Малювати зі смислом — та точка, до якої рухається чи в якій розвивається будь-який хороший ілюстратор. Ще до того, як візьмеш в руку олівець/маркер/мишку, потрібно сформулювати ідею, а потім можна її розкривати.
У своїй онлайн-майстерні ILLUSTRATION Антон Або пояснює, як знаходити ідеї та матеріалізувати їх в ілюстрації.
Студенти другого потоку розповіли, з чим прийшли на курс, у яких задачах прокачалися і як це все їм допомагає зараз.
«Якщо не можу розпочати, роблю ментальну карту. І все розкладається по поличках»
Уляна Карпенко — 23 роки — графічна дизайнерка
З чим ти прийшла на ILLUSTRATION?
У мене за плечима — художня школа, художній ліцей та кафедра графіки у Київському видавничо-поліграфічному інституті. Я закінчила його з профільним дипломом, але із заниженою самооцінкою та відчуттям, що графіка — це взагалі не моє.
Після диплому я десь пів року розгойдувалася — сумнівалася, чи продовжувати. І вирішила повернутись. Зараз я працюю графічною дизайнеркою у McCann Kyiv, й іноді у мене бувають задачі з ілюстрації.
А чи були якісь страхи?
Були не страхи, а швидше — трохи хвилювання: я погано собі уявляла, як і працювати, і проходити курс. Мені дуже хотілося вкласти в навчання час і сили, але боялася, що буде складно балансувати. Але все вийшло.
На курсі була активна група. Тобі це допомагало чи заважало?
Група — це дуже добре. Антон ще спочатку казав, що ми будемо вчитися одне в одного. Так і склалося. Дуже цікаво було дивитися, хто як виконує одну й ту ж задачу. У нас вийшло класне мініком'юніті — усі один одного хвалять, підтримують. З одногрупниками з Києва ми потім навіть зустрічалися наживо.
Твоя улюблена тема?
Дуже сподобалася лекція про наратив. Схема подорожі героя стала для мене відкриттям.
Я почала читати книгу «Подорож письменника» Кристофера Воглера — і тепер, дивлячись фільми, щоразу розкладаю: «Архетип героя — такий, а це — етап заперечення, а це — жага до пригод». І у кожній своїй ілюстрації, навіть суперпростій, намагаюся зробити маленьку історію — візуальний наратив.
Остання лекція — ілюстрація як бізнес — мені теж зайшла. Там було багато порад, як зробити ілюстрацію своєю професією. Багато чого я не знала — наприклад, про існування агенцій для ілюстраторів.
Розкажи про завдання, які найбільше запам'яталися.
Крутим було завдання на тему постправди. На лекції перед ним Антон розповів, як працювати з ментальними картами (виявилося, це дуже корисно). Ще він порадив завжди відсікати ідеї першого порядку (вони, найімовірніше, прийдуть до всіх) і глибше копати.
Коли я рисерчила, знаходила багато інформації про політику, теорії змови — загалом негатив. Я вирішила піти в інший бік, філософський. На мене вплинула одна фраза: «Зло — це коли сусід вкрав у мене корову, а добро — коли я вкрав її у сусіда». Я зрозуміла, що постправда — це не про погане чи хороше, а про інтерпретацію.
Декілька днів я збирала інформацію, робила мудборд та ментальну карту. Виписала близько восьми ідей із коротким описом. Вислала їх Антону. Він вибрав дві — я зробила швидкі начерки на папері. З них ми відібрали один — і я налювала у фотошопі.
На ілюстрації я зобразила велику будівлю, перед якою стоїть чоловічок і дивиться у вікна. У кожному — абсурдна ситуація: коти грають у карти, машини їдуть мостом під променями ліхтарів, ракета летить — а їй усміхається комета. Як це все сприймати, вирішувати кожному:
Я очікувала, що Антон відпишеться в університетському стилі: «Все погано, не та тінь, не та перспектива». Але він коментував м'яко, без травматичної критики.
Ще була задача зробити комікс — саме після лекції про наратив. Потрібно було створити графічну мініновелу — вибрати один із шести коротких віршів-лімериків Едварда Ліра та проілюструвати його за допомогою палітри, обмеженої п'ятьма кольорами.
Я зробила декілька нарисів у форматі класичного коміксу. Але в процесі натрапила на скани старих листівок — і вирішила зробити ілюстрацію-листівку, повторивши композицію. Взяла лімерик про Амстердам:
- Жив-був чоловік в Амстердамі,
- Не чистив капелюх роками.
- Він у ньому ненароком
- Заварював чай
- І в ньому гуляв в Амстердамі.
Головний коментар від Антона був таким: «Не бійся зробити щось дике, максимально гіперболізувати та посилити акценти». У мене вийшов навіть не комікс, а один кадр, але в ньому зібралося все:
Головний інструмент, лайфхак та інсайт цього курсу?
Інструмент: Arena. Це суперзамінник пінтересту. Там не так багато візуальних матеріалів, але море статей, відео, груп та вже зібраних блоків — можна приєднати їх до своїх.
Лайфхаків два. Перший — робити ментальну карту. Я не завжди її збираю, але якщо не можу зрушити з місця — беруся за неї, і все розкладається по поличках. І другий — розповідати історію. Це робить ілюстрацію цікавішою.
Інсайт: важливо рекламувати себе. Якщо не показувати себе іншим, вони й не дізнаються, що ти робиш щось хороше.
Що в тобі чи твоїй роботі змінилося після курсу?
Я додала до портфоліо те, що зробила на курсі. І почала робити більше завдань із ілюстрації на роботі — раніше такі таски прилітали мені значно рідше.
Мені дуже хочеться працювати ілюстраторкою — мене тягне в едіторіал-оформлення, книжкові ілюстрації. Може, з часом цим займусь.
Думаю, я ще багато отримаю, коли переглядатиму курс. Він був дуже інтенсивний, темп мені подобався, але хочеться деякі речі пройти заново і зробити ті щоденні задачі, які не встигла. Зараз я намагаюся малювати щодня.
Ще задачі та матеріали, які не встигаєш подивитися, ніби продовжують навчання на місяць-півтора. Тож для мене курс триває — це дуже круто.
«Золотий перетин — відстій»
Ян Міхелькіс
З чим ти прийшов на ILLUSTRATION?
Ну, ще раніше я проходив курс Лєри Схемки на SKVOT і навчався в Projector. У плані ілюстраторської кар'єри нічого особливого не робив, не прокачувався — просто малював.
Часто малювання може бути стресом, особливо якщо тема не цікава — важко в цьому випадку думати про сюжет, композицію, стилізацію. Зараз я просто малюю людей у маршрутці — і стресу небагато.
Чи були якісь страхи?
Страхів не було — був інтерес. Мені подобається Антон, його роботи — хотілося в нього вчитися. Я був на двох схожих курсах, тож приблизно розумів, як буде.
На курсі була активна група. Тобі це допомагало чи заважало?
Було нормально, прикольно, всі жартували. Ми з київськими одногрупниками навіть організували сходку після курсу. Звичайно, офлайн-курси мені більше подобаються — там більше контакту. Але тут було також непогано.
Яка тема найбільше зайшла?
Так відразу важко сказати. Взагалі, я думаю переглянути лекцію про портрети.
Антон цікаво про них розповідав, давав багато прикладів. Ця лекція була найдовшою. Якщо чесно, я її дивився-дивився — і заснув. Але не тому, що нудно, просто втомлений був.
Взагалі переглядати лекції — завжди добре. Коли дивишся вдруге, обов'язково бачиш щось нове, корисне, що не побачив відразу.
Розкажи про завдання, які найбільше запам'яталися.
Багато завдань подобалося — не подобалося те, як я їх робив.
Я не маю чітко налагодженого процесу — зазвичай роблю ривками. Коли отримую задачу, я одразу такий дуже натхненний. Накидав ідей, а потім — забив. Пізніше начебто розумію, що ось уже дедлайн і треба доробити, продовжую, а воно вже якось не дуже. І починаю заново — і вчора це була одна картинка, а сьогодні вже інша. Тобто все роблю ніби за один раз, за один присід.
З мерчем сталося так само. Ми мали близько тижня, щоб його зробити. Складність ще полягала в тому, що потрібно було потрапити у візуальний стиль SKVOT, а я якось не дуже його відчував.
Зрештою, робив-робив-робив — а мені все не подобалося. І тоді прямо в останню ніч вирішив: ну просто зроблю хоч щось прикольне. Почав — і все якось понеслося.
Хотілося просто пожартувати. Наприклад, коли робив ілюстрацію для курсу Contemporary Art, відштовхувався від того, що сучасне мистецтво зараз вийшло за рамки — це не лише живопис, а й перформанси. Хтось, хто пісяє, — також може бути сучасним мистецтвом.
Для інших курсів також зробив картинки — у такому ж стилі. І так сталося, що мої мокапи обрали для реального мерчу SKVOT.
Завдання про постправду також було цікавим. Спочатку потрібно було зібрати мудборд на Arena з різних матеріалів, не лише візуальних.
Взагалі сама тема постправди досить серйозна. Зазвичай вона пов'язана з політикою, маніпуляцією людьми. Якщо ти щось не любиш, тобі починають показувати цього більше — підігрівати нелюбов. Тобі часто дають лише якусь порцію правди — і так, як комусь вигідно.
Мені важко робити картинки на серйозні теми. Тому я вирішив не мучитися і просто передав свої відчуття:
Головний інструмент, лайфхак та інсайт цього курсу?
Інструменту немає. Можливо, користуватимуся Arena, але це не точно.
Лайфхак та інсайт — складно. Але можу сказати, що підтвердилася думка, що золотий перетин — відстій. Антон також про це говорив.
Я скептично ставлюся до золотого перетину як до правила композиції, тому був згоден з Антоном, коли він казав, що не вірить у золотий перетин. Потрібно, щоб у роботі була душа. А під золотий перетин можна підігнати будь-що.
Що в тобі чи твоїй роботі змінилося після курсу?
Антон мене похвалив — отже, недаремно ходив на курс. Напевно, нічого не змінилося — у хорошому розумінні (якщо таке може бути).