Задача заставки серіалу, інтро — за декілька секунд налаштувати глядача на потрібну хвилю та передати суть історії. Тому заставки часто стають концентратом креативності та візуальної виразності — і виглядають ледь не крутішими за сам серіал.
Аби передати атмосферу, не обов’язково робити складні кінематографічні інтро, як у «Нарко» чи «Американській історії жаху». На прикладі свіжих серіалів ми розібралися, як розповісти історію за допомогою типографії та моушена.
Інтро на мінімалках
В епоху skip intro (функція, яку додав Netflix у 2017 році) у продюсерів серіалів залишилося два варіанти:
Забити на складні заставки — відмовитися від дорогих рішень, залишивши чорний екран зі статичною назвою
Адаптуватися — скоротити вступ, але зробити його суперзмістовним і яскравим
На тонкій межі між першим і другим варіантом балансують інтро, де назви динамічно вписуються щоразу в нову сцену. Так зробили в «Сексуальній освіті», Netflix та «Меломанці», Hulu.
Заставка «Сексуальної освіти» — це мелодія та назва серіалу прямо поверх кадру. Шрифт не змінюється, але кольори та розташування титрів у кожній серії різні. Щоб виділити назву, використовують контраст: червоні літери на тлі блакитного неба, сині на тлі рожевого неону в освітленні кімнати:
Інший приклад — лірично-романтичний серіал «Меломанка» про власницю магазину вінілових платівок. Заставкою до нього став трисекундний таймлапс у різних локаціях міста, а на передньому плані завжди кругла наклейка. У кожній серії вона змінює колір і з’являється під нову пісню, яка задає настрій:
В обох випадках завдання заставки — не відволікати глядача від сюжету, що вже розгортається, і бути такою ж лайтовою, як і сам серіал.
Зашити історію в анімацію
Заставки серіалів повинні пробивати внутрішній Adblock глядача: якщо людина не скіпає інтро, то пропускає його, залипаючи в смартфон.
Щоб не втратити глядача вже на перших секундах, продюсери серіалів використовують моушн-інтро зі своєю маленькою, але чіпляючою історією. Зашити сторітелінг в абстрактну анімацію змогли продюсери «Ранкового шоу», Apple TV та «Неортодоксальної», Netflix.
«Ранкове шоу» — це драма про закулісне життя ведучих програми на національному каналі. Заставку створювала студія Elastic — та сама, яка зробила інтро «Гри престолів». Для «Ранкового шоу» вони зібрали драматичну анімацію під напружений біт. Там — різнокольорові кульки, які панікують, конкурують, бояться та давлять авторитетом. Все, як у людей:
Схожий принцип використали творці серіалу «Неортодоксальна» про дівчину з хасидської громади у Брукліні, яка втікає до Берліна у пошуках свободи.
Інтро серіалу — моушн-замальовка карти умовного міста. У заставці немає назв вулиць або відомих місць, тож для глядача карта залишається такою ж невідомою, як Берлін для героїні.
Біла лінія прокладає шлях між сірими квадратами та виділяє окремі квартали жовтим. Вона петляє на поворотах і намагається втекти за межі кадру, а глядач весь час її наздоганяє.
Лаконічні пасхалки
Пасхалки — зашифровані повідомлення, які дають важливу підказку або просто на щось посилаються. Це один із улюблених прийомів творців всесвітів: від світу Pixar до франшизи «Зоряних війн». Якщо потрібно заощадити ресурси дизайнера і красиво залучити глядачів до гри — пасхалки знадобляться.
Цей підхід ідеально використали продюсери серіалу «Озарк» про фінансового консультанта, який відмиває гроші картеля. Як і у всіх проєктах Netflix, тут неймовірна концентрація небанальних сюжетних поворотів. Але майже всі ходи можна передбачити за вступними титрами.
У заставці до кожної серії чотири символи всередині букви -О-. Американський прапор, грифон, сарай, сходи, телевізор — глядачі намагаються розшифрувати ці та інші символи. Фанати будують теорії, ЗМІ випускають гайди, а на Reddit кількість згадок вже перевищила 47 тисяч. І все це про інтро, а не про сам серіал.
У фентезі-серіалі Netflix «Замок і ключ», зробленому у стилістиці фільмів про Гаррі Поттера, анімовані заставки змінюються від серії до серії і також анонсують події.
За сюжетом, сім’я переїжджає до старого маєтку, де діти знаходять ключі з різними магічними властивостями. Кожна заставка — це зображення нового ключа та його властивостей у стилі Карти Мародерів із Поттеріани. Загадки в цьому інтро немає, хоча гайди для ключів все одно складають.
Напруга леттерингом
Цей розділ — ода лаконічному моушн-дизайну. В основі таких заставок лежить базовий леттеринг, якому нескладна анімація надає нового змісту.
Для тих, хто дивився шпигунський трилер BBC «Вбиваючи Єву», інтро серіалу стало грою. На початку кожного епізоду на заставці однією з літер (-K-, -N- або -V-) стікає маленька крапля крові. І ніколи не очевидно, з якої літери вона з’явиться:
Шрифт для «Вбиваючи Єву» створив дизайнер Метт Віллі — і ці літери використовуються не лише у вступних титрах, а й в іншій графіці всередині серій. Наприклад, коли персонажі ганяються один за одним по світу, локації (Відень, Лондон, Париж та інші) анонсують однаковими масивними напівпрозорими літерами в пастельних тонах:
«Контраст між жорстокістю головної героїні та її грайливим сміхом привів мене до ідеї візуальної напруги. Так з’явилося поєднання важкого шрифту з пастельними відтінками. Я почав малювати гостру V через гостру сцену в першому епізоді», — додає Віллі.
Є й простіший підхід до створення напруги за допомогою моушн-леттерингу. Приклад — інтро у серіалі Netflix «Ти» про сталкера-маніяка, який переслідує дівчат, у яких закохується, та прибирає тих, хто стоїть на його шляху. За 3 секунди об’ємні металеві літери забарвлюються у кров. Відразу зрозуміло, чого чекати від серіалу:
Масштабне інтро
Ми говорили, що в епоху skip intro продюсерам серіалів залишається адаптуватися або забити. Але творці «Чому жінки вбивають», HBO та «Місіс Америка», Hulu пішли третьою дорогою. Інтро цих серіалів виглядають як самостійні історії і мають точно потрапити до музею серіальних заставок.
«Чому жінки вбивають» — чорна комедія про невірність у різні епохи. Героїні — домогосподарка (з 60-х), світська левиця (з 80-х) та юристка (наші часи) — стикаються із зрадою чоловіків та інших близьких людей. Референсом для інтро, яке робив продакшн Scatterlight Studios, стали вінтажні комікси Джо Саймона та Джека Кірбі.
В основі цієї заставки — сюжети про жінок, які вбивають своїх чоловіків різним способом: кидають вентилятор у ванну, збивають машиною або підпалюють. За інтро хочеться здогадуватися про те, що станеться з героями:
«Місіс Америка» — мінісеріал про реальну історію 70-х років про протистояння феміністок та консервативної активістки Філліс Шлефлі. Поки жінки з першого табору виступають на маршах, представниці другого сидять у перукарнях та читають журнали. Але, звичайно, якось вони перетинаються.
В акварельній заставці різні символи «перетікають» один в одного: знак Венери (символ фемруху) перетворюється на хрест, а доріжки від пилососів домогосподарок — на прапор США. Різні замальовки поєднує смугаста стрічка — вона стає димом сигарети, дорогою на карті та смолоскипом олімпійського вогню:
Мінівисновки про мінізаставки
Передивившись приклади, можна братися за свої історії — для інтро будь-яких відео. Ось три основні пункти, які варто законспектувати:
- 1. Не розпорошуватися. Якщо є можливість намалювати інтро на пару хвилин, вперед. Але якщо хронометраж та ресурси обмежені, краще зробити візуально просту моушн-картинку — але з драматургією та посилом.
- 2. Знайти гачок. Увага глядача має за щось зачепитися: цікава анімація, загадка чи елемент, що привертає погляд. Навіть різний колір букв або нове місце для напису в інтро кожної серії — вже добре.
- 3. Нашарувати смисли. У заставці має бути щось, що глядач із першого разу не розгляне чи не зчитає. Але потім точно помітить і довго роздумуватиме над цим. Тут гейміфікація та пасхалки — твої найкращі друзі.