Другий повнометражний фільм Тоні Ноябрьової «Ти мене любиш?» виходить на екрани 30 травня і показує нам головні етапи дорослішання на початку 90-х. Попри дефіцит і важкодоступність, підлітки того часу однаково були модними та експериментували з гардеробами на максимум. Кожен нюанс цієї атмосфери допомагала втілити художниця з костюмів Тетяна Кремень.
У нашому інтервʼю ми поговорили з Танею про створення образів кожного персонажа, її секрети в пошуку оригінальних речей 90-х та відповідальність при зображенні того періоду.
З чого почався процес створення костюмів для фільму «Ти мене любиш?»?
Спочатку ми з режисеркою обговорили все, що вона хоче побачити, тому що Тоня дуже прискіплива і точна в тому, чого їй хочеться. Основне побажання до мене — це відповідна епоха та відповідний рік: кінець 80-х — початок 90-х за стилем.
Другий пункт — це те, що Тоня не любить, коли одяг у фільмах новий, пошитий виключно для однієї сцени. Моїм завданням було зробити вигляд одягу справжнім, «пожившим». Тому що в той період не було можливості купувати його часто — і будь-яка річ, особливо якщо вона була цікавою, зношувалась до максимуму та передавалась від сестри до сестри, від подруги до подруги.
Я починала пошук з походів на секонди. Тоня якраз написала сценарій та шукала гроші для того, щоб його екранізувати, все ще не було підтверджено. Але я вже тоді знала, що буду працювати над фільмом, пішла на секонд і побачила там просто неймовірні білі чоботи з того періоду, які коштували 40 чи 50 грн. Я їх сфотографувала, відправила Тоні — і вона сказала брати. Так і почалась колекція одягу для «Ти мене любиш?».
На зйомках фільму «Ти мене любиш?»
Наступною я купила круту джинсову куртку в стразах. Цю річ я витягнула з купи «все по 15 грн», тож вона буквально чекала на мене.
В дитинстві я могла відкрити шафу у бабусі та знайти десяток светрів, схожих на ті, що носила Кіра у фільмі. Чи брали щось із власних архівів, чи, можливо, актори та знімальна група приносили щось своє?
Наша лінійна продюсерка Ірина Шматолоха принесла джинсову спідницю, в якій вона виходила заміж. Саме в ній пізніше зʼявляється Кіра у фільмі.
Кадр з фільму «Ти мене любиш?»
Тоня приносила речі, які використовувалися для костюмів акторів масових сцен. Я особисто позичила у друзів костюми їхніх дідусів, поцупила у батька стару шапку. Але більше ми знаходили одягу саме на секондах чи OLX. На останньому, наприклад, я познайомилася з жінкою з Одеси. У неї був просто величезний гардероб із речей того часу в гарному стані. Я придбала в неї приблизно 30 різних кофт.
Ще одна сумна історія, яка насправді дуже допомогла, трапилася з другом Тоні. У нього померли батьки з різницею в тиждень, і він залишився власником старої квартири, набитої старим радянським одягом. Це не був модний одяг, який зараз носить уся Рейтарська в Києві, а саме той життєвий базовий одяг того часу. Він хотів віддати це все на благодійність, а Тоня запропонувала забрати це в кіно, а потім вже передати тим, хто його потребує. Тож усі гардероби літніх жінок у фільмі саме звідти.
Ми бачимо грайливість характеру героїні та її бунтівні ноти й через одяг у тому числі. Якими деталями в підборі гардероба персонажки ти керувалася? Які елементи були найважливішими?
Вона носить хлопчачу червону спортивну сумку та як дівчинка-підліток заграє з хлопчачим стилем, що для того часу було доволі незвичним. Коротка зачіска, джинси: Кіра — модна і крута для себе.
Кадр з фільму «Ти мене любиш?»
Також були важливі моменти у фільмі, які підкреслювалися саме одягом. Наприклад, коли Кіра переїздить до Міші, вона починає ходити в його сорочках, як кожна дівчина, що починає жити з хлопцем.
Кадр з фільму «Ти мене любиш?»
Ще важливий контраст у фільмі — бра героїні. Це її єдиний ліфчик, який дуже гарний та дорослий, але при цьому в неї дитячі котонові труси зі смішним малюнком. Протягом усього фільму вона в трусах саме такого типу. Також у Кіри справжні колготки з того часу. Ми купили на секонді цілий ящик із колготками з 90-х. Я дуже хотіла саме такі, тому що вони іншого кольору. Сучасні колготки мають темніші кольори, а ті синього специфічного відтінку, який не підробити.
Художник із гриму, наприклад, ходив зі мною на секонд, бо шукав старі радянські помади й тіні для повік. Він купував усе, що бачив, змішував, звичайно, із сучасною косметикою, але саме так отримав ті автентичні кольори. Так і з колготками, вони у Кіри одні парадні фіолетові, в яких вона танцює перед дзеркалом на початку фільму і завжди вдягає саме їх, коли їй треба виглядати суперкрутою.
Кадр з фільму «Ти мене любиш?»
Є момент, коли на початку стрічки в їхній дім приходить гість із подарунком — і Кіра краде звідти блискучий светр, який подарували мамі. Потім вона буде вдягати саме його, коли хотітиме здаватися дорослою.
Чи втілює одяг когось із персонажів гардероб реальної людини? Можливо, ти запозичувала точні деталі в когось зі знайомих?
Кожен герой у цьому фільмі має не те щоби прототип, але свій набір референсів. Для втілення персонажки нової дівчини тата я дивилася радянський двосерійний фільм «Нічні забави», в якому дуже яскрава головна героїня, що вдягається у схожій манері.
Багато часу пішло на те, щоб зібрати гардероб мами Кіри. З одного боку, вона вже втомлена жінка, але при цьому гарна й модна. Це ми хотіли передати саме через одяг. При її втіленні я навіть дещо орієнтувалася на свою маму, вона у 90-ті роки вдягалася дуже зірково — з хутряними шапками, мідіспідницями й светрами з широкими рукавами.
На зйомках фільму «Ти мене любиш?»
При перегляді склалося враження, що одяг має свою роль, чітко прописану в сценарії. На прикладі спідниці, яку Кіра бачить на базарі й носить пізніше, тієї червоної сумки або джинсового комплекту з останньої сцени, який також говорить про плинність часу і дорослість персонажки. Як ви закладали цей символізм у речі та чи змогли остаточно перенести на екран усе, що було задумано?
Це була доволі сумна епоха з дефіцитом і без можливості піти й купити колготки, якщо порвалися старі. Тоді було дещо виваженіше ставлення до гардероба, його використовували по максимуму. Можливо, саме тому речі мали такий характер і були далекими від мінімалізму. Мода була дещо смішна, але вона запамʼятовувалась. Ці кольори, фасони, широкі плечі.
Ми передавали саме початок 90-х, і важливим було те, що це час перед розвалом СРСР. Той період, коли ще не завозили речей масово, їх хтось передавав, шив, вʼязав тощо.
Образ персонажів та асоціювання з ним — це те, як ми сприймаємо кіно. Для українців втілення героїв у 90-х — буквально втілення самого себе, тому асоціативний ряд між глядачем і героями дуже важливий. Як ви впоралися з цією відповідальністю і чи були якісь страхи в зображенні героїв?
Мій найбільший страх був у тому, що в мене до цього не було досвіду роботи в кіно. Я працювала стилісткою в модній індустрії та рекламі. Але в кіно масштаб зовсім інший, іноді було справді страшно, але й цікаво. Ти відтворюєш великий світ і маєш тримати в памʼяті кожен образ: у чому була героїня в тій сцені, тут сумка є, а тут вже немає — це нелогічно.
Не кажучи вже про технічні моменти. У нас була пригода із зимовими дутими чоботами. Це справжні дуті чоботи з кінця 80-х, і під кінець зйомок вони почали просто розвалюватися через їхній вік. Ми їх фарбували перед кожною сценою, бо їх вже не можна було врятувати. Не можна все продумати до кінця, однаково будуть якісь сюрпризи, щось треба буде виправляти.
І останнє — чи є в тебе улюблений образ у фільмі?
Так, я думаю, що їх навіть два. Перший — це дівчина батька, через її перевтілення. Акторка в житті має абсолютно полярний вигляд, і її важко навіть впізнати. Але в нас вийшла справжня модниця того часу.
Другий лук — доволі прохідний. Подруга батьків Кіра Борисова з кучерями. ЇЇ образ вийшов справді трушним. Дійсно можна подумати, що це людина з того періоду.