючи центр порожнім. Іноді рух зупиняється — тоді за сигналом учасники кидаються в центр, щоби почати слем.
Слем-експерт Гоша Мелюхнов має стаж мошу (і не тільки) 20+ років. Кожен концерт для нього — привід увірватися в серкл піт. Гоша каже, що цей вид мошу виглядає дещо комічно: «Банда біжить по колу як дурачки, а потім злітається в купу. Але це приємний момент єднання».
#4. Стіна смерті (або стінка на стінку). Це штовханина, під час якої глядачі діляться посередині на дві половини. Потім люди біжать назустріч одне одному та зіштовхуються. Гоша стверджує, що цей вид мошу — не про ненависть до того, хто навпроти, а просто частина концертної культури.
Згідно з виданням Noisecreep, стіну смерті винайшов американський хардкор-панк-гурт Sick of it All. Вокаліст гурту Лу Коллер заявив, що він просто відродив цю практику в 1996 році, оскільки часто бачив подібні дії на нью-йоркській хардкор-сцені ще у 1980-х.
Старший оглядач Loudwire Грем Хартманн назвав стіну смерті «найбільш відчайдушним і небезпечним ритуалом, який ви можете випробувати в мош-піті». Часто майданчики просять гурти не організовувати стіну смерті через високий ризик травмувати людей.
#5. Crowd killing. Це коли один мошер штовхається по різних сторонах кола. Авторка британського вебзіну Kerrang! Аманда ван Познак вважає, що до людини, яка це робить, зазвичай ставляться зневажливо. А в тусовці такий вид мошу описують як cringeworthy (тобто крінжовий).
Чому саме «мош»
Назва «мош» походить від слова «мішанина». Під час виконання пісні Banned in D.C. у 1979 (чи 1980) році вокаліст вашингтонського хардкор-гурту Bad Brains Ейч Ар вигукнув: mash it — mash down Babylon!.
Через його фальшивий ямайський акцент деякі слухачі сприйняли це як mosh it — mosh down Babylon. Починаючи приблизно з 1983 року металісти називають повільніші частини хардкор-пісень mosh parts.
Після того як Stormtroopers of Death випустили у 1985 році свій дебютний альбом Speak English or Die, до якого увійшов трек Milano Mosh, цей термін почали застосовувати до танцювального стилю. 1987 року слово отримало подальшу популяризацію завдяки пісні Anthrax Caught in a Mosh.
Сканкінг
Найбезпечніший вид слему (тому що безконтактний). Традиційно відбувається на концертах ска-жанру, що виник у танцювальних залах Ямайки, попередник регі. Ска здобув популярність серед британських модників та скінхедів 1960-х років.
Під час сканкінгу слухачі підіймають ліву ногу та праву руку. Потім навпаки — ліву руку та праву ногу. І так по черзі. Тут учасники намагаються максимально не зачепити інших.
Стейдждайв
Це коли виконавець або глядач пірнає зі сцени у натовп. Іноді стейдждайв буває небезпечним (коли людину не тримають із достатньою силою).
Зі сцени в руки публіки часто стрибали Джим Моррісон та Іггі Поп. А перший задокументований стейдждайв відбувся 8 серпня 1964 року на концерті The Rolling Stones у Нідерландах, у готелі The Kurhaus of Scheveningen.
Стейдждайв іноді стає причиною серйозних травм. Наприклад, Пітер Ґебріел з гурту Genesis пірнув зі сцени під час виконання пісні The Knife. Тоді музикант зламав щиколотку.
20 серпня 2010 року Чарльз Хеддон, вокаліст англійського синті-поп-гурту Où Est Le Swimming Pool, наклав на себе руки після виступу на фестивалі Pukkelpop у Бельгії. Музикант стрибнув із телекомунікаційної вежі, розташованої на парковці для артистів. The Guardian повідомляв, що Хеддон був у стресовому стані після концерту: Чарльз боявся, що серйозно травмував молоду дівчину, коли пірнав у публіку.
У лютому 2014 року федеральний суддя Ян Е. Дюбуа постановив, що рок-гурт Fishbone мусить виплатити $1,4 млн жінці, яка зламала череп і ключицю під час концерту у Філадельфії, коли Анджело Мур пірнув зі сцени та приземлився на неї. Вирок винесли за 4 роки після концерту.
Інший випадок зі стрибком зі сцени стався у травні 2014 року в Нью-Йорку під час виступу металкор-гурту Miss May I. Фанат, що стрибнув зі сцени в натовп, травмувався. Після того він міг ходити й навіть пішов з концерту. Згодом подію перервали. Фанат знепритомнів та пізніше помер у лікарні.
Краудсерфінг
Це коли натовп бере виконавця (або слухача) на руки та несе над головами. Зазвичай стрибають спиною або головою вперед. Краудсерфінг може стати наступним етапом стейдждайву. Найкраще робити краудсерфінг у місцях, де висока щільність людей (зазвичай це прямо під сценою).
Іноді людину можуть нести не назад, а навпаки — з дальніх рядів до сцени. Зазвичай натовп підштовхує людину до бар'єра перед сценою, де охоронці витягують слухача і ставлять на ноги. Потім людину відправляють у кінець натовпу або взагалі виганяють з концерту (залежно від політики заходу і майданчика). Іноді краудсерферу дозволяють вийти на сцену разом з артистом на короткий проміжок часу, перш ніж він стрибне зі сцени. Буває і таке, що підіймають людину, яка зовсім цього не хотіла.
Краудсерфінг на концерті Heideroosjes в Амстердамі, січень 2019 року
Першим краудсерфером, скоріше за все, є Іггі Поп. Саме його краудсерфінг на літньому фестивалі в Цинциннаті (рок-фест Midsummer) 1970-х років вважається першим. Іггі Поп робить це досі (і йому досі вдається!):
Світовим рекордсменом із найбільшої кількості зафіксованих краудсерферів є виступ Enter Shikari 2009 року. Тоді гурт заохочував слухачів до серфінгу, а охорона безпечно ловила та перенаправляла людей назад у натовп.
12 заповідей слему
Слем часто виглядає агресивним, але насправді має неформальні правила, щоб уникнути серйозних травм:
#1. Якщо когось з учасників збили з ніг, інші одразу мають допомогти йому піднятися. Це правило основне і найпоширеніше.
#2. Перед тим, як вриватись у слем, зніми всі елементи одягу з деталями, що можуть травмувати. Це стосується всього, на чому є шипи: нарукавники, браслети, куртки, etc.
#3. Якщо більшість учасників важчі на кілька десятків кілограмів (або принаймні виглядають такими), утримайся від агресивного слему.
#4. Також слем — це сьогодні не твоє, якщо інші учасники значно вищі за тебе: їхні лікті на рівні твого обличчя.
#5. Зніми пірсинг. Це вбереже тебе від зламаного носа, а інших — від травм обличчя.
#6. Виклади тендітні (окуляри й телефон) і цінні речі (наприклад, гаманець).
#7. Слем — це не бійка. Тож якщо хочеш завдати комусь фізичної шкоди — тобі не сюди. Проте якщо вдарив когось випадково, це не потребує вибачень.
#8. Перед агресивним слемом варто організувати достатньо простору, відсунути зайві предмети й привернути увагу інших відвідувачів (зокрема тих, хто не планує брати участь у слемі).
#9. Кільце порожнього простору. Воно потрібне, якщо хтось здійснює жорсткі рухи руками чи ногами. Як його зробити: просто розійтися на безпечну відстань.
#10. Не підіймай лікті вище живота. Не виставляй їх далеко від тіла.
#11. Слем — це основна маса людей в центрі та 1–2 м від нього. Люди, що не беруть участь у слемі, мають триматися якнайдалі.
#12. Під час слему не можна курити. Опіки нікому не потрібні.
Слем — це травматично?
Слем-експерт Гоша пробував слем, серкл піт, мош і стейдждайв (під час останнього — впав на підлогу). А на одному зі слемів йому навіть розбили ніс: «Я вмився у всратому умивальнику закладу, де майже не було води, і погнав далі. Бо ж гроші заплачені. Адреналін ще лупашить».
Також Гоша травмувався під час серкл піту: на нього впала інша людина. «Я підвернув гомілку і почув хрускіт суглоба. Виповз до бару до свого приятеля, який не брав у тому участі, і ми просто пили алкоголь. Потім друзі довели додому, де я протягом місяця відходжував ногу. Бо вона почала синіти й темніти. Та все добре. Навіть граючи в американський футбол я не мав таких серйозних травм, як під час концертів».
Які пісні найкраще підходять до слему
Гоша слемився під українських і закордонних артистів. Тож визначив свій топ виконавців, на концертах яких радить вриватися у слем:
#1. «Курган і Agregat» (трек «Кровавий кулак» — це саме воно).
#2. «Ляпіс Трубєцкой» / Brutto (але зараз Гоша до цього гурту ставиться скептично — прим. ред.).
#3. Полтавський панк-рок гурт cuxapn23 («мій друг із ППО там барабанить»).
#4. «Жадан і Собаки» («але останнім часом там усе лайтово»).
#5. «Ницо Потворно».
#6. The Josers.
#7. Французький ска-кор-гурт P.O.Box («вони приїздили магічним чином у Полтаву і виступали на лєткє місцевого генделя»).