Skvot

Mag

Skvot Mag
Курси за темою:

ILLUSTRATION на власному досвіді #2

Інтерв'ю зі студентами другого потоку — про страхи, мотивацію, улюблені завдання та результати.
card-photo
card-photo
Ханна
Руденко

Редактор у SKVOT

9 листопада, 2020 / Ілюстрація / Стаття

Малювати зі смислом — та точка, до якої рухається чи в якій розвивається будь-який хороший ілюстратор. Ще до того, як візьмеш в руку олівець/маркер/мишку, потрібно сформулювати ідею, а потім можна її розкривати.

У своїй онлайн-майстерні ILLUSTRATION Антон Або пояснює, як знаходити ідеї та матеріалізувати їх в ілюстрації.

Студенти другого потоку розповіли, з чим прийшли на курс, у яких задачах прокачалися і як це все їм допомагає зараз.

«Ілюстратор — сучасний художник, який розповідає історії»

Oni (Оля Ципнятова) — 35 років — артдиректорка

З чим ти прийшла на ILLUSTRATION?

Я маю великий досвід роботи в графічному дизайні — вже давно займаюся брендингом та айдентикою. Але ілюстрацією, на жаль, виходило займатися нечасто. Мені хотілося в ній розібратися — і я дивилася майстер-класи, читала книги на тему, навчала око. Але чогось бракувало.

Дізнавшись, що Антон Або набирає групу в SKVOT, одразу записалася. Я з 2010 року стежу за ним і люблю все, що він робив у Syndicate та Orka Collective і тепер робить у M0D44. Зазвичай у школу йдуть прокачатися в темі, а я йшла прокачатися саме до лектора.

А чи були якісь страхи?

Була думка: «Раптом Антон працюватиме лише з тими, чиї роботи йому близькі за стилем, а мій не зайде». Але такого фільтра не було. Антон «налаштовувався» на кожного і допомагав розв'язати задачу в тому стилі, в якому працює студент, а не просував свій.

На курсі була активна група. Тобі це допомагало чи заважало?

Точно допомагало. Дуже добре, що ми всі скидали роботи у спільний чат та аналізували, у кого що і як вийшло. Було багато різних підходів та варіантів розкриття теми — корисно було подивитися на рішення у різних техніках.

Твоя улюблена тема?

Мені сподобалася тема «Створення персонажів». Вона була дуже об'ємною — по суті, дві лекції в одній. Антон зібрав максимально багато крутого матеріалу і класно систематизував його: показав різні характерні портрети, розповів про підхід Віктора Меламеда до створення персонажів, дав схеми емоцій.

Відразу після цієї лекції ми малювали ілюстрації для Don't Take Fake Magazine — і там все це знадобилося. Антон взагалі грамотно вибирав послідовність вступу до теми: усе, що було у ній, завжди ставало в пригоді для наступної задачі.

Розкажи про завдання, які найбільше запам'яталися.

Щодня Антон давав маленькі завдання — тож ми тренувалися постійно. Але були й тижневі задачі — фундаментальні.

Мені дуже запам'яталася задача на тему постправди. Для багатьох студентів вона була складною, але мені далася напрочуд легко. Спочатку ми працювали над ментальною картою, шукали сенси, щоби максимально наблизитися до суті, рисерчили. Далі робили ескізи, і Антон затверджував найсильніші. І вже потім на їхній основі ми малювали роботи.

Я зробила дві алегоричні ілюстрації. Перша — яскрава та сатирична, з політичним акцентом, але на загальну тему надлишку інформації. Суть ідеї в тому, що людям засмічують голови непотрібною (і навіть хибною) інформацією. Її так багато, що людина вже не може її сприймати. Я показала це через алегорію — мозок як сміттєвий кошик:

Друга — містик-горор. Тут я використовувала прийом гіперболи (пізніше ми її вивчали з Антоном, він не раз звертався до неї в коментарях). Я намалювала «ліс рук», через який пробирається людина з ліхтариком у спробі знайти істину. З-за «дерев» на героя одним оком дивиться істота, яка хоче йому перешкодити:

Антон казав, що в ілюстрації треба копати глибше, витягувати смисли. Багато ескізів, які ми йому спочатку надсилали на погодження, були занадто в лоб — Антон про це часто говорив. Виходило наївно, а-ля соціальна реклама — а треба шукати цікаві ходи у рамках теми. Згодом усі втяглися — і майже кожен з нашого потоку мав цікаві рішення.

Ще мені сподобалося завдання із мерчем для SKVOT. Треба було вигадати принти, які хотілося б носити самим. Було складно знайти образ, через який би передався характер школи — на це пішло багато часу. Але щойно думка знайшлася, все полетіло.

Ідея була в тому, що для студента школа — як стрибок напруги, перезавантаження. Я зробила серію ілюстрацій із двома точками фокуса. Перша — «зовнішня», коли ти ще зовні, пробувати страшно, але хочеться (картинка з пальцями, що тягнуться до розетки). Друга — «внутрішня», з лектором та студентським ком'юніті SKVOT, де кожен самовиражається як хоче.

Головний інструмент, лайфхак та інсайт цього курсу?

Інструмент: Miro + Arena. Miro — класна платформа, щоб синхронізувати роботу над проєктом у команді. Arena — глибока альтернатива Pinterest, з непопсовою добіркою контенту.

Лайфхак: працювати з ментальною картою та багато експериментувати. Я знала про ментальні карти, але ніколи їх не використовувала. Антон розповів, наскільки добре їх підключати — вони допомагають структурувати знання та фіксувати в рамках задачі, щоби результат був чітко згідно з нею.

Інсайт: ілюстратор — це сучасний художник, який розповідає історії. Йому важливо практикувати навчене око й постійно аналізувати те, що навколо. Бачиш класний проєкт на біхансі — спробуй зрозуміти, чому художник зробив його у цій техніці, що хотів цим сказати і як вибудував історію.

Що в тобі чи твоїй роботі змінилося після курсу?

Я вкотре переконалася, що моє бажання вникнути в ілюстрацію — справжнє і мені дійсно треба нею займатися. Тобто я навіть просто сама собі довела, що можу.

І я поповнила портфоліо. Коли мої колеги та друзі побачили роботи, їм дуже сподобалося — не думали, що я ще й так умію. Взагалі мультидисциплінарність — це круто. Добре, коли можеш реалізувати проєкт сам, не залучаючи інших авторів. Мультидисциплінарних фахівців небагато, і добре бути одним із них.

Під час навчання мій графічний планшет зламався. Я вирішила, що це виклик і можливість прокачати навичку малювання мишкою. Малювати нею, звісно, ​​було складно. У деяких завданнях потрібне було детальне пропрацювання в техніках, потрібен інший інструмент. Малювати мишкою набагато складніше, ніж на планшеті, але я дуже задоволена результатом.

«Якщо не можу розпочати, роблю ментальну карту. І все розкладається по поличках»

Уляна Карпенко — 23 роки — графічна дизайнерка

З чим ти прийшла на ILLUSTRATION?

У мене за плечима — художня школа, художній ліцей та кафедра графіки у Київському видавничо-поліграфічному інституті. Я закінчила його з профільним дипломом, але із заниженою самооцінкою та відчуттям, що графіка — це взагалі не моє.

Після диплому я десь пів року розгойдувалася — сумнівалася, чи продовжувати. І вирішила повернутись. Зараз я працюю графічною дизайнеркою у McCann Kyiv, й іноді у мене бувають задачі з ілюстрації.

А чи були якісь страхи?

Були не страхи, а швидше — трохи хвилювання: я погано собі уявляла, як і працювати, і проходити курс. Мені дуже хотілося вкласти в навчання час і сили, але боялася, що буде складно балансувати. Але все вийшло.

На курсі була активна група. Тобі це допомагало чи заважало?

Група — це дуже добре. Антон ще спочатку казав, що ми будемо вчитися одне в одного. Так і склалося. Дуже цікаво було дивитися, хто як виконує одну й ту ж задачу. У нас вийшло класне мініком'юніті — усі один одного хвалять, підтримують. З одногрупниками з Києва ми потім навіть зустрічалися наживо.

Твоя улюблена тема?

Дуже сподобалася лекція про наратив. Схема подорожі героя стала для мене відкриттям.

Я почала читати книгу «Подорож письменника» Кристофера Воглера — і тепер, дивлячись фільми, щоразу розкладаю: «Архетип героя — такий, а це — етап заперечення, а це — жага до пригод». І у кожній своїй ілюстрації, навіть суперпростій, намагаюся зробити маленьку історію — візуальний наратив.

Остання лекція — ілюстрація як бізнес — мені теж зайшла. Там було багато порад, як зробити ілюстрацію своєю професією. Багато чого я не знала — наприклад, про існування агенцій для ілюстраторів.

Розкажи про завдання, які найбільше запам'яталися.

Крутим було завдання на тему постправди. На лекції перед ним Антон розповів, як працювати з ментальними картами (виявилося, це дуже корисно). Ще він порадив завжди відсікати ідеї першого порядку (вони, найімовірніше, прийдуть до всіх) і глибше копати.

Коли я рисерчила, знаходила багато інформації про політику, теорії змови — загалом негатив. Я вирішила піти в інший бік, філософський. На мене вплинула одна фраза: «Зло — це коли сусід вкрав у мене корову, а добро — коли я вкрав її у сусіда». Я зрозуміла, що постправда — це не про погане чи хороше, а про інтерпретацію.

Декілька днів я збирала інформацію, робила мудборд та ментальну карту. Виписала близько восьми ідей із коротким описом. Вислала їх Антону. Він вибрав дві — я зробила швидкі начерки на папері. З них ми відібрали один — і я налювала у фотошопі.

На ілюстрації я зобразила велику будівлю, перед якою стоїть чоловічок і дивиться у вікна. У кожному — абсурдна ситуація: коти грають у карти, машини їдуть мостом під променями ліхтарів, ракета летить — а їй усміхається комета. Як це все сприймати, вирішувати кожному:

Я очікувала, що Антон відпишеться в університетському стилі: «Все погано, не та тінь, не та перспектива». Але він коментував м'яко, без травматичної критики.

Ще була задача зробити комікс — саме після лекції про наратив. Потрібно було створити графічну мініновелу — вибрати один із шести коротких віршів-лімериків Едварда Ліра та проілюструвати його за допомогою палітри, обмеженої п'ятьма кольорами.

Я зробила декілька нарисів у форматі класичного коміксу. Але в процесі натрапила на скани старих листівок — і вирішила зробити ілюстрацію-листівку, повторивши композицію. Взяла лімерик про Амстердам:

  • Жив-був чоловік в Амстердамі,
  • Не чистив капелюх роками.
  • Він у ньому ненароком
  • Заварював чай
  • І в ньому гуляв в Амстердамі.
  •  

Головний коментар від Антона був таким: «Не бійся зробити щось дике, максимально гіперболізувати та посилити акценти». У мене вийшов навіть не комікс, а один кадр, але в ньому зібралося все:

Головний інструмент, лайфхак та інсайт цього курсу?

Інструмент: Arena. Це суперзамінник пінтересту. Там не так багато візуальних матеріалів, але море статей, відео, груп та вже зібраних блоків — можна приєднати їх до своїх.

Лайфхаків два. Перший — робити ментальну карту. Я не завжди її збираю, але якщо не можу зрушити з місця — беруся за неї, і все розкладається по поличках. І другий — розповідати історію. Це робить ілюстрацію цікавішою.

Інсайт: важливо рекламувати себе. Якщо не показувати себе іншим, вони й не дізнаються, що ти робиш щось хороше.

Що в тобі чи твоїй роботі змінилося після курсу?

Я додала до портфоліо те, що зробила на курсі. І почала робити більше завдань із ілюстрації на роботі — раніше такі таски прилітали мені значно рідше.

Мені дуже хочеться працювати ілюстраторкою — мене тягне в едіторіал-оформлення, книжкові ілюстрації. Може, з часом цим займусь.

Думаю, я ще багато отримаю, коли переглядатиму курс. Він був дуже інтенсивний, темп мені подобався, але хочеться деякі речі пройти заново і зробити ті щоденні задачі, які не встигла. Зараз я намагаюся малювати щодня.

Ще задачі та матеріали, які не встигаєш подивитися, ніби продовжують навчання на місяць-півтора. Тож для мене курс триває — це дуже круто.

«Золотий перетин — відстій»

Ян Міхелькіс

З чим ти прийшов на ILLUSTRATION?

Ну, ще раніше я проходив курс Лєри Схемки на SKVOT і навчався в Projector. У плані ілюстраторської кар'єри нічого особливого не робив, не прокачувався — просто малював.

Часто малювання може бути стресом, особливо якщо тема не цікава — важко в цьому випадку думати про сюжет, композицію, стилізацію. Зараз я просто малюю людей у ​​маршрутці — і стресу небагато.

Чи були якісь страхи?

Страхів не було — був інтерес. Мені подобається Антон, його роботи — хотілося в нього вчитися. Я був на двох схожих курсах, тож приблизно розумів, як буде.

На курсі була активна група. Тобі це допомагало чи заважало?

Було нормально, прикольно, всі жартували. Ми з київськими одногрупниками навіть організували сходку після курсу. Звичайно, офлайн-курси мені більше подобаються — там більше контакту. Але тут було також непогано.

Яка тема найбільше зайшла?

Так відразу важко сказати. Взагалі, я думаю переглянути лекцію про портрети.

Антон цікаво про них розповідав, давав багато прикладів. Ця лекція була найдовшою. Якщо чесно, я її дивився-дивився — і заснув. Але не тому, що нудно, просто втомлений був.

Взагалі переглядати лекції — завжди добре. Коли дивишся вдруге, обов'язково бачиш щось нове, корисне, що не побачив відразу.

Розкажи про завдання, які найбільше запам'яталися.

Багато завдань подобалося — не подобалося те, як я їх робив.

Я не маю чітко налагодженого процесу — зазвичай роблю ривками. Коли отримую задачу, я одразу такий дуже натхненний. Накидав ідей, а потім — забив. Пізніше начебто розумію, що ось уже дедлайн і треба доробити, продовжую, а воно вже якось не дуже. І починаю заново — і вчора це була одна картинка, а сьогодні вже інша. Тобто все роблю ніби за один раз, за ​​один присід.

З мерчем сталося так само. Ми мали близько тижня, щоб його зробити. Складність ще полягала в тому, що потрібно було потрапити у візуальний стиль SKVOT, а я якось не дуже його відчував.

Зрештою, робив-робив-робив — а мені все не подобалося. І тоді прямо в останню ніч вирішив: ну просто зроблю хоч щось прикольне. Почав — і все якось понеслося.

Хотілося просто пожартувати. Наприклад, коли робив ілюстрацію для курсу Contemporary Art, відштовхувався від того, що сучасне мистецтво зараз вийшло за рамки — це не лише живопис, а й перформанси. Хтось, хто пісяє, — також може бути сучасним мистецтвом.

Для інших курсів також зробив картинки — у такому ж стилі. І так сталося, що мої мокапи обрали для реального мерчу SKVOT.

Завдання про постправду також було цікавим. Спочатку потрібно було зібрати мудборд на Arena з різних матеріалів, не лише візуальних.

Взагалі сама тема постправди досить серйозна. Зазвичай вона пов'язана з політикою, маніпуляцією людьми. Якщо ти щось не любиш, тобі починають показувати цього більше — підігрівати нелюбов. Тобі часто дають лише якусь порцію правди — і так, як комусь вигідно.

Мені важко робити картинки на серйозні теми. Тому я вирішив не мучитися і просто передав свої відчуття:

Головний інструмент, лайфхак та інсайт цього курсу?

Інструменту немає. Можливо, користуватимуся Arena, але це не точно.

Лайфхак та інсайт — складно. Але можу сказати, що підтвердилася думка, що золотий перетин — відстій. Антон також про це говорив.

Я скептично ставлюся до золотого перетину як до правила композиції, тому був згоден з Антоном, коли він казав, що не вірить у золотий перетин. Потрібно, щоб у роботі була душа. А під золотий перетин можна підігнати будь-що.

Що в тобі чи твоїй роботі змінилося після курсу?

Антон мене похвалив — отже, недаремно ходив на курс. Напевно, нічого не змінилося — у хорошому розумінні (якщо таке може бути).

«Щоб робота виросла у хорошу, вона має пройти всі стадії»

Оля Щебликіна — 33 роки — художниця

З чим ти прийшла на ILLUSTRATION?

Я навчалася на ілюстратора в Британській вищій школі дизайну в Москві та в університеті Хартфордшира в Англії, а потім переїхала до Києва і декілька років пропрацювала за фахом. Брала замовлення на фрилансі.

Все це не давало мені особливих грошей — і я закинула ілюстрацію. Переїхала до Москви і почала працювати на стороні замовника — була фоторедакторкою та артдиректоркою у різних проєктах.

Але потім мені стало страшно бракувати творчості. Я захотіла повернутись у сферу ілюстрації. А для цього вирішила освіжити знання — піти на курс до Антона.

А чи були якісь страхи?

Основний страх був у тому, що я втратила багато часу і не зможу органічно влитися.

І ще був невеликий страх щодо організації курсу. Зараз сфера освіти, особливо в онлайні, дуже розширилася. Курсів багато — щось подібне організовують буквально всі. Не хотілося прогадати — не отримати того сервісу та знань, на які розраховувала.

Але ми так комфортно поспілкувалися з клієнтським менеджером зі SKVOT, що страх зник. Я вирішила, що якщо вже на першому етапі все добре, то й надалі має бути класно.

На курсі була активна група. Тобі це допомагало чи заважало?

Точно не заважало. Не пам'ятаю, скільки нас зібралося на курсі, але все було супердушевно. Однією з моїх цілей було те, щоб знайти ком'юніті однодумців — тих, з ким можна круто спілкуватися на цю тему. І все вийшло.

Один із незабутніх моментів — випускний зідзвон у зумі, коли ми всі демонстрували свої роботи і робили самопрезентацію. Найкращі спогади. Ми досі спілкуємось, фоловимо один одного в інстаграмі.

Твоя улюблена тема?

Важко відповісти. По суті, всі теми курсу (візуальне мислення, робота з референсами, mind-map) я проходила в інституті. І підхід — коли потрібно спочатку опрацювати ідею, а потім малювати — я засвоїла там же. Я так розумію, що це європейський метод роботи в освіті.

Тобто теми, які Антон зачіпав на курсі, для мене були скоріше повторенням пройденого матеріалу. Круто, що всі 5 років мого навчання органічно увійшли до цього курсу.

Найкориснішими для мене були більш утилітарні моменти. Наприклад, у перший тиждень навчання Антон дав завдання скласти схему сфер ілюстрації, визначити себе у ній і відзначити, у чому хочеться розвиватися. Мені це допомогло проаналізувати, в якій точці я перебуваю.

Розкажи про завдання, які найбільше запам'яталися.

Найбільше сподобалися задачі, які Антон давав у чаті — щодня він надсилав мінізавдання, і його треба було виконати до вечора. Добре, що потрібно було швидко думати та здавати — це допомагало не заморочуватися і зберігати експресію.

Перші дні одна задача випливала з іншої, потім вони опиралися на теми, що розкривалися у лекціях. Мені запам'яталося завдання намалювати ugly-кросівки. Ця естетика — не моє, тому я трохи помучилась, але результатом дуже задоволена:

З тривалих задач — мені цікаво було працювати над ілюстрацією для мерчу SKVOT. Це був один із найскладніших челенджів, бо ілюстрацію для мерчу треба було робити у фотошопі.

Працювати з диджитал-ілюстрацією я не люблю. Мені подобається створювати від руки — дуже ціную жвавість натуральних матеріалів та експресію, яку вдається ними передати. Але тут варіантів не було — довелося робити на комп'ютері. І мені таки вдалося наблизитися до свого стилю по максимуму.

На цьому курсі мені хотілося навчитися створювати персонажів, опрацьовувати їх. Для мерчу я вирішила придумати персонажів, які мені самій подобалися б, і зв'язати з ними кожен напрямок, в якому SKVOT робить свої освітні продукти. Ось робота під курс з ілюстрації:

Головний інструмент, лайфхак та інсайт цього курсу?

Інструмент — не знаю.

Лайфхаки та інсайти змішалися. Це скоріше просто загальні висновки.

Не відкладати на завтра те, що можна почати робити прямо зараз. Під час курсу я багато придумувала, як виглядатиме ілюстрація, а момент фізичної роботи над нею відкладала. Не треба так.

Пам'ятати, що класно виходить не одразу. Я часто суворо ставлюся до своїх робіт — навіть до ескізів. Здається, що все має бути добре з самого початку. Але робота має пройти всі стадії — тільки так вона зможе вирости на хорошу.

Просунутися у професії допомагає не конкретна робота та майстерність, а весь життєвий досвід. Усе, з чим ти маєш справу в житті, акумулюється та зрощує тебе як художника.

Що в тобі чи твоїй роботі змінилося після курсу?

Мені здається, відбулося якесь просування у роботі над своїм стилем. І ще мені став зрозумілим сам механізм роботи над ілюстрацією — від отримання брифа до надсилання результату. Раніше це все було менш усвідомленим — не було розуміння, а зараз воно є.

Ще я доробила свій сайт (займалася ним паралельно з навчанням на курсі). Нарешті завела сторінку на біхансі — але додала туди поки що всього декілька робіт, а решта — у моєму інстаграмі.

Поділитися матеріалом