На початку травня ми записали інтерв’ю з веганами в українському війську. Серед них був Сергій Апухтін — веган, активіст і воїн. Сергій загинув на війні 23 травня 2025 року. Він не встиг побачити цей текст, але ми публікуємо його на знак пам’яті Сергія та вдячності за його роботу — за згодою ГО «Кожна Тварина», частиною якої він був:
«Сергій був із тих, хто залишався собою навіть у пеклі. Служачи навідником міномета, він залишався вірним своїм переконанням: не шкодити тваринам, дбати про тих, хто поруч, і підтримувати інших військових-веганів(-ок), наскільки це було можливо.
Сергій приєднався до нашої організації як волонтер. Жартував, що це було “егоїстичне бажання поширити обізнаність про веганство”. Але ми знаємо: це була глибока етична позиція, яку він ніс навіть на передовій.
Він здавав кров, рятував тварин, турбувався про всіх довкола. І навіть у найважчих умовах не переставав бути тим, ким був насправді, — людиною, яка бачила цінність у кожному житті».
Усі можливості (умовно) мирного життя — читати інтерв’ю, пити каву, обирати книжки, подорожувати або замислюватися над особистими виборами — залишаються можливими завдяки Збройним силам України. Війна не зупиняється, і щоденна підтримка — це необхідність. Донать на перевірені збори, допомагай тваринам і залишайся уважним до інших.
Команда «Кожна Тварина» розробляє та відправляє веганські пайки для Сил оборони. Ти можеш підтримати ініціативу тут.
Чому ти вирішив стати веганом? Як це почалось і що тебе мотивувало?
Я став веганом у 19 років, коли працював на кухні великого готелю в Києві. Тоді м’ясо та інші продукти тваринного походження вже якось не викликали в мене ентузіазму. Вирішив спробувати без них — чисто з цікавості, чи зможу. Це був такий собі експеримент: веганських ковбас або рослинного молока тоді майже не було, хіба соєве молоко за шалені гроші.
Почалося все органічно, без якогось тиску. Головні причини — моральні: не хочу підтримувати експлуатацію тварин. Плюс екологія — тваринництво в промислових масштабах серйозно шкодить планеті. Про це рідко говорять у великих медіа, часто відмахуються, мовляв, це якісь там «ліві тусовки» вигадали, щоб чіплятися до корпорацій. Але це реальна проблема, яка була актуальною ще тоді й не втратила гостроти зараз.
Чи стикався ти під час служби з булінгом або упередженнями через веганство?
Армія — це люди, і в кожного своя історія, свої погляди, свої жарти. Я служу трохи більше ніж рік, і, звісно, буває легкий banter, підтрунювання, але нічого серйозного чи конфліктного. Спочатку можуть дивуватися, наприклад, чому я сортую пластик на позиціях або вивожу сміття окремо, щоб не залишати на місці.
Але коли побратими бачать, що я роблю свою роботу на рівні з іншими — хоч із тими, хто з 2022 року, хоч із ветеранами АТО, які повернулися, — питань не виникає.
Як ти забезпечуєш себе веганською їжею в армії?
Офіційного веганського сухпайка від Міноборони ще немає, але організація «Кожна тварина» 2022 року працює над цим. Вони не просто лобіюють, а вже знайшли виробника, який розробив веганський аналог статутного сухпайка. Їхнє меню навіть різноманітніше за стандартне.
Я беру їжу від волонтерів, як-от «Кожна тварина» або Lviv Vegan Kitchen, плюс сублімати й дойпаки з готовими стравами. На складах можна взяти веганські батончики з насінням та фініками, галети, консерви типу кукурудзи або горошку. В моєму 45-літровому рюкзаку — 4–5 дойпаків, кілька сухих страв, які запарюю кип’ятком. Перед виїздом завжди закуповуюся в магазині: беру батончики, фініки, іноді чорний шоколад. Усе комбіную, щоб було поживно й не надто важко.
Чи були ситуації, коли ти замислювався про відступ від веганства через брак їжі або складні умови?
На позиціях — ні, такого не було. Це такий стандартний виклик для всіх веганів, особливо коли тільки мобілізуєшся. Вегани між собою діляться: «Готуйся, на навчанні буде найскладніше». І це правда не лише для веганів — навіть звичайні солдати кажуть, що на бойових легше харчуватися так, як хочеш, ніж на базовій загальній військовій підготовці.
На навчанні їжу привозять у великих бідонах або готують на місці, і це часто переварена каша з тушонкою. Мені пощастило: навчання проходили недалеко від сіл, і місцеві жителі приносили соління, закваски — це дуже виручало. На кухні працювали поранені штурмовики, які тимчасово не могли повернутися на передову. З ними було легко домовитися, щоб готували кашу без м’яса.
Перший тиждень я тримався на власних запасах — знав, що веганського меню не буде, хіба дешеві вафлі або печиво з продскладу. Ці солодощі, до речі, часто веганські, бо в них немає ні масла, ні молока. На бойових уже простіше — ти сам відповідаєш за свій раціон.
Чи бачиш ти позитивні зміни в армії щодо ставлення до веганства?
Так, зміни є, і вони помітні. На побутовому рівні побратими цікавляться: бачать, що я їм буряк або квасолю, і згадують, як їм у дитинстві, наприклад, мама щось схоже готувала. Починають додавати овочі до свого раціону, бо це смачно й просто.
На офіційному рівні прогрес повільніший, але він є. Наприклад, у 2022 році «Кожна Тварина» отримала відповідь типу: «Веганів в армії нібито 150 людей, не заважайте воювати». А зараз у застосунку «Армія+» було опитування про харчування, де прямо згадали веганські та вегетаріанські страви. Це вже крок уперед.
«Кожна тварина» активно співпрацює з виробниками веганських сухпайків та Держоператором тилу, але бюрократія гальмує. Зате в суспільстві все змінюється: коли я починав, у магазині була хіба банка квасолі, а тепер — веганські ковбаси, тофу, plant-based українські аналоги. Це показує, що ставлення до веганства потроху стає більш відкритим.
Чи вдавалося тобі зацікавити побратимів та інших людей веганською їжею або світоглядом?
Це відбувається постійно. Моя їжа чомусь завжди пахне краще, ніж статутний тушняк. Хтось починає брати з собою більше овочевих консервів, зелені — цибуля, наприклад, взагалі робить будь-яку страву смачнішою. Поки ніхто не став веганом, але plant-based продукти в раціоні побратимів з’являються.
Яблука — топовий снек: багато клітковини, солодкі, зручно носити. Беру 5–6 штук, розпихаю по кишенях рюкзака. Овочі, щоправда, не дуже поживні та важкуваті, тому багато не візьмеш.